Стратегія щодо державних банків: спільні позиції та розбіжності держави та аналітиків ЦЕС

27 грудня 2017 року, трохи більше року після націоналізації ПриватБанку, українці нарешті дізналися бачення держави щодо подальшої долі власних банків. Але дізналися, на жаль, не з офіційних джерел, а зі статті журналістів Економічної Правди.

Економісти Центру економічної стратегії (ЦЕС) в аналітичній записці «Що робити державі зі своїми банками» виклали своє бачення стратегії. Стаття журналістів ЕП дозволяє зробити порівняння, в яких випадках воно різниться, а в яких співпадає.

Відповідно до статті нова стратегія розвитку держбанків має дев’ять цілей.

Перша – держава хоче встановити фінансову стабільність через контроль за інфляцією, ризиками, ліквідністю та капіталом. З одного боку ця ціль бажана, але її досягненням має опікуватись скоріше не держава як власник державних банків, а Національний Банк – як регулятор банківського ринку. Саме НБУ має встановлювати нормативи по фінансових показниках та правила гри на ринку, які повинні виконуватись рівнозначно як державними, так і приватними банками. Також саме завданням НБУ, а не державних банків, є цінова стабільність.

Друга – підвищення доступності фінансування для пріоритетних галузей економіки. Йдеться насамперед про фінансування проектів, які створюють суспільну користь, але можуть бути недостатньо цікавими для приватних банків. Зокрема, це інфраструктурні проекти, кредитування малого та середнього бізнесу, розвиток експорту. Але, виходячи з аналізу ЦЕС, ці проекти можуть фінансуватись й приватними банками коштом міжнародних фінансових організацій (МФО), не створюючи додаткових ризиків та навантаження на державний бюджет.

Третя – доступ до банківських послуг для жителів cіл. Ми погоджуємося із важливістю фінансової інклюзивності для всіх громадян України, але викликає сумніви спроможність її забезпечення державними банками, які переважно не мають відділень у селах і не планують їх там відкривати. Єдиною установою, що має 100% покриття України, є Укрпошта, яка неодноразово декларувала амбіції у розвитку фінансового бізнесу. Але автори статті вказують, що Укрпошта в новій стратегії не згадується.

Четверта – скорочення обігу готівки з метою мінімізації тіньової економіки. Також є суспільно корисною метою, але розвиток безготівкової економіки, на нашу думку, має знайти відображення у загальній державній стратегії більш верхнього рівня, в якій буде прописана роль не лише державних, а й приватних банків, інших гравців ринку – міжнародних платіжних систем, платіжних компаній, Укрпошти. Цілі стратегії розвитку безготівкової економіки далі можуть каскадуватись у цілі стратегії державних банків.

П’ята – створення умов для окупності інвестицій. Безумовно, правильна мета, але її досяжність в короткостроковій перспективі викликає сумніви. Особливо, малоймовірним виглядає повернення державою 155,3 млрд грн., інвестованих в капітал ПриватБанку, остаточний продажу якого можливий у 2022.

Залишати ж банки у державній власності у довгостроковій перспективі, на нашу думку, недоцільно через наявність великих ризиків, які не згадуються в статті. Це корупція, використання банків в політичних цілях, фінансування дефіциту бюджету та держпідприємств.

Тому ми пропонуємо вважати влиті в капітал банків кошти ціною, яку держава заплатила за збереження фінансової стабільності, і сфокусуватись не на окупності інвестицій, а на пошуку інвестора зі стратегічним баченням розвитку цих банків з метою їх приватизації. Оскільки лише приватизація – спосіб повністю нівелювати ризики володіння державними банками.

Шоста – розвинуте корпоративне управління. Впровадження принципів управління ОЕСР до 2019 року фактично дублює плани попередньої стратегії держбанків 2016 року. Принципи ОЕСР торкаються не лише питань незалежних наглядових рад, необхідність створення яких згадується у статті, а також питань політики власності, функцій держави як власника, рівних правил гри.

Стратегія держбанків може вважатися втіленням політики державної власності. Але бажано розробити два документи – політику власності та стратегію. Політика власності – відповідь держави, навіщо вона володіє банком, а стратегія, розроблена менеджментом та затверджена наглядовою радою, зазвичай демонструє, як керівництво компанії буде втілювати політику власності.

