Результати пошуку

У 2019 році новий президент та уряд  стартують з набагато стійкішої економічної ситуації, ніж у 2014 році. Тоді попередня влада в перші ж місяці своєї каденції опинилася перед низкою викликів: війна на Сході, анексія Криму, падіння сировинних ринків, девальвація гривні, банківська криза, яка коштувала бюджету понад 10% ВВП, «чорна діра» (більше ніж 5% ВВП у бюджеті «Нафтогазу України»), катастрофічно низькі залишки на державних рахунках та у валютних резервах. Зараз економіка зростає темпом 2,5-3,5% на рік, дефіцит зведеного бюджету –  нижче 2,5% ВВП, банківська система та «Нафтогаз» більше не потребують фінансових вливань з боку держави; споживчі настрої після виборів досягли піку завдяки позитивним очікуванням від нової влади, інфляція в річному вимірі опустилася нижче 10%, українські компанії за 2018 рік збільшили капіталовкладення на 30%, а іноземні інвестори вперше за п’ять років активно зацікавилися українськими облігаціями.

Втім, і перед новою владою стоять серйозні виклики: як утримати макроекономічну ситуацію стабільною в період пікових погашень зовнішніх боргів, як прискорити зростання економіки та скоротити розрив між Україною та її сусідами-країнами Євросоюзу. І подолати ці виклики треба в умовах серйозних демографічних проблем, які потребують як термінового, так і довгострокового плану реагування. Економічне зростання має бути стійким – роки економічного спаду коштують країні у довгостроковій перспективі дуже дорого, адже просування за принципом «крок вперед, а два – назад» призводить до значних втрат.

Швидкого та стійкого зростання економіки України можна досягти лише через одночасну роботу за трьома напрямками:

• збереження макроекономічної стабільності;
• підвищення продуктивності через залучення інвестицій, більшу ефективність використання природних ресурсів, розвиток інфраструктури та покращення бізнес-клімату;
• збільшення кількості та якості людського капіталу.

Для цього країна має спиратися на правовладдя, що забезпечить захист права власності та виконання контрактів, та використовувати можливості, які дає інтеграція України до ЄС.

Макроекономічна стійкість – це необхідний базис і для зростання, і для стійкості перед загрозами. Держава, де відбуваються одна за одною фінансові кризи, не зможе ані наздогнати за рівнем розвитку сусідів, ані опиратися зовнішнім ворогам та витримувати економічні шторми, ані забезпечувати добробут громадян. Пріоритетами у порядку денному нових політичних лідерів обов’язково мають бути бюджетна стійкість, цінова стабільність та стійкість фінансового сектору.  Це створить безпечний фундамент для макроекономічних стимулів зростання економіки. Найкращим індикатором макростійкості є кредитний рейтинг країни. Зараз рейтинг України від агентства Fitch перебуває на рівні В-. Серйозним свідченням того, що Україна через 5 років стане більш стійкою до зовнішніх шоків та економічних катаклізмів, було би підвищення рейтинговими агенціями цього рейтингу до рівня ВВ-. А дуже гарним результатом став би рейтинг ВВ+ (за одну сходинку до так званого «інвестиційного» рівня, коли країни переходять із класу високоризикових «сміттєвих» емітентів до класу країн із помірним кредитним ризиком).

Підвищення продуктивності праці є основним способом досягнення інтенсивного економічного зростання, доступним в умовах обмежених людських ресурсів. Зараз продуктивність праці українців нижча, ніж у сусідніх країнах-членах ЄС (Україна – 8 тис. дол. США на одного працівника, Польща – 38 тис. дол. США). На нашу думку, для зростання продуктивності в Україні насамперед потрібні інвестиції, які дозволять залучити нові технології. Для комфортних умов інвестування потрібна відповідна політика держави щодо бізнесу. Для продуктивного ведення бізнесу потрібна ефективна інфраструктура. Інтеграція України в світову економіку також створюватиме стимули для підвищення продуктивності, оскільки продуктивність визначає конкурентоздатність українських товарів та послуг на зовнішніх ринках. Оскільки держава є менш ефективним власником, ніж приватний власник, приватизація та роздержавлення активів сприятиме підвищенню продуктивності роботи компаній.

