Результати пошуку

#корупція
Комунальні підприємства: продати чи залишити?

Оригінал статті на VoxUkraine


В Україні існує понад 5000 комунальних підприємств. Їхній сумарний збиток становить близько 7 млрд грн на рік.

За даними YouControl, у 2017 році в Україні існувало 5244 комунальних підприємства. Із них 1360 – монополії. Це переважно підприємства інфраструктури – ТЕС, водоканали, постачальники природного газу, транспортні підприємства. 

Ми аналізуємо дані надані партнерами нашого дослідження компанією YouControl, щоб зрозуміти, наскільки гіршими є показники комунальних підприємств порівняно з державними та приватними та що з ними робити.

Ці монополії є природними. Це означає, що у цих галузях конкуренція є невигідною через те, що бар’єри для входу інших компаній (найчастіше – це фіксовані витрати) є високими. Натомість, монополіст є більш ефективним, оскільки за рахунок великого обсягу виробництва його фіксовані витрати на одиницю продукції є порівняно низькими.

Найяскравішими прикладами таких ринків є водопостачання, передача та розподіл електроенергії, використання залізничних колій.

Чи є комунальні підприємства більш прибутковими порівняно з держпідприємствами та приватними компаніями? Чи залежить їхня прибутковість від монопольного статусу? Щоб відповісти на це питання, ми використали дані про фінансові показники українських компаній, надані компанією YouControl.

Ми визначаємо прибутковість як прибуток поділений на власний капітал (наскільки прибутковою була одиниця власного капіталу).

Аналіз медіанної прибутковості підприємств дозволяє зробити такі висновки:

  1. Комунальні підприємства є найменш прибутковими: їхня медіанна прибутковість близька до нуля. На другому місці – державні підприємства, а найприбутковішими є приватні. Це можна побачити й на рисунках, що відображають розподіл прибутковості для підприємств різної форми власності (рис. 2-4). Серед підприємств приватної форми власності розподіл є найбільш «зсунутим» в бік прибуткових підприємств, тоді як серед підприємств комунальної форми власності розподіл є найбільш симетричним, що означає, що кількість прибуткових та неприбуткових підприємств серед підприємств комунальної форми власності є приблизно однаковою.
  2. Різниця між монополіями та іншими підприємствами серед компаній усіх форм власності не є значною. Серед комунальних підприємств монополії є менш прибутковими, ніж інші підприємства, тоді як серед приватних і державних підприємств вони є дещо більш прибутковими (рис. 1).

Рисунок 1. Розподіл медіанної прибутковості за типом власності та статусом монополії


Рисунок 2. Розподіл прибутковості серед підприємств комунальної форми власності

Рисунок 3. Розподіл прибутковості серед підприємств державної форми власності

Рисунок 4. Розподіл прибутковості серед підприємств приватної форми власності

Для встановлення причинно-наслідкового зв’язку ми здійснили регресійний аналіз, а саме – доступний узагальнений метод найменших квадратів (FGLS).Залежною змінною є прибутковість підприємств (ROE), яка показує, скільки чистого прибутку приносить одна гривня власного капіталу. Результати свідчать, що монополії в середньому не відрізняються за прибутковістю від інших підприємств. Це співвідноситься з результатами графічного аналізу на Рисунку 1. 

Як і очікувалося, коли ми контролюємо інші фактори за допомогою регресійного аналізу, приватні підприємства є найбільш прибутковими, зокрема прибутковішими за державні в середньому на 3,7 відсоткових пункту, а за комунальні підприємства – на 5,5 відсоткових пункти. Окремий аналіз підприємств з монопольним статусом та без нього показує, що приватна власність збільшує прибутковість для монополій та інших компаній майже однаковою мірою. Отже, чи є підприємство монополією – не так важливо порівняно із його формою власності (статистично значущої різниці у прибутковості між монополіями та іншими підприємствами немає). Разом із тим, комунальні підприємства є менш прибутковими за державні чи приватні (і ця різниця є статистично значущою).

Також ми дослідили, яку прибутковість монополії різної форми власності показували в різні роки. У 2007–2017 роки приватні монополії були значно прибутковішими за державні, які, своєю чергою, були прибутковішими за комунальні (Рисунок 5).

