Бюджетний процес: реакції на кризи, дефіцит і заполітизованість

14 Грудня 2020
Поділитись

В Україні дуже заполітизований бюджетний процес – починаючи з формування прогнозів і закінчуючи першим читанням бюджету.  Під час дискусії про реалістичність прогнозів макропоказників на 2021 рік, доходи і видатки бюджету-2021 розповіла заступниця директора ЦЕС Марія Репко. 

Наприклад, цього року плановий дефіцит – 7,5 % ВВП, але реальний, скоріше за все, буде нижчим. Він може наблизиться до 5-6 %. Тобто знижувати дефіцит потрібно буде не з майже 8%, планових, а з фактичних – 5-6%. Тому зниження бюджетного дефіциту до, скажімо, 4% не було б дуже суворим чи проблемним щодо фіскального стимулу, який країна зазвичай в кризу пропонує економіці.

Це нормально, коли фіскальний стимул є в кризовий рік, яким був 2020. Це ненормально, що фіскальний стимул такого самого розміру пропонується в рік, коли очікується економічне зростання.

 Як Україна реагувала на кризи 

Що Україна робила після криз попередніх років – 2009 і 2015 років? Ми мали два абсолютно різні варіанти реакції на кризу.

2008-2009 – це була глобальна криза. Після неї Україна у своїй фіскальній політиці розширювала і бюджетний дефіцит, і квазіфіскальний дефіцит.

Потім була українська криза 2014-2015 років. Тоді була девальвація, обвалилася економіка. Після цього у 2016-2019 роках в Україні взагалі прибрали квазіфіскальні видатки, а дефіцит державних фінансів втримали на рівні близько 2,5% ВВП. 

І саме завдяки цьому, коли в 2020 році прийшла криза, в уряду була можливість просто взяти і розширити дефіцит до тих меж, які йому були необхідні. Україна мала простір для того, щоб якось реагувати – розширили дефіцит з 2% до 7%. А якби цей дефіцит був 5-6%, то збільшити його до 10% було б нереально. А вже більший 10% бюджетний дефіцит був би катастрофою для країни.

Що робитимуть зараз 

Скоріше за все, зараз йдуть до політики 2010-2013 років. По-перше, все дуже заполітизовано, мотивовано якимись політичними рішеннями. По-друге, розширюють бюджетний дефіцит. Третє – роблять квазіфіскальний дефіцит, при чому на рівному місці, через фінансування Укравтодору.

Цього року у макропрогнозі закладалися припущення. Одним із них було збільшення мінімальної зарплати. Ми були проти цього, тому дуже раді, що підвищення мінімалки відтермінували. Але макропрогноз розроблявся саме на мінімалці 6500 гривень, а з цього розраховувалися доходи населення, податок на доходи фізичних осіб, ЄСВ.

Крім того, в макропрогноз закладалась відсутність локдауну, а він в січні має бути. Закладалась співпраця із МВФ, іноземними кредиторами. І попри зміни в політиці між першим та другим читанням, перегляду макропрогнозу не відбулося. Хоча доходи переглянули. Незрозуміло, на базі чого розраховуються ці доходи, якщо макропрогноз вважається незмінним.

 Це просто також показує рівень політизації бюджетного процесу, що це робиться не за технічними якимись, технократичними правилами, а за політичною доцільністю. Дуже хочеться, щоб наступного року на це звернули увагу,  і все ж таки перейшли до політики макростійкості, причому в середньостроковій перспективі, не думали одним роком, а думали наперед, по-державницьки.

X