276. Рада Миру, стратегія від Зеленського та росіяни в Українському досі. Кошовий про Давос-2026

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Ангеліна Завадецька: Привіт! Ви слухаєте подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Я комунікаційна менеджерка ЦЕС. Разом зі мною мій співведучий Максим Самойлюк, економіст ЦЕС, та наш сьогоднішній гість Дмитро Кошовий, головний редактор інформагентства «Інтерфакс-Україна».

Дмитро працює в економічній журналістиці понад 30 років. Він довгий час очолював відділ економічних новин у «Інтерфакс-Україна», а з 2024 року став головним редактором агентства. Невеличка довідка про «Інтерфакс-Україна» (я думаю, що всі знають, але нагадаю): це найбільше інформаційне агентство України, яке висвітлює економічні, фінансові та політичні новини з 1992 року. Часто саме від «Інтерфакс-Україна» журналісти першими дізнаються новини і далі розміщують їх на своїх ресурсах. Тому, свого роду, це агентство постачає сировину для багатьох інших медіа. Тому ціна помилки і ціна відповідальності у цій роботі надзвичайно висока. Дмитре, вітаю вас, дякую, що з нами сьогодні.

Дмитро Кошовий: Доброго дня! Дякую, що запросили і так добре розказали про наше агентство.

Ангеліна Завадецька: Переходячи до теми сьогоднішньої розмови, ми будемо говорити про економічний форум у Давосі, який Дмитро відвідав, а саме про те, що ж важливого для України на ньому сталося і про що загалом говорили цьогоріч.

Дмитре, оскільки ви безпосередньо були в Давосі, слідкували за важливими для України подіями, ми про це сьогодні будемо говорити весь подкаст. Але для початку хочеться таку невеличку довідку від вас: що таке форум у Давосі, для чого він потрібен, яка його структура, як він виглядає зсередини, що це за місце.

Дмитро Кошовий: У розумінні багатьох форум у Давосі — це одне велике місце, якийсь такий конгрес-хол, у якому все відбувається. Насправді конгрес-хол там є, але цей конгрес-хол знаходиться за багатьма-багатьма парканами з колючим дротом, які дуже сильно охороняються, особливо коли туди приїжджають такі гості, як Трамп. Цього разу навіть попереджали, що можуть відключати мобільний зв’язок, хоча не відключали, але таке попередження було.

І за цим парканом знаходиться інший Давос. Це одна центральна вулиця під назвою Променада, на якій є магазини, готелі, а в цьому році навіть є лютеранська церква, де розміщувався американський будинок. Я не знаю, чи церква здавала за гроші, чи просто віддала американцям, — але інші магазини, як мені розказують організатори, отримують за цей тиждень тримісячну, а то і піврічну плату за весь рік.

Максим Самойлюк: Це основа економіки всього регіону.

Дмитро Кошовий: І ще: я, коли перший раз потрапив туди, здається, у 2008, був здивований, бо всюди жовто-блакитні кольори. Це відбувається в Клостерсі, місцевій великій громаді, і в неї якраз жовто-блакитний прапор. Він, правда, не такий, як у нас, а по квадратах, але всюди жовто-блакитні — це, звичайно, теж приємно.

Тобто, щоб підсумувати, є окрема зона з Великим конгрес-холом і ще кількома місцями, де відбувається основна програма форуму, основні виступи, і є багато інших місць, де відбуваються так звані сайд-івенти. Серед них такий, як український сніданок, який багато років проводиться фондом Віктора Пінчука о 7:30 ранку, куди люди заходять, а після цього йдуть на форум. Є так само такі вечері, і є національні павільйони. Ось кілька років дуже багато було національних павільйонів. Сусідом українського був павільйон штату Індії, де населення штату Індії було, здається, 150 мільйонів, і економіка штату Індії була як три чи чотири економіки України. Таких штатів там було багато. 

