220. CEO Dragon Capital Томаш Фіала про Трампа, податки, євроінтеграцію та інвестиції

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю! З вами подкаст і передача «Що з економікою?», де ми обговорюємо важливі теми і події української економіки, іноді глобальної. Сьогодні у нас в гостях Томаш Фіала, засновник і директор інвестиційної компанії Dragon Capital, а також голова Наглядової ради Центру економічної стратегії. Томаше, вітаю. 

Томаш Фіала: Доброго дня. 

Юрій Гайдай: Перше запитання загальне. Як вам, з точки зору бізнесу, який ви ведете в Україні, відчувається стан української економіки? Я регулярно отримую критику, коли кажу, що не все так погано, тому що споживчий попит гарно тримається, доходи населення реально ніби ростуть. Зрозуміло, ми маємо фіскальне стимулювання безпрецедентне вже три роки. З іншого боку, в системі, напевно, накопичуються якісь перекоси, спричинені війною, яка не є нормальним станом речей для ринкової демократії. 

А як це бачите ви? Яка зараз українська економіка? 

Томаш Фіала: Я це бачу схоже. Економіка себе почуває набагато краще, ніж хто міг очікувати, коли почалася Велика війна майже три роки тому, або ще і до початку, коли якось моделювали, що може бути, якщо Велика війна почнеться наприкінці 21-го або на початку 22-го року.

Після початку війни, я пам’ятаю, що ми кожен місяць були здивовані тому, з якою стійкістю працює український бізнес і українські Збройні Сили, і населення, і це продовжується. 24-й рік був найуспішнішим з точки зору бізнесу з цих трьох воєнних років. Економіка зросла десь на 4%.

Україна отримує 40 мільярдів зовнішньої допомоги в бюджет. Споживання повернулося по даних держстату на довоєнний рівень. Це при тому, що населення зменшилося десь на 6 мільйонів. 

Ми це бачимо на результатах багатьох компаній і рітейлерів, виробників споживчих товарів та продуктів. Вони багато продають в середньому стільки ж, скільки до війни, і повернулись такі здорові маржі в бізнес. 

Звичайно, є і свої виклики, яких раніше не було. Вони постійно під час війни міняються. За останній рік на першому плані, окрім безпекових ризиків, які найбільшим викликом стали для всіх, додаються проблеми з електроенергією. Плюс, так як економіка вже другий рік зростає, мобілізація продовжується, є прямі наслідки, як от скорочується робоча сила, але є і непрямі – багато чоловіків ховаються від офіційної роботи. 

Додається ще проблема з робочою силою, якої не вистачає. Це призводить до зростання заробітних плат, які зростають на 22%. В номінальному це теж має вплив на споживання, яке повернулося на довійськовий рівень. Але це, на жаль, єдиний сектор економіки, який повернувся на довійськовий рівень. Якщо подивитись на виробництво, будівництво, вони знаходяться в середньому на 30%. 

Юрій Гайдай: Про енергетику. Ми недавно спілкувалися з вашою колегою, яка займається сегментом рітейлу. Вона відмітила те, що є зростання споживчого попиту, працюють багато людей. З іншого боку, проблема з енергозабезпеченням залишається. Зрозуміло, що бізнеси її вирішують. Але чи можна сказати, що вже вирішилась ця історія з енергозабезпеченням? Наскільки це сталий підхід з генерацією? Що мене більше цікавить, чи дивитеся ви в бік інвестицій в розподілену енергетику? 

Я відішлю наших слухачів до передніх розмов, які ми присвячували цій темі з профільними фахівцями, і вони говорили про те, що це доволі привабливий сегмент зараз, і з огляду на руйнування енергосистеми, він залишиться таким і надалі, особливо в дрібній розподіленні генерації. 

Томаш Фіала: Так, ми дивимося на інвестиції в цей сектор. 

