Результати пошуку

#Публічні фінанси
Скільки витрачають на науку в університетах?

Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією авторів та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).

Аналітична записка створена у співавторстві з Національним інститутом стратегічних досліджень.

Мета цієї аналітичної записки– описати поточний стан публічних видатків на науку в університетах. В подальшому ці матеріали може бути використано для формування пропозицій із трансформації цієї частини української системи досліджень у таку, яка робить помітний внесок у зростання продуктивності економіки, перетворення її сировинного характеру на інноваційний, сприяє зміцненню людського капіталу в науці та слугує у довгостроковому періоді зростанню економічної стабільності та добробуту українців.

Україна перебуває на стадії, коли її економічне зростання носить характер скоріше гонитви за більш розвиненими країнами, аніж інноваційного розвитку. Відповідно, наукові проєкти, які будуть продуктивними для конкурентоспроможності української економіки, скоріше включатимуть прикладні роботи із впровадження та адаптації вже відомих у світі інновацій. Разом з цим, оскільки передова фундаментальна наука в Україні існує в окремих осередках та може слугувати зміцненню іміджу країни на міжнародній арені і бути джерелом високоякісної експертизи всередині країни, її підтримка є дуже важливою. Слід пам’ятати, що фінансові ресурси держави, які можна було би спрямувати на інновації та дослідження, дуже обмежені зараз та будуть обмежені іще тривалий час через великі платежі за державним боргом, старіння населення, сировинний характер економіки. Тож доцільно формулювати мету державної політики в системі досліджень та інновацій враховуючи всі ці чинники.

Цілі, які ми вважаємо важливими:

Наздоганяючий розвиток людського капіталу в науці – серед завдань державної політики тут може бути (1) міжнародна колаборація, участь у конференціях в Європі, США та Великобританії, доступ до міжнародних видань, навички з академічного письма англійською мовою, (2) освітня стратегія наздоганяючого розвитку – оновлення предметних курсів на магістратурах (а згодом на бакалавраті) у ВНЗ за останніми здобутками світової науки, викладання частини курсів англійською мовою, широке використання у навчальному процесі актуальних іноземних наукових публікацій, (3) підтримка вчених шляхом встановлення конкурентної оплати праці, створення сприятливих умов роботи, забезпечення дослідницькою інфраструктурою та витратними матеріалами, доступ до закордонної дослідницької інфраструктури та ресурсів, повне усунення бюрократії тощо, (4) цільове залучення і утримання молоді в науці, зокрема, підтримка аспірантів та молодих вчених через стипендії та окремі фінансові інструменти, (5) посилення зв’язку інновацій, досліджень та бізнесу.

Поширення інновацій в бізнесі. Потрібно дуже стрімко посилити зв’язок між наукою, бізнесом та державою. Фірми мають ставати інноваторами, отримуючи доступ до державного наукового потенціалу. Для того, щоб забезпечити швидке економічне зростання (яке згодом дозволить фінансувати передові фундаментальні та прикладні розробки), прикладна наука зараз в першу чергу має бути зосереджена на сферах, де можлива кооперація із бізнесом та якнайшвидше впровадження інноваційних технологій. Державні ресурси також мають бути сконцентровані на цих напрямках. (1) Наявність реального корпоративного замовника (часткового співфінансування) має стати критерієм отримання державного фінансування прикладних наукових робіт та створення прототипів інноваційних продуктів. (2) Уряд має усунути усі бюрократичні перепони для роботи науковців із бізнесом, ініціювати та фінансувати спільні заходи, хакатони та конференції, де науковці можуть зустрітися із компаніями-інноваторами та знайти точки перетину (3) Потрібно створити онлайн систему «Відкрита наука», де фірми, органи влади, будь-хто зацікавлений може знайти наукові результати робіт, датасети та контакти виконавців.

