12. Половина бізнесу потребує доступних кредитів, щоб вижити

Наша постійна рубрика спільно з Громадським радіо та VoxUkraine. Цього разу говоримо про підприємства в умовах кризи. Яка ситуація наразі з малим та середнім бізнесом і що буде далі? Що можна зробити для мінімізації втрат для МСП?

Гості студії:

Катерина Глазкова — виконавча директорка Спілки українських підприємців.

Дмитро Горюнов –  радник Центру економічної стратегії.

Катерино, в спілці українських підприємців кілька днів тому вийшло велике дослідження. Кого ви питали, які у бізнесменів настрої?

Катерина Глазкова: Здебільшого, в нашому дослідженні взяли участь представники малого і середнього бізнесу, і навіть мікробізнесу, по всій Україні. Я гадаю, всім зрозуміло, що зараз що саме малий та середній бізнес під найбільшою загрозою, вони найбільше потерпають від карантину. Адже сфери, які підпали під жорсткі обмеження роботи, це, власне, малий та середній бізнес, який змушений був закритися, і не може зараз працювати. Згідно нашого дослідження, зараз серед опитаних підприємців:
29% припинили роботу на період карантину, а 6% вже повністю закрили бізнес — це особливо стосується мікро та малих підприємств. Ті, хто мав можливість перепрофілювати бізнес – перевести його онлайн, на дистанційно роботу, або почати виробляти маски, захисні костюми, антисептики – ще більш-менш тримається.
50% продовжують діяльність під час карантину.

Але ті, хто продовжує працювати, якимось чином дотримується якихось карантинних норм? Розставили столи на відстань декілька метрів, починають щось виробляти в декілька змін, а не в один підхід,  як раніше?

Катерина Глазкова: Так, звичайно.
Та найголовніше: перше, з чимось всі зіштовхнулись під час запровадження карантину – доступ до виробництва самих працівників. Особливо в перші кілька днів був повний колапс, до 40% працівників просто не мали змогу доїхати до своїх робочих місць. Спочатку був повний хаос, але потім ситуація почала вирівнюватися. Зараз ті, хто можуть використовують приватний транспорт компанії, або мають спеціальні перепустки і пересуватись громадським транспортом. Ми не дуже були готові до того, що це все може закритися в 1 день.

До цього важко було підготуватися. Насправді, жодна країна не була готова до такої економічні кризи. Я особисто вважаю, що до малого бізнесу треба ставитись як і до фізичних осіб, тобто вони мають бути у пріоритеті в держави. Тому що, окрім створення доходу для людей, у них наразі немає інституційної можливості швидко переналаштуватися, як наприклад, роблять великі компанії. Немає фінансової можливості знайти потрібні гроші, і якоїсь інституційної спроможності легко це пережити.

Катерина Глазкова: Ми поставили таке питання, важливе для розуміння ситуації: Скільки протримається ваш бізнес в умовах карантину? 51% відповіли, що місяць. Треба враховувати, що перший тиждень з цього місяця вже пройшов. Тобто, лишилося ще 3 тижня – якраз до кінця карантину, який поки що оголошений, до 24 квітня. Зараз найголовніше уникнути епідеміологічних причин продовжувати карантин. Запасу міцності в українського бізнесу, особливо малого, замало. Для цього є багато причин, одна з них — кризові події, з якими ми зіштовхнулися у 2014 році. Відтоді пройшло дуже мало часу, і ми не встигли ще накопичити сили, щоб зараз почуватися більш-менш впевнено. Це стосується і великого, і малого бізнесу.

Окрім цього, варто розуміти що навіть ті компанії, які є невеликими виробництвами, наприклад меблеві, або великий виробництва, які працюють, скажімо, з 70 країнами світу, не можуть виконувати всі норми і використовувати всі засоби безпеки. Зараз закриті кордони, а тому в них знижується виробництво, зриваються поставки. Це набагато складніша ситуація, яка стосується всього світу, не тільки України. І це звісно накладає свій відбиток.

Катерино, чи є якісь інновації, пов’язані звільненими? Чи є бажання і можливість малого та середнього бізнесу не просто звільнити, а зменшити фонд праці, зберегти більшість співробітників? І наскільки ці ідеї були закладені в законах, що прийняли? 

Катерина Глазкова: Це комплексна питання. Бажання і можливість не завжди співпадають. Звичайно, вони не зацікавлені звільняти людей просто від того, що з’явився карантин, але якщо говорити про зупинку діяльності (а ми пам’ятаємо що 6% вже повністю закрили свої бізнеси), бізнеси відзначають що в них на 90—100% впали доходи. Вони вимушені звільнювати працівників. Ті, хто тримається, відправляють у відпустку за свій рахунок, скорочують частину персоналу, або частину зарплатні.

Є зовнішній фактор, тобто коли стоїть виробництво і люди не працюють. Наприклад, якщо закритий салон краси, і ніхто не працює, зрозуміло, що зарплату ніхто не платитиме, адже просто нема з чого. Але, якщо можна переналаштувати бізнес, навіть скорочуючи частину роботи, тоді варто говорити про скорочення зарплат. Але це вимушений крок, оскільки немає іншої можливості.

