Від обіцянок до відповідальності: аналіз ставлення українців до популізму

Під час виборчої кампанії багато політиків мають схильність до популізму: з усіх сторін лунають обіцянки зменшити тарифи на газ, знизити пенсійний вік та забезпечити державне працевлаштування усіх громадян. У попередній статті, аналізуючи дані опитування, проведеного Kantar TNS в Україні на замовлення Центру економічної стратегії, ми показали, що 84% громадян в середньому підтримують популістські обіцянки. Однак не все так погано: після надання додаткової інформації підтримка таких реформ знижується до 54%. В цій статті на прикладах трьох популістських обіцянок ми розглядаємо, як зменшити підтримку популізму. На жаль, не для всіх популістських реформ ми побачили таку радикальну зміну думки, як для цих трьох. Наприклад, 83% громадян підтримують державне регулювання цін, незалежно від аргументації. У цій статті ми розглядаємо саме успішні приклади, де більшість респондентів відмовились від підтримки популістських ідей. 1) Гарантоване державою працевлаштування чи самостійний пошук роботи? 87% громадян вважає, що гарантоване державою працевлаштування позитивно вплине на добробут їх родин. Ця пропозиція нереалістична та, як доведено досвідом Радянського Союзу, може призвести до неефективного використання робочої сили й економічного колапсу. Однак, коли ми пропонуємо альтернативи – (1) гарантоване державою працевлаштування, чи (2) кожен має сам відповідати за пошук робочого місця, тоді як роль держави лише забезпечити умови для розвитку бізнесу, лише 23% далі вірять у необхідність гарантованого державою працевлаштування. На нашу думку, наявність альтернатив у другому питання додає контест, стимулює людину замислитися та обрати більш реалістичну та ефективну альтернативу. Рисунок 1. Як змінюється ставлення українців до гарантованого працевлаштування в залежності від контексту? Примітка: ліва шкала показує відповідь на питання: “Гарантоване державою працевлаштування всім громадянам – як це вплине на добробут Вашої родини?”. Права шкала показує відповідь на питання: “З яким з цих тверджень ви погоджуєтесь більше – 1: Гарантоване державою працевлаштування всім громадянам / 2: Кожен має відповідати сам за пошук робочого місця” Рисунок 1 демонструє – більшість з тих, хто вважає, що гарантоване працевлаштування позитивно вплине на їх добробут, у відповідь на питання з двома альтернативами беруть на себе відповідальність за пошук роботи. Для аналізу уподобань ми виділили з вибірки три групи: 1) Ті, хто були і залишились прихильниками гарантованого працевлаштування. Таких виявилось 21%. (далі – принципові прихильники) 2) Ті, хто були та залишились противниками гарантованого працевлаштування. Таких виявилось 5%. (далі – принципові опоненти) 3) Ті, хто вважав, що гарантоване працевлаштування позитивно вплине на добробут, але потім підтримав особисту відповідальність за пошук роботи. Таких виявилось 68% Як доводить аналіз, за допомогою правильного контексту та додаткової інформації можна достукатись до будь-якої соціально-демографічної групи. Більш вразливими до популізму є громадяни, які потенційно мають більше проблем із працевлаштуванням. Принциповий противник гарантованого державою працевлаштування – це скоріше чоловік, молодший 65 років, з вищою освітою, мешканець великого міста, скоріше живе в Києві або на Півночі, має вищий матеріальний достаток, готовий брати на себе фінансовий ризик, та менш схильний вірити у речі, які не мають наукового обґрунтування (ворожок, екстрасенсів та те, що від вакцинації більше шкоди, ніж користі). Цей результат є закономірним – люди молодше 65 років можуть бути менш схильними до ностальгії за радянськими часами, коли кожному гарантувалося робоче місце. Люди, більш схильні до ризиків у фінансовій сфері, можуть бути більш схильними і до ризиків в інших питаннях, зокрема, самостійно шукати роботу. Віра у необґрунтовані речі може бути пов’язана з рівнем критичного мислення в повсякденному житті. Тому ті, хто використовує критичне мислення в житті, будуть більш схильні використовувати його при аналізі обіцянок політиків. Принциповий прихильник