88. Говорити про відповідальність за окупацію Криму треба цифрами та фактами

Говорити про відповідальність за окупацію Криму треба цифрами та фактами

Юлія Мінчева: Вітаю! Ви слухаєте подкаст “Що з економікою?” на “Громадському радіо” – спільний проект «VoxUkraine» і «Центру економічної стратегії».

У нас сьогодні важлива тема – Крим, тому не перемикайтесь і слухайте далі. У студії: ведучі Юлія Мінчева з «VoxUkraine».

Андрій Федотов: І Андрій Федотов з «Центру економічної стратегії».

Юлія Мінчева: З нами сьогодні двоє гостей: Дмитро Горюнов, старший економіст Центру економічної стратегії, а також постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кореневич. Вітаємо!

Дуже раді бачити вас у студії, і що знайшли час поговорити з нами про те, яке економічне майбутнє Криму, що там відбувається зараз.

І головне – який план України стосовно того, щоб ця окупована територія в якомусь осяжному майбутньому приєдналась і знову стала частиною України. І про економічні аспекти ми поговоримо в наступні півгодини.

Результати Кримської платформи

Андрій Федотов: Антоне, давайте почнемо з вас. Нещодавно пройшла одна з найкращих – не тільки на мій погляд, а на погляд багатьох журналістів, оглядачів дипломатична подія – це Кримська платформа.

Дуже багато представників різних країн на неї завітали,  підтримали українські позиції щодо тієї окупації, щодо неправомірних дій Російської Федерації. Все ж таки, які, на ваш погляд, найважливіші результати Кримської платформи?

І як вона вплинула на українську стратегію відносно Кримського півострова?

Антон Кореневич: Добрий день! Я думаю, що Кримська платформа як зовнішньополітична ініціатива – одна із ключових за роки незалежності України.

І я, безумовно, дуже радий з того, яким чином у Києві пройшов Установчий саміт Кримської платформи. До нас завітали 46 делегацій: 43 держави і 3 міжнародні організації.

Всі вони висловили абсолютне слідування політиці невизнання анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Російською Федерацією, підтримали суверенітет та територіальну цілісність України.

Це важливо, тому що час іде – вже пішов 8-й рік тимчасової окупації Криму, але дуже важливо, що наші міжнародні партнери дотримуються норм і принципів міжнародного права і підтримують суверенітет і територіальну цілісність України.

Це справді найбільший саміт, який проходив в Україні за часи нашої незалежності, у нас ніколи не було стільки глав держав і урядів за одним столом, на одному заході, тим більше, щодо питання деокупації та реінтеграції Криму. Тому це справді безпрецедентна річ.

Дуже важливо, що Установчий саміт – це лише початок, тобто Кримська платформа як ініціатива рухається, і от буквально лише вчора у нас була зустріч в Офісі Президенти під головуванням президента стосовно того, яким чином будемо рухатися далі.

Тобто це тільки початок, і ми умовно розуміємо, якими треками рухатися далі. Дуже важливо, що Установчий саміт завершився підписанням декларації Кримської платформи.

Це теж дуже важливий політичний документ, який говорить про те, що остаточна і фінальна мета Кримської платформи – це деокупація Кримського півострова.

Декларація Кримської платформи важлива тим, що вона містить всі питання, які стосуються тимчасово окупованої території, а не лише окремих галузей – що зазвичай відбувається, коли ми говоримо про резолюції міжнародних організацій.

Бо кожна з них стосуються окремих галузей: чи то права людини, чи то демілітаризація – тут у нас все, і це, безумовно, всеосяжний документ. І третім таким висновком є те, що дуже важливо, що створено офіс Кримської платформи.

Тобто постійна інституція у складі Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим. У нас зараз чітко видно зовнішній трек Кримської платформи, який куруватиме Міністерство закордонних справ України.

Та внутрішні трек, який куруватиме Представництво Президента України в Криму і офіс Кримської платформи. Ми також говоримо про певний розвиток на внутрішньому рівні, формування координаційного механізму – тож робота триває, а початок справді дуже успішний.

Андрій Федотов: Ви сказали про те, що буквально нещодавно обговорювалися наступні кроки України – які ці кроки? Що потрібно зробити у першу чергу?

