Як використати досвід Литви в обмеженні впливу комунальних підприємств на конкуренцію?
Комунальні друкарні, кафе, телеканали, аптеки та багато інших комунальних підприємств: це все відголоски радянського часу, коли держава забезпечувала громадян всіма послугами.
Зараз в цих сферах процвітає бізнес і конкуренція, але наявністю таких КП вправно користуються чиновники та політики.
В Литві проблема непотрібних муніципальних підприємств нещодавно увійшла до порядку денного уряду. Чи може Україна використати досвід Литви, щоб позбутися КП у невластивих секторах?
Комунальні підприємства, як і державні, мають суттєві недоліки порівняно з приватними: вони менш ефективні та менш інноваційні, мають гіршу мотивацію та продуктивність персоналу, викривлюють конкуренцію на ринку.
Однак ми в Україні маємо близько 14 тисяч комунальних підприємств (і ще 3,6 тисяч державних), які є менш прибутковими, ніж аналогічні приватні.
Ці підприємства здебільшого є спадком Радянського Союзу. З колишніх радянських республік найбільшого успіху у реформуванні державних та комунальних компаній досягли країни Балтії.
Так, наприклад, у Литві кількість підприємств муніципальної власності є значно меншою, ніж в Україні — всього 247.
За роки, що минули з моменту відновлення незалежності, країна змогла значно покращити практики управління державними компаніями: запровадили директиви прозорості та політики власності, провели корпоратизацію підприємств.
Частково це пов’язано з підготовкою Литви до вступу до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) — об’єднання розвинутих країн, що має власні керівні принципи щодо врядування на державних підприємствах.
Проте з приєднанням до ОЕСР у 2018 році темпи імплементації та виконання рекомендації Організації стосовно покращення практик управління державними (ДП) та муніципальними підприємствами у Литві почали сповільнюватися.
Однією з ключових проблем є різне ставлення до компаній державної та муніципальної власності: незважаючи на те, що управління останніми має такі ж ризики, як і управління державними підприємствами, для них встановили відмінні — менш суворі — вимоги до врядування: у більшості випадків правила, обов’язкові для ДП, є лише рекомендованими для муніципальних підприємств.
Литовські муніципальні компанії є менш прозорими за державні, не мають обов’язку застосовувати принципи належного управління, можуть купувати товари та послуги одне в одного без проведення тендерів.
Причиною цього є небажання обмежувати свободу самоврядування на місцевому рівні.
У литовському законодавстві є обмеження щодо виконання муніципальними підприємствами нової економічної діяльності.
- Муніципалітет може утворити нову юридичну особу або розширити діяльність діючого підприємства тільки з метою задоволення суспільних інтересів та винятково за умови, що таку діяльність неможливо доручити приватним підприємствам.
- Щоб довести це, муніципалітет має провести конкурсну процедуру відбору приватних підприємств-підрядників.
- Тільки у випадку, якщо приватні підприємства не можуть забезпечити виконання зазначених потреб, муніципалітет може отримати згоду на виконання нової економічної діяльності від Ради з питань конкуренції Литовської Республіки.
Водночас такі критерії не розповсюджуються на муніципальні підприємства, що вже працюють. Відповідно до програми литовського уряду ці вимоги будуть розширеними і на діючі підприємства. Уряд планує проаналізувати діяльність усіх державних та муніципальних підприємств і відмовитися від тих, де участь держави не є необхідною. Уряд також запланував запровадження стандартів якості управління та прозорості для державних та муніципальних підприємств на рівні стандартів ОЕСР.
Литовський досвід обмеження діяльності державних та муніципальних підприємств може бути застосованим і в Україні. Велика кількість діючих державних та комунальних підприємств та постійне утворення нових вимагає затвердження керівних критеріїв доцільності діяльності таких підприємств. Необхідно аналізувати діяльність КП та скорочувати їхню кількість, створюючи можливості для їх заміщення приватними компаніями.
Корисним також є литовський досвід залучення до процесу утворення нових ДП та КП Ради з конкуренції. Це аналог Антимонопольного комітету України, який за законом так само має погоджувати будь-які рішення місцевої і державної влади, які впливають на конкуренцію.
Чому ж цього досі не зробила Україна? Причин три:
- Українські органи влади не бажають та не розуміють потреби обмежувати державну і комунальну власність та розвивати конкуренцію. Події останніх років – з виключенням з приватизаційного списку підприємств та створенням державної авіакомпанії – ще одне очевидне тому підтвердження.
- Антимонопольний комітет не має достатньої спроможності виконувати функцію «стражу конкуренції». Ані на державному, ані на місцевому рівні. За 4 роки дії закону про державну допомогу АМКУ визнав недопустимими лише 38 рішень про допомогу.
- Потрібні зміни в законодавство. Депутатам навіть за бажання буде складно пояснити міським радам і мерам, що забороною створювати власні комунальні підприємства вони прагнуть розвивати конкуренцію, а не обмежувати децентралізацію. Але такого бажання навіть немає – і тут ми повертаємось до першої причини