Приватні банки є кращими від державних як для економіки, так і для кишень платників податків

Приватні банки є кращими від державних як для економіки, так і для кишень платників податків. Тому всі державні банки мають бути приватизовані – Гліб Вишлінський, виконавчий директор ЦЕС представив ключові висновки нашого дослідження «Що робити державі зі своїми банками» на  Ukraine Reform Conference (Лондон, 6 липня 2017)

Навіщо говорити про державні банки?

• Державні банки – це 55% активів, 61% коштів фізичних осіб, 51% коштів юридичних осіб, 61% відділень, 73% банкоматів, 74% активних платіжних карток (дані НБУ);
• Державні банки мають вищу частку проблемних активів: 62% – державні банки; 48% – банки іноземних банківських груп; 24% – українські приватні банки (дані НБУ);
• Протягом 25 років держава витратила 10 млрд дол. на рекапіталізацію державних банків (понад 4 млрд дол. вже витрачено на Приватбанк).

Скільки коштують державні банки для економіки?

В українських державних банках низька якість ризик-менеджменту та збору поганих боргів. В результаті маємо вищу частку проблемних кредитів (підтверджено даними НБУ), що призводить до необхідності рекапіталізації за рахунок платників податків.

Водночас існують ризики захоплення держави, адже державні банки, як і державні підприємства, використовуються політиками для заробляння грошей:

• Державні банки можуть видавати кредити бізнесменам, пов’язаним з політиками;
• Державні банки активно кредитують державні підприємства, що може мати негативні наслідки для їх фінансових показників;
• Як свідчать журналістські розслідування, викликають питання закупівлі державних банків;
• Державні банки можуть використовуватись для фінансування дефіциту бюджету шляхом придбання державних облігацій (ефект витіснення – гроші з депозитів використовуються не на кредитування економіки).

Через наявність цих ризиків державі краще продати свої банки, якщо вони надають ті самі послуги, що й приватні. В Україні всі чотири державні банки (Ощадбанк, Укрексімбанк, Приватбанк, Укргазбанк) є універсальними банками, тому мають бути продані.

Як фінансувати соціальні проекти, які не фінансуються приватними банками?

Існує гіпотеза, що так звані банки розвитку можуть створювати додаткову соціальну цінність, яка не створюється приватними банками (фіаско ринку). Наприклад, приватні банки можуть бути не зацікавлені в фінансуванні довгострокових інфраструктурних проектів, наданні фінансових послуг в сільській місцевості (фінансова інклюзивність – доступ до послуг всім громадянам). Тому висуваються ідеї створити банки розвитку на фундаменті вже існуючих банків (перш за все Укрексімбанку).

На нашу думку, необхідно задіяти міжнародні фінансові організації, як-от банки розвитку в Україні (ЄБРР, Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація та інші). Ці банки не піддаються політичному тиску та корупції, на відміну від державних банків. Ми пропонуємо передати функцію фінансової інклюзивності Укрпошті (мережа банків покриває лише 65% населення, тимчасом як Укрпошта – 100%).

Чи може реформа корпоративного управління бути альтернативою приватизації?

У короткостроковій перспективі реформа корпоративного управління (політика власності, незалежні наглядові ради, рівні правила гри) допоможе мінімізувати політичний вплив на банки. Але ми не повинні переоцінювати її можливості. Тимчасове полегшення не є гарантією відсутності повторних спроб захоплення в майбутньому.

В Україні топ-менеджери державних підприємств та наглядові ради, визволяючи захоплені підприємства від корупції, ризикують не тільки своєю репутацією й грошима, а й свободою та життям. Завжди є ризик того, що незалежних на поточний момент менеджерів у майбутньому «захопить» зацікавлена сторона (хабарництво, фізичні погрози).

Приватизація та побудова незалежних регуляторів – єдині стійкі засоби. Вирішення проблем, пов’язаних з фіаско ринку, повинно здійснюватися шляхом проведення конкурентних аукціонів на надання суспільних послуг  між усіма банками (кредити на розвиток інфраструктури або доступ до банківських послуг в сільській місцевості).

Метою приватизації державних банків має бути пошук стратегічних інвесторів (з планом довгострокового розвитку).

Що роботи з державними банками до того, як знайдуться стратегічні інвестори?

Пошук стратегічного інвестора може забрати багато часу. Тому держава як власник повинна мати короткострокову стратегію для своїх банків. Ми вважаємо, що держава має досягти три основні мети:

• (як регулятор) зменшити свою присутність у банківському секторі (виключаючи виникнення у майбутньому «надто великих, щоб збанкрутувати» банків та задля мінімізації ефекту витіснення);
• (як власник) спеціалізувати свої банки (не дозволяючи їм конкурувати один з одним);
• (як розробник політики) виправити фіаско ринку (надання кредитів на розвиток суспільного блага, фінансова інклюзивність).

Спеціалізація передбачає позбавлення від непрофільної діяльності. Це зменшить загальну присутність державних банків на ринку. Спеціалізація також може включати в себе корекцію окремих фіаско ринку.

Ми пропонуємо наступні короткострокові стратегії для державних банків (та Укрпошти):

Укргазбанк: продати якнайшвидше. Сьогодні він спеціалізується на проектах з енергетичної ефективності, над якими може працювати й як приватний банк.

Приватбанк: продати якнайшвидше. Він є найбільш технологічно розвинутим банком, але ми вважаємо, що існує ризик гальмування його розвитку, якщо він залишиться у власності держави. Також існує ризик захоплення банку зацікавленими у цьому політиками. Для того, щоб продати банк, необхідно списати з його балансу погані борги та, можливо, передати їх новоствореній для управління такими боргами компанії.

Ощадбанк: спеціалізація на фінансовій інклюзивності для малого та середнього бізнесу.

Укрексімбанк: спеціалізація на експортно-імпортних операціях, обслуговуванні міжнародних державних угод.

Укрпошта: спеціалізація на фінансовій інклюзивності для населення.