Також в статті згадується створення спецпідрозділу з управління держбанками під керівництвом Мінфіну, що фактично має стати новим органом власності для Ощадбанку та Укрексімбанку, які зараз підконтрольні КМУ. Централізація могла б дозволити державі як власнику координувати діяльність банків. Однак, в умовах домінування держави на ринку банківських послуг, це несло б загрозу конкуренції.

Відповідно до даних журналістів ЕП, ПриватБанк та Ощадбанк, незважаючи на наявність централізованого органу управління, будуть конкурувати між собою. Але така конкуренція не завжди може бути позитивною для держави та ринку. Так, наприклад, Приватбанк є активним гравцем на ринку банківських послуг для МСБ. Ощадбанк активізував роботу в цьому сегменті порівняно нещодавно. Є ризик, що обидва банки, маючи потенційний доступ до державної допомоги у вигляді докапіталізації або інших преференцій, можуть, конкуруючи один з одним, витіснити приватних гравців, що в сухому залишку матиме негативний ефект для конкуренції в цілому та для держави, яка буде це фінансувати.

В графіку реалізації стратегії в статті підписанню контрактів з менеджментом Ощадбанку передує представлення корпоративного управління. На нашу думку, слід спочатку представити систему корпоративного управління, призначити незалежну наглядову раду, яка вже в свою чергу призначить менеджмент банку.

Впровадження якісного корпоративного управління безумовно важливе для зменшення ризиків володіння державою банками, але нездатне нівелювати їх повністю. Тому може розглядатися лише як проміжний етап для підвищення привабливості банків для потенційних інвесторів перед подальшим їх повним продажом.

Сьома – прибрати тиск проблемних активів на банківські баланси. Ми вважаємо важливим вирішення питання поганих боргів держбанків для збільшення їх інвестиційної привабливості, але дані зі статті не дозволяють зрозуміти, як саме держава планує їх позбутися.

Восьма – мінімізувати вплив держави як акціонера на банківський сектор. Передбачається, що держава контролюватиме менше 20% банківських активів до 2022 року. На жаль, журналісти не уточнюють, які частки та в яких банках держава планує залишити у власності. Згідно з висновками аналітиків ЦЕС, єдиний спосіб уникнути ризиків володіння державними банками – повністю продати. Виконання суспільно важливих функцій держава на конкурентній основі може здійснювати через приватні банки, залучаючи для цього кошти МФО. Отже рекомендація ЦЕС — повністю приватизувати державні банки до 2023 року стратегічному інвестору.

В статті згадується можливість часткового продажу Ощадбанку через IPO. На нашу думку, IPO хоча й дозволить залучити гроші у капітал банку, але не приведе в банк стратегічного власника із необхідним досвідом та баченням його подальшого успішного розвитку.

Дев’ята – забезпечити конкурентні умови роботи державних банків. Рівні правила гри для державних та приватних банків є частиною принципів ОЕСР й відповідають суті закону Про державну допомогу. Важливо, щоб держава не зловживала можливістю докапіталізації банків коштом платників податків, надаючи таким чином банкам конкурентну перевагу у вигляді дешевого грошового ресурсу. Як показує аналіз експертів, зараз правила далекі від рівних.

Окрім питань щодо кожної конкретної цілі є також питання й щодо можливості їх одночасного досягнення, оскільки, на нашу думку, вони можуть конфліктувати між собою. Так, наприклад, фінансові цілі досягнення окупності можуть конфліктувати із цілями, пов’язаними із фінансуванням суспільно корисних проектів, оскільки останні, зазвичай, генерують нижчий дохід або можуть бути взагалі неприбутковими. Цілі мінімізації ролі держави як власника та розвитку конкуренції конфліктують із планами активного нарощування частки держбанків в окремих сегментах.

Тому, на нашу думку, держава повинна замість дев’яти поставити одну ціль для державних банків — приватизація стратегічному інвестору.

Назад до розділу "Події"
Файли для завантаження
штрих

Контактна особа

штрих

Форма реєстрації для участі

штрих

Усі поля обов'язкові для заповнення