Яким чином Кримська платформа буде допомагати Україні у прагненні змінити ситуацію, змінити статус Криму, змінити доступ українців до цієї території?

Антон Кореневич: Скажімо так, на внутрішньому рівні, по внутрішньому треку є розуміння того, що потрібен певний координаційний механізм, який би збирав представників ключових державних органів.

І він же визначав ключові задачі та пріоритети, і визначав ключові проекти, які реалізовуватимуться в рамках діяльності Кримської платформи.

На зовнішньому треку, безумовно, буде продовження роботи з нашими міжнародними партнерами щодо продовження посилення тиску та санкційного режиму щодо Російської Федерації.

І, звичайно, щодо проведення заходів міжнародного характеру на найвищому можливому рівні. Найважливіше, я думаю, що і у внутрішньому треку, і у зовнішньому треку лідерство залишатиметься за Україною.

Кримська платформа – це ініціатива України, президента України Володимира Зеленського, і дуже важливо залишати цю ініціативу за Україною на майбутнє.

Потеційні втрати України від окупації Криму

Андрій Федотов: Дмитре, ви як аналітик, як економіст, який останні декілька місяців займався дуже важливою роботою по підрахунку потенційних втрат України від тимчасової окупації, можете пояснити: навіщо відбувалося це дослідження? І чому йому потрібно вірити?

Дмитро Горюнов: Що представництво, яке було замовником цього дослідження буде робити далі – Антон краще розповість після мене, а я в двох словах скажу про розрахунок.

Насправді, це не перша спроба – ще Міністерство юстиції надало попередню оцінку ще навесні 2014-го року. Це було 1,2 трильйони гривень – за тодішнім курсом, це десь трошки більше, ніж 100 мільярдів доларів.

Оскільки це було дуже терміново, вони, ймовірно, врахували не всі фактори, і зараз у нас було трошки більше часу, більше даних, і наш аналогічний розрахунок складає 135 мільярдів доларів.

І то, туди увійшло не все, тому що не було даних щодо культурних цінностей, важко порахувати екологічні втрати, і для цього треба бути в місцях – краще збирати дані “з полів”.

Тобто ми щось бачимо зі супутників, але цього недостатньо. Тому якісь додаткові розрахунки можна буде робити тоді, коли Крим буде повернуто.

Конкретно ця цифра вийшла в результаті сумування балансових активів згідно з фінансової звітності юридичних осіб, які були зареєстровані в Криму і там працювали.

Це державні, приватні, комунальні підприємства, частина активів національних компаній – це різні мережеві компанії: “Укртелеком”, “Укренерго” тощо.

А також ми порахували вартість основних природних ресурсів, корисних копалин – насамперед вуглеводнів, нафтогаз, будівельний та металургійний вапняк.

І, нарешті, останній досить великий компонент – це вартість майна громадян: квартири, житлова нерухомість. Досить чималий компонент цієї суми.

Андрій Федотов: Яким чином, тобто на основі яких даних було зроблено оцінку? Чи ті дані, які є в України, вони, можливо, застарілі? З врахуванням того, що багато років вже пройшло з моменту, коли Україна мала доступ до цих територій.

Дмитро Горюнов: Що стосується фінансової звітності і балансових активів, це те, що було станом на тоді. Це, переважно, річна звітність, тобто це станом на 1 січня 2014-го року.

Тобто ми не враховували якусь амортизацію, але при цьому ми і не враховували, що, умовно кажучи, якщо хтось забрав, то можна пеню нараховувати.

Позови великих компаній, державних насамперед, які зараз розглядаються в різних судах, міжнародних інстанціях, там все це враховується – якщо подивитися історію позову Нафтогазу, то там сума поступово росте.

У нас – це бухгалтерська сума станом на тоді. Крім природних ресурсів, які рахувалися вже за поточною ціною.

Андрій Федотов: Це величезна сума. Я думаю, що наші слухачі просто не уявляють.

Дмитро Горюнов: Наприклад, з тих 135 52 млрд – це якраз природні ресурси, це найбільший компонент. Другий за величиною – це житлова нерухомість, там 40 з чимось мільярдів доларів.

І далі – то вже майно безпосередньо різного роду власників – приватних, державних: тобто 14 мільярдів – це приватний бізнес, трошки менше – це вже державний, і залишаються невеличкі компоненти – це фінансових установ.