Україна має стати помітною на міжнародній арені. Цього можливо досягти через реформування підходів до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки. Мета їх існування – «формування ефективного сектору наукових досліджень і науково-технічних розробок для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, сталого розвитку, національної безпеки України та підвищення якості життя населення»[1]. Зараз, згідно із переліком, наведеним у законі, це буквально всі напрямки науки, які існують в Україні. Тут можуть розглядатися наступні варіанти: (1) Фінансування збереження та промоції наукового потенціалу там, де він склався історично та досі існує за умови можливості його розвитку та інтеграції у світову науку. Основна роль такого фінансування на даному етапі буде не стільки отримання наукових результатів, скільки створення іміджу України як науково розвиненої держави, щоб вона з’явилася на світовій R&D мапі, і сюди могли заходити із інвестиціями та спільними проєктами міжнародні наукові установи та бізнеси. Приклад – космічні технології, дослідження матеріалів або дослідження в аграрному секторі. (2) Фінансування конкретних стратегічних напрямків для майбутнього, які буде визначено як пріоритетні, виходячи із прогнозу світового та українського розвитку (наприклад, видобуток літію та виготовлення батарей для електромобілів, дослідження в сфері видобутку газу, кліматичні дослідження, дослідження захворювань, пов’язаних із віком, дослідження спорідненості західно-слов’янських культур та мов інше). Процедура визначення таких напрямків – найскладніше питання, яке потребує окремого обговорення.


[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2623-14

27 Січня 2020
Без стресів та дефолту: Україна може спокійно прожити 2020-й

Оригінал колонки на Економічній правді

Якщо не станеться геополітичних чи зовнішніх цінових потрясінь, країна спроможна спокійно прожити цей рік. Для цього треба зробити три речі.

Щоб пройти 2020 рік без дефолту, уряду потрібно залучити суму, співставну з 8% прогнозного ВВП країни або еквівалент 15 млрд дол.

Для цього важливо зробити три основні речі: перше — надалі утримувати бюджетний дефіцит низьким, друге — успішно рефінансувати внутрішній борг, та третє — залишитися в програмі МВФ, щоб залучити дешеві кошти на зовнішньому ринку.

Необхідна сума фінансування, яку треба залучити — це кошти, що покриють дефіцит бюджету і дозволять вчасно погасити внутрішні та зовнішні борги.

Потрібна Україні сума за стандартами ринків, що розвиваються, перебуває десь посередині. Росія, наприклад, майже не потребує фінансування, Єгипту для покриття дефіциту та погашення боргів потрібно залучити близько 15% ВВП, Туреччина у 2019 році потребувала коштів у розмірі близько 7% ВВП.

Наступні три роки пікових виплат для України будуть непростими, але пройти їх без втрат цілком можливо.

 

Дефіцит бюджету

Дефіцит бюджету в останні роки був стриманим. Спрощено — це різниця між доходами держави та її видатками на оборону, охорону здоров’я, соціальні виплати, освіту, відсотки за боргами.

Україна намагалася “не випасти” з програми Міжнародного валютного фонду, ідеологія якого — жорстка фіскальна економія. Через це показник бюджетного дефіциту як індикатор макроекономічної стійкості був важливий і встановлювався як одна з цілей уряду.

Якщо уряд і надалі утримуватиме дефіцит на рівні 2% ВВП, то на його покриття Україні потрібно буде 4-5 млрд дол (еквівалент за поточним курсом) щороку.

Експерти Центру економічної стратегії вважають: Україна у середньостроковому періоді має шанси навіть на бездефіцитний бюджет, якщо Кабінет міністрів зможе зменшити бюджетні видатки. Для цього потрібні розумний перегляд функцій держави та запровадження трирічного цільового бюджетування.

Останнє дозволить витрачати кошти саме на досягнення цілей уряду.

Трирічне бюджетне планування. Передбачається, що Україна плануватиме свій бюджет на три роки вперед, що дозволить реалізовувати системні реформи, а також підвищить відповідальність державних органів, які розпоряджаються бюджетним коштом.

Запроваджується середньострокова Бюджетна декларація – документ стратегічного планування, який визначає бюджетну політику на наступні три роки. А на місцевому рівні інструментом середньострокового бюджетного планування стануть трирічні місцеві фінансові плани.

До 15 травня кожного року Міністерство фінансів подаватиме Кабінету Міністрів, а до 15 липня – Верховна Рада ухвалюватиме Бюджетну декларацію.

Рада ухвалила впровадження трирічного бюджетного планування ще в грудні 2018 року. 

