Цифровізація вражає, дерегуляція малоамбітна – урядовий план дій-2024

В умовах війни планувати все одно потрібно

— Кабмін затвердив план дій уряду на 2024 рік. Чи реально, на вашу думку, будувати плани в умовах війни з нечітким розумінням обсягу фінансової допомоги?

Планувати все одно потрібно. Тим більше, якщо ми говоримо про горизонт цього року. Якщо детально вчитатися в сам план, видно, що це більшою мірою управлінський, аніж стратегічний документ. Насправді стратегічний документ ми, швидше за все, побачимо найближчими тижнями, як спільну програму України та Європейського союзу під чотирирічну програму допомоги для України Ukraine Facility.

Очікується, що наступного тижня буде остаточне ухвалення рішення по цій програмі. І в ній ми побачимо більше стратегічних речей. Тут же ми можемо оцінити пріоритет дій уряду на цей рік, на чому уряд буде фокусуватися, які має конкретні завдання. І загалом це є цікаво. З одного боку, це поєднання якихось дуже старих довоєнних завдань будь-якого уряду в будь-якій країні, і українського зокрема, і тих задач, які більшою мірою випливають з негативної реальності війни і позитивної реальності швидкого руху до членства в Європейському Союзі. Відповідно, і необхідності підготовки до цього членства.

— Наскільки цей план виважений і реалістичний? Чи є в ньому завдання, які залежать від додаткових чинників або потребують окремих зусиль?

Це бюрократичний документ, в якому міністерством ставляться завдання. Далі він обговорюється всередині уряду з прем’єр-міністром і, відповідно, формується цей перелік. Цей документ, скоріше, важливий з точки зору розстановки пріоритетів. Для того, щоб розуміти, на чому уряд буде фокусувати основні зусилля, і якої амбітності ставлять перед собою завдання міністерства. Є багато завдань, які стосуються європейської інтеграції. Тут є гігантський обсяг роботи, пов’язаний з початком переговорів між Європейським Союзом та Україною щодо членства, відповідно, необхідності адаптації, перевірки відповідності законодавства по всіх розділах базових угод Європейського Союзу. Це тисяча актів. Тут задається сама рамка, яка має бути підкріплена спроможностями уряду, тому що очевидно, що нині урядового офісу недостатньо. Навіть з усією системою заступників з європейської інтеграції.

“Мене приємно вразив перелік задач із цифровізації”

А з точки зору амбітності, мене приємно вразив перелік задач із цифровізації. Наприклад, створення електронних черг для громадян у консульствах. Ми розуміємо, що за кордоном перебувають мільйони українців, відповідно, їм потрібні консульські послуги. Адже не всі задоволені тим, як в різних посольствах надаються консульські послуги. А те, що стосується економічних питань, тут зрозуміло, що інструментарій уряду є досить обмеженим. В ринковій економіці, якщо ми не говоримо про кризові часи, інструментарій уряду в принципі обмежений. Але за нестачі коштів в державному бюджеті тут теж особливо не розвернешся.

Цікавий перший пункт в економічному розділі. Це стратегічна програма”Зроблено в Україні”, до якої залучено багато міністерств. Я так розумію, йдеться про спільний, розроблений з міжнародними партнерами механізм фінансування, фінансової підтримки бізнесу. Тут ми бачимо продовження кредитних і грантових програм, які у нас є на сьогоднішній день для бізнесу.

Як на мене, недостатньо амбітним залишається план уряду щодо дерегуляції. Минулого року тривала робота міжвідомчих робочих груп із дерегуляції. Але лише подання законопроєктів до Верховної Ради щодо зняття зайвих регуляторних бар’єрів закладено аж на грудень. Фактично в умовах війни, коли з великою ймовірністю нам доведеться говорити про підвищення податків або щонайменше про закриття тих можливостей мінімізувати податки, які є в Україні, нам потрібно створювати умови, для того щоб бізнесу дихалося легше. І зняття зайвих регуляторних бар’єрів тут є очевидним способом, як зменшити навантаження на бізнес під час війни. Але це питання рухається недостатньо швидко.

