Результати пошуку

#євроінтеграція
Лібералізація ринку залізничних перевезень в Україні. Уроки країн ЄС

Лібералізація залізничних перевезень в Україні буде запроваджена за європейською моделлю реструктуризації залізниць. Відповідно до Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов’язання відкрити ринок залізничних перевезень за принципом вертикального розділення залізничної монополії та відкриття доступу приватних операторів до залізничної інфраструктури[1].

Це передбачає перехід на спільні принципи функціонування ринку залізничних перевезень:

  • наявність незалежного оператора залізничної інфраструктури, який  відповідатиме за якість залізничної мережі  та пропускну спроможність (тобто кількість поїздів, які  можуть рухатись коліями);
  • запровадження конкуренції на ринку залізничних перевезень вантажів та пасажирів;
  • наявність незалежного регулятора залізничного транспорту, який затверджуватиме тарифи на доступ до інфраструктури, забезпечуватиме рівний доступ до неї всіх операторів залізничного транспорту;
  • наявність незалежного органу безпеки на залізничному транспорті, який визначатиме вимоги до перевізників, перевірятиме відповідність цим вимогам та видаватиме ліцензії на здійснення перевезень.

Якщо очікуване відкриття ринку залізничних перевезень провести без добре спланованих системних заходів – існують ризики для української економіки щодо безперебійної транспортної логістики. Таким чином, ґрунтуючись на проведеному дослідженні та досвіді європейських країн, ми дійшли таких висновків:

  1. Перед відкриттям ринку залізничних перевезень уряд має здійснити заходи, спрямовані на те, щоб фінансування майбутнього оператора інфраструктури було достатнім для підтримання залізничної мережі України в робочому стані.
  2. Укрзалізниця має забезпечити чітке розділення бухгалтерського обліку (та господарської діяльності) з управління інфраструктурою від інших послуг – пасажирських та вантажних перевезень, а також – незалежне управління кожною із компаній.
  3. Відповідно до стратегії демонополізації державних компаній, уряду слід визначитись, чи  Укрзалізниця являтиме собою вертикально-інтегрований холдинг із розділеними дочірніми компаніями (оператором інфраструктури та операторами перевезень), чи буде застосована модель повного відокремлення оператора інфраструктури та операторів перевезень.
  4. Перед відкриттям ринку слід переглянути тарифи на перевезення та підготувати методику розрахунку зборів за доступ до інфраструктури. Збори за доступ до інфраструктури повинні, як мінімум, покривати прямі витрати оператора інфраструктури.
  5. Перед відкриттям ринку уряд має здійснити заходи щодо скасування крос-субсидування вантажними перевезеннями пасажирських, а відтак розглянути питання щодо: 1) механізму фінансування пасажирських перевезень, 2) розділення пасажирських перевезень на комерційні та суспільно важливі, 3) дерегулювання тарифів на категорію комерційних перевезень.
  6. Необхідно створити Нацкомісію з регулювання залізничного транспорту та передати від Міністерства інфраструктури України до її компетенції питання регулювання тарифів. Також слід створити орган безпеки на залізничному транспорті, який визначатиме вимоги до перевізників, перевірятиме відповідність цим вимогам та видаватиме ліцензії на здійснення перевезень.

[1] У світі існують різні підходи до реструктуризації залізничного сектору, які стосуються комплексу таких факторів: структура ринку, регулювання, тип власності. Найбільш усталеними підходами до управління залізничним транспорті є два: європейська модель передбачає відокремлення функцій оператора інфраструктури та залізничних перевезень із збереженням оператора інфраструктури в державній власності; американська модель, на відміну від європейської, побудована за засадах вертикальної інтеграції, коли функції оператора інфраструктури і оператора перевезень виконують одні й ті самі (в тому числі, приватні) компанії. Дане дослідження не має на меті порівняння переваг американської чи європейської моделі,  основне його завдання – вивчення досвіду європейських країн, яким можна скористатися  під час реалізації транспортної секції Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Дослідження здійснено у рамках проєкту «Проведення спільного дослідження у сфері публічної політики з метою налагодження партнерства з аналітичним центром ЄС», який реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у партнерстві із Ініціативою відкритого суспільства (OSIFE) та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

28 Листопада 2019
[проект] Побудова мостів в державній політиці: Україна

Аналітична записка: Як малим та середнім підприємствам України стати національними та глобальними чемпіонами?