Але я почну так з макрорівня. Ви знаєте, що у нас дефіцит електроенергії на піках позаминулої зими і влітку 2024 року досягав десь 17-18%. Ми очікуємо на поточну зиму дефіцит десь на рівні 15%. Це десь рівень липня 2024 року, або трошки менше. До такого рівня дефіциту бізнес готовий. 

За ці останні два роки бізнес інвестував мільярди доларів в незалежне енергозабезпечення, ми в тому числі. Це мільйони доларів і це всі наші інвестиції. Більше 40 інвестицій, локацій повністю готові. Ми працюємо незалежно від того, є електрика чи немає. 

Сьогодні я дивився на статистику по наших торгових центрах. Це шість об’єктів в Києві, та на Заході України. У листопаді вони близько 10% часу працювали на генераторах. Ми їх закупили багато і продовжуємо ці інвестиції робити і в панелі, які ставимо на дахах, і в акумулятори, щоб менше застосовувати генератори. 

Щодо окремих інвестицій, ми розпочали таке інвестування в процесі створення нової кампанії з окремим менеджментом, з досвідом з енергосектору. Ми вкладатимемо наступного року декілька десятків мільйонів доларів в інвестиції в розподілену генерацію. 

Юрій Гайдай: Я так розумію, що ви вже маєте досвід того, наскільки складно знайти фахівців в енергетиці, інженерів і управлінців. Мені здається, це одні з найбільш дефіцитних зараз людей. 

Томаш Фіала: Так, це правда, але ми останні півроку моніторимо цей сектор дуже детально і знаємо про всі проекти в розподіленій та відновлювальній енергетиці. Бачимо там проекти на сотні мільйонів доларів, і вибрали декілька пілотних проєктів, де домовились про початкові інвестиції на рівні декількох десятків мільйонів доларів. У першому півріччі почнемо з конкретних інвестицій і десь до літа, сподіваюся, запустимо перші генеруючі спроможності. 

Юрій Гайдай: Якщо рухатися до 2025 року, я не буду питати вас про макропрогноз Dragon Capital, але тут закликаю слухачів, які детальніше цікавляться економікою, зайти на сайт ЦЕС і подивитися матеріали подій, які ми проводили по консенсус-прогнозу, де можна побачити погляди провідних інвест-аналітиків і економістів на те, якою буде економіка наступного року. 

Але відбулася важлива подія – Національний банк розвернув вперше за останній час облікову ставку вгору, підняв на пів відсотка до 13,5%. Мабуть, тому, що інфляція виявилася вищою, ніж очікувано і буде фокус на те, щоб її знову опустити, принаймні, до морально комфортного рівня нижче 10% і швидше рухатись до цілей Нацбанку.

Мені, як малопоінформованій людині, здається, що це зокрема означатиме більшу курсову стабільність, бо поки є резерви Нацбанку, поки є притік валюти в країну, то це буде один з інструментів для того, щоб модерувати інфляцію і втримувати її наступного року. Яке ваше бачення? Є підстави очікувати, що інфляція йтиме вгору через перегрів економіки, дефіцит робочої сили, проблеми в енергетиці? Чи можна очікувати, що Нацбанк знову добре зробить свою роботу, як вже зробив у 2022 році, і все стабілізується? 

Томаш Фіала: Дійсно, інфляція в листопаді була набагато швидшою, ніж всі очікували, ну і в попередні місяці також, але в листопаді вона вперше піднялася до двозначних цифр, і я не буду здивований, якщо Нацбанк і в першому кварталі ще раз підніме ставку до 14%. 

У Національного банку є два інструменти, як контролювати інфляцію під час війни. Це не тільки монетарна політика і ставка, а і курсова політика, яка застосовується останні пів року – курс до долара стабільний, а до євро він став ще міцніший. Спочатку року ми девальвували десь на 9% до долара, і тільки на 3% до євро за рахунок цих курсових рухів євро-долар за останні 2-3 місяці. Для Національного банку є перший пріоритет інфляція, і я впевнений, що вони повернуть інфляцію до однозначного рівня протягом наступного року. У нас очікування, що інфляція буде десь на рівні 6-7% наприкінці наступного року.