А так, у цьому році сусідами на цьому місці був великий павільйон Бразилії, поруч були два польських павільйони, були навіть такі павільйони, як Курдистану, і у цьому році було більше африканських представників. Дуже велику частину всі останні роки займають павільйони, пов’язані зі штучним інтелектом. Їх справді дуже багато, всі провідні компанії, яких ви знаєте, майже всі представлені, і це тренд останніх років.

Максим Самойлюк: Але все-таки, про що найбільше цьогоріч говорили? І які зміни, наприклад, цьогоріч порівняно з попереднім роком Давосу? Хто був у центрі уваги з геополітичної точки зору — Україна чи Гренландія?

Ми вже знаємо, що, наприклад, у перший день Давосу присвячена Україні зустріч радників з нацбезпеки західних країн зосередилась, зрештою, на Гренландії. Побажання Трампа відібрати її Штатам активізувалась в останні тижні. Кажуть, що делегації європейських країн були змушені переписувати свої плани переговорів для зустрічі з американцями.

Яка атмосфера форуму? Чи США не сприймається як головний агресор у світовому замість Росії? І, зрештою, повертаючись до базового питання: про що найбільше говорили цьогоріч і які, можливо, помічаються зміни порівняно з 2024–2025 роками?

Дмитро Кошовий: Програма форуму навіть в Українському Домі вчасно була запланована так, що ми будемо дивитися о 14:30 виступ Володимира Зеленського, президента України. Але вже в неділю з офіційної програми форуму цей виступ зник. Потім президент оголосив, що він не приїде, і справді здавалося на той момент, що тема Гренландії відсунула Україну. Не повністю відсунула, звичайно, але так чи інакше з офіційної програми форуму залишилася тільки одна панель по Україні — «Шлях до миру», тоді як минулого року був виступ президента на центральній сцені і дві панелі, так само пов’язані напряму з Україною. 

Але, можливо, і добре, що не було підписаних документів, як очікувалось, бо кінець форуму все одно виглядав набагато кращим, тому що президент приїхав, українське питання повернулося в порядок денний і зазвучало з головної сцени. Була зустріч з Трампом, були дуже хороші дискусії і на українському сніданку, куди прийшли багато президентів, і неочікувано прийшов Віткофф.

Я думаю, що все ж таки по ходу справи питання Гренландії було не настільки гучним, як це здавалося на початку. В кулуарах кажуть, що, звичайно, велику роль у всьому зіграв Марк Рюте, і, в принципі, доволі об’єднана позиція всіх європейців за виключенням пана Віктора, про якого і президент наш згадав у своїй заяві. Ще було очікування і побоювання, що, окрім Гренландії, є ще й так звана Рада миру, яку Трамп теж ініціював, і у своїй промові він сказав, що це буде альтернатива ООН. Звичайно, це питання дуже велике. Виявилося, що це все ж таки поки що не про це або, може, і взагалі не про це, і тому ця тема просто стала додатковим плюсиком, який Трамп поставив і про який він сказав, коли уже поїхав з Давосу і перерахував свої досягнення.

Ангеліна Завадецька: А як ви думаєте, чи це була якась стратегія, що президент Зеленський спочатку вирішив зосередитися на проблемах в Україні, енергетичній кризі і не поїхав у Давос, а далі все ж таки під грифом «таємно» отримали цю поїздку, і ось він уже прилітає в Давос? Чи дійсно змінилися плани?

Дмитро Кошовий: Ні, я думаю, що це була все ж таки стратегія, погоджена з європейськими партнерами. Коли питання Гренландії доволі непогано врегулювалося, повернулися до того договору, який давно існував у 1951-му році з орендою баз, і з тим, що НАТО продовжує існувати і залишатися трансатлантичним блоком, з’явилася можливість і для України, і для цієї двосторонньої зустрічі з Трампом.

Ангеліна Завадецька: Окей, про зустріч також ми хочемо поговорити. Перед тим хочу ще вас запитати, як у Давосі реагували на промову Зеленського? 

Зараз уже і в нас багато європейських медіа пишуть про те, що президент доволі гостро висловився і про бездіяльність, нерішучість Європи, цитата: «Європа має розгублений вигляд». А як цей меседж сприймався там, коли його тільки почули, що про це казали всередині?