Автори дослідження: Гліб Вишлінський, виконавчий директор ЦЕС, Дмитро Яблоновський, заступник директора ЦЕС, Богдан Прохоров, молодший економіст ЦЕС, Оксана Кузяків, виконавчий директор ІЕД, Євген Ангел, науковий співробітник ІЕД.

Рецензент: Д-р Ніклас Рюффер, GIZ.     

У даному документі ми вивчаємо ключові внутрішні фактори управління ресурсами в компаніях, які належать до Mittelstand, політики, які сприяли успіху німецького сектору МСП, а також можливість застосування німецького досвіду в Україні. Наш документ базується на кабінетному дослідженні, попередніх дослідженнях Інституту економічних досліджень (Київ), результатах робочих візитів до німецьких МСП та органів, що розробляють політики, а також глибинних інтерв’ю з українськими та німецькими політиками та бізнесменами.

Щоб сформулювати рекомендації для українських політик у сфері МСП, ми проаналізували розвиток бізнесу на кожному рівні – від індивідуального підприємництва до перетворення на міжнародного чемпіона. Спочатку ми порівняли абсолютну і відносну кількість населення і суб’єктів підприємницької діяльності в обох країнах за найновішими даними. Відносний показник діючих підприємств на 1000 осіб населення в певний момент часу засвідчує як готовність, так і здатність вести бізнес або бути підприємцем. Потім ми проаналізували причини, чому у Німеччині на кожному рівні досягають успіху та/або зростають більше підприємств, ніж в Україні.

Аналітична записка: Інструменти зміцнення довіри до суду в Україні

Автори: Роман Куйбіда, к.ю.н., заступник голови правління Центру політико-правових реформ, Михайло Жернаков, д.ю.н., директор Фундації «DEJURE», Максим Середа, експерт Центру політико-правових реформ.

Рецензент: Ліно Бросіус, головний менеджер проектів Центру міжнародної правової співпраці (Нідерланди).

Цей документ політики розроблено з метою сприяти поінформованій дискусії з високопосадовцями, відповідальними за прийняття рішень щодо підвищення довіри до українських судів. Документ підготовлено на основі: аналітичного кабінетного дослідження (включаючи оцінку результатів соціологічних опитувань українських та міжнародних організацій / інституцій); обговорень з практиками сектору юстиції в Україні та Нідерландах. Зміст цього документа є повною відповідальністю авторів.

Нідерланди мають успіх у досягненні великої довіри громадськості до правосуддя. Гаага є визнаною світовою столицею для міжнародного правосуддя. Голландські організації мають унікальний досвід впровадження різних проектів судової реформи в інших державах (включаючи Україну, балканські держави, Молдову тощо). Тому досвід Нідерландів залучений до підготовки цього документа.

Завданням цього документа є пошук нестандартних рішень для підвищення довіри до судів в Україні, зокрема, спираючись на досвід Нідерландів.

Для досягнення цього завдання документ поділено на такі частини:

  • «Традиція» – чи залежить рівень довіри від геополітичного розташування країни, історії та культури, як довіра до суду пов’язана з довірою до інших публічних інституцій, які є тенденції зміни рівня довіри до судів у часовому вимірі та залежно від наявності досвіду участі в судових провадженнях;
  • «Кадри» – яким чином забезпечити високу якість суддівських кандрів через механізми відбору, підготовки, підзвітності;
  • «Сервісна орієнтованість» – як зробити суди ефективними, зручними, зрозумілими, орієнтованими на забезпечення потреб учасників судових проваджень;
  • «Комунікації» – як підвищити довіру до судів за допомогою надання якісних інформаційних послуг.

Аналітична записка: Як врятувати антикорупційну реформу в Україні (базуючись на досвіді Румунії)

Автори: Олександр Лємєнов, StateWatch, Євген Крапивін, Експертний центр з прав людини, Ірина Шиба, Фундація DEJURE.

Рецензенти: Антон Марчук, Центр політико-правових реформ, Катерина Риженко, Трансперенсі Інтернешнл Україна, Віктор Алістар, Трансперенсі Інтернешнл Румунія.

