Без відкритих конкурсів і перевірки суддів Конституційний суд не можна вважати незалежним

9 Листопада 2020
Поділитись

У подкасті «Що з економікою» обговорюємо рішення Конституційного суду щодо недостовірного декларування: чому це небезпечно та як відновити доброчесність та довіру до Конституційного суду? Про це говорили з Іриною Шибою, виконавчою директоркою фундації «DEJURE», та Дарією Каленюк, виконавчою директоркою Центру протидії корупції.

Слухайте подкаст також на популярних платформах – Google podcasts і Apple Podcasts.

Розшифровка підготовлена стажеркою Центру економічної стратегії Вікторією Ванжою. 

– Дашо, що конкретно є в цьому рішенні. Там 22 сторінки, які мають вигляд конспекту з юрфаку десь в КНЕУ: погано аргументований, але дуже душевно написаний. Що конкретно скасував Конституційний суд і в чому проблема? Чому таке обурення?

Дарія Каленюк: Конституційний суд україни своїм рішенням знищив всю антикорупційну реформу, яку вибудовували українці після Революції Гідності. Нашим ключовим надбанням, нашою гордістю була публічна система електронного декларування. Це унікальна інформація про реальні статки державних посадовців і їхніх членів родини. Це інформація про їхню готівку, коштовні речі, компанії, які вони контролюють, про джерела статків. На жаль, відучора (28 жовтня – ред.) сайт про електронні декларації не працює. Ми з вами вже не можемо контролювати ту інформацію, яка заповнюється державними посадовцями.

Більш того, НАЗК втратило повноваження перевіряти декларації, моніторити стиль життя державних посадовців. Було знищено взагалі кримінальну відповідальність за недостовірні відомості в декларації. Тобто ми не побачимо, чим реально володіють державні посадовці, вони можуть що завгодно писати в свої декларації, але ніколи не отримають за це покарання. Не буде жодної мотивації писати в цій публічній декларації правдиву інформацію. Національне агентство з питань запобігання корупції по суті треба закрити після цього рішення Конституційного суду.

Ви згадали, що воно виглядає таким, ніби писав юрист юрфаку. Насправді це рішення не має нічого спільного з правом, верховенством права і захистом Конституції. У ньому навіть не було спроби обґрунтувати закриття електронних декларацій від громадськості.

Ірина Шиба: рішення КСУ нагадує щоденник ображеної дівчинки, яка пише і скаржиться на своїх однокласників, які її в школі цькують. Судді Конституційного суду в половині свого рішення говорили про свою незалежність і про те, що фактично на них не можна навіть подути, бо це буде тиском на їхню роботу. В принципі задля захисту цієї незалежності, вони говорять, що потрібно повністю закрити декларування для всіх чиновників, а не лише для суддів.

Це рішення не було ухвалено незалежно. Ми не можемо сказати, що судді дійсно ухвалювали його самостійно. Тут очевидним є вплив і Окружного адміністративного суду міста Києва, і олігархів, і тих осіб, які зацікавлені у руху України до Росії.

Ми раніше вже почули на плівках НАБУ те, що Павло Вовк сказав, що два суди належать йому – Окружний суд та Конституційний суд України. Він розповідав своїм колегам, як він зможе «порішати» рішення, які обнулять відповідальність і покарання, які вони могли понести в зв’язку з існуванням цих успішних антикорупційних реформ.

– Центр економічної стратегії насправді останні кілька місяців багато пише та реагує на те, що відбувається з Національним банком, з посяганням на зміну керівництва Національного антикорупційного бюро, і те, що відбувається з КСУ чи НАЗК. Це низка рішень, які впливають на макростабільність. Можливо, це впливає і на відносини з МВФ. Чи зможете ви пояснити, що саме прописано у наших відносинах з інституцією, завдяки якій у нас зараз не скаче гривня, ми всі можемо не хвилюватися з точки зору, що ціни не зростають в рази з урахуванням пандемії, фінансової кризи, яка панує навколо. Як будуть діяти наші партнери?