Дмитро Кошовий: Тут треба сказати, що Президент виступав уже в останній день, о 14:30, після нього там залишалося пів дня, тому, я думаю, реакція ще буде після цього. З тих реакцій, які були, і те, що я бачив, звичайно, казали, що можна зрозуміти. Я думаю, що є що сказати європейцям, бо я пам’ятаю перші Давоси, які поновилися якраз у 2022-му році, у травні після ковіду, а не в лютому, як завжди. І перші 2–3 роки американська допомога була просто в рази більша, вона давалася на грантових засадах, тоді як європейці, хто пам’ятає, і це можна подивитися по даних Мінфіну, була значно менша, і постійно американці докоряли цим. Зараз ми можемо теж подивитися минулий рік і побачити, що європейська фінансова і оборонна допомога купляється вже за європейські гроші. Тому, звичайно, європейцям є що відповісти. 

Але, з іншого боку, те, що я читав, всі розуміють, у якій ситуації знаходиться Україна і президент, це не секрет, і це бачать. І навіть у цьому році в Український Дім, коли заходиш, на Давос летять «шахеди», все вибухає, вони пролітають над Віднем, над ареною Баварії в Мюнхені. Тобто Україні треба говорити голосно, на межі, йти по лезу, бо, очевидно, що запасу терпіння залишилося мало по усіх напрямках. Я сподіваюся, що було зрозуміло, тим більше, що там не було персональних образ, окрім нагадування про пана Віктора.

Ангеліна Завадецька: Переходячи до зустрічі Зеленського і Трампа, “документи України та США про припинення війни майже готові”, — цитата Зеленського. Чи дійсно це новий план миру? Наскільки він готовий? Що про це казали? І, забігаючи наперед, які у вас очікування від тристоронньої зустрічі в Абу-Дабі України, США та Росії, яку президент теж анонсував?

Дмитро Кошовий: Це вже сьогодні президент уточнив журналістам — у результаті в нього була тільки невеличка пресконференція через дефіцит із часом. Він пояснив, що на форумі очікували підписання “плану процвітання” на $800 мільярдів після зустрічі із Трампом. По результатах форуму вже з’ясувалося, що це буде не двостороння, а тристороння угода, що, я думаю, теж є великим плюсом. Але сьогодні сказав наш президент, що ще вона потребує доопрацювання. І друга угода, яку так серйозно навряд чи очікували підписати, — це угода про безпеку. Хоча сьогодні президент сказав, що теж вона на доволі вже просунутому рівні, і залишилися тільки дата і місце, де це можна підписати. 

Мабуть, якби була підписана угода про процвітання, можна було би поставити галочку, що ми приїхали, поїхали звідти з документом. Але вчора вночі я прочитав дуже хорошу колонку Тімотія Еша, бачив, що сьогодні Forbes її повністю теж передрукував, можливо, теж побачив, що ми робили по ній статтю. І про це говорить Ларрі Фінк, голова BlackRock, який якраз допомагає її готувати, що без питання довгострокової безпеки, ця угода навряд чи буде працювати, бо всі ці гроші, особливо приватний капітал, може піти в країну тільки за умови миру і миру такого стійкого.

А те, що пише експерт по Україні Тімоті Еш, і те, що я там чув і побачив, що поки що гарантій, що мир або припинення вогню, навіть якщо буде досягнуто, буде стійким, немає, бо немає головного фактора — Путіна. Тобто чому він має бути зацікавлений у цьому довгостроковому мирі, поки ніхто не бачить. І ті новини, які йдуть після вчорашньої нічної зустрічі американської делегації з росіянами, теж показують, що, скоріше за все, в Абу-Дабі можуть бути досягнуті не настільки значні результати, хіба що після 3,5 місяців знову поновляться обміни полоненими.

Територіальне питання. Про це і президент говорив, що це питання номер один. Головна розбіжність у тому, що Україна і американці погоджуються і пропонують спеціальну економічну зону без російських військ, а згоди росіян і Путіна на це немає. Навряд чи це питання буде вирішено в Абу-Дабі. Я думаю, що для цього точно потрібна зустріч на рівні лідерів.

