Коментар ЦЕС стосовно ініціативи уряду підвищити мінімальну заробітну плату
Нещодавня ініціатива уряду підвищити мінімальну заробітну плату більше, ніж удвічі з січня 2017 року є досить неоднозначною і викликає подив, крім того, бракує пояснень важливих факторів прийняття такого рішення.
ПО-ПЕРШЕ, з часу подання урядового законопроекту про державний бюджету на 2017 рік минуло трохи більше місяця і за цей час економічна ситуація в країні не змінилася на стільки, щоб спонукати уряд до такого значного перегляду мінімальної заробітної плати. У проекті державного бюджету цю ініціативу відображено не було. Міністр соціальної політики п. Рева наголошує на тому, що бюджет подавався на наявній податковій базі, і рішення про підняття мінімальної заробітної плати було оголошено свідомо після подання бюджету, щоб у разі його відхилення бюджетні параметри не змінилися. Він наголосив на тому, що рішення прораховувалося кілька місяців, і були визначені чотири сценарії впливу такого рішення на бюджет. Тим не менш, жодних розрахунків представлено не було, а саме рішення стало сюрпризом і для широкої громадськості, і для галузевих експертів.
ПО-ДРУГЕ, зростання мінімальної заробітної плати має узгоджуватися із зростанням продуктивності праці – очевидно, що продуктивність праці не може зростати такими високими темпами через рішення уряду підвищити мінімальну заробітну плату. Доцільно було б продемонструвати макропоказники, розглянуті урядом, на яких базується такий рівень. У регіональному розрізі оцінка впливу підвищення мінімальної заробітної плати на економіку навіть більш складна через суттєвий розрив в оплаті праці між великими містами та регіонами.
ПО-ТРЕТЄ, втілення в життя такого рішення, якщо мова не йде про друк грошей і зростання бюджетного дефіциту, потребуватиме відв’язки єдиної тарифної сітки оплати праці державних службовців та працівників бюджетної сфери (це вимагає змін у законодавстві, зокрема Закону про державну службу, які мали би передувати ініціативам щодо такого підвищення мінімальної заробітної плати, а не слідувати їм). Це в свою чергу означатиме зменшення диференціації оплати праці в бюджетній сфері – тобто різниця в оплаті кваліфікованої і менш кваліфікованої праці буде меншою, що зменшує мотивацію до підвищення кваліфікації та професійного росту. Це серйозний крок у державній політиці як в галузі праці так і в галузі державного управління, його наслідки варто було би прорахувати та представити. Також щодо інших пов’язаних із МЗП виплат, питання виникає, яким чином будуть розраховуватися штрафи, податки на розкіш тощо. Це також потребуватиме змін у законодавстві.
В ПІДСУМКУ, різке підвищення мінімальної заробітної плати може мати позитивні наслідки для бюджету за рахунок збільшення ЄСВ, якщо рівень тінізації зарплат було оцінено вірно, і бізнес спроможний вивести з тіні таку суму. Але воно матиме скоріше негативні, ніж позитивні наслідки для економіки – може зрости безробіття у легальному секторі економіки, може збільшитися тінізація економічної активності, видатки бюджету на оплату праці зростуть і можливий також інфляційний сплеск (принаймні, в економічній історії України схожі кроки призводили до прискорення інфляції – отримувачі мінімальних заробітних плат більш схильні до споживання додаткових коштів, аніж їх заощадження). З іншого боку, зростання споживання саме бідних домогосподарств може створити також позитив – споживання бідних домогосподарств у більшості концентрується на продовольчих товарах, тобто буде штовхати вгору попит на товари вітчизняного виробництва, а не на імпорт. Також, у разі якщо уряду не вдасться утримати параметр бюджетного дефіциту в межах 3% ВВП, ймовірне ускладнення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема перегляд програми МВФ, що означатиме затримки у зовнішньому фінансуванні.