Дмитро, ви аналізували наші антикризові закону, зараз активно аналізуєте заходи в інших країнах. Наскільки Україна є передовою в контексті реакції на кризу? Прийняті заходи, чи виявилося вони ефективними? І наскільки ці заходи потрапляють в ту цільову групу, яка найбільше втрачає від пандемії?

Дмитро Горюнов: Так, ми аналізували ці “вірусні закони”. Звичайно, в порівнянні з витратами країн Заходу, що витрачають мільярди і навіть трильйони доларів і євро, наші заходи не виглядають амбітно. Навіть у порівнянні витрат у відсотках від ВВП, це значно менше, ніж витрачають західні країни.

Ми оцінювали вартість першого пакету для бізнесу приблизно у 8 млрд грн за ці 2 місяці. Це значно менше 1% ВВП країни, тоді як інші держави витрачають по 5 — 10%. Другий пакет, з економічної точки зору, був ще менш амбітним. У ньому були відмінені деякі заходи, які запроваджувалися у 1-му пакеті. Наприклад, пільги щодо податку на нерухомість та сплати за землю мали бути на 2 місяці (березень-квітень), потім цей період звузили до 1 місяця (березень). Але нових заходів, які мають суттєво знизити витрати для бізнесу, поки що не передбачено. 

З іншого боку, це зрозуміло з тої точки зору дефіциту бюджету. Держава не може собі дозволити суттєво зменшувати доходи, тому що потрібно суттєво збільшення охорони здоров’я. 

Які заходи входили до цих пакетів, і як вони мали зменшити навантаження для малого та середнього бізнесу? 

Катерина Глазкова: З приводу 1-го пакета, наприклад, відмінили єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Це, нібито, важлива річ, і ми досі пропонуємо її відмінити усім постраждалим сферам на певний період. Але в 1-му пакеті її відмінили тільки для ФОПів і самозайнятих осіб, під ці норми не підпадали наймані працівники.Тобто мова йде про полегшення в розмірі 700, 1000₴ на місяць. Але якщо у підприємця працює, скажімо, 10 людей, на них це просто не розповсюджується. Це гарно виглядало б на папері, а по факту це не була б відчутна підтримка для підприємців.

А, наприклад, у 2-му пакеті прописана можливість малим виробництвом отримати часткову компенсацію працівників по заробітній платі, пов’язаною з частковою недозавантаженістю. 

Тобто це таке собі технічне безробіття. Людина буде отримувати допомогу від держави, як безробітна, але залишатиметься співробітником певного бізнесу. 

Катерина Глазкова: Так, але це буде розповсюджуватись тільки на виробництва і малі виробництва. Зараз ми у Спілці рахуємо можливість для великого бізнесу, тому що, хоч нам здається що йому поки не треба допомагати, але він має інші масштаби виробництва. Коли на підприємстві працює 3000 людей,  скасовуються контракти, стоїть недозавантажене виробництво, постає питання що робити з людьми. Як їм компенсувати заробітну плату? Чи їх треба звільняти?

Ще з приводу ЄСВ. Ми вважаємо, що його варто було відмінити всім постраждалим галузям, хоча б на певний період. Це не про економію бізнесу, а про збереження робочих місць, адже ніхто не хоче зіштовхнутися з історично рекордним безробіттям, яке може статись.

Звісно, уряду наразі потрібно виплачувати більшу зарплату лікарям, обіцяні підвищені пенсії, і всі розуміють що це над важливо. Більшість коштів однаково напрямлена на боротьбу з вірусом і пандемією, це абсолютно логічно і зрозуміло. Але, разом з тим, якщо не підтримувати бізнес, по завершенню карантину (а ми всі сподіваємось що він закінчиться швидко) надходжень у бюджет завтра і післязавтра може не бути.

Також важливо проговорити про обігові кошти. Мова йде про те, щоб зробити державну програму кредитування на пільгових умовах, або запровадити кредитні канікули для діючих. Або зробити все разом. Цією програмою могло би бути розширення урядової програми кредитів 5-7-9.

Наскільки ми знаємо, Дмитро має до цього відношення, тому розкажіть, будь ласка, чи думають зараз над якимось апгрейдом цієї системи, чи планують її змінювати або адаптувати до потреб ситуації?

Дмитро Горюнов: Я частково займався цим питанням час роботи в офісі підтримки МСП при Міністерстві Економіки, а зараз, нажаль, я трошки менше в темі. Ми пропонували розширити цю програму на фінансування також обігових коштів. Адже первинна мета – інвестувати у бізнес – менш актуальна ніж, коли її придумали.

А як це пропонується зробити технічно – через держбанки, або спільні програми з всіма банками?

Дмитро Горюнов: Технічно, ми мали би домовлятися з усіма банками, які бажають взяти участь у цій програмі. Звичайно, насамперед, це мали були державні банки, але до цієї ідеї долучались і приватні. Просто держава, з державного бюджету, мала б компенсувати частину відсоткової ставки. Банк отримував би реальні відсотки, а позичальник сплачував би пільгову ставку. Різницю б погашувала держава.

