117. Айварас Абромавичус: Наразі зерно продають дешевше за собівартість врожаю наступного року

Юлія: Вітання, з вами подкаст “Що з економікою?”, і Юра Гайдай з Центру економічної стратегії, я Юля Мінчева з Vox Україна. 

 У нас сьогодні в студії Айварас Абромавичус, він власник агрокомпанії “Агро-регіон” і ви, можливо, чули про нього в минулому, бо він був ще і міністром економіки досить довгий час, і в також досить складний період для України, дуже кризовий період. 

Ми будемо сьогодні говорити про агро більше, і трохи про державне управління в цій сфері. Айварасе, вітаю.

Айварас: Доброго дня.

Юлія: Ми дуже раді, що ви до нас завітали. Перше питання буде і для слухачів, і для нас з вами: як ви дістались до агросектора, як це сталося? Як ви перейшли з інвестицій в таке довге і монотонне. Як це сталося?

Айварас: Я випадково став міністром економічного розвитку та торгівлі України, потім випадково став генеральним директором Укроборонпрому, і я також абсолютно випадково став фермером. Тобто з 20 років я працюю на ринку цінних паперів, з інвестиціями, і в 2007 році вже заробили якісь там гроші з фондом, ми мали найбільший фонд інвестицій з західної Європи до східної Європи. 

І ми, п’ять чи шість партнерів, з Стокгольму купили підприємство біля Борисполю, від колишнього міністра аграрної політики. Його сини не захотіли цим далі займатися, і він це продавав. Ми через друзів цю інформацію отримали, купили і розширяли потихеньку. 

Але я був дуже молодий — десь тридцять років — і що я зрозумів про с/г? Я був фінансистом, тому я залишив його генеральному директору. Це була дуже велика помилка. Ну, вже стара людина, старий принцип роботи, ніяких нових технологій.

І вже потім, рік після цього, я запросив свою дружину до компанії, спочатку вона була заступником генерального директора, потім через рік вже була генеральним директором. 

З молодою командою, там найкращі агрономи в країні, ми маємо інших найкращих працівників, працюємо зараз в чотирьох областях — Чернігівській, Київській, Житомирській та Хмельницькій, і 40% площі були тимчасово окуповані. 

Я був там у вівторок, в Чернігівщині на всіх деокупованих територіях, подивився закінчення збору соняшника, результат пшениці та ріпаку були кращі, ніж очікували, але по соняшнику результат і у нас, і по країні, дуже поганий. 

Були дощі, в вересні і в жовтні, такі, яких ми не бачили майже сім років, і замість трьох з половиною, чотирьох тонн з гектару по Україні отримуємо від півтора до двох з половиною тонн. 

І зараз вже починаємо збір кукурудзи, це найважливіша культура для країни. Результати будуть також, на мою думку, мінус 10% десь.

Юлія: Мінус 10% ще не виглядає критично.

Айварас: Соняшник у нас був мінус 20%. Ми завжди прогнозуємо середній врожай за попередні п’ять років. Тобто очікуємо зараз кукурудзи 9,5 тонн, але вже бачимо що буде ближче до 8,5 тонн. 

Юрій: Я бачив відео, де ви в комбайні сидите, якраз на збір соняшника, і де комбайнери емоційно висловлюють своє враження про стан поля, це трохи боляче бачити. Я розумію, що окрім проблем з погодою додаються проблеми з логістикою, наскільки зараз дорожче продати тонну зерна чи соняшника?

Поясню для наших слухачів: ціна, яка є зараз на європейському ринку це зовсім не те що отримує аграрний виробник. Наскільки це велика втрата зараз для української аграрки?

Айварас: Я з початку війни об’їхав всі залізничні станції Румунії, Болгарії, Польщі, Литви, всі порти; зараз світові ціни на зернову культуру дуже високі.

Наприклад, зараз в Клайпеді пшениця чи кукурудза 290-310 дол на тонну. В тому році, ми продавали кукурудзу в середньому по 235. 

Тобто зараз краща ціна. 2021 рік був рекордним роком з фінансової точки зору. Але внутрішня ціна на зерно дуже низька — 150 дол максимум. 

Тобто фермер, який не мав можливості вкладати зберігання в автопарк, в якісь приватні вагони, він зараз продає зерно за ціною нижче, ніж буде собівартість наступного року врожаю.

