Деталі репараційної позики для України

У Європі тривають обговорення щодо запуску репараційної позики — механізму, який дозволить Україні отримати фінансування з доходів від заморожених російських активів. Про юридичні нюанси, боргові ризики та потенційне використання цих коштів в ефірі Slawa TV розповіла заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко.

Зокрема, еспертка пояснила, чому Захід пішов саме шляхом репараційної позики і наскільки він ефективний:

Росія зробила щось, що йде врозріз із світовим правилом, відповідно, країни Заходу вжили таких контрзаходів проти дії Росії, з тим, щоб, якщо і коли Росія ці протиправні дії припинить, ці контрзаходи можна було б зняти. Саме в рамках контрзаходів російські активи було іммобілізовано.

Відповідно, ці контрзаходи, вони (…) зворотню силу можуть мати, їх можна обернути, їх можна відкотити назад. Якщо активи конфіскувати, то назад це відкотити вже не вдасться. (…) Це, власне, одна з основних юридичних причин того, чому вдаються такої фінансової інженерії замість простої конфіскації.

Друга причина також криється в тому, що Захід і західні країни дуже сильно поважають верховенство права, правовладдя. (….) Але таким чином, звичайно, вони не можуть просто взяти і конфіскувати щось без належного на то правового підґрунтя.

Попри складну конструкцію позики, Україна не нестиме відповідальності за її повернення. За словами експертки, боргові зобов’язання покладені на країни ЄС.

“Тут не Україна буде за цими грошима відповідальна, а, власне, країни Євросоюзу. Це один з основних моментів цієї конструкції. Перед Euroclear та Clearstream, депозитаріями, які, власне, тримають зараз ці мобілізовані російські активи, відповідати будуть країни ЄС в межах своїх оцих часток в європейському бюджеті. (…) Тобто Україна за ту конструкцію, про яку ми зараз знаємо, яка ще там не змінилася, вона не стане відповідальною за ці позики.” — пояснює Марія Репко.

Водночас репараційна позика залишається важливим елементом загальної системи міжнародної підтримки України. МВФ, зокрема, розглядає її як фактор боргової стійкості. Заступниця директора ЦЕС зазначає:

МВФ дійсно очікує, що ця репараційна позика буде надана, тому що для МВФ дуже важливо так зване debt sustainability, тобто така стійкість боргу, боргова стійкість. Якщо МВФ визначає гроші якійсь країні, то він має бути впевнений, що ця країна йому гроші поверне. Власне, це те, чого МВФ зараз намагається досягнути від співпраці з Україною. (…) До позики МВФ прив’язано дуже багато інших речей, допомога інших країн, взагалі впевненість в тому, що Україна має саме таку потребу фінансування, саме такі економічні прогнози, МВФ виступає таким верифікатором всього того, що Україна потребує. Тому співпраця дуже важлива.

Умови надання коштів ще уточнюються, але, за словами Марії Репко, логічним є спрямування значної частини фінансування на потреби оборони, зокрема й на підтримку українських виробників.

Точних умов ми наразі все ще не знаємо. (…) Якщо, наприклад, думати, що там приблизно нехай 100 мільярдів піде на оборону, то на наш погляд дуже серйозна, дуже велика частка з них має піти за данською моделю на закупівлю зброї в Україні в українських виробників для України, для потреб української оборони. Частина може спокійно, звичайно, бути законтрактована в ЄС.

Чи можуть бути ці кошти використані на американську зброю, зважаючи на те, що гарантують позак у європейських країнах? Питання дискусійне, напевне, так, тому що деякі види зброї можуть бути закуплені лише в Америці, але, в принципі, я можу зрозуміти бажання європейців влити кошти в їх військово-промисловий комплекс. (…) Тому, так, частково кошти можуть піти на зброю в Україні, частково на зброю в Європі, ну і частково — обов’язково на покриття бюджетних потреб.

Джерело: Slawa TV

Інші новини від експертів ЦЕС за посиланням.