Людський капітал – це основний ресурс, від кількості та якості якого залежить економічне зростання та добробут мешканців країни. Висока передчасна смертність, невелика тривалість працездатного життя, невідповідність освіти та навичок вимогам сучасного світу гальмує зростання добробуту українців. За показниками розвитку людського капіталу[1] Україна посідає 50-те місце із 157 країн світу. Гарним свідченням того, що Україна рухається у правильному напрямку, буде підвищення інтегрального показника розвитку людського капіталу, коли Україна потрапить у тридцятку країн-лідерів за цим показником. Одночасно потрібно дати відповідь загрозливим демографічним тенденціям. Вже з 2020 року найбільш економічно активна частка працездатного населення  почне скорочуватись. Якщо рівні економічної активності та народжуваності залишатимуться незмінними, то робоча сила в Україні зменшиться на 15% до 2035 року. Скорочення кількості працівників, які створюють додану вартість, і зниження з віком продуктивності їх праці гальмуватиме економічне зростання, якщо не вжити запобіжних заходів. Відповіддю на ці виклики має стати активна державна політика на ринку праці – стимулювання економічної активності населення старшого віку (освітні програми, перекваліфікація) та внутрішньої мобільності робочої сили, а також дружня міграційна політика — полегшення процедур тимчасового проживання та працевлаштування в Україні та набуття громадянства.

За цими трьома напрямками ми виділяємо 10 ключових ініціатив для нової коаліції та уряду, що сприятимуть стійкому економічному зростанню:

1. Щорічне прийняття бюджетної декларації на базі трирічного бюджетного планування.
2. Перегляд усіх бюджетних видатків згідно із функціями та цілями.
3. Незалежність НБУ та продовження політики інфляційного таргетування та гнучкого курсоутворення.
4. Запровадження режиму вільного ринку між Україною та ЄС в галузі фінансових послуг.
5. Запуск великої приватизації (продавати мінімум 20 підприємств на рік, зокрема й тих, які зараз заборонені до приватизації; за п’ять років продати усі державні банки).
6. Продовження реформи корпоративного управління держпідприємствами (створення незалежних наглядових рад мінімум на 10 підприємствах на рік).
7. Відкриття ринку сільськогосподарських земель з 2020 року.
8. Інтеграція енергетичної системи України з європейськими електричними мережами згідно з вимогами ENTSO-E та мережею транспортування газу ENTSO-G.
9. Успішне завершення запланованих реформ освіти та охорони здоров’я.
10. Активне залучення громадян до ринку праці та дружня міграційна політика задля припливу робочої сили до України.

[1] World Bank Human Capital Index (HCI) https://www.worldbank.org/en/data/interactive/2018/10/18/human-capital-index-and-components-2018

Візійний документ «Принципи Торонто» — це принципи пріоритетних реформ в Україні від громадянського суспільства, розроблені експертами громадянського суспільства та підтримані понад 90 громадськими організаціями за координації Коаліції Реанімаційний Пакету Реформ (РПР) у рамках підготовки до Третьої конференції з питань реформ в Україні (2-4 липня 2019 р., Торонто, Канада).

Галузеві брифи з питань реформ розкривають принципи Торонто та надають більш детальний опис дій у сфері реформ, які мають відбутися протягом наступних п’яти років у 12 ключових сферах публічної політики для досягнення більш заможного, демократичного та безпечного майбутнього України.

Економічним блоком принципів Торонто займався Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, член Ради коаліції Реанімаційний Пакет Реформ, у співавторстві з Дмитром Ливчем, керівником аналітичного відділу, проектним менеджером EasyBusiness. Peer review аналізу поточного стану економіки та запропонованих економічних реформ здійснювала Анна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації (EBA).

Згідно з документом, зростання інвестицій є ключовим завданням та механізмом сприяння економічному розвитку України. Важливою його передумовою є збереження макроекономічної стабільності, неможливе без відповідальної бюджетної та політично незалежної грошової політики. Наступні реформи можуть підштовхнути економічне зростання на основі інвестицій:

• Відкритий ринок сільськогосподарських земель — прийняття закону, який регулюватиме продаж земель сільськогосподарського призначення і таким чином скасує мораторій.

