Узимку варто чекати ще більше звільнень через кризу, ніж влітку

3 Грудня 2020
Поділитись

Як пандемія вплинула на ринок праці, чи є перспективи звільнень в наступні місяці, що впливає на зайнятість жінок та як її можна покращити? Про це говорили з Ольгою Купець, професоркою Київської школи економіки, та Анастасією Телетьон, економісткою Центру економічної стратегії.

Слухайте подкаст також на популярних платформах – Google podcasts і Apple Podcasts.

Ольга Купець: Що ж ми бачимо на ринку праці? Є дані лише щодо другого кварталу цього року, для третього нічого немає. Але враховуючи, що в нас карантин, а найбільша частина жорсткого карантину припала саме на другий квартал, то якраз дані показують дуже добре вплив обмежень. Ми бачимо: скорочення рівня участі в робочій силі – якщо люди втрачають роботу, вони перестають її шукати, тобто стають неактивними. Очікувано, що серед жінок таке скорочення є більшим, ніж серед чоловіків. Але різниця невелика.

Андрій Федотов: А чому очікувано?

Ольга Купець: Тому що завжди, коли жінки втрачають роботу в будь-який кризовий період. Ми бачили це в Україні, і теорія також це показує. Згідно з теорією, жінки зазвичай не були годувальниками, вони мають другу додаткову роль в домогосподарстві. Тому якщо відбувається економічна криза і немає роботи, вони просто виходять з ринку праці – чи надовго, чи тимчасово, поки погана ситуація. Потім з відновленням економіки вони повертаються. Тобто це очікувано, згідно із теорією, і з досвідом розвинених країн, і з досвідом України в інші кризові періоди.

Також очікуване зростання рівня безробіття більше серед чоловіків, ніж серед жінок. Тому що коли є економічна криза, скорочення зайнятості, то жінки більше виходять з ринку праці, а чоловіки більше продовжують пошуки роботи, тобто вони стають частіше безробітними. І на даних з другого кварталу цього року порівняно із другим кварталом 2019 року це дуже добре видно. Тобто в такому вигляді проявилася криза. Дуже цікаво, якщо подивитися на індикатори за віком, то постраждали дуже молоді – і чоловіки, і жінки. Скоротився рівень участі в робочій силі, зросли рівні безробіття, особливо серед чоловіків. Молодь – це 15-24 роки.

Андрій Федотов: А з чим це може бути пов’язано? Тому що молодь – менш цінні співробітники? Чому їх в першу чергу звільняють?

Ольга Купець: Тому що у них найменший досвід роботи, дуже часто молодь працює неформально і саме в таких секторах – сезонні роботи, де багато неформальної зайнятості, в торгівлі, готелях/ресторанах, різні послуги, мистецтво, відпочинок. Тобто де потрібні тимчасові працівники на сезон весняно-літній. Якщо віком менше 18 років – то їх офіційно наймати не хочуть через проблеми. У Кодексі законів про працю прописано цілий розділ по захисту зайнятості неповнолітніх. Тому, якщо роботодавці беруть їх на роботу, то беруть неформально, відповідно, під час будь-якої кризи – першими ідуть ті, хто неформально працює, тому що нічого не потрібно виплачувати і ніяких проблем.

Андрій Федотов: А що відбулося з зайнятістю більш дорослих людей, яка там структура?

Ольга Купець: Дуже зросли рівні безробіття і скоротилися рівні участі в робочій силі для вікових груп 35-39 та 40-49. Це говорить про те, що середній вік – і жінки, і чоловіки – постраждали, при чому рівень безробіття серед жінок в цих групах більше зріс, ніж серед чоловіків. Тобто вони постраждали від цього карантину, від скорочення робочих місць в тих секторах, де вони працювали або за наймом, або як самозайняті.

Ще цікавий факт, якщо подивитися за віком, то в групі 25-29 років величезне скорочення рівня участі в робочій силі саме серед чоловіків, що є досить неочікувано. Зазвичай жінки реагують на скорочення можливостей зайнятості саме виходом з ринку праці. Але тут ми бачимо, що чоловіки відреагували на цю кризу саме виходом з ринку праці. Якщо подивитися на причини – це ті, хто вважає, що немає роботи, хто зневірені, хто мав сезонний характер роботи, та ті, хто перебуває на утриманні.