Рисунок 5. Динаміка медіанної прибутковості монополій за формою власності.

Динаміка медіанної прибутковості монополій за формою власності

З комунальними підприємствами ситуація є більш проблемною, ніж із державними. Річ у тім, що хоча ці підприємства набагато менші, ніж державні, їх значно більше. Тобто збитки від кожного окремого комунального підприємства можуть видаватися незначними, але загальний їхній обсяг є більшим, ніж на державних підприємствах. Так, загальний обсяг збитків комунальних підприємств становить майже 7 млрд грн (сумарний прибуток прибуткових комунальних підприємств становить близько 1,6 млрд грн, а сумарний збиток збиткових – 8,5 млрд грн), тоді як державні підприємства сумарно приносять прибуток 44 млрд грн. Щоправда, 89% із цих 44 млрд – це прибуток «Нафтогаз України», чистий прибуток якого за 2017 рік становив 39,3 млрд грн.

Велика кількість комунальних підприємств означає, що процес приватизації чи організації корпоративного управління на комунальних підприємствах буде тривалішим, ніж на державних. Звісно, законодавство дозволяє створювати на комунальних підприємствах наглядові ради та покращувати корпоративне управління. Однак їх запровадження є політичною волею кожного окремого органу місцевого самоврядування, що ускладнює ситуацію ще більше.

Що ж держава має робити з комунальними підприємствами в цілому, і з комунальними монополіями зокрема?

Наші результати показують, що усі комунальні підприємства – як монополії так і інші підприємства – є менш прибутковими, ніж державні чи приватні підприємства. Отже, прибуток не може бути мотивом для залишення таких підприємств у комунальній власності. Існування комунальних підприємств може викривлювати конкуренцію за рахунок отримання ними допомоги з бюджету, а також нести в собі корупційні ризики. Комунальні підприємства можуть завищувати витрати через корупцію. При цьому дуже часто вони не можуть отримати більше виручки – особливо якщо вони є природними монополіями, і місцева чи державна влада регулює їх ціноутворення. Тому вони стають неприбутковими і врешті-решт, щоб залишити їх «на плаву», місцева влада змушена надавати їм допомогу.

На нашу думку, потрібно розділити комунальні підприємства на ті, які виконують певну соціальну функцію, яка не може бути виконана приватними підприємствами, та ті, що не мають такої функції. При цьому, виходячи з того, що комунальні підприємства є набагато менш прибутковими за приватні, ми підтримуємо приватизацію переважної більшості комунальних підприємств. Для тих підприємств, які все ж залишаються у комунальній власності, потрібно запровадити корпоративне управління. Загальні правила корпоративного управління мають бути визначені законом. Можна надати певний ступінь свободи місцевій владі у визначенні деяких аспектів цих правил. Водночас законодавчо мають бути встановлені такі запобіжники корупції: 

  • Для кожного комунального підприємства має існувати політика власності,
  • Незалежна наглядова рада (обрана на відкритому, чесному конкурсі), 
  • Висока оплата праці членів наглядової ради, 
  • Призначення та звільнення керівництва КП наглядовою радою, 
  • Прозорість звітування, відкриті дані, для великих підприємств – незалежний аудит
  • Жорсткі умови невтручання політиків в управління компанією (політики не мають право призначати, звільняти керівництво КП, тиснути на прийняття рішень наглядовою радою тощо).

При цьому, як зазначалося раніше, важливо пам’ятати, що близько п’ятої частини комунальних підприємств мають монопольний статус. Приватизація таких підприємств може бути додатковим викликом. Адже якщо монополія є приватною, щоб вона не зловживала монопольним становищем, на противагу їй має бути сильний та незалежний регулятор. Який саме орган є регулятором – залежить від галузі, в якій комунальне підприємство здійснює діяльність, а також від його розміру. Для малих підприємств регулятором є місцева влада, а для великих – національні регулятори. Однак, який би орган не був регулятором, перед приватизацією комунальних монополій важливо надати йому незалежність та захистити від захоплення.

7 Жовтня 2019
Опитування іноземних інвесторів

Першочерговими кроками новообраного Президента на посаді, на думку іноземних інвесторів, мають бути демонстрування ефективних заходів боротьби з корупцією, призначення реформаторів з високою репутацією на ключові державні посади, а також відокремлення політики та бізнес-інтересів через обмеження впливу олігархів.