Тобто добрива в два-три рази подорожчали. Це дуже складна ситуація. На жаль, деякі політики мають таке враження, що сільське господарство шикує, що дуже багато грошей і якщо ми нову регуляцію запровадимо то нічого не буде з аграрним сектором. Держава отримує додаткові гроші, а аграрії якимось чином, як завжди, знайдуть шлях як з цим поборитися. 

Що стосується держави: аграрний сектор дуже вдячний державі за зерновий шлях. Без зернового шляху був би повний жах, повний стоп — на посівну, на збирання. Аграрний сектор — це майже 50% експорту України, це 10% від ВВП, це дуже важливо. 

Ми, наприклад, за останній місяць змогли майже 300 тис тонн до порту відвезти. Для нас це дуже велика кількість. А інші шляхи дуже складні, дуже довгі, дуже непрогнозовані.

З початку війни ми орендовали склад в порту Клайпеди, нам литовська залізниця казала “купуйте контейнери, ставте на платформи — будемо везти дуже легко і швидко, за 21 день до Клайпеди, і повертаємось до Борисполю”.

Юрій: Через західний кордон, я так розумію? 

Айварас: Через західний кордон. Але останній потяг їде вже третій місяць. Тобто, ми іноді критикуємо українську залізницю, але я кажу, що є помилки, і можна деякі речі робити краще, але в порівнянні з іншими залізницями, українська працює в складних умовах дуже і дуже гарно. 

Моя дружина є віце-президентом найбільшого українського клубу аграрного бізнесу — там чотири млн га сумарно, і вона, в тому числі, бореться з тим щоб тарифи на логістику до порту були нижчими. 

Тому що немає обігових коштів у сільського господарства платити шалені гроші. Наприклад, в тому році ціна доставки зерна від Київщини до Одеси була 20 дол на тонну. Зараз, коли відкрився зерновий шлях, ціна була вже 80 дол на тонну. 

І зараз, якщо шлях поновлюється, і я в це вірю, але ціна в порту дуже низька зараз. Чому? Тому що росіяни саботують інспекції цих кораблів. 

Але ми як завжди продавали дуже велику кількість зерна на форвардних контрактах і коли робота портів відновилась, всі трейдери міжнародні казали: “Окей, порт відкрився, ми свої зобов’язання будемо виконувати”, і це добре.

Україна за останні роки побудувала дуже серйозну систему форвардних контрактів, коли фермери можуть планувати якісь грошові потоки, продавати 30% врожаю наперед, 30% коли вже збирання починається, і скажімо так, останні вже навесні. І ми такий інструмент повинні зберігати.

Юрій: Айварасе, ви згадали про систему форвардних контрактів. А це саморегулювання ринку, чи тут держава допомогла створити таку інфраструктуру ринкову?

Айварас: Це працює, тому що держава не має ніякого впливу на ці форвардні контракти, я сподіваюсь що так це і залишиться. 

Юлія: Ну і маленька ремарка — розкажіть нашим слухачам, може хто не знає, форвардний контракт, тобто ціна закладена в цьому контракті і буде сплачена навіть якщо вона буде вище або нижче.

Айварас: Це можливість для фермера зафіксувати ціну і потім планувати інші свої якісь речі.

Юлія: А розкажіть як на практиці працює зернова угода і як працює умовна конкуренція між агро компаніями за ці вагони і решту. 

Тобто фактично вона запрацювала, але все одно це не ті обсяги, не та кількість кораблів, які були до війни. Окей, менше зерна, бо частина була окупована, важко зібрати з Херсонщині, ніби має бути зменшення кількості обсягу котру треба вивезти.

Але це якось регулюється між вами? Чи це черга? Чи це якісь домовленості? Як ось ця механика відбувається між зерном з Київщини, поки він там дістанеться Констанції? 

Айварас: У нас достатньо велика кількість терміналів в портах, але, на жаль, деякі зараз не працюють, в Миколаївщині, в Херсоні. Тобто хто інвестував дуже великі гроші останні роки в термінал, ті і замовляють, так скажемо, музику. 

Тоді до власників цих терміналів приходять міжнародні компанії і говорять: «у мене буде корабель, і я буду до нього закупати пшеницю». А потім вже цей трейдер, Cargill чи Bunge, чи Cofco чи інші, вони вже дивляться, які форвардні контракти вони повинні виконувати, скажімо з “Агро-регіоном” чи з іншими компаніями.