Максим Самойлюк: А на Давосі росіяни були? Чи нишпорили кулуарами якісь незрозумілі особи, які намагались щось собі “порішати”? Чи все-таки продовжується політика незапрошення росіян і неприсутності їх на економічному форумі?

Дмитро Кошовий: Звичайно, політика така є. Раніше російський дім був у центральному місці, великий, триповерховий. Зараз їх немає, російської мови теж дуже небагато. Колись “Тройка Діалог”, великі інвестиційні компанії (я сам пам’ятаю, коли багато з них в Україні працювали) проводили великі вечірки, знімали ковзанки. Зараз цього всього немає. Росіяни були, був головний переговорник пан Дмитрієв, кажуть, що він там навіть проходив повз Український Дім. На жаль, я його не побачив, хоча колись давно брав у нього інтерв’ю, тому особисто знайомий. Було би цікаво, насправді.

І ми знаємо, що він проводив переговори із Віткоффом, з Кушнером, тому він там був. Були кілька спроб російських журналістів зайти в Український Дім. Наскільки я знаю, їх охорона за проханнями організаторів не пропустила, тому що не місце росіянам в Українському Домі за таких умов, і я не знаю, коли буде місце.

Максим Самойлюк: Однією з новин Давоса також стало утворення Ради миру Дональда Трампа. Нова міжнародна організація, крім США, статут якої підписали лідери тільки 19 держав. Показово, що з цих 19 з Європейського Союзу тільки Угорщина. 

Дмитро Кошовий: Ще Болгарія.

Максим Самойлюк: Перепрошую. Президент Зеленський надіслав привіт тільки Віктору, треба було, може, ще і Болгарії надіслати.

Дмитро Кошовий: Я думаю, що все ж таки президент мав на увазі не Раду миру, а перешкоди на шляху до Європейського Союзу. Ми вже сьогодні чули про 100 років, що за 100 років угорці не проголосують, тому я думаю, що це все ж таки не про Раду миру. Про Раду миру президент був доволі обережний. Він сказав, що європейці не виробили своєї позиції, а ми тоді будемо вирішувати. Так само, як по Українському Дому: як не місце росіянам в Українському домі, так і не місце Україні в тій самій раді під час війни, в якій будуть Росія і Білорусь. До речі, спочатку Білий дім ще назвав одну європейську країну — Бельгію, яка потім виявилася Білоруссю, яка підписала Раду миру. Насправді так, дві країни, а не три, як було на початку оголошено.

Максим Самойлюк: А як весь цей процес сприймався в Давосі? Чи на місцях говорили про це всерйоз, як про якийсь поступ у міжнародному праві, розвитку міждержавних відносин? Чи це радше була забаганка Трампа?

Дмитро Кошовий: Я думаю, що це більше забаганка Трампа. Звичайно, можливо, не тільки забаганка. Ми побачили, що там є і Вірменія, і Азербайджан. Якщо ми будемо говорити саме про ті країни, які донедавна воювали один з одним і тепер вони в одній раді, таке можливо. Мабуть, у цьому є якийсь сенс. Зрештою ми критикували ООН і до Трампа. Ніхто не каже, що ООН — це максимально ефективна організація. Але я думаю, те, що Трамп не сказав, що це альтернатива ООН, все ж таки теж знизило градус дискусії. Будемо дивитися, як воно розвиватиметься надалі. 

Там же ще на Давосі виступав, окрім Трампа, Лутнік, міністр торгівлі, виступав Бессент. І міністр торгівлі Лутнік сказав, що це кінець глобалізму, символом якого завжди здавався Давос. А Рада миру, якісь об’єднання в нові структури — це все ж таки про якийсь інший глобалізм, заміну одного іншим. Тому я думаю, що це просто тема для майбутніх Давосів. Подивимося, куди воно далі піде. На цьому, я думаю, всі видихнули трохи після Гренландії і будуть чекати, що далі там буде з цією Радою миру.

