Аналіз бюджетних запитів Міністерства науки та освіти

При визначенні витрат на середню та вищу освіту багато років повністю ігнорувалися демографічні тренди, зокрема спад народжуваності, урбанізація тощо, а також реальні потреби економіки в кадрах із певним набором знань та навичок. У результаті високі, за світовими мірками, витрати на освіту (6,2-7,4% ВВП у 2007-2014 роках, 5,8% ВВП у 2015 році) лише зумовлюють високий відсоток людей з вищою освітою – але не приводять ані до підвищення показників продуктивності праці, ані до задоволеності роботодавців якістю робочої сили.

Видатки на освіту та науку в Україні є надважливою складовою потенціалу економічного зростання. Проте нині кошти часто витрачаються вкрай неефективно, багато викидається «на вітер», тож їх розподіл потребує оптимізації, особливо в умовах обмеженості бюджетного ресурсу.

Проаналізувавши бюджетні запити, ми побачили, що Державний бюджет зараз використовується не як спосіб профінансувати досягнення суспільного результату, а як сукупність витрат на процеси, що склалися історично, і які не мають ані сформульованих цілей, ані моніторингу показників їх досягнення.

Кожна програма має мету, завдання та результативні показники, за якими планується оцінювати ту чи іншу програму. Нижче приведені деякі із виявлених недоліків у цих складових бюджетних програм, та наведені конкретні приклади.

По-перше, часто мета та завдання сформульовані таким чином, що вони містять орієнтацію на процес та забезпечення його безперервності, а не досягнення суспільно корисного результату. Зважаючи на це, в першу чергу важливо задати питання, чи суспільно корисна ця програма, і чи саме держава повинна витрачати ресурси та адмініструвати такий процес. Мету програм, які пройшли цей «тест», потрібно переформулювати.

таблица-1

По-друге, показники виконання програм не містять оцінки суспільно-важливого результату. За цими показниками вкрай важко ідентифікувати чи є програма проблемною, чи успішною. Неможливо зрозуміти, на досягнення якої мети витрачаються кошти платників податків, чи потрібно на програму менше або більше ресурсів і чому.

таблица-2

По-третє, сам цільовий розмір показника встановлюється на такому рівні, що його виконання може бути неможливим і створює стимули до викривлень в освіті заради досягнення результату.

таблица-3

Насамкінець, одним з кінцевих продуктів за програмами має стати річний звіт із зазначенням досягнутого суспільного результату (зараз такі звіти  вже частково публікуються) та оцінкою стейкхолдерів (навчальних та наукових закладів, батьків, НГО, інших державних органів) щодо якості такого звіту, зручності користування та достатності викладеної інформації.

Цей аналіз бюджетного запиту МОН підготовлено в рамках проекту «Державні видатки в Україні: як досягти більшого, витрачаючи менше?», який виконано Центром економічної стратегії  за підтримки проекту «Підтримка реформи управління державними фінансами», що реалізується федеральною компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Урядів Німеччини та Великої Британії.

Назад до розділу "Прес-релізи"