Ну, як невеличкі – мільярди доларів, але вже не десятки. Це фінансові установи і комунальні підприємства.

Юридичний рівень Кримської платформи і його важливість

Андрій Федотов: Антоне, скажіть: ви казали про дипломатичний рівень Кримської платформи, чи є там юридичний рівень? І яким чином ці оцінки можуть допомогти Україні з точки зору юридичних справ, які пов’язані з Кримом?

Антон Кореневич: Юридичний рівень у справі деокупації та реінтеграції Криму був, є і безумовно буде допоки ми не повернемо контроль над тимчасово окупованою територією.

І, знаєте, є така стала вже фраза про те, що “Росія веде проти України війну – Russian warfare, а Україна веде lawfare – правову війну проти Російської Федерації всіма можливими засобами.

Тому, безумовно, захист державних інтересів у різних міжнародних юрисдикціях, судах, таких як Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини, Міжнародний трибунал з морського права, арбітражі різного виду в різних містах.

Це все, безумовно, дуже важливий трек, і це те, що треба робити, тому що ми маємо бути готовими до Дня Х, який настане. День Х обов’язково настане, кожна окупація завершувалася, і врешті філософське зло не може тривати вічно.

Нам треба бути максимально готовими до того моменту, коли цей день Х настане, у тому числі – мати готові рішення судів щодо відповідальності Російської Федерації за правопорушення, які вона здійснила.

І треба бути готовими до того, що треба пред’являти Російській Федерації ці рішення до виконання.

І так само нам треба бути готовими, мати зафіксовано і задокументовано повне портфоліо порушень Російської Федерації. Навіть тих, які не ввійшли в різні судові установи та інстанції. І, в цілому, мати повний фактаж порушень з боку Російської Федерації.

Це стосується і порушень прав людини, це стосується і вчинення найтяжчих міжнародних злочинів, це стосується, безумовно, і втрат держави України від неможливості користуватися своїм.

Тобто ми говоримо про те, що ми це втратили, тому що ми це просто тимчасово не можемо використовувати, бо воно наше. Але безумовно, на день X, ми маємо бути готові показати скільки ми втратили.

І скільки шкоди Російська Федерація буде змушена компенсувати нам у межах здійснення своєї міжнародно-правової відповідальності. Тому такі дослідження є важливими, тому що вони дають нам можливість зрозуміти, по-перше, про який характер цифр ми можемо говорити.

По-друге, що не менш важливо, про складники – тобто з чого ці цифри складаються, з яких компонентів складається ця тимчасова неможливість отримувати відповідний профіт від діяльності.

І тому, безумовно, це все в рамках правового напряму, в напряму lawfare є важливим для нас. І в рамках Кримської платформи цей трек буде опрацьовуватись і надалі, він нікуди не зникне.

Андрій Федотов: Наскільки взагалі тема судів була головною під час Кримської платформи? Про які справи, про які напрямки найбільше говорили? Можливо, не тільки про юридичні питання?

Тобто які взагалі були ключові фокуси? Тому що я розумію, що є глобальна адженда, пов’язана з відносинами України, Росії, світу, і відношення до окупації, і так далі.

Але є якісь такі поточні, важливі питання, які пов’язані з Кримом, на які потрібно давати відповідь. Тобто про що була більш детальна розмова?

Антон Кореневич: Знову ж таки, якщо ми говоримо про Кримську платформу як про ініціативу, яка складається з багатьох елементів, то, безумовно, правова війна, правові засоби захисту в ній присутні.

Установчий саміт Кримської платформи, який пройшов 23 серпня – цей наріжний камінь, і він був більше дипломатичним заходом, і більше стосувався ще раз підтвердження політики невизнання спроби анексії Криму Російською Федерацією.

А також підтвердження того, що світ, міжнародне співтовариство, зокрема 46 делегацій, які приїхали в Київ на саміт чітко розуміють, усвідомлюють ті порушення, які Російська Федерація вчиняє у Криму.

У цілому ж, якщо дивитися на декларацію Кримської платформи, то вона складається з усіх елементів, тобто там є все, що стосується наслідків та проблем, які пов’язані з тимчасовою окупацією Криму Російською Федерацією.

Це і порушення прав людини, це і екологічні, економічні аспекти, це і культурні цінності, це і мілітаризація, це і безпека судноплавства – Чорне, Азовське моря і питання Керченської протоки. Тобто все у ній закладено.