Максим Самойлюк: Ми широкими масками покрили міжнародні події, які відбувалися на Давосі. Давайте трохи більше поговоримо про українську специфіку. Пропоную почати з Українського Дому — Ukraine House. Яким він був цьогоріч? Які там настрої в кулуарах? Чи позитивний, оптимістичний настрій, чи все-таки більш обережний?

Дмитро Кошовий: В українському домі проходило паралельно дві програми. Тобто два зали працювали. Один — Український Дім, а другий, знову-таки, фонд Пінчука, які організували окрему програму. Вона, до речі, почалася дуже цікавою сесією, на якій Христя Фріланд була ведучою. Зібралися голова МВФ Крісталіна Георгієва, голова Світового банку Аджей Банга, голова ЄБРР Оділь Рено-Бассо, Тарас Качка — віце-прем’єр з євроінтеграції, міністр економіки України Олексій Соболев. Тобто всі номер один з міжнародних фінансових організацій, а з українського економічного блоку не вистачало кількох людей.

Рекомендую, все це є в запису, все це можна подивитися. Цікава панель, звідти, правда, пішло про те, що українці мають “ричати як лев”, трохи вирвано з контексту, але точно це не можна закидати пані Крісталіні, рідний брат якої зустрів з родиною війну в Харкові, і багато всього там родиною терпілося. Точно вона, Крісталіна Георгієва, не хотіла образити українців, і це було, навпаки, з повагою, що навіть у такій ситуації українці можуть боротися до останнього, бути “левами”.

Я думаю, ця панель про те, що питання все одно треба вирішувати, які залишилися: невирішені питання із перехресним субсидіюванням, вже не витягують наші компанії, такі, як Укразалізниця, Нафтогаз, і, на жаль, ця ситуація це тільки прискорила. Так само мова йшла і про податкові речі. Це була перша тема — про те, що реформи треба продовжувати.

А друга тема — безпека. Всі багато дуже говорили в цей раз про безпеку. І, загалом, звичайно, порівняно з минулим роком, коли і зима була не такою, і обстріли були енергоінфраструктури не такими, і надії на Трампа були набагато більшими. Тобто мені здається, що більш песимістично все це в цей раз виглядало. І розмови серед бізнесменів теж були: «А як ви без електроенергії? Що ви там в цій ситуації робите? Як намагаєтесь щось експортувати або встати другою ногою десь за кордоном для того, щоб підтримувати український бізнес?» За цей рік, на жаль, до кращого не змінилися настрої.

З плюсів я б назвав оголошення двох фондів. В минулому році було, якщо я не помиляюся, оголошення Horizon Capital про їх Growth Fund, а в цьому році було два фонди. Dragon Capital на €200 мільйонів разом з Amber Infrastructure, перший такий інфраструктурний фонд на €200 мільйонів з €350 мільйонів цільового розміру. І другий фонд Horizon Capital Catalyst Fund, якщо я не помиляюся, €150–300 мільйонів. Це, звичайно, дуже добре, коли саме приватні інвестиційні компанії залучають гроші. Але про це Томаш Фіала казав з Dragon Capital, особливістю цих фондів є те, що всі їх інвестори — це міжнародні фінансові організації. Ті самі ЄБРР, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський інвестиційний банк, Proparco, Swedfund, Norfund, Impact Fund Denmark. І поки що, на жаль, приватні інвестори не готові вкладати гроші, жодного приватного інвестора в цих фондах нема. Це, знову ж таки, питання безпеки.

Максим Самойлюк: Ви згадали про ті два фонди, про закриття, принаймні, першого раунду інвестицій. Наприклад, Dragon Capital оголомсив про закриття першого раунду інвестицій у фонд Amber Dragon, який планує інвестувати в інфраструктуру, і також про Horizon Capital. Давайте трошки детальніше про це поговоримо. 

У мене, коли я бачу ці новини, перше питання, яке виникає: яка тут роль Давосу взагалі? Чи це просто місце, де публічно про це оголошують, чи на форумі дійсно відбуваються якісь події, якийсь зв’язок між бізнесменами, різними економічними суб’єктами, і укладають нові угоди? Чи дійсно Давос є місцем, де народжуються нові ідеї, нові можливості для України?