І це ми бачили, коли аналізували дані 2009 року, під час тієї великої кризи. Молоді чоловіки реагують на кризу, вони виходять з ринку праці, не шукають роботу і перебувають на утриманні. Тому коли ми говоримо про жінок, які працюють в державному секторі, тобто вчителі, в охороні здоров’я, їх не звільняють, тому що їх робота критично важлива. Вони мають дуже великий ризик зараження, плюс те, що жінки мають подвійне навантаження, коли ще виконують домашні справи і доглядають за дітьми. А тут виходить якесь потрійне навантаження, бо вони ще й відіграють роль годувальників в сім’ї. Фактично, працюють не тільки за себе, а й за чоловіка, який є на утриманні. Тобто це те, що поки що ми бачимо з даних.

Андрій Федотов: Я би хотів передати слово Анастасії, вона продовжувала дослідження Центру Економічної стратегії, згідно з яким ми з’ясували, що є нерівність залученості до ринку праці жінок і чоловіків, а, з іншого боку, є достатньо очевидні причини для цього. І один з цих чинників – це дитячі садки, їх недостатня якість. Настя, могла б ти розповісти трошки про те, чому все ж таки є ця різниця і чи можна щось з цим зробити.

Анастасія Телетьон: Так, насправді, коронакриза, локдаун дуже сильно вдарили по жінках, в першу чергу. Особливо через те, що були зачиненні освітні заклади певний період (садочки, школи), не можна було користуватися громадським транспортом. І це дуже сильно вдарило саме по економічній активності і зайнятості жінок, оскільки вони зазвичай виконують функцію догляду за дітьми. І минулого року ми проводили дослідження про зайнятість жінок. За результатами опитування дізналися, що 53% незайнятих жінок серед причин незайнятості називають потребу догляду за дітьми – Немає якоїсь альтернативної спроможності або альтернативи по догляду за дітьми, наприклад, немає дитячих садочків або вони не відводять дітей до дитячих садочків з певних причин. А 29 % незайнятих жінок взагалі називали це першою причиною.

Ми вирішили цього року продовжити це дослідження і сфокусуватися саме на дошкільній освіті, на проблемах дошкільної освіти. Ми проаналізували, як доступність дошкільної освіти впливає на залучення жінок до робочої сили та на їхню економічну активність на ринку праці. Під доступністю дошкільної освіти ми маємо на увазі не лише відсутність навчального закладу біля дому або в регіоні, або недостатню кількість, але й погану якість дошкільного навчального закладу. Тому що заклад може існувати, але батьки можуть просто не хотіти відводити дитину до цього закладу через погану якість, погане харчування. Або, наприклад, це лише приватний дитячий садочок і не вистачає коштів для того, щоб відводити дітей саме туди.

Андрій Федотов: Можеш пояснити, що не так з якістю дитячих садків? Чому молоді мами вирішують сидіти вдома, а не ходити на роботу і що з цим реально можна зробити в короткостроковій перспективі.

Анастасія Телетьон: Серед причин назвали: доволі велику чергу до дитячих садочків, переповненість груп, низку якість викладання, погане харчування. Насправді комунальні садочки переповнені особливо в містах, а, наприклад, в селах зазвичай менше – 80 дітей на 100 місць, тоді як в місті приблизно 120 дітей на 100 місць. Тобто є певна переповненість і є певний нерівномірний розподіл дітей між типами місцевості.

Андрій Федотов: Що з цим робити, на твій погляд? Як позбутися переповненості? Будувати нові садочки?

Анастасія Телетьон: Це означає, що дитячих садочків не вистачає, не вистачає персоналу, який би хотів викладати в дошкільних закладах.

Причиною цього першочергово є проблема з фінансуванням, тобто недостатнє фінансування, недостатня оплата праці. Тому вихователі не хочуть працювати в дитячих садочках і виникає недостача місць через це скорочення груп. Також немає якихось альтернативних дешевших способів по догляду за дитиною.

Є декілька варіантів вирішення цієї проблеми з фінансуванням. Ми в нашому дослідженні наводили два основних – це збільшення співоплати в комунальному садочку та запровадження системи «гроші ходять за дитиною», як це почали робити в Києві і Тернополі. Що означає збільшення співоплати? Це звичайно питання, яке одразу викликає багато невдоволення, оскільки в нас за законом дошкільна освіта є безкоштовною. Але яка є проблема? Незважаючи на це, батьки все одно неформально роблять певні внески, платять певні суми, які в них просять керівники дитячих садочків.