Деякі з цих факторів, які привели до зростання інфляції, це і зростання зарплати, про яке я говорив, воно буде продовжуватися в наступному році, можна очікувати зростання зарплати на рівні 20% в приватному секторі, в державному секторі поки що не закладений такий високий зріст зарплат, якщо подивитись на бюджет. Я не був би здивований, ми бачимо, у уряду і у президента, в першу чергу, що вони схильні до популярних рішень, і зарплати, напевно, будуть ще переглядатись в державному секторі і підніматись тим більше, адже багато людей чекають виборів в наступному році.

Другий фактор – це зростання цін на продукти, які складають 40% від споживчого кошику. Ціни на міжнародних ринках не піднялися за останній рік, але витрати на логістику дуже сильно знизились. Рік-півтори року тому, ціни на внутрішньому ринку були дуже низькі через те, що вивезти продукцію неможливо було, не працювала логістика. Тоді логістика коштувала 100 доларів, зараз коштує 20 доларів, а внутрішні ціни піднялись на 50%, хоча на міжнародних ринках вони залишились на тому ж рівні, де були рік тому.

На додачу суттєво зросли ціни на електроенергію через дефіцити, які ми маємо, ну, у Європі відповідно зросли також. 

Що стосується курсу, там треба ще дивитися, що Нацбанку вигідно тримати курс стабільним, а з другої сторони, у нас в наступному році дефіцит у поточному рахунку торгового балансу дуже високий, 15% – у два рази більше, ніж критичний рівень 7,5-8%, який означає суттєву девалюацію. Зараз у нас не 8%, а навіть 16%, це десь 30 мільярдів при ВВП менше 200 мільярдів доларів. Це дуже високий рівень, не здоровий. Частково його можна перекривати цими 40 мільярдами, які ми залучили в цьому році, і в наступному залучимо, адже це вже передбачено і майже гарантовано, що ми їх отримуємо. 

Це вперше у нас така передбачуваність, і це додає комфорту і для наших макропрогнозів, і для нашого інвестування. Це перший раз під час війни, що ми впевнені, що у нас дефіцит бюджету буде профінансований не тільки на наступний рік, а ще й на частину 26-го року, це дуже добре. Нацбанку, при своїй курсовій політиці, треба звертати увагу на конкурентоспроможність місцевого виробника, щоб ми не спонсорували або датували імпорт закордонних виробників, замість того, щоб допомагати місцевому виробнику.

Долар зміцнився, тому для економіки буде здорово, щоб гривня на наступний рік продовжила такий же темп девальвації, як і в поточному – це приблизно на 10%. Це означає, що якщо ми цей рік закінчуємо десь на 42, якщо закінчимо наступний рік на рівні 46-47, то в цьому нічого поганого не буде, це навпаки, буде корисно для місцевого виробника і збереже його конкурентоспособність. Здається, не те, щоб воно б якось допомагало при інфляції вище 10%, а воно просто збереже цей конкурентний баланс між місцевим виробником і імпортом. 

На жаль, уряд зробив декілька помилок за останні три роки, бо не брав ПДВ з імпорту. Це було і в 2022 році, коли уряд прибрав ПДВ з імпорту на деякий час. Зараз уряд грається з імпортним ПДВ на енергетичне обладнання, і це не треба робити, тому що це зменшує зацікавленість інвесторів інвестувати в виробництво в Україні, а збільшує зацікавленість ті ж самі продукти імпортувати без ПДВ в Україну.