• Приватизація всіх великих державних підприємств, продаж яких дозволено, зокрема, державних банків, і значне скорочення переліку державних підприємств, приватизацію яких заборонено. На всіх великих державних підприємствах мають бути створені незалежні наглядові ради. Парламент має прийняти новий закон про розширення повноважень та збільшення політичної незалежності наглядових рад.

• Спрощення та оптимізація митних процедур, створення інституту уповноваженого економічного оператора. Це зробить українські компанії більш конкурентоспроможними у глобальних ланцюгах вартості.

• Реформа фіскальної служби та створення служби фінансових розслідувань, яка замінить податкову міліцію та численні відділи боротьби з економічними злочинами у правоохоронних органах. Мета полягає у формуванні податкової та митної служби, які є дружніми та прозорими, а також служби фінансових розслідувань, яка буде застосовувати аналіз, а не силу. Працівників цих нових служб треба перенабрати з повною перевіркою доброчесності. Для них слід встановити конкурентні зарплати, впровадивши персональну відповідальність, та скоротити їхню кількість через автоматизацію процесів.

• Лібералізація руху капіталу та регулювання валютних операцій. Новий закон про валютні операції прийнято у 2018 році, він дав Національному банку свободу регулювати їх своїми рішеннями. Цю свободу слід використати для того, щоб зробити Україну відкритішою до руху капіталу і торгівлі відповідно до практики ЄС. Впровадження цих реформ зробить Україну привабливішою як для іноземних, так і для внутрішніх інвестицій, а також сприятиме зростанню економіки на 5–7% щорічно протягом тривалого часу. Крім того, це зробить українську економіку стійкішою до криз. Разом це дозволить поступово наближати добробут українців до рівня нових країн-членів ЄС.

Які реформи за іншими напрямками пропонують автори “Принципів Торонто” — читайте у доданих файлах.

Символ эпохи валютных ограничений уходит в прошлое

Нацбанк отменил требование обязательной продажи валютных поступлений. Этот рудимент закрытой постсоветской регуляторной системы был одной из самых болевых точек для бизнеса. В 2015 году ЦЭС проводил исследования, где продажа валютной выручки (тогда это было 75%) заняла второе место в антирейтинге валютных ограничений после сложного администрирования внешнеэкономических платежей.

С тех пор НБУ упростил валютное регулирование: через закон о валюте были отменены несоразмерные санкции за нарушения, и наконец, норма об обязательной продаже валютной выручки, которой нет почти нигде в мире. Эта норма, которая действовала десятилетиями и которую можно без преувеличения назвать “символом эпохи валютных ограничений”.

Раздел соответствующего положения о мерах защиты был отменен полностью. Это очень хороший знак – это означает, что в планах регулятора нет возврата к репрессивным действиям на рынке. Как минимум в ближайшем будущем. Если бы, например, норму оставили, но процент обязательной продажи снизили с 30% до 0%, это было бы не таким хорошим поводом для оптимизма.

Кризиса на валютном рынке из-за отмены обязательной продажи выручки ожидать не стоит. Во-первых, по данным НБУ, бизнес продает на рынке 90% выручки, которую заводит в страну, независимо от норм продажи. В основном это происходит потому, что крупные игроки, которые имеют трейдинговые компании на оффшорах, заводят лишь то, что нужно на расходы в Украине. Поэтому норма в 30% не имела экономического смысла – но сильно ограничивала малых и средних экспортеров: им приходилось продавать валюту, чтобы потом снова покупать ее на рынке для оплаты импорта, особенно когда норма продажи была выше. Теперь бизнес волен распоряжаться своими заработанными деньгами по своему усмотрению. Во-вторых, высокая процентная ставка, которую удерживает Нацбанк даже при снижении инфляции, оказывает сильную поддержку курса гривни. Самое время для смягчения валютного регулирования.

Тем не менее, требование проведения расчетов по экспортно-импортным операциям в срок до 365 дней остается в силе, то есть валютный контроль за экспортом не устранили. Не отменены, пока и лимиты на вывод дивидендов и инвестиций за границу.

Либерализация валютного регулирования позволит оживиться трансграничному бизнесу и инвестициям, будет способствовать экономическому росту и более тесной интеграции Украины в цепочке стоимости на глобальном рынке. Хоть сейчас валютное регулирование уже не абсолютный барьер для бизнеса и инвесторов, как это было в кризисных 2015-2016 годах, но, тем не менее, переход на рыночный характер валютного регулирования все еще будет много значить для украинского бизнес-климата.