Жодна з країн, яка запровадила середньострокове планування бюджету, від нього не відмовилася, а дослідження свідчать, що воно справді робить публічні фінанси більш ефективними.

Мінфін вже кілька років поспіль наполегливо працює, щоб це стало можливим. Експерти сподіваються, що у 2020 році система запрацює.

Внутрішній борг

Обсяги погашення облігацій внутрішньої держпозики у 2020 році становлять близько 150 млрд грн (папери, номіновані у валюті та гривні). Це близько половини портфеля облігацій, що перебувають у власності банків.

Ймовірність рефінансування — коли банк отримує кошти від погашення та спрямовує їх на купівлю нових ОВДП — досить висока. Таке рефінансування дозволить перенести боргове навантаження на 2021 рік та більш пізні терміни.

 

ДЖЕРЕЛО: НБУ

До того ж завдяки зусиллям Мінфіну, політичній та макроекономічній стабілізації вдалося майже вдвічі знизити дохідність за ОВДП. У січні 2019 року середньозважена ставка при розміщенні річних паперів становила 18,5% річних, а на останніх аукціонах Мінфін уже розміщував трирічні облігації під 11%.

Якщо так піде і далі, то після погашення дорогих випусків ОВДП попередніх років витрати на обслуговування боргу знизяться. Це стане додатковим чинником у виборі між валютними і гривневими запозиченнями на користь гривневих.

До речі, саме завдяки збільшенню гривневих позик уряд планує фінансувати у 2020 році левову частку бюджетного дефіциту: у бюджет заклали залучення на внутрішньому ринку 231 млрд грн включно із згаданим рефінансуванням ОВДП.

Зниження процентів за боргами та, відповідно, частки видатків на обслуговування боргів у держбюджеті, — важлива річ. Приблизно “десятина” податків та зборів або 3% ВВП йде на виплату відсотків кредиторам, а не на освіту чи медицину.

Нижча вартість обслуговування боргу у довгостроковому періоді дозволить скоротити дефіцит бюджету з меншим урізанням бюджетних витрат.

Зовнішній борг

У 2020 році приходить строк погашення комерційних позик, включно з єврооблігаціями, приблизно на 2,85 млрд дол в еквіваленті, офіційних позик на 0,2 млрд дол в еквіваленті та позик від міжнародних фінансових організацій на 2 млрд дол в еквіваленті, включаючи борг перед МВФ.

Загальна сума погашення зовнішніх боргів — 5 млрд дол. Десь на таку ж суму (трохи більше 5,6 млрд дол) уряд планує здійснити нові зовнішні запозичення.

Важливо, щоб сукупна вартість обслуговування цих боргів для України не росла. Тож хоча дохідність єврооблігацій України за 2019 рік суттєво знизилася, з 10% у доларі до 4% для короткострокових річних паперів та з 10,5% до 6% для п’ятирічних єврооблігацій, офіційні позики під низький відсоток все ще актуальні.

Більше того, якщо програми з МВФ не буде, є ризик, що комерційні кредитори знову підвищать свої ставки. Тому важливо повернутися в програму МВФ, отримати інше інституційне “якірне” фінансування, знизити вартість обслуговування боргів та залучити необхідні кошти.

Державні запозичення та валютний курс

Окрема тема, що стала центральною наприкінці 2019 року та з високою ймовірністю залишиться на порядку денному у 2020 році, — це вплив державних запозичень на валютний курс.

Заміщення валютного боргу гривневим, як планує Мінфін, скоріше за все, відбудеться як мінімум частково завдяки коштам нерезидентів, які заходитимуть в українські борги як портфельні інвестори.

З недавньої практики гнучкого курсу у 2019 році стало зрозуміло: коли нерезиденти продають багато валюти, щоб купити гривневі ОВДП, за інших рівних умов це приводить до зміцнення гривні.

Дещо пом’якшити цей ефект зміг НБУ через викуп валюти з ринку у резерви, але він не був нівельований повністю.

Річ у тім, що зараз нема ефективного ринку для гривні у класичному розумінні, де багато покупців та багато продавців, що пропонують короткострокову ліквідність. На боці пропозиції гривні (попиту на валюту) перебуває лише Нацбанк та потенційно населення для поповнення валютних “матраців”.