Зараз ми бачимо це теж і на споживчому ринку. Імпорт з Китаю товарів до 150 євро набирає суттєвих мільярдних об’ємів. Тим, що уряд не бере ПДВ з імпорту цих товарів, він дотує китайський бізнес, який підтримує російську агресію. Це такий нонсенс і абсурд підтримувати безкоштовний китайський імпорт замість того, щоб створювати рівні умови для рітейлерів, які працюють в Україні, платять заробітні плати, платять податки, споживають тут ці гроші, а ми навпаки даємо субсидію, дотацію цьому імпорту. Бізнес звертався до уряду багато разів і до парламенту, але там це питання взагалі не рухається, хоча це і додаткові надходження до бюджету, які нам потрібні для армії.

Юрій Гайдай: Багато відгалужень з того, що ви сказали. Справді, зараз Нацбанк на роздоріжжі. З одного боку, є цей накопичений прикос в платіжному балансі і його треба виправляти. Якби в нас був ринковий курс, то гривня природньо б девальвувала і він б виправився швидше. Але, з іншого боку, інфляція і багато похідних факторів, між якими Нацбанк старається балансувати. 

Про імпорт, добрим рішенням було б той підхід, який є в Європейському Союзі з One Stop Shop, з оподаткуванням за меж Євросоюзу і я дуже сподіваюся, що його ухвалять.

А про пільги на імпорт, дуже важливо, що ви цю тему підняли. Насправді ще розглядаються законопроєкти по розширенню пільг на імпорт обладнання і складових для багатьох систем у виробництві зброї, безпілотників. Це знову викликає питання, тому що це здешевить цю продукцію для державних закупівель на меншу суму, ніж втратить держбюджет від наданих пільг. Тобто все одно пільги для виробників, якщо ми говоримо про компоненти, а якщо про готові системи, то це знову ж таки стимулювання імпорту. Про це мало говорять, пояснювальні записки до законопроєктів викликають запитання. 

Ви зачепили тему виборів наступного року. Ми про політику не говоримо майже на цьому подкасті, але про економічні наслідки так. Зрозуміло, що вибори можуть відбутися тільки якщо припиниться війна в гарячій фазі, не будемо спекулювати яким чином. Але зараз вже бачу дискусії серед економістів, як це вплине на економіку. Ми маємо ці накопичені перекоси, маємо величезне фіскальне стимулювання, яке згортатиметься поступово, зменшиться кількість людей, які служать в армії.

Ваше очікування, якщо ми маємо нейтральний сценарій припинення бойових дій, економіка провалиться в спад, як це часто буває після війни, чи ні? 

Томаш Фіала: Ні, ми навпаки очікуємо, що ріст ВВП пришвидшиться. Якщо, наприклад, у першому півріччі наступного року закінчиться гаряча фаза війни, то ми очікуємо, що зростання пришвидшиться десь до 5-7% ВВП з трьох очікуваних сценаріїв. 

При базовому сценарії війна продовжуватиметься весь наступний рік. Це може теж мати вплив на інфляцію, яка може пришвидшитися. Це дасть можливість Нацбанку швидше лібералізувати валютний ринок і девальвація тоді може бути пришвидшена також.

Так як допомога бюджету буде зменшуватись в майбутньому і треба буде орієнтуватись знову на дефіцит поточного рахунку платіжного балансу. 

Юрій Гайдай: Ваша, як інвестора, політика зміниться у випадку припинення війни, якщо це буде відносно сталим, якщо ми розумітимемо, що середньострокова війна припинилася? 

Томаш Фіала: У будь-якому випадку у всіх інвесторів зміниться підхід, вони стануть більш агресивними в інвестиціях, якщо не буде ризику прильоту ракет-дронів.

Я думаю, що і населення збільшиться, повернеться частина людей з-за кордону, збільшиться пропозиція робочої сили, так як частина наших співробітників повернуться, і можна буде більше інвестувати, більшість бізнесів збільшить інвестиції, плюс прийдуть і приватні інвестиції, і державні з Європейського Союзу, які будуть підтримувати реконструкцію України. 

Сподіваюся, що буде прогрес по використанню заморожених російських активів, і ми ці 300 мільярдів зможемо використовувати для реконструкції України, для відбудови нової інфраструктури, не тільки за рахунок відсотків, а за рахунок самої суми поступово. 