Метою документу було порівняти практики та описати уроки, винесені з роботи антикорупційних інституцій у Румунії та Україні. Румунський Національний антикорупційний директорат (НАД) та НАБУ об’єднує спільна концептуальна модель – відокремити розслідування топ-корупційних злочинів від системи органів досудового розслідування в державі. Метою такого відокремлення є створення нових інституцій “з нуля”, тобто забезпечення незалежності через формування кадрів на конкурсній основі з інших органів або з осіб, які в них не працювали, створення законодавчих запобіжників до зловживань з боку політиків тощо. Як румунський Директорат, так і українське Бюро об’єднує спільна гіпотеза – зниження рівня корупції на високому рівні має запобігти вчиненню дрібніших корупційних злочинів через страх невідворотності покарання, водночас шкода від топ-корупційних правопорушень завжди більша, ніж від сукупності дрібних побутових хабарів тощо.

Румунський Директорат став прикладом формування такого органу для України. Разом з тим модель «орган досудового розслідування + орган прокуратури», що здійснює процесуальне керівництво за його діяльністю, яка є властивою для української кримінальної юстиції, не відповідає румунській моделі, де мова йде про абсолютно незалежну прокуратуру. Таким чином, українські політичні еліти намагаються створити та поглибити “конфлікт” між двома органами в Україні, – проблема, яка невідома румунським колегам. Між тим, румунський приклад має ряд небезпідставних звинувачень у свою адресу щодо непрозорості діяльності, порушенні законодавства і прав людини, а також “секретній” співпраці з іншими органами з порушенням норм закону.

Результати досліджень представлені на Міжнародній конференції: Уроки з досвіду країн ЄС для України.

Проект «Побудова мостів в державній політиці: Україна» реалізується за фінансової підтримки Foundation Open Society Institute в співпраці з OSIFE при Open Society Foundation.

25 Вересня 2019
[проект] Валютна лібералізація та запровадження спільного із ЄС фінансового ринку: моніторинг виконання

У 2018 році, після 25 років застарілого «пострадянського» валютного регулювання, а також 3 років «драконівських» обмежуючих мір, що були впроваджені як відповідь на економічну кризу-2015, Україна нарешті отримала шанс на валютну лібералізацію – Верховна Рада України влітку підтримала новий Закон «Про валюту та валютні операції».

Прийняття цього закону – важливий проміжний результат на шляху євроінтеграції України. Далі українське регулювання має бути приведене у відповідність до Директив та правил ЄС, включаючи умови руху капіталів.

За роки незалежності Україна отримала в 10 разів менше іноземного капіталу, ніж Чехія, вчетверо – ніж Польща, і навіть на 70% менше, ніж Албанія та Боснія.  Після кризи 2014-2015 років, що супроводжувалася обмеженнями на вивід капіталу й дивідендів, прямі іноземні інвестиції у небанківський сектор в Україні повною мірою не відновилися.  Квартальний притік становив у середньому 400 млн доларів на квартал за останні чотири квартали, для порівняння, у 2010-2013 роках середній квартальний показник був на рівні 1,3 млрд доларів.  Опитування інвесторів показало, що окрім таких загальновідомих проблем як війна та корупція, перепоною для інвестування коштів  вважають також обмеження руку капіталів.  Ця проблема змістилася із 5 на 9 місце за важливістю після зняття частини обмежень, однак все ще є актуальною.

Чи виконує Україна взяті на себе зобов’язання відповідно до Угоди про асоціацію у сфері руху капіталів та фінансових послуг? Які норми вже впроваджено, а над чим нам лише потрібно працювати? Що міститимуть нові постанови НБУ – старі обмеження під новим соусом чи норми європейських директив?

Щоб відповісти на ці запитання, Центр економічної стратегії розпочинає дослідження, яке передбачає моніторинг стану регулювання руху капіталів та фінансових ринків та оцінку його відповідності Угоді про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Дослідження складатиметься із 2 частин:
Перша частина – оцінка нового нормативного регулювання після введення в дію Закону «Про валюту та валютні операції».

Друга частина – аналіз європейського регулювання та практик зовнішньоекономічних операцій в європейських країнах (включно із сase studies «нових» країн ЄС);

За результатами дослідження буде надана оцінка стану оновленого валютного регулювання в Україні після прийняття нового закону «Про валюту та валютні операції» та відповідність нового регулювання умовам Угоди про Асоціацію.