Відповідно, якщо її розшити, то всі ці елементи можна там побачити. І, безумовно, по кожному з цих елементів ми можемо говорити про застосування міжнародних судів та установ.

Сьогодні три ключові інституції для нас – це, відповідно, Міжнародний суд ООН, де у нас є міждержавна скарга України проти Росії щодо “Можливого порушення Російською Федерацією двох конвенції ООН, зокрема, про ліквідацію всіх форм расової дискримінації”.

Ця скарга якраз стосовно Криму, і про “Заборону фінансування тероризму” щодо подій на Донбасі.

Друга юрисдикція – це Європейський суд з прав людини, і декілька міждержавних скарг України проти Російської Федерації в ньому, та багато сотень тисяч скарг щодо Криму та Донбасу з боку громадян.

І третя, найважливіша для мене особисто юрисдикція, це Міжнародний  кримінальний суд у Гаазі, коли ми говоримо про відповідальність індивідів за найтяжчі міжнародні злочини, зокрема злочини проти людяності та воєнні злочини.

Але є й інші, не менш важливі. Це просто така трійка, про яку найбільше говорять, але є, як ми вже говорили, Міжнародний трибунал з морського права, і арбітражі, тому тут все важливо.

І важливо, дійсно, щоб по кожному з цих напрямків, щоби кожне питання Криму, пов’язане з тимчасовою окупацією, було задокументоване, зафіксоване, і ми вжили всіх можливих засобів правового захисту.

Андрій Федотов: Наскільки зараз  Україна успішна у правовій боротьбі?

Антон Кореневич: Я думаю, що ми все робимо правильно, в цілому. Англійською в міжнародному праві є такий вислів “wheels of justice” – “колеса правосуддя”.

У міжнародному праві, у діяльності міжнародних судів оці “wheels of justice” не завжди дуже швидко крутиться, це треба розуміти. Тому тут швидких рішення з день на день очікувати не можна і не варто.

Але та стратегію, яку обрала держава, я думаю, що зрештою приведе нас до того, що нам потрібно – рішення на користь України, потім підготовка до дня Х і до виконання цих рішень Російською Федерацією.

“Війна” українського бізнесу за свої активи в Криму

Юлія Мінчева: А в мене питання про інші суди: коли сталась окупація, багато українських бізнесів не мали змоги вести бізнес там із зрозумілих причин. Тому вони почали масово подавати позови до Росії стосовно їх майна.

І це як великі державні компанії – “Нафтогаз”, “ПриватБанк”, “Ощадбанк”, так і інші, недержавні українські компанії. Дмитре, чи можете ви прокоментувати, наскільки такий елемент боротьби і досягнення хоча б якоїсь справедливості працює?

Чи знаєте ви, який там стан? Я знаю, що у 2019-му році було повідомлення, що арбітраж, з одного боку, задовольняв і позови “ПриватБанку”, і позови “Нафтогазу”.

Але при тому мені було дуже цікаво дізнатися, що в березні цього року Паризький арбітраж, вже інший суд, скасував і виніс рішення на користь Росії і підтримав позицію Росії в дискусії з українським “Ощадбанком”.

І там російська сторона використала, з одного боку,  дуже цинічний і кумедний аргумент. А з іншого боку, ми бачимо, що в Парижі він спрацював – що активи “Ощадбанку”, які знаходились Криму, і щодо яких є позов, були побудовані за часів Радянського Союзу.

Тобто тоді, коли Україна і Росія юридично були єдиною державою, і тому не в дії згода стосовно захисту інвестицій, стосовно яких мали б домовитись – і тому арбітр в Гаазі виніс попередні рішення. Як ви можете прокоментувати таку “війну” бізнесу українського з Росією за свої активи в Криму?

Дмитро Горюнов: Це, безумовно, треба робити. Просто завжди треба розуміти, як вже згадав Антон, що це дуже довгі процеси. Принаймні, за великими гравцями – “ПриватБанк”, “Ощадбанк”, “Нафтогаз” ці позови тривають, власне, ще з 2014 року.

І це дуже довго – там просто навіть склад суду можуть збирати докупи рік-півтора. І будь-які дрібниці, які є дискусійними, відкидають кожен процес на півроку, на рік. Це дуже довго.