Ірина Шиба: партнери вже чітко дали знати прем’єр-міністру з питань європейської інтеграції про те, що вони незадоволені цим рішенням, що воно однозначно вплине на відносини України та ЄС. Зокрема, вже обговорюється призупинення безвізового режиму, оскільки введення електронного декларування було однією з ключових вимог.

Що ще більше вплине на українців – це ненадання фінансових траншів, які Україна мала отримати, без яких наша економіка не зможе витримати. Можливо, це якраз і був план Медведчуків та інших проросійських олігархів – роз’єднати Україну із західними партнерами і не залишити у неї вибору, як просити грошей у Сходу. Саме до цього російського сценарію нас підштовхнули судді Конституційного суду.

– Цього всього і не сталося б, якби останні 5, 6 чи 29 років ми вибудовували ту судову систему, яка дійсно відповідала б своїй меті, місії і призначенню. В одному з нещодавніх інтерв’ю голова Офісу президента якраз казав, якщо болить вухо, то треба вухо лікувати. У нас дуже часто лікують не проблему, а симптоми. Іро, ви давно слідкуєте за судовою реформою. Розкажіть, у чому проблема? Чому вона настільки загальмована? Кажуть, що із нею потрібно щось робити, але ні минулий, ні нинішній президенти нічого зробити із тим не можуть чи не хочуть.

Ірина Шиба: скоріше не хочуть. Коли ми говорили про незалежність Конституційного суду, він ніколи не був незалежним. Це завжди був кишеньковий суд, на який міг спертися президент – якщо йому не подобався якийсь закон, то його визнавали неконституційним. Це ми бачили, коли цілу Конституцію визначили неконституційною і надали Віктору Януковичу неймовірні повноваження, на які його ніхто не обирав. Це стало можливим через вплив Януковича на суддів, яких він контролював і призначив. Весь процес залишається заполітизованим і до сьогодні. І це стосується не лише Конституційного суду. Наші судді звикли служити тим господарям, які залишаються у владі, і дуже швидко, як флюгери на вітрі, переключаються з одного господаря на іншого. Тому призначений Януковичем у 2016 році голова КСУ готовий служити іншим політикам, які зараз при владі.

Перший крок, який треба було зробити, перш ніж запускати реформи – це зробити судову владу незалежною. Будь-яка реформа – економічна, медична, освітня чи реформа децентралізації – є під загрозою, поки Конституційний суд може визнати неконституційним усе. Якщо він із цим не справиться, то йому допоможе Окружний адміністративний суд чи Баришівський суд, який добре прославився своїми абсурдними рішеннями. Тобто ми бачимо, що судді користуються своїми повноваженнями для того, щоб підірвати усі реформи, які не подобаються їхнім господарям.

Тому важливо, щоб судді дійсно стали незалежними і щоб на процедуру їх призначення не впливали політики. До сьогодні, щоб стати суддею Конституційного суду, наприклад, від парламенту, тебе має номінувати як кандидата чи кандидатку депутат. Тобто у тебе вже мають бути дружні відносини з представником Ради для того, щоб хоча б мати участь у конкурсі. Цього не має бути. Тому ми з колегами із Центру протидії корупції, з Антимайданом давно пропонували змінити процедуру обрання суддів Конституційного суду, до якої залучили б міжнародних експертів, як це було при відборі до Вищого антикорупційного суду. Вони могли б перевірити на доброчесність і професійність усіх кандидатів та кандидаток, після цього провести відкритий конкурс і лише найкращих можна було б призначати на ці посади.

– Я бачу, що наша влада орієнтується на якісь рейтинги, підтримку суспільну. І я бачу, що інформаційна війна проти антикорупційної реформи, антикорупційних органів достатньо успішна. У суспільстві не сприймають, не розуміють успіхи і результативність НАБУ, НАЗК й Антикорупційної прокуратури. Дарино, що із цим можна зробити? Як захистити у публічному просторі органи, на які чиниться такий сильний інформаційний тиск? Навіть якщо поновиться законодавство – повернуть електронне декларування, захистити незалежність НАБУ. Як у суспільному розумінні змінити ставлення до цих органів?

