Результати пошуку

#Фінансовий сектор
Як реформувати систему гарантування вкладів?

Аналітична записка присвячена проблемі недосконалості існуючих запобіжників банківських криз.

В Україні один із таких запобіжників – система гарантування вкладів населення. Вона одночасно має захищати банки від «набігів» (англ. bank run), а вкладників – від «морального ризику» (англ. moral hazard).

Для України характерна ситуація, коли вкладники несуть кошти до банків, що пропонують найвищі відсотки за депозитами. При цьому люди не зважають на надійність банків, бо Фонд гарантування вкладів фізичних осіб все-одно поверне їхній вклад із відсотками в рамках гарантованої суми (зараз 200 тис грн).

Це змушує банки конкурувати між собою, збільшуючи процентні ставки за депозитами. Банки, у свою чергу, змушені шукати все більш дохідні, а значить більш ризиковані інструменти – тобто кредитувати ризикових позичальників за підвищеними ставками.

Така поведінка вкладників та банків збільшує сукупний ризик системи і у підсумку призводить до «банкопадів»

Проблема ефективного дизайну системи гарантування вкладів, покликаного знайти баланс між «моральним ризиком» та «набігами на банки», тим більш актуальна для України, що рятувати банки – дорога справа для платників податків. На рекапіталізацію банків Україна витратила 5% ВВП у кризу 2008-2009 рр. а у кризу 2014-2015 – 14% ВВП. Кожного разу це призводило до зростання державного боргу (ОВДП) та, відповідно, погіршення фінансової стійкості країни.

Для того, аби система гарантування могла більш ефективно протидіяти кризам, ми пропонуємо 5 змін:

  • Збільшити гарантовану суму до 500 тис. грн. (проіндексувати на інфляцію);
  • Зменшити до 7 днів строк початку виплат вкладникам (від визнання банку неплатоспроможним);
  • Зменшити гарантування відсотків за депозитами до половини облікової ставки НБУ;
  • Стимулювати реалізацію політики відповідальності власників усім своїм майном на практиці, а не тільки на папері;
  • Сприяти підвищенню фінансової грамотності населення та зменшенню інформаційної асиметрії.

При розрахунку оптимальної суми гарантування ми врахували:

  • рівень інфляції, яка за період із вересня 2012 року (коли було встановлено суму у 200 тис. грн.) до середини 2018 року склала 140%;
  • європейські практики гарантування, зокрема, відношення суми гарантування до ВВП у країнах ЄС (пострадянських, наприклад, Естонії, Словаччини).

 

27 Лютого 2019
Як державним банкам позбутися поганих боргів?

Криза 2014-2015 років залишила банківську систему з величезним обсягом проблемних кредитів. При цьому в державних банках та ФГВФО (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) сконцентровано проблемних кредитів на близько 600 млрд грн, або 75% токсичних активів у секторі. Державні банки дають раду проблемній заборгованості набагато гірше, ніж приватні, а помітного прогресу із очищенням балансів немає.

Загальна рекомендація експертів Центру економічної стратегії щодо реформи державного банківського сектору: банки мають бути продані приватним інвесторам, держава має вийти із капіталу цих банків на 100%. Однак, продаж банків із настільки масштабною проблемною заборгованістю на даному етапі не виглядає реалістичним.

Відтак, найпершим завданням для державних банків є очищення балансів від проблемних активів. При цьому варіант передачі поганих кредитів з балансів банків загрожує тим, що буде «тишком-нишком» просто списано борги недоброчесним кредиторам, особливо, політично-пов’язаним особам.

Але ж позбуватися проблемних боргів все ж таки потрібно. ЦЕС пропонує застосувати рішення міжнародного досвіду до українських реалій.

До приватизації банків саме повернення проблемних кредитів (а не зростання частки ринку чи збільшення активів) мали би стати стратегічними завданнями нового менеджменту та Наглядових рад. І лише перед самим продажем банку проблемні активи можна передавати: іпотечні кредити можна передати на КУА, а корпоративні борги – або до «поганого банку», або, навпаки, виокремити для продажу здорову частину держбанку.

Потрібні зміни до законів та практик – як в частині реструктуризації іпотечних кредитів, так і для продажу корпоративних кредитів боржнику нижче номінальної вартості. При цьому важливо забезпечити повну прозорість щодо недоброчесних боржників, особливо політично-пов’язаних осіб. Така прозорість створить потужні стимули до погашення чи добровільної реструктуризації кредитів.

5 Березня 2018
Що робити державі зі своїми банками?

Після націоналізації Приватбанку – найбільшого банку країни, держава отримала домінуюче становище на ринку банківських послуг, сконцентрувавши, за даними НБУ станом на кінець третього кварталу 2017 року, у своїй власності 56% активів банківської системи.

Головний аргумент на користь державних банків – їх спроможність стимулювати економічне зростання завдяки фінансуванню окремих секторів або регіонів, потреба в якому не задовольняється приватними банками.

Державні банки несуть додаткові ризики для економіки, оскільки держава часто:
• менш компетентний власник (нижчі зарплати, нижче кваліфікація)
• може фінансувати держбюджет через держбанки
• може фінансувати держпідприємства через державні банки (Нафтогаз)
• у випадку «захоплення держави» — фінансувати бізнес політиків

Мета аналітичної записки – знайти відповідь на питання: що робити з державними банками в Україні? Опираючись на фінансові показники, а також інші дані, ми намагались з’ясувати чи домінують переваги над ризиками власності.

18 Грудня 2017
X