І якщо залишається в цьому кораблі трошки місця, вони туди вже по ціною нижче докупляють. Тоді там більшість автотранспортом довозять. Обсяги в останні місяці були нормальні, але потім почали саботувати інспекції, там вже були дуже шалені черги і не відвантажували, і поверталося зерно з автотранспорту, був хаос. 

Потім ще почалась проблема з електропостачанням. Тобто саморегулювання ринку. Якщо ти за останні роки не інвестував ні в автотранспорт, ні в інші справи, тобі дуже важко зараз — продаєш зерно дешево і не розумієш майбутнє. 

Також ми з іншою компанією, нашими сусідами та румунською залізницею побудували такий маленький сухий порт на кордоні України з Румунією, на цьому тижні відправляємо перший потяг, щоб також мати інший шлях. Тобто росіянам довіряти не можна, є надія на зерновий шлях, але будуємо інші шляхи експорту зерна.

Юрій: Айварасе, якщо ми вже почали говорити про майбутнє, що з посівною на наступний рік? От з огляду на всі ці проблеми, по-перше, чи достатньо оборотки в аграріїв для того щоб провести цю посівну, чи планує допомагати держава с пільговими програмами, і як взагалі вся ця ситуація з війною і логістикою вплине на структуру посівних площ? 

Яких культур буде більше і менше? Я думаю, зараз вже є бачення куди рухається ринок.

Айварас: Посівна вже закінчилась, в п’ятницю вже буде мінусова температура днем, не тільки вночі. На цей момент, наскільки я пам’ятаю, розрахунки, посіяли на 41% менш площі ніж в 2021 році. 

Чому так склалося? Деякі територій залишаються окупованими, деякі території занадто складні, щоб щось там робити, і є також проблема з фінансуванням. 

Держава має декілька програм — безвідсоткові кредити, пільгові кредити, ми дуже вдячні їм за це. Але також є декілька дуже поганих ідей від держави. 

Наприклад, зараз є законопроєкт в парламенті, що всі експортери повинні залишати в заставі 15% від експортної виручки, і коли вони повертають гроші від експорту, їм держава повертає ці гроші. 

Як ви казали: обігових коштів немає, держава каже: “колеги, в вас нема обігових коштів? Так давайте ще 15% майбутнього доходу”. Це жахлива ідея. Моя дружина від імені компанії дуже критикувала цей законопроєкт, і Нацбанк проти закону, і аграрії проти закону, і Європейська бізнес асоціація проти закону, я не зовсім розумію чому, але комітет Верховної Ради по бюджету та фінансам говорить “робимо”. 

Вони не розуміють як довго потяг може їхати до Німеччини, до Польщі, до Литви, до Румунії, у нас рекорд був чотири місяці. Але він був три місяця на українській території.  

Юрій: І коли 15% цієї вартості контракту заморожені, це, насправді, дуже дорого, тому що, враховуючи яка інфляція і яка вартість грошей, розумію чому податковий комітет вийшов з такою ідеєю, щоб експортери завозили свої гроші в Україну. 

Але якщо Нацбанк, який в першу чергу дбає про стабільність гривні, думає як платіжний баланс вирівняти — проти такої ідеї, для нас це має бути чітким сигналом що це справді економічно необґрунтовано.

Айварас: Я хотів би, щоб кожна ідея, яка відходить від парламенту чи уряду була спрямована на розвиток бізнесу, для підтримки. Я пам’ятаю свою дискусію з колишнім президентом Естонії Томасом Гендрік Ільвесом, 

Він казав: “Айварас, що я могу для тебе зробити? Що я могу для інвесторів зробити?”. Ось така розмова мені подобається, а коли державні діячі дивляться на підприємців як на наживу, чи на ворогів — така позиція мені не дуже подобається.

Юлія: Тоді можемо ще продовжити цю тему про державну історію, у нас нещодавно був класний подкаст з Оленою Макеєвою про податки. Якщо ви його не слухали обов’язково послухайте. Вона також була в минулому заступницею міністра фінансів, і вона якраз казала в своїх дописах, що оскільки вона була в системі — вона сама не знає, як би зараз в таких кризових ситуаціях себе вела.

У вас також був досвід в системі, при чому в ускладненій, тоді була дуже велика реорганізація міністерства. Зараз ми бачимо знову бажання поєднати два міністерства, до яких ви дотичні — Мінагро і Мінекономіки в одне.

