Зняття валютних обмежень та лібералізація руху капіталу: як і коли?

Вирізняють три основних блоки політичних інструментів впливу на транскордонний рух капіталу:

  • узгодженість макроекономічної політики (контрциклічна фіскальна та монетарна політика);
  • валютні інтервенції та стерилізаційні операції;
  • обмеження руху капіталу та валютне регулювання (віднедавна МВФ ввів термін «політика управління потоками капіталу»).

У даній записці ми зосереджуємось на останньому блоці – обмеженнях на рух капіталу та валютному регулюванні. Ми з’ясовуємо, чи є доцільним пом’якшення режиму валютного регулювання, та визначаємо передумови для заходів лібералізації руху капіталу, спираючись на міжнародний досвід. Також ми розглядаємо можливі альтернативні варіанти політики щодо управління рухом капіталу та валютного регулювання у довгостроковому періоді.

З огляду на глобалізацію економічних процесів та інтеграцію України у світовому фінансову систему, стратегічною метою є поступова фінансова лібералізація, що передбачає в довгостроковій перспективі зняття обмежень на рух капіталу. Для того щоб повною мірою скористатися перевагами вільного руху капіталу та мінімізувати ризики, пов’язані з волатильністю потоків капіталу, необхідно впровадити низку заходів, спрямованих на покращення інституційної спроможності країни управляти як притоком, так і відтоком капіталу на проміжних етапах лібералізації. За допомогою цієї записки ми окреслюємо комплекс заходів, які необхідно здійснити на шляху до стратегічної мети – повної фінансової лібералізації.

Ми зосередилися у цій записці на традиційному підході до валютного режиму, не торкаючись альтернативних сценаріїв, як-от currency peg/currency board або дозволу на розрахунки іноземною валютою. Цей підхід загалом відповідає комплексній програмі розвитку фінансового сектору України до 2020 року, Меморандуму МВФ та підписаним Україною євроінтеграційним документам (Угода про Асоціацію).

Контактна особа

штрих
Підписуйтесь на розсилку штрих