Нотатки з публічної дискусії, яка відбулася у Брюсселі 28 травня і була організована незалежним аналітичним центром Bruegel у партнерстві з Центром економічної стратегії та Українським офісом зв’язку аналітичних центрів у Брюсселі при підтримці Міжнародного фонду «Відродження».

Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії:

Новий уряд повинен підтримувати макроекономічну стабільність, будучи фінансово обачливим і гарантувати незалежність центрального банку. Це дозволить зберегти довіру кредиторів до країни. По-друге, необхідно вжити декілька заходів для підвищення продуктивності. Земельна реформа може збільшити ефективність використання сільськогосподарських угідь, приватизація державних підприємств підвищить їхню ефективність, а лібералізація контролю за рухом капіталу та спрощення   митних процедур можуть покращити спроможність українських компаній змагатися на глобальному ринку.

Поширена корупція та відсутність довіри до органів судової влади є двома найважливішими перешкодами для іноземних інвестицій та збільшення банківського кредитування. Тому для встановлення верховенства права в Україні необхідно перезапустити судову реформу.

Олена Флорес, директор з міжнародних економічних і фінансових відносин у DG ECFIN Європейської комісії:

Останнім часом були прийняті важливі реформи у сфері боротьби з корупцією. Зараз Європейська Комісія спостерігає за впровадженням нового законодавства, сподіваючись, що українська влада також буде моніторити його ефективну імплементацію. Що стосується державних підприємств, нинішній процес вдосконалення корпоративного управління держпідприємствами рухається в правильному напрямі, але його потрібно довести до кінця. Необхідно продовжити процес приватизації державних підприємств, але це має відбуватися впорядковано і ефективно, щоб уникнути помилок, які були зроблені в інших країнах.

Марек Дабровський, науковий співробітник-нерезидент в Bruegel:

Нинішнє позитивне ставлення ринку до України обумовлене підтримкою ЄС і МВФ, які виступають в ролі кредиторів останньої інстанції. Якщо виникнуть сумніви щодо підтримки цих інституцій, Україна може дуже швидко збанкрутіти. Невирішені політичні та військові конфлікти, а також розуміння, що українська економіка стоїть на крихкій макроекономічній основі, є перепоною для іноземних та вітчизняних інвесторів.

Іван Міклош, голова Стратегічної консультативної групи з підтримки українських реформ, член Наглядової ради ЦЕС:

Економічний спад після Майдану розчарував багатьох людей, і навіть якщо фактичний рівень корупції зменшився, громадяни все ще розчаровані, оскільки очікували припинення корупції. Україна стоїть перед викликом дисфункціонального політичного процесу, де парламент підтримує лише 30-40% законодавчих пропозицій уряду. Обнадіює група нових молодих депутатів, які наполягають на реальних реформах і, незважаючи на те, що вони представляють різні партії, співпрацюють для прийняття реформаторського законодавства, що наближає Україну до ЄС. Частка депутатів, які просувають реформи, має збільшитися в новому складі парламенту.

Першочерговими кроками новообраного Президента на посаді, на думку іноземних інвесторів, мають бути демонстрування ефективних заходів боротьби з корупцією, призначення реформаторів з високою репутацією на ключові державні посади, а також відокремлення політики та бізнес-інтересів через обмеження впливу олігархів.

Про це свідчать результати опитування іноземних інвесторів, яке Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА), Dragon Capital та Центр економічної стратегії (ЦЕС) провели у квітні 2019 року.

В той же час відхилення від західного геополітичного вектору розвитку країни, підрив засад антикорупційної політики та незалежності Національного банку максимально негативно вплинуть на інвестиційні та бізнес-рішення опитаних інвесторів у наступні 3-6 місяців.

Серед опитаних іноземних інвесторів 88% зацікавлені інвестувати в Україну, проте більшість — 68% — очікуватимуть результатів парламентських виборів та формування нового уряду.

Вже четвертий рік поспіль основними перешкодами для інвестицій респонденти назвали широко розповсюджену корупцію та недовіру до судової системи в Україні. Значно погіршують інвестиційну привабливість монополізація ринків та захоплення влади олігархами. Нестабільна валюта та фінансова система втратили місце в ТОП-3 і стали шостою найбільшою перешкодою для інвестування в Україну. Суттєвою перешкодою залишається військовий конфлікт з Росією, а також репресивні дії правоохоронних органів, які піднялись з сьомої позиції на п’яту.