Дослідження підготовлено за підтримки міжнародного фонду «Відродження».

Довідково

Національний банк України за сприяння проекту технічної допомоги ЄС EU Finstar та європейських і українських експертів розробив, а Президент України подав до Верховної Ради проект закону «Про валюту», який було прийнято в червні 2018 року. Цей закон відкриває можливість для подальших дій у сфері євроінтеграції через лібералізацію руху капіталів.

Центр економічної стратегії був залучений до роботи над проектом закону «Про валюту» з 2015 року, а також до розробки дорожньої карти валютної лібералізації, згідно із якою зараз діє НБУ.

«Проект Валютна лібералізація та запровадження спільного із ЄС фінансового ринку: моніторинг виконання реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія» під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Матеріали, опубліковані на цій сторінці, є виключною відповідальністю Центру економічної стратегії та необов’язково відображають точку зору Європейського Союзу або Міжнародного фонду «Відродження».

Untitled-1

20 Листопада 2018
ЦЕС підтримує прийняття закону «Про валюту» та пропонує його доопрацювання до другого читання

17 травня Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект «Про валюту» (№8152), [i]який відкриває можливість для вільного руху капіталів і інтеграції України у сучасний глобальний світ, проте надає НБУ нічим не обмежені повноваження по подовженню чинних чи введенню будь-яких нових заборон і не гарантує захист іноземних інвестицій.

Україні потрібен новий ліберальний закон на заміну Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який приймався для боротьби з відтоком валюти при переході від планової до ринкової економіки іще у 1993 році. Через застаріле регулювання Україна ізольована від світових ринків капіталу, а компаніям складно інтегруватися в бізнес-ланцюжки ЄС.

Новий закон «Про валюту» через спрощення обміну та переказу валюти і транскордонного руху капіталів стимулюватиме бізнес-активність та інвестиції, відкриє Україні глобальний ринок фінансових послуг та позитивно вплине на економічне зростання.

При цьому в законопроекті є недоліки, і законопроект варто доопрацювати під час підготовки до другого читання. Зокрема, на нашу думку, слід забезпечити такі норми:

  •  НБУ повинен мати важелі дій в кризових ситуаціях. Тому одноосібне і миттєве введення валютних обмежень має залишатися його правом. Але ціна подовження цих обмежень для НБУ має зростати. Тимчасові антикризові заходи не мають перетворюватися на фактично безстрокові, коли НБУ боїться зняти обмеження через можливу критику в разі реалізації навіть малоймовірних ризиків. Ми вважаємо, що шляхом такого «збільшення ціни» може стати обов’язок погодити подовження обмежень із незалежним органом. Це може бути Рада НБУ, Кабінет міністрів України, РНБО або Верховна Рада. Строк дії заходів захисту не має перевищувати півроку, а подовження їх дії можливо лише двічі. Подовжувати дію заходів захисту на четвертий строк заборонено мінімум рік;
  • До другого читання в законі варто прописати гарантію вільного виводу іноземних інвестицій та дивідендів. Саме валютні обмеження на вивід інвестицій – одна з причин низького їх притоку в Україну. В законі слід прямо заборонити НБУ вводити обмеження на репатріацію іноземних інвестицій та дивідендів за кордон;
  • Зафіксувати право без ліцензій та додаткових дозволів відкривати рахунки за межами України для резидентів. Це спростить ведення міжнародного бізнесу та дозволить компаніям будувати надійні торгові відносини. Симетричний захід – вільне відкриття поточних рахунків в українських банках для нерезидентів-юридичних осіб – врегульований законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій», який знаходиться на підписі Президента. Для фізичних осіб потрібно запровадити вільне відкриття рахунків.

Ці норми – не виключення, а нормальна практика для країн сучасного світу, а вільний рух капіталів – вимога директиви 88/361 ЄС[i], яку Україна зобов’язалася імплементувати в рамках Угоди про Асоціацію . Україна зможе підвищити свою позицію у індексах економічної свободи, легкості ведення бізнесу, легкості обміну та переказу валют. Наша країна стане поряд із центральноєвропейськими країнами-конкурентами за інвестиції та робочу силу, від яких зараз суттєво відстає.

[i] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63668

[i] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_182

Slide1

18 Травня 2018
X