Юрій Гайдай: Тут власне виникає запитання. Якщо ці заморожені російські активи будуть заставою, яка генерує грошовий потік, що покриває для наших позичальників по механізму ІРА ці кошти, які вони надають, то чи є взагалі перспектива скористатися цим тілом заморожених активів в Україні до того, як борги будуть погашені? Сьогодні фактично цей грошовий потік це те, що компенсує відсотки і повернення, яке Україна не буде сплачувати. Умовний борг, здається, Мінфін створив нову категорію в бюджеті.

Томаш Фіала: Ви правий, але в цій угоді також прописано, що ці кредити, які ми не будемо повертати на 50 мільярдів доларів, вони або повертаються із відсотків, які генерують заморожені активи, або якщо Україна зможе залучити тіло, то ми ці кредити повернемо із цього тіла. Це означає, що якщо ми почнемо використовувати це тіло і воно почне генерувати менше відсотків, то частину цих кредитів ми повернемо із російських активів. Але нам цих 50 мільярдів, як я вже казав, вистачає на наступні півтора року, навіть для реконструкції, якщо так подивитись, скільки ми можемо переварити інвестицій на рік, то можна подивитись, що там є декілька складових цього.

Є інвестиції з бюджету, які під час Великого будівництва налічували десь до 5 мільярдів доларів. Це державний комплекс інвестицій. Це приватні компанії, які у нас останні 10 років ніколи не були більше, як 20% від ВВП. 

ВВП у нас десь під 200 мільярдів, це там десь 30-35 мільярдів на рік більше ніколи весь приватний сектор плюс державні кампанії на рік не інвестували. Ці інвестиції повернуться. Є прямі іноземні інвестиції на рівні десь 5-6 мільярдів доларів за останні 10 років, навіть 4-5 мільярдів доларів.

Тобто, цих 300 мільярдів, які ми можемо розраховувати в майбутньому, нам вистачать на достатньо довгий період. Ми їх просто не зможемо використовувати швидше, там за 7-10 років, якщо ми хочемо використовувати ефективно і без втрат.

Юрій Гайдай: У мене ще декілька коротких запитань по банківській системі. У першу чергу, по можливій приватизації. На сьогодні держава домінує банківську систему, це зрозуміло з огляду на події, які відбувалися. Це не є здорова ситуація, і є плани у влади, є поштовх з боку донорів, щоб держава по можливості приватизувала зайві активи, в тому числі, у банківській системі. 

Одним з поштовхів для цього стало б потенційне перемир’я, зупинка війни. Наскільки взагалі, безвідносно до цього, а може і тут важлива безпекова ситуація, наскільки ці активи в банківській системі можуть бути цікаві інвесторам, як в Україні, так і за кордоном?

Я починав свою кар’єру в золоту добу, коли західні групи заходили в Україну, і тоді якраз ОТП-банк зайшов, Райффайзен придбав Аваль і продав свій перший банк ОТП, і всі мультиплікатори від капіталу були шалені. Чи може повторитися хоча б частково такий інтерес з боку Заходу до української банківської системи? Тоді був би фокус на рітейл і зростання економіки споживчого попиту, яке мало б принести прибутки, плюс зростання в тому числі і корпоративного сегменту.

Зараз ці очікування змішані? 

Томаш Фіала: Такої хвилі інвестицій як у банківській секторі у 2005-2008 роках не буде. Багато з цих закордонних банків, які тоді зайшли за дуже високими цінами і мультиплікаторами, вони, на жаль, втратили гроші. 

Це була і криза фінансова 2008-2009 років, і дуже високий рівень поганих кредитів, більше 50% через слабкий захист прав кредиторів на цей час. Це покращилося, банківська система працює зараз набагато краще, краще капіталізована. Слабкі банки виведені з ринку, таких проблем у нас вже немає.