Дарія Каленюк: Суспільна думка про неефективність владних органів формувалася тривалий час медіахолдингами Віктора Медведчука і медіахолдингом пана Коломойського. Це медіаімперія – 112 канал, ZIK, NewsOne, а також телеканал 1+1. У цих телеканалах цілеспрямованою кампанією є дискредитація антикорупційної реформи і антикорупційних органів. Там щодня розповідають, чому ці органи погані, чому Ситник є корупціонером. Чому НАЗК погане, чому громадські організації, які вимагають антикорупційних розслідувань, є поганими. Тобто є частина детально розробленого плану по дискредитації реформ і реформаторів по Україні. Ми говоримо набагато ширше, ніж антикорупція.

За цим стоїть очевидний наш ворог – Російська Федерація і ті, хто сидять в Кремлі. Вони вкладають і вливають мільйони євро на рахунки структур Медведчука, Тараса Козака, підтримують Коломойського та його соратників (наприклад, Ігор Палиця) у їхніх політичних проєктах. Таким чином формують суспільну думку. На жаль, українці – дуже наївні, багато українців черпають інформацію з національних телеканалів, які їх просто зомбують, змушують повірити в те, чого немає.

– У мене питання по статті, яку скасували, і по дискусії навколо неї. Йдеться про статтю 366-1 ККУ, де йдеться про кримінальну відповідальність за недостовірне декларування). Коли дивляться, як багато було розглянуто справ – 16-17, то 25% з них закінчуються вироками. Якщо так дивитися, то це непогано, але з іншого боку, це невелика кількість справ. У чому проблема – це проблема судів, підготовки рішень, НАЗК? Чи слід паралельно починати дискусію про роботу певних антикорупційних органів? Не у форматі їх скасування, а саме вирішення проблеми.

Дарія Каленюк: якщо говорити про кримінальну відповідальність за недостовірні відомості у декларації, то проблема була у судових органах. Вони не були готові це застосовувати на реальних справах. Для українських суддів важко усвідомити, що людина може сісти у в’язницю за недостовірні відомості у декларації. Вони не можуть зрозуміти, у чому суспільна небезпека, чому треба сідати у в’язницю, якщо ти забувся задекларувати віллу під Ніццою. В Україні лише вибудовувалася ось ця судова практика. Я думаю, що з часом роботи Антикорупційного суд, який також під загрозою скасування, напрацювалася б практика і судді нарешті б усвідомили, що це також серйозна суспільна небезпека. Коли людина на високій посаді умисно декларує недостовірну інформацію. І тут важливе слово “умисно”. Як довести, що людина не забулася про свою віллу у Ніцці, а свідомо не написала про це у декларації. Тут також напрацьовувалася практика НАБУ доводити вину, суб’єктивну сторону злочину: коли людина свідомо зробила так, щоб інформація про статки не потрапила в електронну систему декларування. Ми зараз говоримо про те, чого вже немає.

– У мене було питання, що із цим робити. Очевидно, що мають бути системи стримування і противаг. Зараз виходить, що Конституційний суд жаліється, що йому ці системи не потрібні, бо є тиск. А з іншого боку, ми також опинилися в ситуації, крім того, як брати вила і підходити до Конституційного суду, не так багато опцій є. Які шляхи виходу з такої патової ситуації: як в конкретному випадку, так і загалом у форматі запуску судової реформи?

Ірина Шиба: якщо ми говоримо про конкретно це рішення, то, на жаль, воно є остаточним. Відповідно до Конституції, оскарженню не підлягає. Будь-яке юридичне вирішення цього питання – скасування чи перегляду, потребуватиме змін до Конституції. Найочевиднішим вирішенням питання є розроблення нового законодавства, щоб Рада знову внесла цю норму і ухвалили. Проте це не скасує амністії для десятків чи сотні держпосадовців, яких не можна буде притягнути до відповідальності і провадження по яких будуть закриті. І притягнути за це абсолютно неправосудне рішення, прийняте в конфлікті інтересів і на користь самих суддів. Ми знаємо тепер, що є четверо суддів, які голосували проти скасування цієї норми, самі порушили законодавство. НАЗК вже повідомило про те, що вони виявили недостовірне декларування чи порушення правил декларування. Єдина відповідальність, до якої ми можемо притягнути цих суддів – закликати їх піти у відставку.