Анна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації: «Результати опитування яскраво демонструють незмінні потреби бізнесу – встановлення верховенства права, системну боротьбу з корупцією, забезпечення рівних та чесних «правил гри». Бізнес потребує зважених державних рішень, ефективних дій та кадрових призначень, продовження та підсилення трансформаційних процесів. Так, ми бачимо точкові зміни, але їх недостатньо. Нам потрібне перезавантаження системи.  Першочергові кроки для новообраного Президента є тими зрушеннями, які країна потребує вже надто давно. Бізнес готовий викладатися по максимуму, але держава має стати локомотивом змін».

Томаш Фіала, генеральний директор Dragon Capital, Президент Європейської Бізнес Асоціації: «І зовнішні (1.2% ВВП) і внутрішні інвестиції (17% ВВП) знаходяться на дуже низькому рівні, який не дозволяє прискорити економічне зростання і скоротити відставання України від західних країн-сусідів. Сподіваємося, що новий Президент та Верховна Рада спрямують свою енергію в першу чергу на встановлення верховенства права, боротьбу із корупцією та обмеження впливу олігархів».

«Як і громадяни України загалом, інвестори покладають на нового Президента надію подолати корупцію та зменшити вплив олігархів», – зазначив Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, коментуючи цьогорічні результати опитування.

Додаткова інформація:

Ознайомитись із результатами опитувань у 2016, 2017 та 2018 році.

Опитування проводились Європейською Бізнес Асоціацією (ЄБА) та інвестиційною компанією Dragon Capital за аналітичної підтримки Центру економічної стратегії 15-19 квітня 2019 року. Всього в опитуванні взяли участь 75 респондентів, зокрема портфельні і стратегічні інвестори, які вже мають інвестиції і які тільки планують інвестувати в Україну. Опитування приходило методом онлайн-інтерв’ю за технічної допомоги Info Sapiens.

Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) є однією з наймасштабніших спільнот бізнесу, які працюють на українському ринку. Заснована в 1999 році за підтримки Європейської Комісії в Україні. Мета ЄВА – надати своїм компаніям-членам можливість спільними зусиллями вирішити важливі для інвестиційного клімату України питання та покращити його на користь індустрії, суспільства, економіки та країни в цілому.

Dragon Capital – найбільша інвестиційна компанія України, що надає повний спектр інвестиційно-банківських та брокерських послуг для корпоративних та приватних клієнтів. Dragon Capital здійснює брокерські операції з акціями та борговими інструментами, супровід угод по залученню капіталу, прямі інвестиції і управління активами.

Центр економічної стратегії (ЦЕС) – незалежний центр досліджень державної політики, який було засновано в травні 2015 року. Завдання ЦЕС – підтримка реформ в Україні з метою досягнення стійкого економічного зростання країни. Центр робить внесок у розробку стратегії економічного зростання України, здійснює незалежний аналіз найбільш важливих аспектів державної політики, а також розбудовує громадську підтримку реформ

Продаж державних підприємств іноземним інвесторам сприятиме залученню приватних інвестицій, які є ключовим рушієм економічного зростання. При цьому успішність залучення інвестицій залежить від методу приватизації та того, хто саме буде новим власником підприємства.

Про це пишуть аналітики Центру економічної стратегії у новому аналітичному брифі «ЯК ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗБІЛЬШИТИ ІНВЕСТИЦІЇ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ?», який продовжує низку досліджень ЦЕС з питань приватизації.

ТОП-7 факторів, що сприятимуть успішній роботі державного підприємства після продажу приватному інвестору, аналітики ЦЕС визначили на базі іноземного досвіду та досліджень практик приватизації в Україні, зокрема:

• Купівля підприємства саме іноземним інвестором;
• Відсутність попередніх зв’язків покупця з діяльністю та менеджментом компанії;
• Заміна попереднього менеджерського персоналу;
• Мінімізація контролю та частки підприємства у власності держави після приватизації;
• Збільшення конкурентного тиску внаслідок втрати державної підтримки та вирівнювання правил гри;
• Надання гарантій та повага до прав власності покупців державних підприємств;
• Прозорість угоди та зменшення інформаційної асиметрії.

