Який вплив на економіку країни матиме справа проти Коломойського в США?

10 Серпня 2020
Поділитись


ПриватБанк ще задовго до 2014 року працював в режимі фінансової піраміди.
З самого початку в Коломойського, мабуть, не було мети використовувати банк як просто джерело грошей, тобто брати гроші й ніколи не повертати. В нього банк був просто дуже зручною кишенею. І він ніколи не заморочувався ані валютним регулюванням, ані будь-якими нормативами. Потім, коли трапилась світова криза 2008-2009 рр., це вдарило по банку так само, як і по всіх інших. І вже тоді, він потроху почав переходити в режим фінансової піраміди. Всі можуть згадати, що особливо сильно це було видно у 2014, 2015, 2016 роках, коли ставки в ПриватБанку були дуже високими як для провідного банку, яким користується чимало громадян. Адже зазвичай, такі банки навпаки мають нижчі ставки, тому що вони мають розгалужену мережу, високу довіру з боку вкладників. А тут була ситуація коли навпаки ПриватБанк пропонував високі ставки, до яких інші банки підтягувались. Відповідно, такий режим проіснував досить тривалий час.

Чи бачили схему регулятори? Насправді схема була досить інноваційна, в інших банках виводили гроші трохи тупіше. Фактично кредити надавалися з банку одній офшорній компанії, а потім ті самі юристи в офшорній юрисдикції створювали іншу компанію, якій банк надавав інший кредит, і та компанія повертала кредит попередньої. Тобто, вся ця піраміда зі створення окремих офшорних галактик, які нібито повертали попередні кредити, у порівнянні з іншими схемами була неочевидною. Якщо дуже не приглядатись до банку, таку схему важко угледіти. Хоча розвиток ПриватБанку завжди виглядав трохи дивнувато, він все одно справляв враження чогось, що нормально працює, завдяки лідерству на ринку послуг для громадян та малого бізнесу.

Адже паралельно до цього створювалась реальність для громадян — дуже успішний роздрібний банк, картки якого мали більшість користувачів, його терміналів на  торгових точках на момент націоналізації було 75%, а Приват24 на голову випереджав конкурентів. Відповідно, в українців складалось враження, що все нормально. Адже це найбільший з банків, який ми всі бачимо і яким ми всі користуємось, відповідно в нього є великий обсяг кредитів. Кому ці кредити надавалися ніхто особливо не хотів розбиратись до моменту, поки ця піраміда не почала очевидно хитатися.

Зараз те, що відбулось в правовому полі в США є добрим для перспектив вкладів українців, які мають рахунки в ПриватБанку, а також добрим для рахунків бізнесу. Бо це надзвичайно послаблює позицію колишніх власників банку в намаганнях або перехопити контроль над банком, або отримати якусь компенсацію. Ми можемо згадати як ще півроку тому голова ради НБУ Данилишин розповідав нам про те, що потрібно домовлятися з Коломойським і йти на компроміси. Хоча якщо є політична воля і юристи, які працюють належним чином, можна обійтись без будь-яких компромісів з людьми, які вкрали мільярди доларів.

Як ми всі “скинулись” на те, щоб докапіталізувати ПриватБанк?
Де наші гроші? Гроші є в тому, що кожного року відсотки за державними облігаціями в капіталі ПриватБанку спрямовуються на погашення відсотків та основної суми депозитів інших співгромадян, зокрема, в ПриватБанку. Тому що робочих кредитів, які б мали погашатися, і відсотків за якими б мали погашатися, від Коломойського нам не залишилось. Відповідно, фактично всі платники податків скидаються своїми податками на відсотки за облігаціями державної позики, які спрямовуються тим, хто розміщував свої депозити. І це замість того, щоб, наприклад, профінансувати з бюджету кращу освіту для дітей.

Зараз важливим є послаблення Коломойського в намаганнях підірвати економічну політику України. Протягом останнього року він робив усе від нього залежне для того, щоб підірвати угоду України з МВФ. Відповідно зараз він був більш зайнятий важливішими для себе справами, аніж, наприклад, намагатися через Конституційний Суд змінити закон про виведення банків з ринку. Крім того, його українські партнери будуть розуміти, що він є слабшим і, відповідно, його менше боятимуться. Це означає зменшення його впливу на політику.

X