гарантованого державою працевлаштування – це скоріше жінка з загальною середньою освітою, мешкає на Сході, у селі чи невеликому місті, якій не вистачає грошей на одяг чи навіть на харчування. Загалом жінкам важче знайти роботу, адже вони часто роблять довгу перерву у кар’єрі, пов’язану з народженням дітей. Ще складніше це робити без професійної чи вищої освіти. У селах та невеликих містах також менше можливостей для працевлаштування, тому закономірна більша підтримка гарантованого працевлаштування мешканцями таких міст та сіл. При цьому респонденти, які вважали, що гарантоване працевлаштування позитивно вплине на добробут, але потім підтримали особисту відповідальність за пошук роботи, не відрізняються від середньостатистичного мешканця України. 2) Знизити тарифи на газ — для всіх, чи лише для бідних? Зниження тарифів на газ — популярна передвиборча обіцянка, яка знайшла відгук серед виборців. 87% вважають це позитивним для свого добробуту. Однак, така пропозиція є популістською: зниження тарифів нижче ринкової ціни непідйомне для державного бюджету та суперечить зобов’язанням України перед кредиторами. Таке зниження матиме тимчасовий позитивний вплив на бюджет домогосподарств, але набагато більший негативний ефект в довгостроковій перспективі. Більш того, люди з низьким рівнем доходів уже отримують субсидії та фактично не платять ринкову ціну на газ. Ми запитали у респондентів спочатку як вплине на їх добробут зниження ціни на газ в два рази. А потім ми поставили питання – чи краще, щоб дешевий газ був лише для бідних, а багаті платили ринкову ціну, або ж низька ціна на газ має бути для всіх. Як ми бачимо, коли людям надається більш справедлива альтернатива, лише 36% підтримують здешевлення газу для всіх. Рисунок 2. Як змінюється ставлення українців до зниження тарифів на газ в залежності від контексту? Примітка:ліва шкала показує відповідь на питання: “Зниження ціни на газ в два рази – як це вплине на добробут Вашої родини?”. Права шкала вказує відповідь на питання: “З яким з цих тверджень ви погоджуєтесь більше – 1: Дешевий газ для всіх державним коштом / 2: Дешевий газ для бідних” Ми знову вирішили подивитися на портрет тих, хто є принциповими прихильниками зниження тарифів на газ (підтримували зниження тарифів, відповідаючи як на перше, так і на друге питання: таких було 33%), принциповими опонентами (були проти зниження тарифів, відповідаючи як на перше, так і на друге запитання – їх було лише 3% від вибірки) та тих, хто вважав, що зниження ціни на газ позитивно вплине на їх добробут, але не погоджується з тим, що газ має бути дешевий для всіх (47%). Типовий представник принципових опонентів зниження тарифів – це скоріше чоловік, віком до 40 років, живе в місті з населенням більше 50 тисяч осіб, з рівнем освіти вищим за середню, з сукупним доходом домогосподарства від 10 до 15 тис. грн., якому вистачає на харчування, одяг та інші покупки. Ймовірно, люди з доходом сім’ї більше 15 тис.грн. не схильні бути противниками зниження тарифів, адже ці домогосподарства не можуть розраховувати на субсидію. Судячи з невідповідності задекларованого грошового доходу та самооцінки, в цих домогосподарств можуть бути тіньові доходи. Люди з вищим рівнем освіти можуть бути більш схильними виступати проти зниження тарифів, адже є більш обізнаними з негативними ефектами неринкових цін на газ на економіку України. Принциповий прихильник зниження тарифів – це скоріше жінка, віком до 40 років, що мешкає на Півночі України, якій вистачає на харчування та необхідний одяг, але не більше. На відміну від пенсіонерів, більшість яких отримує субсидії, саме працюючі з невисокими зарплатами найбільшою мірою страждають від підвищення тарифів. Людина, яка змінила свою думку при наявності другої опції та пояснення – це скоріше людина похилого віку (старше 65 років), мешкає в місті з населенням менше 500 тис. Можливо, люди похилого віку більшу частину свого життя прожили при Радянському Союзі та більш схильні вимагати соціальну справедливість, тому вони хочуть, щоб багаті платили більше. А, можливо, більшість з них отримують субсидії, тому нинішній підхід їх влаштовує. 