Банківська система дуже ліквідна, і коли вона закінчиться, може суттєво наростити кредитні портфелі. Зараз із активів банків тільки третина – це кредити, а решта – це високоліквідні активи, як ОВДП або депозитні сертифікати. Тому там потенціал для залишення є із цих п’яти банків, які належать зараз державі. 

Приватбанк дуже прибутковий, цікавий, там дуже цікавий рітейл-бізнес, який генерує дуже високий прибуток. Є там ця проблема частина, яка пов’язана з старими акціонерами до націоналізації, яка генерувала тільки великі збитки. Приватбанк може бути цікавий, але ціна цього банку дуже висока – в мільярдах доларів.

Для того, щоб хтось заплатив за український актив мільярди доларів, повинна дійсно війна закінчитися потужним сталим миром і гарантіями безпеки, які дадуть нам можливість планувати довгостроково. Так що перспективи приватизації приватбанку, вони такі. Це займе ще багато років, або це може бути через продажі часток акцій на біржі, але це теж перспектива трьох-п’яти років.

Ощадбанку, думаю, буде важче. Скоріш за все, він піде шляхом, який вибрав ще до війни – це продаж якоїсь міноритарної частки, наприклад, ЄБРР, і потім поступова підготовка до приватизації. Те ж саме «Укргазбанк», який співпрацює в цьому напрямку з IFC, з Міжнародною фінансовою корпорацією. 

Найцікавішим з точки зору приватизації залишається «Сенс Банк». На нього знайдуться покупці в першу чергу. «Укргазбанк» не планує приватизуватися. 

Юрій Гайдай: Знайдуться покупці на «Сенс», ви їх бачите в Україні чи за межами країни? 

Томаш Фіала: І тут, і там. Я думаю, що це може бути консорціум інвесторів, залученням однією з місцевих фінансових груп або банків. Тільки цей транзакцій буде в сотнях мільйонів доларів. Там можна буде залучити іноземних інвесторів, або приватних, або і когось із IFIs. 

Юрій Гайдай: Ви на початку інтерв’ю говорили і регулярно згадуєте про цю помилку в податковій політиці зі зниженням податків у 2022 році. 

А як ви зараз, особливо як власний інвестор, якого є активи і в банківській системі, ставитись до того, що другий рік поспіль буде цей «Windfall Tax» на прибуток банків, особливо з огляду на те, що було обіцяно, що це одноразовий захід, а зараз він знову повернувся? 

Томаш Фіала: Гарне питання. Дійсно, на початку війни в 2022 році зниження податків нікого не мотивувало або працювати, або збільшувати інвестиції.

Це на 100% було залежним від того, як кожен підприємець сприймав безпекові ризики, і він або був комфортний з цими ризиками, або працював незалежно від того, податок на ФОП 5, або 2%, або є ПДВ, або немає ПДВ. Це вже пріоритет номер 10. Це було помилкою. 

Нацбанк був змушений занадто багато грошей надрукувати, що призводить до інфляції і девалювання. Це дійсно було помилкою. Зараз, і всі бізнес-асоціації, всі бізнесмени комунікували уряду останні пів року, якщо треба піднімати податки, більшість бізнесів було проти підняття податків.

Пріоритет номер 1 для держави є боротьба з тіньовим сектором, який дуже великий і де можна згенерувати ті доходи, які потрібні для фінансування армії. Проте держава не має таких інституційних спроможностей, щоб побороти всі ці тіньові ринки, контрабанду, імпорт, продаж топлива, цигарок і так далі, де держава втрачає багато грошей. Наприклад, Росія теж піднімає податки, щоб фінансувати армію, і я особисто думаю, що це справедливо і виправдано, щоб ми підняли податки і профінансували нашу армію. Нам треба збільшувати оплату військовим і закуповувати більше амуніції, зброї, яка збереже життя військових і українську територію. Тому якщо вже збільшувати податки, то треба збільшувати ті податки, які платять майже всі, такі найширші. 