Транспортна стратегія до 2030 року

— У план дій уряду закладена транспортна стратегія, розрахована до 2030 року. Що вона нам дає?

Насправді транспорт нині є ключовим для країни з відкритою економікою, яка багато продає назовні і купує. Рух товарів через кордони є надзвичайно важливим. Те, що ми побачили протягом останніх двох років, це очевидна необхідність того, що називається диверсифікація, тобто можливостей різних альтернативних способів руху товарів через кордон. Перший рік нас рятувала Польща, через яку пішла велика частина українського експорту та імпорту, зокрема пального. Тепер, дякуючи ЗСУ, ми маємо можливість експортувати та імпортувати через Чорне море, через порти Одеси.

Але паралельно ми спостерігаємо блокаду польського кордону. Це той кордон, якого ми в будь-якому разі не зможемо позбутися, і ми не можемо все експортувати морем. Якщо ми в першому розділі стратегії говоримо про європейську інтеграцію, ми повинні розуміти, що найбільший ринок для української продукції – це буде ринок, до великої частини якого найшвидше рухатися землею через польський кордон. Меншою мірою через словацькі та угорські, тому що вони є просто меншими.

Але так само ще в перший рік війни міністерство інфраструктури багато почало говорити і залучати фінансування на розбудову кордону з Румунією. З Румунією у нас немає політичних проблем, які є з Польщею. І велика частина Європи, по-перше, може бути покрита через Румунію, а, по-друге, в разі проблем з українськими портами є можливість доставки товару до великого порту Констанца в Румунії. Тому зараз ця стратегія великою мірою сфокусована на тому, щоб забезпечити можливості вирішення всіх потенційних проблем, від безпекових до політичних.

— Що на часі в питанні відбудови у 2024 році?

Основне, що є в програмі – це, по суті, механізми, як зробити відбудову максимально підконтрольною, максимально прозорою. Зокрема, запровадити електронну систему управління проєктами з відбудови. Ми маємо розуміти, що цього року поставити великі кількісні цілі, які є в багатьох розділах програми, уряд не зможе. Тому що в бюджеті на 2024 рік, порівняно з бюджетом на 2023 рік, є набагато менше коштів на відбудову. Фактично ми покладаємося цього року на кошти міжнародних донорів. Це було реакцією на справедливу суспільну критику того, що було влітку минулого року. Ми бачили відновлення багатьох проєктів капітального будівництва, зокрема коштами місцевих бюджетів, в той час, як з фронту надходили постійні запити на безпілотні системи ураження.

Відповідно, цього року кошти фактично перенесені на військове виробництво, на дронову та інші програми, які стосуються оборонної промисловості. Ми створюємо таку рамку, щоб те, що залучається від міжнародних партнерів, використовувалося максимально прозоро. Один пункт в цьому плані, запланований на квітень, вже навіть виконаний. Це звіт, представлений урядом, Світовим банком, міжнародними партнерами, українськими установами. Це –  швидка оцінка збитків України від російської агресії. Це вже третя оцінка, цей звіт було презентовано минулого тижня. Звіт важливий для того, щоб ті ж міжнародні партнери розуміли, в яких секторах, в яких регіонах які є збитки.

Конфлікт на польському кордоні не означає, що весь світ проти купівлі української продукції

— Як ви прокоментуєте плани відкрити 15 нових ринків для експорту української продукції, зокрема аграрної? Які тут можуть бути виклики і перспективи, враховуючи нинішні реалії, зокрема, ситуації, пов’язані із блокуванням кордонів?

Насправді конфлікт, який виник на польському кордоні, не означає, що весь світ навколо проти того, щоб купувати українську продукцію. Поляки були просто вражені, коли побачили, який потік українського зерна йде, тому що вони його ніколи не бачили. Серед країн Європейського Союзу найбільшим споживачем, наприклад, української кукурудзи була Іспанія. І зараз іспанські фермери абсолютно щасливі, що у них знову відновився морський канал постачання до Іспанії українських зернових. Країн є багато, їжа потрібна всім, і це абсолютно реалістичне завдання.