«Зараз, коли в Україні стартувала нова хвиля «великої» та «малої» приватизації, давати точні оцінки обсягу інвестицій зарано – реально оцінити їх обсяг стане можливим через 5-10 років. Однак нова процедура із відкритими аукціонами позитивно впливає на конкуренцію під час продажу, а, отже збільшенню обсягу виручки за підприємство. При цьому найбільш сприятливим варіантом купівлі держпідприємства є його купівля інвестором, який за походженням буде із іншої країни, жодним чином не буде пов’язаним із діяльністю підприємства та зможе звільнити увесь старий менеджмент», – прокоментував результати дослідження заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський.

Автори аналітичного бріфу підсумовують: приватизація державних підприємств може стати джерелом притоку інвестицій як безпосередньо через придбання підприємства новим власником, так і завдяки додатковим інвестиціям, необхідним для реструктуризації переважно неефективних державних підприємств.

Продаж державних підприємств іноземним інвесторам сприятиме залученню приватних інвестицій, які є ключовим рушієм економічного зростання. При цьому успішність залучення інвестицій залежить від методу приватизації та того, хто саме буде новим власником підприємства.

Такого висновку дійшли аналітики Центру економічної стратегії, автори аналітичного бріфу «ЯК ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗБІЛЬШИТИ ІНВЕСТИЦІЇ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ?».

На базі іноземного досвіду та досліджень практик приватизації в Україні автори записки серед факторів, що сприятимуть успішній роботі державного підприємства після продажу приватному інвестору наводять наступні:

• Купівля підприємства іноземним інвестором;
• Відсутність попередніх зв’язків покупця з діяльністю та менеджментом компанії;
• Заміна попереднього менеджерського персоналу;
• Мінімізація контролю та частки підприємства у власності держави після приватизації;
• Збільшення конкурентного тиску внаслідок втрати державної підтримки та вирівнювання правил гри;
• Надання гарантій та повага до прав власності покупців державних підприємств;
• Прозорість угоди та зменшення інформаційної асиметрії.

Зокрема, дослідження[1] ефектів приватизації в Україні свідчить: в середньому за 6 років державні підприємства змогли наростити продуктивність на 16-18%. Ефект від приватизації для підприємств, придбаних іноземними покупцями був на 17-33% вищий порівняно з підприємствами, придбаними вітчизняними власниками. Важливо відмітити, що цей ефект був значно слабшим для підприємств, придбаних власниками з офшорних країн та Росії.

Зараз, коли в Україні стартувала нова хвиля «великої» та «малої» приватизації, говорити про обсяг інвестицій із стовідсотковою впевненістю зарано, точно оцінити їх обсяг стане можливим через 5-10 років. Однак нова процедура із відкритими аукціонами позитивно впливає на конкуренцію під час продажу, а, отже збільшенню обсягу виручки за підприємство. При цьому найбільш сприятливим варіантом купівлі держпідприємства є його купівля інвестором а) з іншої країни; б) не пов’язаним із діяльністю підприємства; в) тим, що повністю змінить старий менеджмент.

Автори аналітичного бріфу стверджують: приватизація державних підприємств може стати джерелом притоку інвестицій як безпосередньо через придбання підприємства новим власником, так і завдяки додатковим інвестиціям, необхідним для реструктуризації переважно неефективних державних підприємств.

Відтак, автори роблять висновок, що приватизацією можна прискорити економічне зростання за таких умов:

1. Активне залучення до приватизації іноземних інвесторів.
2. Зниження рівня інформаційної асиметрії за допомогою залучення інвестиційних радників.
3. Прив’язка системи фінансових та нефінансових стимулів для топ-менеджменту до виконання планів приватизації.
4. Першочергово приватизувати підприємства, що працюють на конкурентних ринках.
5. Держава не залишатиме собі у власності частки державних підприємств.

[1] Brown, J. D., Earle, J. S., Shpak, S., & Vakhitov, V. (2015). Is Privatization Working in Ukraine? New Estimates from Comprehensive Manufacturing Firm Data, 1989-2013. SSRN Electronic Journal. doi:10.2139/ssrn.2641200