Як пандемія COVID-19 вплинула на економіку України — коментар Марії Репко

2 Лютого 2021
Поділитись

Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії прокоментувала вплив посиленого карантину в січні 2021 року на економіку України для Еспресо.TV.

Перший локдаун, у 2020-ому році, дуже сильно знизив ділову активність. Пересування людей впало десь відсотків на 20-40 залежно від місць, куди вони їздили. Знизився роздрібний товарооборот. Знизилися доходи підприємств у сфері торгівлі та розваг. Абсолютно жахливо себе почували такі індустрії, як авіаперевезення та готельний бізнес.

Це був один локдаун, на відміну від європейських країн, де восени теж запроваджували жорсткі обмежувальні заходи. Тому такого нищівного впливу на економіку він не справив. Після нього показники по більшості галузей досить швидко відновилися до докарантинного рівня. Це стосується і цін на нерухомість, і кількості вакансій, і рівня заробітної плати, і роздрібної торгівлі, і товарообороту, чеків тощо.

Що дуже сильно постраждало — так це галузі, які через світову пандемію не змогли оговтатися протягом року. Це перевезення пасажирським транспортом — вони досі знаходяться на дуже низькому рівні. Це туризм, який також досить суттєво просів.

З експортом та імпортом ситуація виявилася цікавою. Експорт у нас в основному сировинний, і він не так сильно впав у обсягах. У той самий час імпорт знизився відчутно більше, ніж експорт. Тому торговий баланс в Україні покращився.

Оця невизначеність і невпевненість щодо того, що буде далі, яка буде реакція уряду, вона дуже погано вплинула на інвестиції. 2020 рік, мабуть, один із найгірших за новітню історію України по капіталовкладеннях. Люди дуже обережно до цього ставилися, багато хто заморозив програми капіталовкладень до моменту, коли стане більш-менш зрозуміло, як себе поводитиме уряд, як буде розвиватися ситуація з вірусом — ну і, відповідно, із споживчим попитом. Те, що капіталовкладення призупинили — це, звісно, дуже погано для економіки: це її гальмує.

Січневий локдаун 2021 року тільки-тільки завершився. Поки що говорити про його результати ще дуже рано. Ми тільки зараз отримуємо оцінки з економічної активності за минулий тиждень, які нам можуть надати наші партнери для трекеру — це чеки в мережі “Приват24”, у POS-терміналах, це інформація про переміщення людей з Apple та Google. Переміщення знизилися, але ми розуміємо, що на це вплинув не лише локдаун, а ще два чинники — свята і погодні умови (на локдаун припали морози).

Наскільки на економічну ситуацію в України вплинули урядові виплати по 8 тис. грн, вам жоден економіст не відповість. Тобто так, людям дали гроші, ті, кому вони були справді потрібні, змогли протриматися якийсь період. Це такий іміджево-позитивний крок з боку влади. Але економічний ефект вам не оцінить ніхто.

Рішення про доцільність інших заходів з підтримки бізнесу будуть прийматися, виходячи із здорового глузду, а не ґрунтуючись на економічних оцінках чи моделюванні, бо такі моделі дуже складні.

Можна робити якісь припущення. Наприклад, ми припускаємо, що у нас є обмежений бюджетний ресурс (а в Україні він дійсно обмежений, бо є дефіцит державного бюджету), і цей бюджетний ресурс можна таргетувати, тобто спрямувати на когось конкретного. А хто ж у нас найбільше постраждав? Напевно, це сім’ї з дітьми, це малі підприємці, які працюють в закладах, які закрилися на карантин тощо.

Україна матиме ще один довгограючий ефект від пандемії, кризи і локдаунів — це розшарування. Бідніші родини з дітьми отримали набагато менше можливостей, ніж забезпечені родини.

Бо проблеми вразливих родин полягають у тому, що матері доводиться кидати роботу, сидіти з дитиною вдома, а у дитини немає ноутбука чи іншого пристрою для доступу до дистанційного навчання.

Тому отакий дуже важкий навчальний рік у школі для дітей із вразливих родин може ще більше поглибити нерівність у суспільстві.

У нас глобально в Україні дуже велика проблема з освітою, особливо математичною. Якщо говорити не про Київ, а про інші населені пункти — для школярів є проблемою навіть скласти ЗНО з математики. Це відображається вже зараз: заводи та фабрики відчувають дефіцит кваліфікованих інженерних кадрів; робітників, які можуть щось порахувати. І цей рік, що “випав”, він дуже важливий, і ми ще побачимо його вплив. Це може стати великою проблемою України у найближчі скількись років.

Матеріал журналістки Еспресо.TV Ольги Чайки.

X