Андрій Федотов: То ти пропонуєш легалізувати ці видатки?

Анастасія Телетьон: Так, тобто ці внески все одно є, їх потрібно легалізувати, вносити офіційно, щоб директор офіційно показував, на що саме ідуть ці внески, як вони розподіляються. Таким чином, можна буде побачити, що, наприклад, ці доходи ідуть на додаткову оплату праці чи на ремонт, чи на закупівлю якихось матеріалів, іграшок, оновлення будівлі, утеплення. Ми також проводили інтерв’ю і отримали інформацію, що бувають недоброчесні вихователі, які зібрали гроші, а потім не звітують, скільки витратили і скільки зібрали. Певну частину можуть забрати.

Андрій Федотов: Те, що ти пропонуєш, як це покращить ситуацію на ринку праці і залученість жінок?

Анастасія Телетьон: Ще є друга ідея – це «гроші ходять за дитиною». Це означає, що з місцевого бюджету платяться кошти не лише в комунальні заклади, але й в приватні заклади, тобто визначається певний базовий фінансовий норматив. В Києві, наприклад, прораховано, що на одну дитину вони витрачають приблизно 3 050 грн на місяць. За цим алгоритмом можна також субсидувати приватні заклади. Якщо цей механізм запрацює нормально, відповідно приватні заклади будуть працювати в білу, мати ліцензію і власне можуть отримати це фінансування, то відбудеться певний розподіл дітей між приватними і комунальними закладами. Таким чином, також підвищиться якість в комунальних закладах, тому що це зменшить навантаження на самих вихователів.

Юлія Мінчева: Зрозуміло, що робити з садочками, але тепер треба ще зрозуміти, що робити тим, хто віддасть дітей в садочки і чи буде їм, куди іти працювати?

Ольга Купець: Я би просто хотіла сказати не з теорії, а з практики, як мама двох дітей. Збільшення кількості дитячих садочків лише частково вирішить проблему, але не всю. Важливо те, що потрібно вирішувати проблему з часом роботи садочків, це по-перше. Діти, якщо ідуть в садочки, дуже часто хворіють, тому потрібно, щоб на підприємствах був так званий family life balance. Коли розуміють, що є жінка, є дитина, і вона може зробити свою роботу в інший час, але о 5 їй потрібно бігти і забирати з садочка дитину. Тому тут має бути і час роботи садочка, і участь роботодавця.

Андрій Федотов: У нашому минулорічному дослідженні гнучкий графік роботи підприємств був однією з причин незайнятості, яку називали жінки. Ольго, як ви очікуєте, чи будуть робочі місця? Чи буде запит на додаткову робочу силу в найближчий час?

Ольга Купець: Якщо порівнювати кількість зайнятих в другому кварталі цього року до другого кварталу попереднього, то для жінок втрати – 240 тис., для чоловіків – 168 тис. робочих місць. Тобто майже пів мільйона втрачено. Поки що по секторах немає інформації, тільки передбачення, «гадання». Наприклад, в секторах культури, якщо зараз не проводять концертів, то люди або втрачають роботу, або формально в них є робота, але вони втрачають доходи. А з іншого боку, робочі місця є і навіть з’являються, можливо, позавчора ви чули під час дискусії, був представник агросектору, який говорив, що вони в цьому році навіть більше наймали, ніж минулого року. Агросектор не постраждав жодним чином. Жінки в них просуваються на високі посади, також є жінки серед сезонних робітників. Так само ми можемо говорити про деякі види промисловості-переробної, де може бути зростання.

Але ми маємо розуміти, якщо, наприклад, оперна співачка втратила роботу, то вона не піде сезонним працівником в сільське господарство, тобто тут буде велике структурне безробіття. Навіть, коли будуть з’являтися робочі місця і відбудуться певне відновлення, то люди будуть мати зовсім інші навички. Поки що ми маємо циклічне безробіття із залишками структурного, але потім знову буде велике структурне безробіття.

Юлія Мінчева: А що робити? Тобто це питання довгострокових програм-переорієнтацій, уряд вже має продумати, чи центр зайнятості має це продумати, чи ринок вирішить самостійно?

