Росіяни інвестують в Україну через офшори, це прихована загроза

Дарія Михайлишина, дослідниця Центру економічної стратегії, розповіла у ефірі програми “Еспресо.Капітал з Андрієм Яніцьким” про російський вплив на українську економіку, своє ставлення до відставки голови НБУ Якова Смолія та про “червоні лінії”, які перетинає влада

Дарія Михайлишина працювала науковою співробітницею на кафедрі економіки в Університеті Ворика у Великій Британії, проходила стажування у аналітичному центрі Інституту економічних відносин у Лондоніта в українському аналітичному центрі VoxUkraine.

Має магістерський ступінь з економічної політики з Університетського коледжу Лондона та бакалаврський ступінь з економіки у британському Університеті Ворика.

Андрій Яніцький: Не можу не запитати про ваше ставлення до відставки голови Національного банку України. Як ви оцінюєте цю подію? 

Дарія Михайлишина: Моє ставлення негативне і тут є декілька причин. По-перше, важлива причина відставки голови Нацбанку: він подав у відставку не з якихось особистих причин, він чітко заявив, що причиною цього був систематичний політичний тиск. Це означає, що є певна загроза незалежності Національного банку і що Національний банк не може виконувати свою роль у підтримці повноцінної цінової стабільності і що, можливо, є загроза, що Нацбанк будуть змушувати виконувати певні короткострокові цілі політиків, які принесуть економіці більше негативних наслідків, ніж позитивних.

Мені здалося, що ви трохи знали про таку можливість, бо якраз напередодні його відставки ваш аналітичний центр закликав владу від перетину червоних ліній в економіці. Про що йшлося в цій заяві, чому ви з нею виступили, що було такого небезпечного? 

У нас не було інсайдерської інформації щодо відставки голови Нацбанку. Але заява щодо червоних ліній в економіці була про те, що якщо ми побачимо якісь певні дії влади – втручання у роботу незалежних інституцій, як-то Національний банк, це означатиме, що це загроза для економіки, це загроза, що прості українці втратять доходи і загроза економічної кризи.

Тобто тиск на Національний банк – одна із таких червоних ліній? Ви тільки попередили, і одразу влада її перейшла? Якось так сталося?

Так.

Я запросив вас поговорити про дослідження, яке ви з колегами провели про вплив російського бізнесу на українську економіку. Чому ви вирішили дослідити цю тему? Невже російський впливи настільки небезпечні? Можливо, гроші не пахнуть, як то кажуть, нехай собі інвестують гроші? Який від цього ризик?

По-перше, це дуже важлива тема, бо в нас вже більше п’яти років іде війна з Росією. Російський вплив і війна – це не лише танки на Сході України, це вплив і всередині країни, вплив через ЗМІ, через політику, в тому числі це вплив через економіку. Мені здається, що цей аспект був не до кінця досліджений і варто було на нього звернути увагу. Чому це ризиково? Тому, що часто російські компанії заходять в сектори критичної інфраструктури і економіки. Часто це означає, що якщо Росія контролює велику частку ринку в цих секторах, вона, у разі потреби, або якщо надійде такий сигнал з боку керівництва Росії, може заблокувати роботу цих секторів.

А критичні, це які? Ринок солі – це критичний ринок? 

Ринок солі ми не досліджували. Ми виділили кілька секторів. По-перше, це енергетика. Ми знаємо, що Україна була багато років залежною від поставок газу. Зараз ця залежність зменшилася, ми не купуємо газ напряму з Росії. По-друге, це банківська сфера. Тому, що до Майдану було дуже сильно поширене кредитування українських держкомпаній російськими банками і держбанками. Це означає, що компанії стають залежними від російських грошей. Також ми дивилися на телекомунікації. Як мінімум в двох із трьох великих мобільних операторів є доля Росії. І також ми дивилися на промисловість, особливо на металургію, тому що там також велика доля російського капіталу.

Якою була методологія? Ви вивчали грошові потоки, чи власників  реальних компаній, чи яким чином це проводилося?

Ми дивилися на офіційну статистику Української служби статистики, але проблема в тому, що ці дані не показують повну картину російських інвестицій. Багато російських компаній інвестують через офшори. За останніми даними Кіпр – найбільший інвестор в Україну і ми, насправді, знаємо, що це не так, бо Кіпр не такий великий, щоб інвестувати стільки в Україну. Тобто інші компанії просто використовують його як офшор, щоб завести свої кошти, щоб цього ніхто не помітив.

Зазвичай казали, що це українські олігархи через Кіпр заводять гроші. Але ви підозрюєте, що не тільки українські, а й російські?