Компанії можуть купити валюту лише для імпортних контрактів чи валютних зобов’язань. Банки зв’язані нормативами валютної позиції, а інституційних інвесторів — інвестиційних і пенсійних фондів, страхових компаній — майже нема.

Крім того, їх можливості щодо роботи з валютою теж обмежені.

Тож долари не було кому активно купувати, крім Нацбанку. А що буде з курсом, якщо стануть реальністю мрії прем’єра про 10 млрд дол прямих інвестицій щороку?

Зараз монетарна та фіскальна політики входять у більш гармонійну взаємодію. НБУ знизив свою процентну ставку та більш активно викуповує валюту з ринку.

Різкі коливання курсу не корисні для економіки. Експерти очікують від Мінфіну, Мінекономіки та НБУ тіснішої співпраці у прогнозуванні курсу, що закладається до бюджету (зараз — 27 грн за дол), продовження циклу зниження ставок, активного поповнення валютних резервів та подальшої валютної лібералізації.

Гравців на ринку повинно стати більше, а ринок мусить стати більш ліквідним, щоб окремі угоди не спричиняли таких коливань. За кілька років, коли настане строк погашення ОВДП у портфелях у нерезидентів, ємність ринку буде ще важливішою.

Загалом, якщо геополітичних чи зовнішніх цінових потрясінь не станеться, Україна цілком спроможна спокійно і без стресів пройти 2020 рік.

Марія Репко, заступник директора ЦЕС

14 Січня 2020
Аналіз проєкту бюджету 2020: майже реалістично, але без проривів (ІІ читання)

Зміна макропрогнозів, реорганізація міністерств та бажання депутатів та уряду збільшити видатки на деякі статті бюджету зумовили зміни до проекту бюджету на 2020 рік до другого читання.

Бюджет розраховувався на стриманому макропрогнозі – амбіційні плани прем’єр-міністра зі зростання ВВП на 5% на рік залишилися у якості цілей, до яких можна прагнути. Такий консервативний підхід знижує ризики недовиконання бюджету. Прогнозна девальвація гривні до 27 грн/долар може виглядати надто песимістично, але страшного у разі, якщо прогноз не справдиться, не станеться. Недоотримані доходи від податків на імпорт частково компенсуються нижчими видатками на обслуговування та погашення валютних боргів.

Між читаннями на 14 млрд грн збільшили доходи бюджету – очікується більше надходжень від податків на доходи (ПДФО та ППП) і від прибутку державних підприємств. Очікування досить оптимістичні: урядовці виходили з розрахунку, що середня зарплата та прибуток зростатимуть швидше за номінальний ВВП. Якщо ці очікування не справдяться, бюджет може недоотримати кошти за цими статтями. Також уряд хоче зібрати плату за ліцензії на азартні ігри і видобуток бурштину (разом 3,5 млрд грн). Обидві галузі давно перебувають в тіні, і минулому уряду вивести їх у легальну площину не вдалося.

Видатки бюджету зросли між читаннями на 13 млрд грн. Збільшили кошти на освіту та медицину, а також перерозподілили раніше не розподілені видатки РНБО – 15 млрд грн дісталося Міністерству оборони, решта – Міністерству внутрішніх справ та іншим «силовикам».

Найбільше розчарування бюджету до другого читання – поновлення коштів на субвенцію на соціально-економічний розвиток регіонів. Це «депутатська» субвенція, яка використовується із метою політичного піару переважно провладними депутатами на місцях (лавочки в парках, вікна у під’їздах, санвузли у дитячих садочках)  до ефективної підтримки розвитку регіонів вона не має відношення.

Дефіцит державного бюджету між читаннями не зріс, але дещо змінилася структура його фінансування. Частину коштів, що планувалося запозичити, тепер уряд хоче отримати від приватизації – очікувані надходження збільшили від 5 млрд грн до 12 млрд грн. План може спрацювати із уведенням ринку землі та приватизацією частки державних земель. Якщо ж ні, а також якщо не вдасться продати великі державні підприємств, на цю суму доведеться знову збільшувати запозичення.