Ольга Купець: Це справа карантину, це не ринок вирішить. Тому якщо взяти під увагу, що не можна сходити в оперний театр зі своїми квитками, що купили в березні, то уявіть, що мають співаки і музиканти, якщо їх звільняють, то що може зробити центр зайнятості чи держава в цілому? Перенавчати їх на слюсарів?

Юлія Мінчева: Можливо, поки їх перенавчатимемо, то вже скінчиться карантин, він все ж таки не триватиме вічно.

Ольга Купець: Тут справа, що ми маємо зрозуміти, що це карантин, і сподіватися, що це закінчиться скоро і думати про підтримку. Наприклад, коли я переглядала дані змін за статусом зайнятості, то найбільше постраждали жінки не за наймом, тобто це самозайняті в неформальному і формальному секторах. Виходить так, що карантини вихідного дня, або якщо придумають ще карантин в грудні, то ми побачимо ще більше безробітних, які не зможуть взагалі думати про свята чи щось інше. Тому що величезні вже втрати робочих місць, велике скорочення зарплат в секторі тимчасового розміщення, харчування і в інших секторах, що постраждали. Я категорично проти карантинів, якщо немає інших заходів, то карантини не спрацьовують. По-перше, був зовсім безглуздий карантин в березні, квітні, травні.

Юлія Мінчева: Навесні, коли була мінімальна кількість випадків.

Ольга Купець: Було мало смертей і заражень, а люди просиділи і втратили вже 407 тис. робочих місць в другому кварталі цього року порівняно з 2019 роком. Вже робочих місць менше, і якщо ми ще й під новий рік все закриємо, то бюджету не вистачить, щоб всім роздавати гроші, підтримати людей

Андрій Федотов: Ми якраз опублікували дослідження про те, що за опитуваннями кількість втрачених місць насправді може бути в рази більше, ніж за офіційною статистикою. Настю, Центр економічної стратегії якраз робить моніторинг показників, серед них також сайти з пошуку роботи — що там змінилося з часів першого карантину, як він вплинув, яка зараз тенденція?

Анастасія Телетьон: Насправді, зараз тенденція доволі позитивна, якщо брати до уваги лише показники, що подають сайти з пошуку роботи. Ми бачимо, що вже зараз вийшли на докарантинний рівень – це стосується як і публікацій вакансій, так і публікацій резюме.Але під час жорстких карантинних обмежень падіння було дуже великим. Тобто по вакансіях на сайтах відсоток публікацій щотижня становив лише приблизно 50% від того, що було до карантину. Наприклад, лише 47% був рівень публікацій вакансій під час найбільш жорстких обмежень. Але доволі швидко відбулося відновлення, коли сильні обмеження було скасовано.

Андрій Федотов: Це може повторитися, якщо в грудні чи в січні введуть повний локдаун, напевно, також компанії почнуть обмежувати свою рекрутингову активність з урахуванням того, що збільшиться невизначеність?

Анастасія Телетьон: Так, ми навіть зараз бачимо по карантину вихідного дня, слідкуючи за пересуванням людей, адже Google гарно показує і робить розбивку, в які саме місця люди ходять. Видно, що карантин вихідного дня вплинув на відвідування робочих місць. Це лише для тих, хто працює на вихідних, але ми бачимо негативну тенденцію.

Ольга Купець: Ми бачимо, що на початку будь-якої кризи роботодавці спочатку використовують альтернативні механізми адаптації до скорочення попиту. Цей рік також показав, що спочатку роботодавці намагаються не звільняти людей, а скорочують робочий тиждень, переводили людей на адміністративні відпустки або просили брати регулярні відпустки. Тобто було скорочення робочого часу, це було в Україні та в інших країнах, як показали дослідження Міжнародної організації праці. Але ж запас міцності у роботодавців невеликий – вони могли тримати працівників, але їм все одно за законом потрібно 2/3 зарплати виплачувати і оплачувати оренду. Але якщо зараз у підприємців взагалі немає грошей, вони будуть звільняти. Тому якщо в другий квартал ми побачили 407 тис., це було так собі, то в четвертому кварталі або в першому наступного року може бути гірше.

Ведучі подкасту – Юлія Мінчева з VoxUkraine, Андрій Федотов з Центру економічної стратегії.

Розшифровку підготувала стажерка Центру економічної стратегії Анастасія Робейко. 

X