Також за Конституцією передбачено, що суддю може бути звільнено за вчинення злочину. І те, що вони вчинили, є злочином. Проблема у нормах Конституції, яка говорить, що звільнити суддю Конституційного суду можуть тільки самі судді Конституційного суду. Ці 11 осіб, які вчинили злочин мають сказати, що вони каються і їх звільняємо. Це потребуватиме серйозних юридичних рішень, політичної волі і дій від президента та парламенту. Вони брали на себе зобов’язання під час передвиборчої кампанії, обіцяли народу про те, що судова реформа буде ключовою у їхній діяльності. На сьогодні після того, як 25 тисяч людей підписали петицію про ліквідацію ОАСК, президент зробив хоча б якийсь крок у бік ліквідації суду, який, ймовірно, захопив контроль над Вищою радою правосуддя, суддівськими органами врядування і Конституційним судом. Без глобальної судової реформи, яка буде віддаляти політичний тиск від суддів, робити судову систему дійсно незалежною, ми будемо далі бачити такі системи. Ключові проблеми ми бачимо у кількох інституціях: це Окружний адміністративний суд, який раніше зобов’язав забрати Ситника з усіх реєстрів Мін’юсту. Ми говоримо про те, що органи суддівського врядування, які на сьогодні призначають цих суддів на посади. Окрім КСУ, всі судді України фактично призначаються Вищою радою правосуддя, яку можна назвати Вищою радою кривосуддя. Це та рада, яка мала покарати усіх суддів Майдану, яка того не зробила, а натомість відмазала їх, відпустила у почесну відставку або дала підвищення.

Дарія Каленюк: те, що зробив Конституційний суд України, – це правовий теракт. Судді, які окупували КСУ не є суддям. Вони не обгрунтовували свого рішення, вони діяли в умовах конфлікту інтересів, діяли абсолютно проти української Конституції, а не задля. Цим рішенням вони делегітимізували себе як суддів. Вони розуміють, що Конституцією вони є захищеними. Але, як на мене, у ситуації, яка склалася, коли під ризиком безвіз, допомога міжнародних організацій, громадяни, які опиняться на зиму у надзвичайно складній економічній ситуації, КСУ нас кидає під колію поїзда. Тому суддів КСУ потрібно зупинити, вони вже не судді, їх потрібно знести. І знесе їх або вулиця, або Верховна Рада України відповідним законом. Я сподіваюся, що сьогодні після засідання РНБО, яку ініціював Зеленський, нам буде запропоновано рішення про перезапуск КСУ. Це єдиний варіант рішення, щоб попередити катастрофу для України.

– Чому антикорупція настільки важлива для багатьох: громадянського суспільства, міжнародної спільноти, ЄС. У чому така супер роль цієї реформи?

Ірина Шиба: Коли державні посадовці крадуть гроші з державного бюджету, вони крадуть гроші у нас. Це наші з вами податки, які мали йти на медицину, соціальне забезпечення, садочки, дороги. Але цих грошей там не залишається, ми не отримуємо того якісного та безпечного життя, якого б ми хотіли, бо ці гроші безкарно розкрадають державні посадовці. Не маючи жодних антикорупційних інструментів перевірки та моніторингу, ми фактично їм даємо зелене світло робити все, що вони хочуть: розкрадати Україну, як колись колгоспи після розпаду СРСР. Якщо хтось у селах бачив ті облуплені старі стайні, які ледь стоять, то так через кілька років буде виглядати наша країна без іноземних інституцій.

Проблема у тому, що судді працюють не на верховенство права, а на свій власний дохід. Вони сприймають свою роботу як бізнес: вони вклали величезні інвестиції, заплатили великі суми грошей, щоб стати суддями, а тепер вони намагаються відробити ці гроші.

Ведучі подкасту – Юлія Мінчева з VoxUkraine, Андрій Федотов з Центру економічної стратегії.

X