Катерина Глазкова: Але є питання, наскільки в уряді готові до цього? Міністр економіки, і Офіс Президента, і Нацбанк банку знають про цю ініціативу. Зараз всі говорять про те, що в бюджеті вже є кошти на цю програму, і є можливість збільшити, і трохи змінити її цільове використання. Дмитро правий, зараз мова йде не про розвиток, а про виживання.

Дмитро Горюнов: Саме так. Наскільки я чув, ідуть якісь напрацювання на цю тему, тому, можливо, ми найближчим часом побачимо зміни.

Як буде вирішуватись питання виходу з карантину? Зрозуміло, що відразу всі вокзали, авіасполучення, кордони країн не відкриють. Як будуть виглядати ураженні ринки, враховуючи всі втрати на даний момент? 

Катерина Глазкова: Робити такі прогнози – найгірше що може бути в такій ситуації.

Гарна новина полягає в тому, що все, що можна зробити, буде зроблено і з боку держави, і збоку бізнесу. Ця ситуація підштовхнула нас до прискорення, до переведення певних процесів онлайн тощо. Є така думка, що всі дуже чекають повернення в офлайн, і ми всі повернемось до нього, тому що ми за цим сумуємо. Але, насправді, буде певний баланс і онлайну в нашому житті стане набагато більше.

Дмитро Горюнов: Але, на жаль, не всі сфери діяльності можуть працювати онлайн, тому всі чекають повернення. Принаймні, на якийсь перехідний період очікується поселення санітарних заходів. Всі ми знаємо ситуацію із нашими санстанціями ми, коли їм байдуже на санітарні норми, і вони просто брали хабарі. Але сама ідея контролю дотримання норм у своїй суті є дуже гарною. Наприклад, під час пандемії ми всі згадали що, взагалі-то, треба мити руки.

В розвинених країнах ми зараз бачимо саме таку ситуацію. Тобто, втілюються якість послаблення і відстежується динаміка нових захворювань. У випадку відсутності негативного впливу, будуть продовжуватись послаблення. Наприклад, спочатку можна відкрити заклади громадського харчування з посадкою в 30%. Але як в Україні проконтролювати чи 30, чи 80 відсотків посадки в якому закладі? Це ж проблема слабкості наших інституцій, і нашої недовіри до них. І тому, деякі речі буде складніше робити на практиці, ніж в теорії.
Дуже цікаво, як зміниться ринок транспорту, зокрема громадського. Очевидно, що зараз дуже страждають автобусні компанії, які мали б перевозити людей. З цього приводу питання: які обмеження однозначно мають бути зняті, для того, щоб полегшити роботу бізнесу?

Дмитро Горюнов: Напевно, свободу пересування, тому що, питання транспорту і обмеження пересування — це болісно для всіх одночасно. Якщо людина не може дістатися до роботи і виконувати її дистанційно, нічого не працює. Я не чув про такі випадки в Україні, але я знаю, що за кордоном є певні підприємства, наприклад, видобувні, які закриваються через те, що люди не можуть дістатись до роботи і не можуть одночасно знаходитись в колективі.

Тому свобода пересування може стати певним полегшенням. Наприклад, у нас зараз не обмежили рух автомобілів, але закрили метро. Але насправді, метро набагато легше контролювати з точки зору санітарної безпеки, ніж, наприклад, маршрутки. Повинні працювати такі формати, де можна буде витримувати велику дистанцію між людьми, робити дезінфекцію тощо.

Катерина Глазкова: Якщо думати про малий та середній бізнес, можно дозволити працювати, наприклад хімчисткам. Тому що там немає скупчення, можна заходити по одному, це є сфера послуг — це певна кількість людей, які матимуть роботи. 

Дмитро Горюнов: Я підозрюю вони і зараз продовжують працювати підпільно. 

Але підпільно, це, як на мене, найгірша ситуація. Тому що маємо ситуацію, коли держава нічого не отримує з цього бізнесу, і нічого не контролює. В цьому випадку, дуже легко передається зараження, і всі обмеження держави не мають сенсу.

Катерина Глазкова: Саме тому краще їх відкрити, дозволити працювати, але з жорсткими обмеженнями і контролем. Звичайно, що відкривати одразу кінотеатри, або великі ТЦ не можна, це великі скупчення людей. А от невеликі виробництва і бізнеси можуть працювати. Наприклад, ремонт взуття. Чому його закривати? 

І також треба посилювати контроль над хворими і прибулими в Україну, щоб вони дотримувалися карантинних заходів. Всі вже знають, що вірус розповсюджується не на вулиці, коли ви гуляєте по парку. Так це не працює. Вірус розповсюджується від контактів, скупчення людей, і саме тому найбільше поширення є в родинах, або в офісі, на виробництвах тощо.

Матеріал підготувала наша стажерка – Софія Подколзіна.