Звісно, українські олігархи також його використовують, але російські компанії також використовують Кіпр і інші офшори. В останні роки їм особливо потрібно це робити, тому що проти багатьох російських компаній були запроваджені санкції, їм потрібно шукати шляхи уникнення санкцій.

Про які обсяги грошей ідеться? Чи є у вас якась сума, яку можна назвати? Частка ВВП, наприклад. 

Ми дивилися і на частку ВВП, і на частку загальних інвестицій, але це приблизно, це може не враховувати всі офшори. Ми намагалися дивится на різні бази даних, деякі з яких враховують офшори. Наприклад, рівень інвестицій за даними, які враховують інвестиції через офшори, становив останні роки близько 6-7% від ВВП. Для порівняння, якщо дивитися без офшорів, це десь 3%.

Це в цілому інвестиції, чи саме російські?

Російські інвестиції.

Це багато, чи мало?

Дивлячись з чим порівнювати. Якщо порівнювати з рівнем інвестицій інших західних країн, то це досить багато. Але знову ж таки ми не можемо порівнювати, тому що не знаємо, скільки західні країни інвестують через офшори і чи вони взагалі це роблять. Ми не аналізували ці інвестиції. Але це досить багато.

Які загальні висновки? Чи має Росія реальний вплив на українську економіку? Можливо в якихось секторах цей вплив справді великий, а ми про це не знаємо?

Ми бачимо, що з одного боку є певні оптимістичні висновки, що з 2014 року присутність Росії сильно знизилась як в цілому, так і в критичних секторах. Ми перестали закуповувати газ із Росії напряму, державний російський Сбербанк знизив свою активність, Промінвестбанк взагалі було продано. З іншого боку, через відсутність прозорості інвестицій зі сторони Росії, ми не можемо повністю оцінити російську присутність. Тому є певна прихована загроза, що її насправді більше, ніж ми її бачимо.

Як влада може захистити нашу економіку від російських економічних впливів? Можливо, маркування запровадити? 

По-перше загальний рецепт – встановити єдині правила гри для всіх компаній: як російських, так і не російських. Також встановити верховенство права, незалежні інституції. Ми знаємо, якщо рівень корупції буде знижений, якщо будуть єдині правила для всіх, то російські компанії, навіть якщо вони будуть присутні, вони не зможуть тиснути на держкомпанії і органи влади, а тому їх присутність не буде такою руйнівною.

Але водночас рівні правила гри для країни-агресора і для інших країн – це не дуже правильно, на мій погляд. 

Так. Тому власне потрібно продовжувати санкції, які були запроваджені саме проти тих російських компаній, які пов’язані з державою російською, або певними людьми, про яких ми знаємо, що вони стимулювали російську політику в Криму і на Донбасі. Звісно, такі санкції треба продовжувати, потрібно краще контролювати їх запровадження, щоб російські компанії не могли їх оминати, як вони роблять це зараз.

Як вони це роблять? Я не знав, що вони можуть оминати санкції. 

По-перше вони роблять це,  інвестуючи через офшори, коли ми не знаємо, хто інвестує. Часто російські компанії нібито продають свої компанії комусь іншому, а насправді власник залишається той самий. Наприклад, мережа автозаправних станцій. Ми знаємо, що у нас була TNK, Лукойл – вони кудись зникли, а замість них з’явилася мережа станцій Amic, яка нібито належить австрійським власникам, але ми не впевнені в тому, що вони змінили власника.

Там, де був Лукойл, з’явився Amic. А там, де був ТНК, з’явився Glusco. Це я візуально бачу. А на ринку медіа ви вивчали ситуацію? 

Так. Ми побачили, що у нас були заборонені російські канали і тому прямої російської пропаганди через російські канали зараз немає. Тому останні роки Росія намагалася шукати інші джерела впливу. Говорячи про Медведчука, збільшилася частка каналів, пов’язана з ним напряму, або з його родиною, або з людьми, пов’язаними з ним (наприклад, Тарас Козак). Тому мені здається, що в медіа перейшли від прямого впливу через російські канали до впливу через канали, які пов’язані з людьми, які мають дружні стосунки з Росією.

Що робити простим громадянам? Чи можуть вони якось допомогти знизити цей російський вплив? 

Мені здається, що на особистому рівні кожен має, по-перше, мати критичне мислення і оцінювати інформацію, яку він споживає. Тому, що одним із головних завдань Росії є інформаційний вплив. Навіть інвестиції у великі ЗМІ означають, що для них великим завданням є вплив на думку людей. Тому слід мати критичне мислення і оцінювати інформацію, яку ви отримуєте. В тому числі, вимагати від влади прийняття законів, які ми підтримуємо  – верховенство права, прозорість фінального бенефіціара, запровадження ухилення від санкцій і так далі.

X