Про це свідчать результати опитування іноземних інвесторів, яке Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА), Dragon Capital та Центр економічної стратегії (ЦЕС) провели у квітні 2019 року.

В той же час відхилення від західного геополітичного вектору розвитку країни, підрив засад антикорупційної політики та незалежності Національного банку максимально негативно вплинуть на інвестиційні та бізнес-рішення опитаних інвесторів у наступні 3-6 місяців.

Серед опитаних іноземних інвесторів 88% зацікавлені інвестувати в Україну, проте більшість — 68% — очікуватимуть результатів парламентських виборів та формування нового уряду.

Вже четвертий рік поспіль основними перешкодами для інвестицій респонденти назвали широко розповсюджену корупцію та недовіру до судової системи в Україні. Значно погіршують інвестиційну привабливість монополізація ринків та захоплення влади олігархами. Нестабільна валюта та фінансова система втратили місце в ТОП-3 і стали шостою найбільшою перешкодою для інвестування в Україну. Суттєвою перешкодою залишається військовий конфлікт з Росією, а також репресивні дії правоохоронних органів, які піднялись з сьомої позиції на п’яту.

Анна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації: «Результати опитування яскраво демонструють незмінні потреби бізнесу – встановлення верховенства права, системну боротьбу з корупцією, забезпечення рівних та чесних «правил гри». Бізнес потребує зважених державних рішень, ефективних дій та кадрових призначень, продовження та підсилення трансформаційних процесів. Так, ми бачимо точкові зміни, але їх недостатньо. Нам потрібне перезавантаження системи.  Першочергові кроки для новообраного Президента є тими зрушеннями, які країна потребує вже надто давно. Бізнес готовий викладатися по максимуму, але держава має стати локомотивом змін».

Томаш Фіала, генеральний директор Dragon Capital, Президент Європейської Бізнес Асоціації: «І зовнішні (1.2% ВВП) і внутрішні інвестиції (17% ВВП) знаходяться на дуже низькому рівні, який не дозволяє прискорити економічне зростання і скоротити відставання України від західних країн-сусідів. Сподіваємося, що новий Президент та Верховна Рада спрямують свою енергію в першу чергу на встановлення верховенства права, боротьбу із корупцією та обмеження впливу олігархів».

«Як і громадяни України загалом, інвестори покладають на нового Президента надію подолати корупцію та зменшити вплив олігархів», – зазначив Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, коментуючи цьогорічні результати опитування.

Додаткова інформація:

Ознайомитись із результатами опитувань у 20162017 та 2018 році.

Опитування проводились Європейською Бізнес Асоціацією (ЄБА) та інвестиційною компанією Dragon Capital за аналітичної підтримки Центру економічної стратегії 15-19 квітня 2019 року. Всього в опитуванні взяли участь 75 респондентів, зокрема портфельні і стратегічні інвестори, які вже мають інвестиції і які тільки планують інвестувати в Україну. Опитування приходило методом онлайн-інтерв’ю за технічної допомоги Info Sapiens.

Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) є однією з наймасштабніших спільнот бізнесу, які працюють на українському ринку. Заснована в 1999 році за підтримки Європейської Комісії в Україні. Мета ЄВА – надати своїм компаніям-членам можливість спільними зусиллями вирішити важливі для інвестиційного клімату України питання та покращити його на користь індустрії, суспільства, економіки та країни в цілому.

Dragon Capital – найбільша інвестиційна компанія України, що надає повний спектр інвестиційно-банківських та брокерських послуг для корпоративних та приватних клієнтів. Dragon Capital здійснює брокерські операції з акціями та борговими інструментами, супровід угод по залученню капіталу, прямі інвестиції і управління активами.

