Чотири висновки з бюджетної кризи

23 Грудня 2019
Поділитись

Оригінал на НВ

Україні потрібно розвивати реальний фінансовий ринок, але він багато років залишався останнім пріоритетом влади

Замороження незахищених видатків бюджету наприкінці року — подія непересічна і болюча для всіх. Як для тих, хто не зможе купити щось необхідне, так і для влади, яка розплачується репутаційно. Із цих подій цілком можна зробити декілька конструктивних висновків, які допоможуть розвиткові країни.

Висновок 1. Домовлятися один з одним, споглядаючи в майбутнє, навіть коли наразі цілі є різними.

Двоє гравців, уряд і Нацбанк, мають різні короткострокові цілі. Для уряду важливо витрачати гроші і наповнювати бюджет, для Нацбанку важлива цінова стабільність — низька інфляція. У короткостроковому періоді ці цілі завше можуть конфліктувати. Але довгострокова мета у них одна — макроекономічна стабільність і стійкість країни перед кризами. Вона страждає, коли для короткострокової вигоди таргетування інфляції вбиває фіскальну стійкість або ж навпаки — коли непомірно роздутий дефіцит фінансується за рахунок надрукованої інфляційної гривні. Надто це важливо, коли існує певний зовнішній шок або фактор, що потребує злагодженої реакції. Всі зрештою мають працювати на єдину мету — сильну і стійку Україну. Але через різні короткострокові пріоритети працювати разом заскладно — це вимагає спеціальних зусиль.

Висновок 2. Не обманювати себе, тому що ошуканим бути неприємно.

Прогнозування бюджету на базі очікувань, які надає МЕРТ в травні, може бути помилковим. Гривня може ревальвувати. Приватизація на 17 млрд грн може не відбутися. Визнати це і вчасно скоригувати політику, оновити показники, збільшити гнучкість планування, закласти подушку безпеки — для цього треба визнати, що прогнози уряду не є ідеальними. Часом видається, що в генетичному коді пострадянських бюрократів прошитий страх опинитися неправим. Інакше розстріл, інакше стінка. Тому дійсно важливі проблеми до останнього намагаються залаштувати, замаскувати, може, якось минеться. Це стосується будь-чого — пожежної безпеки в дитячих таборах, «успішних» аукціонів з продажу проблемних кредитів, «заборонених» азартних ігор, виконання планів бюджету. Якщо замасковувати проблеми, то рано чи пізно те, що можна було вирішити порівняно малою кров’ю, обернеться великою кризою.

Висновок 3. Виходячи у великий світ, не завмирати на порозі.

Курс, який настільки зміцнився на хвилі вливань всього декількох мільярдів від інвесторів нерезидентів — це індикатор дуже дрібної ємності ринку. По суті на ринку покупець один — НБУ. Ну і ще трохи — населення. Компаніям заборонено купувати валюту без зобов’язань, інвестфондів в Україні практично немає, банки функціонують під обмеженнями. Гнучкий ринковий курс у нас — на відсутньому ринку. А що ж станеться, коли (якщо) мрія прем’єра здійсниться, і в Україні зайдуть дійсно великі іноземні інвестиції? Потрібно відкривати ринок і робити його поглибленим, збільшувати кількість гравців та інструментів, вчитися жити у відкритому світі. Поки ж ми підняли ногу — але не зробили крок. Україні потрібно розвивати реальний фінансовий ринок, проте він багато років лишається останнім пріоритетом влади.

Висновок 4. Робити, що потрібно, а не те, на що коштів удосталь.

Витрати грудня справді вже протягом багатьох років перевищено, ніж за всі інші місяці, і для держбюджету, і для місцевих бюджетів. І це правда, що саме в грудні збільшуються перекидання між різними бюджетними програмами — це коли весь рік збирали на комбайн, а в грудні раптом вирішили купити телевізор. Ця проблема не є новою, вона має вирішуватися через трирічне бюджетне планування, цільове витрачання коштів. Але багато років на це питання просто не зважали, живучи в звичній парадигмі «освоєння» залишків під завісу бюджетного року. Залишається сподіватися, що в даному випадку «не було б щастя, та нещастя допомогло» і жорсткий політичний скандал приведуть до того, що ці практики нарешті підуть в небуття чи бодай загальмують.


Читайте у ЗМІ
Оригінал на НВ
X