А найширший податок – це ПДВ, це податок, за рахунок якого держава генерує найбільший дохід, а його платять не тільки ті, у кого білі зарплати, але і ті, у кого чорні зарплати, але вони потім ці зарплати витрачають в магазинах кожен день і купують товари з ПДВ. Тому ми рекомендували підняти ПДВ з 20, якщо треба, до 25%, до 23, це в першу чергу, і не торкатися військового податку на більші зарплати, що його платять дуже мало. У нас десь 10 мільйонів, може зараз ще менше, людей отримують офіційну зарплату.

Наприклад, в Польщі зі схожою кількістю населення офіційну зарплату отримує більше 18 мільйонів людей, може 20, може в два рази більше. То у нас доля тіньової зарплати дуже висока, а з цих 10 мільйонів, хто отримує офіційну зарплату, майже половина це держсектор, тому в приватному секторі у нас доля білих зарплат менше половини. Це дуже мало.

Тут це була непродумана політика піднімати військовий збір. Всі розуміють, звідки ця ідея взялася на Банковій. Треба було піднімати ПДВ, і якщо торкати податок на прибуток, то не треба брати якусь окрему індустрію і оподаткувати її 50%, або якщо це робити, то це повинно бути один раз за 23 рік.

А якщо треба піднімати податки, то можна було до кінця війни, або ще на рік після кінця війни підняти податок на прибуток для всіх до 25%, так, щоб справедливо всі індустрії платили одні податки. Паралельно з цим, треба позбутися всіх винятків. Якщо є якась індустрія, яка платить менше податків, то їх підняти до 18% на прибуток, а якщо треба ще підняти, то підняти всіх до 22-25%, ну і ПДВ.

Юрій Гайдай: Те, про що ми часто говоримо – це розширювати базу завжди, коли це можна зробити замість підвищення ставок. 

До речі, вже рухаючись за межі України, таке виникло питання. Зараз почалася підготовка до перемовин до вступу ЄС, сформовані переговорні групи, які напрацьовують позиції. Наступного року цей процес активізується по багатьох розділах угоди з ЄС. 

Якщо так дуже прагматично, знову ж таки з точки зору вас як інвестора, ви очікуєте, що в найближчі 3-4 роки євроінтеграція стане реальним драйвером, по-перше, реформи, а по-друге, зростання української економіки? 

Томаш Фіала: Так, я думаю, що це буде одним із основних драйверів для інвестицій. Основне для бізнесу – це великий ринок ЄС, до якого ми отримали доступ ще в червні 2022 року, але нам цей дозвіл продовжується тільки на рік, кожен рік в червні на наступний рік.

Якщо ми будемо рухатись до євроінтеграції, то це продовження перетвориться з часом на необмежене по часу і буде мотивувати і українських, і закордонних інвесторів інвестувати в виробництво в Україні, щоби постачати не тільки на український ринок, але й на європейський, який в десятки разів більше українського. Це такий основний буст цієї євроінтеграції – доступ до дуже великого європейського ринку, там з майже 500 мільйонами споживачів, це найбільший ринок у світі. Автоматично, якщо ви приєднуєтеся до європейського ринку, то ви отримаєте бенефіти від угод, які має Європейський Союз з другими країнами.

Ця інтеграція, якщо подивитись на країни, які є сусідами України, то ми бачимо, що десь за 5-6 років до самого приєднання до Євросоюзу зростали суттєво інвестиції, пришвидшувався ріст економіки, ріст зарплат, соціальні стандарти піднімались, навіть життя продовжувалось, якщо подивитись на 20 років з 90-го по 2010-й, то в цих країнах, які стали членами в 2004 році, середній вік збільшувався на 6-7 років. За цей ж самий період в Україні не продовжувався ні на рік.

Юрій Гайдай: Це такий дуже позитивний рух, тренд, який має вплив на життя всіх в країні. Тобто, справді, для нас це, напевно, буде ще один шанс компенсувати те, що наш ринок внутрішній в будь-якому випадку звузився в порівнянні з ситуацією, яка була до початку війни 2014-го року і до вторгнення, і це те, що додає оптимізму бізнесу.