Отже, основна причина змін до другого читання це затвердження нового макропрогнозу. Корекції в бюджеті за різними статтями переважно косметичні.


13 Листопада 2019
Аналіз проєкту державного бюджету на 2020 рік (І читання)

Проєкт закону про державний бюджет на 2020 рік розроблений за консервативними прогнозними макроекономічним показниками, які були затверджені урядом 15 травня поточного року. Він не враховує амбітні цілі Кабміну щодо зростання економіки (5-7%) та багато ініціатив, з якими команда президента виходила на вибори. Заплановане зменшення перерозподілу ВВП через сектор державних фінансів та скорочення бюджетного дефіциту, що безперечно є позитивним аспектом. Сукупні доходи сектору загальнодержавного управління (зведений бюджет та бюджети соцфондів, включаючи Пенсійний фонд) становитимуть 37,5%, а видатки 39,9% від ВВП. У 2019 році відповідні показники становили 39,5% та 42,6%.

Прогноз по доходам бюджету консервативний. Доходи зведеного бюджету зростатимуть на 6,2%, повільніше ніж номінальний ВВП. Вони на 87% формуватимуться за рахунок податків. Зокрема, темпи зростання надходжень від ПДФО та податку на прибуток будуть вищими, ніж приріст номінального ВВП. Такі очікування в уряді пояснюють покращенням споживчих настроїв та зростанням доходів громадян. Натомість, доходи від акцизів скоротяться, а також впадуть неподаткові надходження.

Бюджет передбачає зниження перерозподілу ВВП через сферу публічних фінансів – видатки зведеного бюджету зростатимуть повільніше, ніж ВВП. У відсотковому значенні до ВВП найбільше зросте фінансування громадського порядку, безпеки та судів, сюди входять і нерозподілені кошти РНБО, що можуть бути розподілені на військову оборону, та економічної діяльності. По всіх інших статтях видатки зведеного бюджету у відношенні до ВВП знижатимуться.

Дефіцит державного бюджету помірний. Хоча в абсолютному значенні він зросте на 1,3% до 95 млрд грн, проте через зростання економіки він становитиме меншу частку ВВП – 2,1% проти запланованих на 2019 рік 2,3%. Фінансувати його планують в основному за рахунок запозичень. Плани по приватизаційних надходженнях у попередні роки не виконувалися, і зараз вони значно скромніші – на рівні 5 млрд грн. Хоча, зважаючи на задекларовані наміри врешті розблокувати велику приватизацію, цю суму можуть збільшити.

З суттєвих галузевих змін можна виокремити перерозподіл державної допомоги в сільському господарстві: держава відмовиться від допомоги великим компаніям, а кошти спрямує фермерам та малим підприємствам, у тому числі, на здешевлення кредитів на купівлю землі. Також на 2020 рік запланований остаточний етап реалізації реформи охорони здоров’я – лікарні мають стати автономними, а держава фінансуватиме надання послуг для пацієнтів, які підписали декларацію (на первинній ланці), та мають направлення від лікаря (для другої та третьої ланки). Закупівлі відбуватимуться на центральному рівні через Національну службу здоров’я України.

Втім, проєкт не є остаточним, він не відображає можливі зміни у макропрогнозі, відкриття ринку землі та зміни у податковій сфері. Імовірно, що на початку листопада, коли проєкт підготують до другого читання, ми побачимо зміни в показниках. Зокрема, в бюджеті врахують нові законодавчі ініціативи та реформи, заплановані на 2020 рік, які передбачені програмою діяльності нового уряду.

Основними ризиками для виконання бюджету є великі обсяги погашення боргових зобов’язань, які вимагатимуть значних сум нових запозичень впродовж року. Це, в свою чергу, потребуватиме залучення підтримки від міжнародних фінансових організацій та відсутності зовнішніх шоків (як політичних, так і економічних).

16 Жовтня 2019
Як зробити зарплати на державній службі конкурентними та прозорими?