А щодо рішень, про те, що ви сказали – про використання локальності, що це була не Україна, ми розуміємо, що це просто формальний привід.

Як юридична особа, український державний “Ощадбанк” є правонаступником, частиною колишнього “Сбербанка” Радянського Союзу. Формально, це так. Але що таке активи? Це видані кредити.

Вони видані не тоді, вони видані за законодавством України, в роки незалежності України. Тобто ці конкретні активи, щодо суми яких іде позов – вони не створені за Радянського Союзу.

З іншого боку, навіть якби суд не прийняв цей аргумент, вони, як мінімум, розраховували його закинути. А тут навіть якось так вийшло, що суд його прийняв.

Звичайно, наша сторона апелює і це з часом буде відкинуто. Але знову ж таки, це все просто відкладає процес. Звісно, вони не збираюся платити, принаймні, зараз.

І просто використовують всі інструменти, щоб це затягнути. Є міжнародні прецеденти, коли навіть вже є остаточне рішення, але немає інструментів “вибити” з винної держави якісь гроші, бо це незалежна держава.

У межах країни по відношенні до громадянина або компанії можна застосувати якісь силові способи. А це держава. Якщо їм кажуть: “Чуваки, ви винні стільки-то мільярдів доларів”. – “Ну окей. Все, ми не віддамо. І що?” Нічого. Тому це складно.

Андрій Федотов: Які ще важливі речі, пов’язані з Кримом, пов’язані з втратами Криму важливо зробити? Які дії 100% мають бути сплановані на цей рік, наступний рік?

Антон Кореневич: Безумовно, те, що каже Дмитро – це важливий момент. Дійсно, у міжнародному праві не можна примусити суб’єкта, немає виконавчої служби, яка прийде і здійснить якусь виїмку майна чи ще щось, для того, щоб реалізувати це все.

Але є інші моменти. Є національні суди, є Нью-йоркська конвенція про рішення міжнародних арбітражів. Тобто, безумовно, всі ці фактори треба враховувати.

Але нам треба мати ці цифри і нам треба мати ці рішення, нам треба складати елемент до елемента, щоб бути готовими неголослівно, а конкретно – цифрами і фактами говорити про відповідальність держави-окупанта – Російської Федерації, яка обов’язково настане.

Знову ж таки, в цьому ніхто не сумнівається.

Щодо економічних питань, то, безумовно, вони є важливими в контексті деокупації та реінтеграції Криму, і вони є складовою частиною “Стратегії деокупації та реінтеграції Криму” – дуже важливого документу, який ми нарешті маємо.

У березні він був прийнятий на засіданні РНБО, і введений у дію указом Президента України.

Там чітко вказано, що, наприклад, “соціально-економічний розвиток територій, які межують з тимчасово окупованою територією є одним з пріоритетів політики держави з деокупації та реінтеграції Криму”.

То ж я думаю, один з ключових факторів – дійсно розвиток прилеглих території, розвиток сервісів, послуг, економічне зростання там, зокрема, на Херсонщині, у її південних районах – це є дуже важливими.

Тому що це перше, що бачить наші громадяни, коли вони перетинають тимчасову адмінмежу. І оскільки у нас сьогодні така економічна програма ,я думаю, що дуже позитивно говорити про те, що ми нарешті скасували ганебний закон “Про вільну економічну зону Крим”.

Який насправді не був законом про розвиток економіки, який просто надавав можливість олігархічному бізнесу працювати в окупації, в правовому режимі держави-окупанта, і мати подвійну юрисдикцію, подвійну реєстрацію, і законно платити податки окупантам.

І це була така, як “Save Heaven”, це був такий їхні захист. Це було і рішення президента, і народні депутати внесли цей законопроект, політична воля на це була, що нарешті цей ганебний закон скасовано.

Це, безумовно, також дуже важливий фактор, тому що ми не маємо давати можливості спекулювати позитивним явищем вільної економічної зони. Ми не маємо давати спекулювати і показувати його в такому негативному сенсі.

І, безумовно, це також підтримка бізнесів внутрішньо переміщених осіб, переселенців, і в цілому розуміння. Я думаю, що дуже важливо розуміти з точки зору аналітики та моніторингу, що відбувається в Криму.