Дмитро Кошовий: Конкретно ці угоди, звичайно, готувалися до, і це було просто місце. Але я з великими бізнесменами, з представниками наших великих компаній спілкувався, і вони кажуть, що це унікальне місце, де можна поспілкуватися з дуже багатьма людьми. Сам по собі Давос дуже демократичний: ти можеш по вулиці побачити якогось президента, прем’єр-міністра, можливо, один охоронець біля нього буде, і так само голови великих компаній просто так заходять в Український Дім. Тому, наприклад, «ДТЕК» останні роки проводить там круглий стіл, на якому багато говориться про енергетику, про її потреби, і туди приходять найбільші компанії. Ти сам можеш прийти на інші компанії. Тобто в цьому плані, я сам не є власником бізнесу, але бізнесмени кажуть мені, що це справді можливість серйозно розширити свої контакти.

Більше того, це подія не просто європейська, а світова: з усього світу туди приїжджають бізнесмени, і це дуже хороша можливість встановити контакти і працювати далі. Для представників влади так само: в одному цьому місті є багато людей з різних країн і багато представників економічного блоку. Важко собі уявити інші такі місця, окрім, можливо, щорічних зборів Світового банку, Міжнародного валютного фонду, але і там трохи менше говориться про бізнес, там все ж таки більше про державні фінанси. А тут саме про великі бізнесові проєкти.

Останні роки дуже визначену частину цих займає штучна інтелекція, цифровізація. І, до речі, тут якраз Україна точно на провідних ролях. Однією з подій в Українському Домі була велика сесія на три години по GovTech. Ще минулого року була створена організація, куди залучили представників України, Німеччини та інших країн. На жаль, на сесії не було Михайла Федорова, який тепер у нас перейшов у Міністерство оборони. Він був просто з онлайн-виступом. Але, як кажуть мені люди, які в цьому розбираються, те, що робить Україна, ми не точно не пасемо задніх. П’яте місце в рейтингу цифровізації державних держави точно заслужене. І ті проєкти, про які вони казали, і ті проєкти, які в нас відбуваються, дають гордість за державу. Тобто тут точно в Україні є що показати. І до неї приходять не просто віддати шану українським героям, подивитися на інсталяції, які організовує PinchukArtCentre, а приходять за тим, щоб отримати цей досвід і взяти для себе щось важливе, і чомусь повчитися. 

До речі, теж дуже цікаво: темою цього року були агенти штучного інтелекту, чого не було в минулому році. Це, мабуть, була така відмінність. Це видно і в поведінці штучних компаній штучного інтелекту: вони активно це виставляли в рекламу. Пан Тарасенко з «Аврори» розказував, що це коли за вас будуть вирішувати, що вам купити, а в державному секторі за вас будуть платити податки, в суді за вас уже штучний інтелект буде відповідати. 

Максим Самойлюк: З того, що ви розповідаєте, я дійсно зараз трошки дивуюся, тому що, коли слідкуєш за Давосом просто як звичайний споживач новин і дивишся, спостерігаєш з України за тим, про що повідомляють, що розповідають з Давоса, здається, що це суто про геополітику, РадУ миру, великі інвестиційні можливості між державами. Але ви зараз згадали дуже багато різного цікавого про економічні аспекти. В Давосі економіка в центрі уваги, а геополітика збоку в дискусіях, в обговореннях, у можливостях. Тобто це досі економічний форум, правда?

Дмитро Кошовий: Так, там взагалі поділено на п’ять основних потоків інформації. Очевидно, такі зміни останніх років — це менше екології. Звичайно, я не думаю, що всі готові після виступу Трампа зносити вітряки, але менше її, це просто наочно видно. А економіки завжди багато. В цьому році важливою темою були зміни у світовій валютній системі, у тій самій промові Марка Карні, яка стала однією з головних. І про це також йшла мова, що окрім геополітичних, є і такі конкретні питання. Марк Карні до того, як стати прем’єр-міністром, був головою Центрального банку Канади. Тому кому, як не йому, про це говорити? І я думаю, що він теж добре розуміє, що будь-яка геополітика так чи інакше базується на геоекономіці і валютній системі, яка є. 