Якісного державного управління та якісних державних послуг неможливо досягти без ефективних і кваліфікованих службовців. Щоб залучити їх на держслужбу, потрібна зрозуміла і прозора система оплати праці в секторі державного управління та чесна процедура відбору кадрів на державну службу. Від прозорості та зрозумілості оплати праці залежать і якість державних послуг, і просування реформ, і розуміння суспільства, для чого сплачувати податки, з яких, власне, і фінансуються заробітні плати чиновників.

Центр економічної стратегії детально дослідив проблеми оплати праці державних службовців 2017 року в записці «Реформа оплати праці державних службовців». Цього року ми проаналізували прогрес реформи та запропонували наступні зміни в новій записці «Реформа оплати праці державних службовців: подальші кроки», яку було підготовано за сприяння проекту EU4PAR, Офісу реформ Кабінету Міністрів України та підтримки Міжнародного фонду «Відродження». В цьому короткому бріфі ми підсумовуємо наш аналіз проблем оплати праці держслужбовців та рекомендації – як її можна зробити ефективнішою.

Попри відчутні зміни на краще після 2016 року системі оплати праці державних службовців в Україні ще бракує цілісності та прозорості, а також стабільності та передбачуваності заробітної плати. Посадові оклади державних службовців залишаються неконкурентними, особливо на керівних посадах. Значну частину сукупної оплати праці становлять стимулювальні надбавки та премії, які за визначенням є непостійними компонентами оплати і в українських реаліях залежать більшою мірою від прихильності керівництва та наявності фінансових ресурсів у державного органу, аніж від результатів діяльності працівника. Це не лише не дозволяє залучити найкращих з приватного сектору, де посадовий оклад становить до 100 % оплати праці, але й зменшує ефективність використання бюджетних коштів на оплату праці.

У цьому бріфі ми пропонуємо способи вирішення вказаних проблем, які не спричинять нарощування бюджетних видатків і дозволять збільшити прозорість та конкурентність оплати праці держслужбовців. Наші висновки спираються на результати аналізу даних про розподіл фонду оплати праці державних службовців у 2018 році та порівняння рівнів оплати праці на державній службі та у приватному секторі.

28 Серпня 2019
Реформа оплати праці державних службовців: подальші кроки

Чинна система оплати праці має низку недоліків, які так і не вдалося повністю усунути під час перехідного періоду з моменту набуття чинності законом України «Про державну службу» 1 травня 2016 року і до кінця 2018 року. За умов обмежених фінансових ресурсів дотримуватись норм закону про структуру оплати праці та вийти на оптимальні співвідношення розмірів оплати праці між різними державними органами та різними групами державних службовців у чинній системі складно. Прогнозованість оплати, зокрема на центральному рівні, залишається низькою, диференціація середніх розмірів оплати в межах однорідних груп державних службовців у різних державних органах залишається високою.

Попри покращення структури заробітної плати державних службовців порівняно з 2015 роком, вона все ще далека від цільових показників, передбачених стратегією реформи державного управління.

На основі проведеного аналізу ми вважаємо, що для удосконалення системи оплати праці державних службовців потрібно, зокрема:

(1) якнайшвидше запустити систему інтегрованого кадрового та зарплатного обліку державних eслужбовців (HRMIS), щоб отримувати актуальну та достовірну інформацію про оплату праці та фактичну чисельність персоналу;

(2) регулярно відстежувати тенденції на ринку праці і оцінювати конкурентність оплати; (3) зменшити максимальний розмір надбавки за вислугу з 50% до 30% посадового окладу; збільшити рівень компресії заробітних плат з 1:7 до 1:10;

(4) зменшити кількість та розмір стимулюючих надбавок;

(5) спростити схему посадових окладів – зменшити кількість керівних щаблів та структурних підрозділів, збільшити кількість фахових рівнів (зокрема, ввести принаймні ще один фаховий рівень);

(6) делегувати повноваження розробки та впровадження політики оплати праці одному державному органу, який би повністю займався кадровою політикою на державній службі.

Ця аналітична записка підготована Центром економічної стратегії в рамках спільного дослідження системи оплати праці державних службовців із Секретаріатом Кабінету міністрів, проектом EU4PAR та за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Центру економічної стратегії та необов’язково відображає точку зору Міжнародного фонду «Відродження».