І в той момент, коли настане деокупація, що нам треба робити, куди нам треба рухатися, що нам треба робити в якій черговості.

На виконання стратегії деокупації та реінтеграції Криму в нас зараз розробляється план заходів з її реалізації, який міститиме конкретний перелік заходів, конкретних термінів та конкретних виконавців, то ж ця робота триває.

Тому економіка є важливою складовою частиною в цілому державної політики деокупації та реінтеграції Криму.

Чи є інформація про Крим у відкритому доступі?

Андрій Федотов: Дмитре, Антон підняв дуже важливе питання моніторингу поточної ситуації. Ви кажете про те, що ви використовували джерела щодо балансової вартості активів з урахуванням тих оцінок, які Україна мала на період окупації.

Які зараз є можливості зрозуміти, відмоніторити, оцінити що зараз там відбувається? Наскільки виснажені природні ресурси, які там були? Що відбувається з приватною власністю, що відбувається з іншими важливими активами?

Наскільки зараз в України, у аналітиків є доступ до цієї інформації? І, можливо, у рамках дослідження, у вас з’явилися думки про те, яку інформацію можна було б мати і можна отримати таким чином?

Дмитро Горюнов: З інформаційної точки зору, Росія як держава досить розвинена, тобто там є різні державні реєстри, це можна подивитися в інтернеті, їх можна якось завантажити.

Ми, власне, теж, у межах дослідженнями дивились ці реєстри, порівнювали юридичний стан: які підприємства були ліквідовані, які змінили власників. Те саме стосується ФОПів – у них це називається “индивидуальный предприниматель”.

Тобто ми дивилися, скільки вже зареєструвалось за новими законами, хто з них були ті ж самі, хто були ФОПами в Україні, а хто – це якісь нові. Можливо, була якась міграція з материкової частини Росії. Це насправді можна подивитись.

А всі ці документи щодо націоналізації, всі ці рішення не є публічні. Тому, у цьому випадку, це спрощує нам роботу щодо фіксації, тому що за  їх законом, це типу законно, тому вони це не приховують.

І кожного місяця в реєстрах, в нормативній базі це все є, воно публічно, в інтернеті можна завантажити, зберегти й аналізувати. Тому тут вони трошки спростили нам роботу.

Андрій Федотов: Антоне, можливо, є щось, якась інформація, яка не публікується, не публічна, яка для України важлива для того, щоб повноцінно моніторити ситуацію?

Антон Кореневич: Я погоджуюся з Дмитром, що, в цілому, у нас, навіть не маючи доступу до тимчасово окупованої території, маючи доступ до відкритих джерел і спілкуючись з кримчанами постійно, ми маємо розуміння того, що там відбувається і як воно відбувається.

Безумовно, є та інформація, яка не є відкритою: вона стосується військової діяльності держави-окупанта, вона стосується різних питань життєдіяльності, зокрема, господарських, військових складників, правоохоронних органів.

Ці речі недоступні широкому загалу. Безумовно, у нас є інші способи взнавати, яким чином там все відбувається. Але так, цієї інформації нема.

Але, в принципі, будучи аналітиком, будучи експертом і маючи час, натхнення та бажання зрозуміти що і як відбувається в Криму та для чого – абсолютно є можливість.

Андрій Федотов: Дякую. Насправді, дуже надихаюча розмова. Якщо порівняти хоча б два роки тому, багато років тому, було значно менше розуміння того, які Україна має інструменти для того, щоб вплинути на ситуацію.

Щоб повернути ситуацію навколо Кримського півострову до міжнародного порядку денного. То зараз ми бачимо, що є певні кроки, які мають вплив: про Україну говорять, про її ініціативи говорять, іноземні країни приїжджають і висловлюють свою підтримку.

Це дуже позитивний крок. Сподіваємось, що ця активність буде наростати і Україна зможе використати цю платформу для того, щоб справді почати рух до зміни статусу Кримського півострову, щоб процес повернення його до України прискорився, почав бути більш активним.

Дякуємо, що долучилися до нашого подкасту. З нами був Дмитро Горюнов, старший економіст “Центру економічної стратегії” та Антон Кореневич, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим.

Це була передача “Що з економікою?”. Слухайте нас на “Громадському радіо” кожну суботу о 19:00, а також на digital-платформах Google Podcast та Apple Podcast.