І при тому ми ще точно розуміємо що ми рухаємось в ЄС, і ми сподіваємось, що нас там чекають, але це також абсолютно інші відносини між аграрієм і державою, ніж закладені у нас тут.

І в мене питання перше: чи потрібне Міністерство аграрної політики в Україні зараз, яка має бути його основна функція, з огляду на євроінтеграцію? 

І друге: чи буде складно перебудовуватись українському аграрному ринку під інші вимоги ЄС?

Айварос: Ми вже раз мали ситуацію, коли об’єднували, потім роз’єднувати потім знову об’єднували. Я не зовсім розумію, яким чином ми можемо вимірювати успіх чи не успіх, якщо буде там 12 міністерств чи 18. Такої формули нема, але ми трошки втрачаємо час коли робимо це постійно. 

Я був абсолютно проти створення Міністерства стратегічної промисловості. Це був жах. Одна з причин чому я потім не хотів працювати в Укроборонпромі — це була дуже серйозна суперечка з цим незрозумілим міністром незрозумілого міністерства.

Ця людина була проти будь-якої модернізації, інтеграції з західними стандартами. 

Я скоротив Міністерство економічного розвитку та торгівлі на 50%, і коли я після цього підняв заробітну плату в два рази, тобто залишив цей бюджет для тих, хто залишився, деякі колеги підходили і казали, що ми можемо ще скоротити. 

Що стосується Міністерства аграрної політики як такого. Я не зовсім фанат цього міністерства, щоб воно було окремо, але у них в майбутньому дуже далекі виклики. 

Щоб українське виробництво завжди йшло до європейського ринку, а квоти завжди збільшувалися. Тільки таким чином ми зможемо зробити більше підприємств в Україні з більшою додатковою вартістю. 

Зараз також в Міністерстві економіки розмовляють про заборону експорту зерна, але спочатку нехай подивляться, що Сполучені Штати роблять з кукурудзою — 40% це етанол, 40% це крупний рогатий скот, птахи, 15% експорту, 5% дуже серйозна переробка — пластик чи інші речі. 

Тобто, ну давайте зробимо як в Сполучених Штатах, туді субсидіюйте етанол, також тваринництво, але для цього грошей не вистачить. 

Ми маємо рухатися щоб Мінарго більше прислухались до гравців ринку і як президент Естонії приходили для аграріїв і питали “що ми можемо для вас зробити?”. 

А так чи буде разом з міністерством економіки чи ні, я завжди за те щоб вплив держави був зменшений і як той самий президент Естонії казав “комп’ютери хабарі не беруть”. Чим менше ми маємо спільних речей між державою і бізнесом, тим менше буде корупції. 

Юрій: Айварасе, маємо вже закінчувати, ми недавно в Центрі економічної стратегії презентували огляд дерегуляцій воєнного часу — було дуже цікаве обговорення, раджу послухати, хто ще не слухав — я хочу запитати вас як підприємця — одна найкраща дерегуляція воєнного часу, і одна найгірша нормативна новела воєнного часу. Експрес питання по 30 секунд.

Айварас: Найкраще — це зерновий шлях, держава дуже багато зусиль приклала, і президент, і голова офісу. Я сподіваюсь, що найгіршого ще не зробили, тобто очікуємо і боремося щоб цього не було. 

Юрій: Ринок і бізнес — важлива противага держави, яка завжди буде тяжіти і зважувати свій вплив, бо це система, а система хоче робити себе сильнішою, тому дуже важливо, щоб бізнес самоорганізувався і при цьому дбав про взаємну корисність всіх.

Бо як ми зараз бачимо, бізнес не може вижити без держави — це безпека, це інфраструктура, не все може адресувати бізнес. Але і зворотнє важливо пам’ятати, що держава не виживе без стійкого багатого бізнесу, в якого достатньо оборотки. 

Тому на цьому підсумку ми будемо з вами прощатися, дякую, що ви сьогодні були з нами, в нас сьогодні був Айварас Абромавичус, він зараз був в іпостасі власника і очільника аграрного бізнесу, а до того він був міністром економіки, керівником Укроборонпрому. Дякую вам.

Айварас: Дякую.

Юрій: І дякую Юлії Мінчевій. З вами був подкаст “Що з економікою?”, це спільний проєкт аналітичних центрів Vox Україна і Центру економічної стратегії, слухайте нас на Громадському і на всіх найбільших подкаст-платформах.