лого
23 Травня 2019
Фіскальні підсумки 2018 року

У 2018 році бюджетна політика не зазнала радикальних змін ані в доходній, ані у видатковій частинах.

Ці зміни попереду – у 2018 році Верховна Рада проголосувала за перехід країни на трирічне бюджетне планування і бюджет на 2019 рік вже приймали із врахуванням трирічного плану. Бюджет на 2020 рік може стати першим у ряді бюджетних документів, що враховуватиме стратегічні цілі державної політики та розподілятиме ресурси відповідно до пріоритетів, а не до практик, що склалися історично. Шанс на це має дати новий склад Верховної ради, який після виборів у жовтні буде голосувати за бюджет. За результатами виконання бюджету 2018 Україна все ще перерозподіляє через бюджет забагато коштів – близько 43% ВВП.  Економічне зростання могло би прискоритися, якщо б цей рівень став нижче 40%.  Цього можна досягти через розумнне планування: на розпорядників коштів у 2019 році чекатимуть функціональні перегляди бюджетних видатків.

Бюджет 2018, як і попередні бюджети, має як позитивні, так і негативні моменти. Основними серед них були:

Позитивні моменти:

  • Завдяки ревальвації гривні видатки на обслуговування боргу виявились на 12 млрд грн нижчими за очікувані, що сприяло зменшенню обов’язкових видатків бюджету.
  • Як і в 2017 році первинний баланс державного бюджету виявися позитивним – 56,2 млрд грн (1,6% ВВП).
  • Зменшення державного та гарантованого державою боргу з 72% до 61% по відношенню до ВВП.
  • Відсутність квазіфіскальних видатків, які у попередні роки складали 2-6% від ВВП.
  • Значне зростання видатків на оборону порівняно з попереднім роком, які у 2018 році сягнули 2,7% ВВП
  • Успішно профінансовані видатки пов’язані з реформами в освіті та охороні здоров’я. Освітню програму «Нова українська школа» та видатки на Національну службу здоров’я було профінансовано на 98% та 96% від плану.

Негативні моменти:

  • Розподіл видатків за функціональними категоріями все ще далекий від оптимального і свідчить про доволі повільний процес перегляду видатків та поліпшення їх ефективності, порівняно з країнами-сусідами у ЄС. Втім, чинна структура видатків за функціональною класифікацією бюджету відображає урядові пріоритети – значні видатки на оборону та соціальний захист є вимушеними та необхідними.
  • В черговий раз не виконуються надходження від приватизації: із очікуваних 21,3 млрд грн у 2018 році держава отримала лише 269 млн грн.
  • Сукупний обсяг видатків сектору ЗДУ залишається високим – на рівні 43,3%. Для прискорення економічного зростання Україні потрібно знизити дану категорію видатків до 37%.
  • 4-разова зміна державного бюджету Верховною Радою протягом року. Внаслідок цього відбувалось скорочення окремих категорій видатків та їх перерозподіл. Це свідчить про неефективне планування бюджету;
  • Місцеві бюджети вперше за останні 8 років стали дефіцитними: -8,2 млрд грн або 0,2% ВВП.
  • Додаткова потреба у джерелах фінансування протягом року. Через невиконання плану приватизаційних надходжень та недостатність коштів на ЄКР державі довелось додатково залучати кошти, як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Проблемою є те, що ці запозичення в майбутньому створюватимуть додаткові видатки на обслуговування боргів.

Загалом, аналіз бюджету 2018 року свідчить про важливість подальших кроків для забезпечення прозорості та передбачуваності державних фінансів. По-перше, потребують доопрацювання окремі категорії видатків та фінансування, адже цього року були бюджетні програми, що не виконувались та статті бюджету, що не принесли грошових надходжень. По-друге, потрібно переходити до трирічного бюджетного планування за бюджетною декларацією, що було закріплено у законі України №8044 про запровадження середньострокового бюджетного планування. Ухвалення цього законопроекту є досягненням у сфері державних фінансів, адже зробить бюджетний процес у наступні роки передбачуванішим та ефективнішим. По-третє, потрібно плавно зменшувати частку видатків СЗДУ по відношенню до ВВП, тому що теперішній рівень цих видатків -43,3% є надто великим для України.

 

15 Березня 2019
X