Яка модель підтримки агросектору потрібна Україні?

Україна активно субсидіювала національне сільське господарство починаючи з часів незалежності. При цьому, за розрахунками ОЕСР, до 2017 року левова частка державної підтримки сільського господарства надходила на підприємства не як прямі державні субсидії, а у формі податкових пільг.

Окрім податкових пільг держава використовувала прямі субсидії на тону випуску та субсидії загального характеру. В 2017 році, на вимогу МВФ та Світового банку, держава відмовилась від спеціального податкового режиму та переключилась на прямі дотації. В 2017 році розподіл цієї підтримки відбувався пропорційно сплаченому ПДВ[1], а в 2018 році уряд розділив 6,3 млрд грн підтримки на спеціальні «ресурсні субсидії»Наразі нові платежі спрямовані на:

  1. Розвиток фермерських господарств – 1 млрд грн;
  2. Часткову компенсацію витрат на будівництво та реконструкцію тваринницьких ферм, в тому числі за рахунок кредитних коштів – 2,3 млрд грн;
  3. Підтримку та закупівлю молодняка великої рогатої худоби та дотацію на утримання ВРХ молочного та молочно-м’ясного напрямку – 1,2 млрд грн;
  4. Програму кредитної підтримки – 200 млн грн;
  5. Часткову компенсацію витрат на купівлю сільськогосподарського обладнання українського походження[2] – 945 млн грн.

В 2017 році найбільшою статтею витрат на агросектор була бюджетна тваринницька дотація. За Законом України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» її основна мета – підтримка рівня платоспроможного попиту споживачів та захист підприємств тваринництва від банкрутства. З економічного погляду це означає збільшення внутрішньої пропозиції споживчих товарів та підвищення продуктивності, що забезпечує реальний захист від банкрутства. Але проведений нами аналіз показав, що в Україні це не спрацювало, адже пряма підтримка:

  1. Мала негативний вплив на розвиток господарств, не надаючи реального захисту від банкрутства та заважаючи їм розвиватись;
  2. Зменшувала внутрішні запаси сільськогосподарської продукції через зменшення обсягів виробництва та збільшення експорту;
  3. Збільшувала частку сировинного експорту;
  4. Заважала інклюзивному зростанню галузі через пошук ренти та надання левової частки підтримки чотирьом найбільшим виробникам.

Багато країн світу вже давно відмовились від політики надання прямих субсидій сільськогосподарським виробникам. Натомість, вони застосовують інші моделі державної підтримки:

  1. Заміна прямої підтримки підтримкою загального характеру. Хоча шокова терапія та відмова від прямих трансфертів призвели до банкрутства багатьох фермерів, вже за 20 років Нова Зеландія стала однією з найуспішніших країн за рівнем розвитку сільського господарства;
  2. Заміна прямої фінансової підтримки страховими перевагами. Замість того, щоб платити сільськогосподарським виробникам за випуск, влада США та Австралії укладає договори страхування з фермерами. Ці договори дозволяють фермерам покрити збитки від несприятливих природних умов та зменшити вплив сезонних та циклічних коливань на ціни;
  3. Надання кредитів на пільгових умовах та фінансування досліджень в агросекторі. Саме таку модель субсидіювання обирають Канада та Нідерланди, допомагаючи фермерам розвиватись та забезпечуючи кращий доступ до фінансування.

Українське тваринництво унікальне не тільки тим, що його вже вісім років дотує держава, а ще й високим рівнем ринкової концентрації. За словами голови Антимонопольного комітету України Юрія Терентьєва, 55% ринку тваринництва тримають три найбільші виробники, серед яких ПАТ «Миронівський хлібопродукт», корпорація ТОВ «Агро-Овен» та ТОВ «Комплекс Агромарс»[3]. Якщо поглянути на їхній фінансовий стан, дуже складно сказати, що вони потребують якоїсь підтримки. Але механізм розподілу субсидій був побудований так, що разом з ПАТ «Укрлендфармінг» ці чотири гіганти щомісяця поглинали в середньому 44 % державної підтримки[4]

На думку аналітиків ЦЕС, скасування прямої підтримки агросектору та сприяння новим технологічним розробкам – та сама модель, що здатна привести до якісного прориву в секторі через сприяння стійкому економічному зростанню. І чим швидше відбудеться скасування таких субсидій – тим менш болісною буде економічна реакція на цю реформу.

Рекомендації ЦЕС щодо моделі субсидіювання сільського господарства наступні:

  1. Пряма грошова підтримка сільського господарства шкідлива для її отримувачів і тому має бути скасована;
  2. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства» має бути переглянутий та переорієнтований на збільшення продуктивності та прискорення реального економічного зростання;
  3. Замість надання прямих трансфертів тваринницьким підприємствам державна підтримка має зосередитись на стимулюванні науково-дослідних розробок.Це в свою чергу вимагає реформи державного фінансування аграрної науки.

[1] http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/83-2017-%D0%BF

[2] http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/107-2018-%D0%BF

[3]http://cdf.com.ua/uk/cdf-speakers-corner/item/387-onlayntranslyatsiya-kruhloho-stolu-stan-konkurentsiyi-na-cilskohospodarskykh-rynkakh.html

[4] Власні розрахунки за даними http://sfs.gov.ua/diyalnist-/rezalt/293962.html

 

Файли для завантаження
штрих

Контактна особа

штрих

Підписуйтесь на розсилку штрих