3) Зниження пенсійного віку чи вищий розмір пенсії? Пенсійна реформа також часто згадувалась політиками у виборчих програмах. Деякі з них називали підвищення стажу, необхідного для виходу на пенсію, необгрунтованим, шкідливим та вимагали знизити пенсійний вік. Однак, така риторика є популістською. Закликаючи до зниження пенсійного віку, ці політики забувають згадати про джерела покриття дефіциту пенсійного фонду. Знизивши пенсійний вік, потрібно буде виплачувати пенсію більшій кількості людей, при тому що надходження до пенсійного фонду, навпаки, зменшаться, адже працюючих стане менше. Якщо ж збільшувати стаж, потрібний для виходу на пенсію, пенсіонерів стане менше, але бюджет пенсійного фонду стане більшим. Таким чином, пенсіонери зможуть отримувати вищу пенсію. Чи підтримуватимуть громадяни зниження пенсійного віку, якщо дати їм ширший контекст? Ми запитали спочатку, як вплине на добробут людей зниження пенсійного віку, аргументуючи це популярним міфом, що «багато людей не доживають до пенсії». 74% українців підтримали зниження пенсійного віку. Однак, якщо ми додаємо інформацію та питаємо, чи краще працювати довше та отримувати вищу пенсію, або ж краще вийти на пенсію раніше, навіть, якщо пенсія буде низькою, лише 38% надають перевагу ранньому виходу на пенсію. Рисунок 3. Як змінюється ставлення українців до зниження пенсійного віку в залежності від контексту? Примітка: ліва шкала показує відповідь на питання: “Зниження пенсійного віку, бо багато хто не доживає до пенсії – як це вплине на добробут Вашої родини?”. Права шкала показує відповідь на питання: “З яким з цих тверджень ви погоджуєтесь більше – 1: Краще працювати довше, але отримати вищу пенсію / 2: Краще вийти на пенсію раніше, навіть якщо пенсія буде низька” Ми знову проаналізували окремо тих, хто змінив свою думку (їх виявилось 37%), тих, хто був принциповим противником зниження пенсійного віку (10%) та принципових прихильників такого зниження (30%). Типовий представник принципових опонентів зниження пенсійного віку – людина старше 50 років, яка мешкає в Києві чи на Західній Україні у місті з населенням більше 500 тис, має вищу освіту та сукупний дохід домогосподарства більше 15000 грн, більш схильна до критичного мислення і у інших сферах. Можливо, люди передпенсійного віку бояться, що при зниженні пенсійного віку їх змусять вийти на пенсію раніше, ніж вони того бажають. Також люди старшого віку є більш обізнаними у особливостях пенсійної системи, адже це впливає на них напряму, та розуміють, що їхня пенсія зменшиться при зниженні пенсійного віку. Те саме може пояснювати погляди громадян з вищою освітою. Типовий прихильник зниження пенсійного віку – це частіше людина віком від 30 до 39 років, мешкає в селі, має середню загальну чи спеціальну освіту. Людина, що схильна змінювати свою точку зору, почувши аргументи про зниження пенсійного віку – це скоріше людина віком від 18 до 29 років, мешкає на Західній Україні. Висновки Результати опитування дають підстави для оптимізму: хоча більшість людей вірять в популістські рецепти, якщо використовувати правильну аргументацію, можна допомогти їм мислити більш критично. Також, із результатів випливає, що немає однієї групи, до якої неможливо достукатись: портрет людини, яка піддається переконанню, різний для усіх трьох прикладів. Однак, ті групи населення, яким певна проблема “болить” більше, більш схильні підтримувати легкі рішення складних проблем. Для цих груп важливо не лише намагатись підібрати правильні аргументи проти популізму, а й запропонувати альтернативні рішення. Також важливо, що наявність критичного мислення є щепленням від популізму: ті, хто застосовує критичне мислення у повсякденному житті менш схильні підтримувати популістські ідеї. Опитування проведене за підтримки Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку реалізує міжнародний фонд “Відродження” у партнерстві з Фондом розвитку аналітичних центрів за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні Автори: Дарія Михайлишина, економіст, Центр економічної стратегії, Дмитро Яблоновський, заступник директора, Центр економічної стратегії