Тому ці питання постійно обговорюються, і я думаю, що штучний інтелект теж — це вже нова економіка. Зараз оцей загальний хайп уже пройшов навколо цього, вже є таке розуміння, що, мабуть, вона була переоцінена, і зараз це спроба знайти якісь конкретні рішення, про що я казав, про агентів, як це може вплинути далі на розвиток світу.

Максим Самойлюк: Хочу ще спитати, яким був цьогорічний ключовий економічний меседж щодо України? Ми покрили частково це питання впродовж всієї розмови, але якщо викристалізувати: що на форумі говорили про економічні можливості і проблеми України?

Дмитро Кошовий: Ключова економічна проблема, про яку говорили, — це дуже великий дефіцит і дуже велика потреба у фінансуванні. Якщо це недостатні гарантії безпеки, то треба фінансувати українську армію. На тій першій сесії пан Качка сказав, що $700 мільярдів Україні потрібно на 10 років для фінансування поза бюджетом, а пан Соболєв додав ще $500 мільярдів до бюджету. Це $1,2 трильйона на 10 років, це тільки на безпеку, як ви можете уявити собі. Ці цифри плюс $800 мільярдів, якщо ми будемо говорити про план розвитку — це вже 2 трильйони. Тобто головне, що пов’язане з Україною, — це великі суми, які зараз потрібні. Якщо не буде достатньо гарантій безпеки, тоді ці цифри треба знаходити іншими державами або міжнародними фінансовими організаціями. 

А друге, про що говорили, — звичайно, Defense Tech, IT, і аграрний сектор завжди цікавий і завжди до нього є увага на сесіях, які проходять в Українському Домі і просто на загальній панелі. Україна все одно залишається житницею, і до неї є інтерес. Але все це тільки після гарантій безпеки, все це тільки коли війна буде завершена і з’явиться завершення зі стійким миром або достатніми гарантіями того, щоб бізнес повірив і вкладався. Бо зараз, навіть і українські бізнеси кажуть, що якщо щось роблять, то це все ж таки західна Україна. Якщо раніше було більше по лівому берегу, то я, чесно кажучи, вже і не чую якихось проєктів по лівому берегу Дніпра. Можливо, нафтогазовий є, просто там воно розташоване, і зараз подивимося, чим завершиться перший проєкт ліцензії по літію, яку теж називали, яку теж показували як одне з досягнень України за цей рік.

Але практичними результатами поки що, на жаль, в умовах війни, особливо окрім DefenseTech, ІТ, і збереження аграрного потенціалу України, важко конкурувати з тим, що показують в інших павільйонах. У минулому році у Перській затоці всі ці шалені острови, транспортні, аеропортові проєкти — це десятки мільярдів і тому подібне. А у нас питання — повернути опалення в будинки, воду, і температуру, щоб була не 10 градусів, а не про штучні острови.

Максим Самойлюк: І тим не менше, варто брати участь у форумі, щоб ми говорили не про закриті інвестиційні фонди на Давосі на $200 мільйонів в Україні, а на $2 мільярди хоча б. Незважаючи на те, що потрібна безпека для цього, потенціал у нас є, і ви про це згадували, і похвалитися нам є чим не тільки про геополітичну тему навколо України, але й про ті економічні теми, які найбільше цікавлять учасників Давосу. 

Дмитро Кошовий: Так, так, це 100%. Я вважаю, що це дуже правильно, що колись українці почали заходити на Давос, а зараз уже багато років є Український Дім, є якась своя точка. Повірте, дуже багато різних людей заходить. Це погано, що війна, але, звичайно, Україну стали впізнавати, Україну знають. Цю світову цікавість точно варто не втратити. І, знову, GovTech, DefenseTech — це ті приклади, коли Україна має чим продемонструвати свої лідеруючі позиції у світі і пояснити інтерес до неї не тільки питаннями війни і питаннями чергових трагедій, викликаних російськими обстрілами, а саме досягненнями, цікавими проєктами і лідерством.