Центр економічної стратегії (ЦЕС) – незалежний центр досліджень державної політики, який було засновано в травні 2015 року. Завдання ЦЕС – підтримка реформ в Україні з метою досягнення стійкого економічного зростання країни. Центр робить внесок у розробку стратегії економічного зростання України, здійснює незалежний аналіз найбільш важливих аспектів державної політики, а також розбудовує громадську підтримку реформ

13 Травня 2019
Чи варто позбавити СБУ функції розслідування економічних злочинів?

logos-priv-1024x134

Залучення Служби безпеки України до боротьби з економічними злочинами негативно впливає на економіку країни. Відтак, функція розслідування економічних злочинів має бути відокремлена від функціоналу національної безпеки, що усуне можливість силових структур неправомірно застосовувати свої повноваження.
Такого висновку дійшли аналітики Центру економічної стратегії, автори аналітичної записки «Чи варто позбавити СБУ функції розслідування економічних злочинів? Економічний погляд на реформу силових органів України».

Економічні ефекти
Для оцінки фактичних збитків від дій силових структур ми скористалися відкритими джерелами інформації та запитали дані у постраждалих підприємств. Аналітики ЦЕС також врахували показники інфляції та привели усі збитки до вартості гривні 2018 року. За нашими оцінками, середній розмір збитку від контактів СБУ на одне підприємство дорівнює 8,23 млн грн.

СвітоваVS українська практики
Відповідно до світових практик, існують дві найбільш типові моделі організації розслідувань економічних злочинів – поліцією, або органами фіскального/економічного контролю. Для обидвох моделей властиве відокремлення сфери економічних злочинів від загальної сфери боротьби зі злочинністю. Водночас, в Україні функції розслідування економічних злочинів належать до компетенції декількох структур – Генеральної прокуратури України (ГПУ), Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, (слідчі органи Національної поліції), Національного антикорупційного бюро України, Державної фіскальної служби України. Основна кількість справ у царині економічних злочинів у 2017 році в основному порушувалися МВС та ДФС. У переважній більшості випадків за кожною силовою структурою зберігалася певна спеціалізація щодо порушених справ.

Бізнес та силові органи: українські реалії
За результатами опитування бізнесу та експертів, а також базуючись на даних офісу бізнес-омбудсмена, автори дослідження визначили: скарги бізнесу на дії СБУ переважно стосуються неправомірності її дій, перевищення службових повноважень та здійснення незаконного тиску на бізнес. Також вплив дій СБУ може стосуватися бізнес-клімату країни в цілому, оскільки неможливість вчасної реалізації інвестиційних проектів через дії силових органів завдає неабиякої шкоди міжнародній репутації України.
«Потрібно констатувати: відсутній цивілізований формат роботи СБУ з бізнесом. Адже першочерговою метою розслідування економічних злочинів підприємств є усунення ринкових викривлень, які з`являються через існування несправедливих правил гри, та отримання на користь держави справедливої компенсації за вчинені дії. Будь-які дії правоохоронних органів, що не є спрямованими на даний результат, є недоцільними та марними», – наголошують автори дослідження.

 

18 Вересня 2018
Як подолати корупцію на державних підприємствах?

Проведення стовідсоткової приватизації державних підприємств є найбільш ефективним способом подолати корупцію у них. Цей метод долає джерело корупції – державну власність на підприємства, а не бореться з її наслідками.

Такого висновку дійшли аналітики Центру економічної стратегії, автори аналітичного бріфу «ЯК ПОДОЛАТИ КОРУПЦІЮ НА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ?».

Автори проаналізували 3 типи можливих методів боротьби з корупцією на державних підприємствах – залучення силових органів, реформу корпоративного управління та приватизацію державних підприємств.

Як свідчать дані Національного антикорупційного бюро України, нереформована судова система не дозволяє цьому методу бути ефективним. Наприклад, лише за кількома справами щодо корупції на держпідприємствах виголошені судові вироки, немає жодного вироку щодо директора або іншої керівної особи державного підприємства. До того ж, силові структури фактично борються із наслідками корупції, але не усувають її причину.

Реформа корпоративного управління через створення незалежних наглядових рад допомагає державі усунути корупцію у вигляді «захоплення держави». Проте цей процес тривалий та не усуває ризиків повторного «захоплення».

Найефективнішим способом боротьби з корупцією на державних підприємствах є їх приватизація. Тільки приватизація дозволяє уникнути ризиків політичного впливу на підприємства в довгостроковій перспективі. Адміністративна корупція може існувати й на приватних підприємствах, але тоді вона є проблемою приватного власника, а не населення країни, яке є кінцевим бенефіциаром за державної форми власності. До того ж, приватний власник може особисто контролювати стан справ на підприємстві, на відміну від громадян України, які діють через обраних представників або чиновників.