Останнє запитання. Якщо дивитися глобально, зрозуміло, що українська економіка зараз так ізольована від світової, обмеження на рух капіталу і так далі, але все одно є події, які наступного року можуть істотно вплинути на весь світ з точки зору економіки. Той ж Трамп багато може поміняти в економічній політиці, у торговельній політиці. Які одні-дві речі, які б ви виділили, за якими ви слідкуєте, які можуть мати такий реальний відчутний вплив на глобальну економіку, а через неї на Україну?

Томаш Фіала: Слідкуємо, в першу чергу, за його геополітичними кроками. Перш за все, його намагання закінчити нашу війну – це номер один, за чим слідкуємо. 

За персоналом, який він призначає на ці ключові позиції, і всі кожного дня, що вони говорять. Приоритет номер два – це його тарифна політика. Це економічна політика всередині штатів. Вона зрозуміла – це дерегуляція, це збільшення видобутку нафти і газу, яка буде мати, що дуже важливо для нас, вплив на ціни на нафту, яка є основним доходом нашого ворога.

Це і дозволи на експорт, збільшення експорту газу, це збільшить імпорт газу в Європу, суттєво протягом декілька років, і у нас не буде мотивації в Європі повертатись до російського газу, що буде перманентно ослаблювати доходи Росії. Цікаво буде теж подивитись за скороченням видатків, як Маск справиться з цим. Там дедлайн через півтора року, середина 26-го року, до якого Маск з командою повинен запропонувати, як можна скоротити бюрократів, – дуже цікаво, чим це закінчиться. Ну і дерегуляція і скорочення видатків буде цікаво всіх, і для Європи, і для нас, які стали демократіями, які там можуть бути резерви, а можливо їх нема. 

Подивимося. Під тарифами, це може означати для нас, тарифи будуть торкатися тому, що товари, які без Китаю йшли в Штати або в Європу, Європа напевно буде змушена теж запровадити тарифи, якщо Штати запровадять тарифи на імпорти з Китаю, то Європа теж буде змушена це зробити. У Європі теж величезний дефіцит, там майже 300 мільярдів євро на рік в торгівлі з Китаєм, як і у Штатів. А якщо Штати не можна буде, то Китай буде шукати інші ринки, куди все це вивести, то воно піде на ринки, як Україна та інші, які з цим теж будуть боротись. Зараз аналітики очікують, що в цих інших країнах інфляція може впасти за рахунок цих пропозицій з Китаю, а там є теж питання, що це буде погано для деяких наших місцевих виробників, якщо Китай субсидовані товари буде ввозити до нас замість Штатів або Європи. Зрозуміло, це не такі об’єми, але вони будуть шукати нові ринки. Все це буде мати вплив на курс, на відсоткові ставки.

Є багато, за чим зараз можна буде слідкувати, але треба теж мати на увазі, що одна річ – те, що політики говорять до виборів або до вступу на позицію, і друга річ, що вони спроможні потім зробити вже на позиції. Треба робити багато компромісів, бо завжди не все можна провести в реальне життя. Якщо ви зможете половину цього зробити, то це вже багато.

Юрій Гайдай: На цьому будемо закінчувати. Томаше, я ще раз зроблю комплімент за вашу українську мову. Мені здається, вона щомісяця покращується, тому буду радий спостерігати за прогресом наступного разу, коли запросимо вас на наш подкаст. 

Нагадаю, у нас в гостях був Томаш Фіала, інвестбанкір, засновник компанії Dragon Capital. З вами також був я, Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії. Слідкуйте за нами в соцмережах, підписуйтесь на подкасти на зручній вам платформі. Пропонуйте цікаві вам теми, можете писати мені на фейсбуці, наприклад, і до наступних зустрічей в ефірі.

Інші подкасти «Що з економікою?» за посиланням.