Максим Самойлюк: Дмитре, наостанок, з розмови мені здалося, що кожен Давос — це в тому числі результат попереднього Давосу, тих зустрічей, які були там, і тієї роботи, яка після цих зустрічей проводиться впродовж року. Відповідно, кожен наступний Давос відображає те, що відбувалося на попередньому і до нього. 

Якщо ми говоримо про наступний Давос, чи не говорять там про те, щоб перенести форум кудись в інше місто, місце, в іншу країну — казали про Детройт, Дублін, — чи це дійсно якісь занепокоєння, які обговорюються, чи це більше балачки?

Дмитро Кошовий: Ні, я думаю, що це точно не балачки. Я не є великим знавцем усього Давосу, але знаю, що був такий Клаус Шваб, який був засновником і був якраз звідти. Коли ти звідкись, то це твоє рідне, і рідне від себе відірвати найскладніше. Я думаю, для українців це теж зараз зрозуміло, що важко, але все одно це моє, і я звідси не піду. А зараз там інші люди, для них це не є якимось сакральним місцем. І, крім того, за усі часи сама ідея зібрати десь далеко в горах людей, щоб вони три дні могли відірватися від усіх справ і подумати про щось велике, важливе… Зараз, коли ти кожну секунду знаходишся на зв’язку з усім, це вже теж трошки втрачено.

А ось всі незручності, дороговизна в готелях, важко добратися. Тобто багато людей там живуть, навіть Тімоті Еш, банкір, у нього точно є можливості бути десь, але він писав і скаржився, що він з Цюріха кожен день їздив — це по три години в один бік. То, звичайно, є у світі зараз центри, де все це можна організувати для більшої кількості людей, зручніше і дістатися легше. Хоча це вже буде не той Давос, це буде, мабуть, Всесвітній економічний форум, без Давосу. 

Я не думаю, що це станеться наступного року, але в перспективі, ми ж зараз бачимо — все змінюється. Нічого такого вічно не залишається. Інша справа, де це далі робити. Бо розглядається і Азія, і Ірландія. Коли хтось вирішив, що це отут, тоді ми сюди приїжджаємо. А якщо не вибрали нас в Азії, то чого я поїду в Ірландію? Можливо, це стане якоюсь перешкодою для приїзду. У Давосі теж була спроба: вони хотіли провести і проводять, міні-Давоси у Сінгапурі, в інших країнах. Тобто в них традиція є — таке проведення подій. Тобто, можливо, це буде якийсь знайдений компроміс, щоб зберегти місце, звідки все це починалося, але надати йому додаткове дихання за рахунок легших локацій. І це, насправді, великий бізнес, точно. І я думаю, що це буде якесь багато в чому ще й бізнес-рішення.

Максим Самойлюк: Основа швейцарської економіки — регіон міста Давос. 

Дякую! На цьому будемо завершувати розмову, яку ми записували зі значними труднощами — у Києві постійні відключення. Уважні слухачі і глядачі могли помітити, що в якийсь момент розмови з неї зникла моя колега Ангеліна Завадецька, комунікаційна менеджерка Центру економічної стратегії.

Дмитре, дякую вам дуже, що ви теж змогли, незважаючи на труднощі, долучитися. Дмитро включається до нас з дороги, з Давосу.

Дмитро Кошовий: Я вже зараз у Варшаві.

Максим Самойлюк: Дякуємо щиро, що ви змогли до нас підключитися. Нагадаю, що з нами був Дмитро Кошовий, головний редактор інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна». Говорили ми про враження від економічного форуму в Давосі 2026 року по гарячих слідах, Давос щойно закінчився. З вами був Максим Самойлюк, я — економіст Центру економічної стратегії. Моя колега — Ангеліна Завадецька.

Підписуйтесь, слухайте, дізнавайтесь про українську економіку нове — і до нових зустрічей!