Загалом, українці вважають, що за державної власності підприємства часто розкрадають, чого приватний власник не допустить (73,71%). Водночас, на думку 85,61% респондентів, корупцію на державних підприємствах можна подолати і без приватизації, якби було таке бажання. Тому особливу увагу під час приватизації влада має приділяти комунікації із громадянами та роз’ясненню запобіжників можливих ризиків під час приватизації.

Дослідження було презентовано під час панельної дискусії «Чи є суспільний запит на прозору приватизацію?» у четвер, 12 липня.

10 Липня 2018
Що робити державі зі своїми банками?

Після націоналізації Приватбанку – найбільшого банку країни, держава отримала домінуюче становище на ринку банківських послуг, сконцентрувавши, за даними НБУ станом на кінець третього кварталу 2017 року, у своїй власності 56% активів банківської системи.

Головний аргумент на користь державних банків – їх спроможність стимулювати економічне зростання завдяки фінансуванню окремих секторів або регіонів, потреба в якому не задовольняється приватними банками.

Державні банки несуть додаткові ризики для економіки, оскільки держава часто:
• менш компетентний власник (нижчі зарплати, нижче кваліфікація)
• може фінансувати держбюджет через держбанки
• може фінансувати держпідприємства через державні банки (Нафтогаз)
• у випадку «захоплення держави» — фінансувати бізнес політиків

Мета аналітичної записки – знайти відповідь на питання: що робити з державними банками в Україні? Опираючись на фінансові показники, а також інші дані, ми намагались з’ясувати чи домінують переваги над ризиками власності.

18 Грудня 2017
Звільнити захоплену державу Україна

У публічному дискурсі однією з причин повільного економічного зростання в Україні часто називають наявність олігархів. Відмінністю олігархів від звичайних бізнесменів є їх активна участь у політичному процесі, вплив на державні органи, який вони використовують з метою встановлення правил гри на користь власного бізнесу.

Одним із джерел прибутків для олігархів є неправомірні конкурентні переваги. Зокрема, обмеження конкуренції, монополізація певних секторів економіки, що досягається за допомогою політичного впливу, – дозволяють їм збільшувати ціну. Податкові пільги, субсидії, преференції у доступі до державних ресурсів – дозволяють зменшувати витрати. Здійснення політичного впливу через зміни законів, політику, регуляцію для отримання несправедливої вигоди конкретним бізнесом є різновидом корупції і описується терміном «захоплення держави» (state capture).
Захоплення держави призводить до значних соціальних втрат. Захоплення регуляторів дає змогу обмежувати конкуренцію. Вища ціна внаслідок обмеження конкуренції означає менший надлишок споживача (consumer surplus). Максимізація прибутку через збільшення ціни призводить до скорочення виробництва.

Метою аналітичної записки «Звільнити захоплену державу Україна» є з’ясувати, чи є в Україні ознаки захоплення держави олігархами, які цілі, типи, механізми та наслідки такого захоплення, як мінімізувати його негативні наслідки.

15 Березня 2017
Скільки коштує суспільству корупція

Корупція – одна з головних проблем України, яка постійно перебуває в центрі уваги як української, так і міжнародної спільноти. Громадські активісти та журналісти-розслідувачі постійно говорять про те, як корупція руйнує довіру та систему цінностей у суспільстві.

Проте, крім морального аспекту, корупція призводить до не менш вагомих економічних наслідків. Мета нашої записки – на основі огляду вже існуючих у світі досліджень показати, наскільки суттєво корупція гальмує економічний розвиток та знижує добробут громадян.

Ми наводимо дані про втрати через корупцію у кількісному вимірі, зосереджуючись на тих «каналах», через які вона діє найбільш токсично, гальмуючи зростання економічного та суспільного добробуту, а саме:

  • державні інвестиції та витрати;
  • приватні (у т. ч. іноземні) інвестиції;
  • якість управління державою;
  • людський капітал (якість освіти та медицини, бідність, розподіл ресурсів, продуктивність).

Активістам, що борються із корупцією, наше дослідження надає вагомий аргумент: корупція є не лише проблемою моралі, вона банально надто дорого коштує суспільству.

 

26 Жовтня 2016
X