131. Ольга Трофімцева: Яке майбутнє у зернового коридору?

Юрій: Доброго дня. З вами знову “Що з економікою?”, спільний проєкт Центру економічної стратегії та Вокс Україна. З вами сьогодні в студії знову Юрій Гайдай та Юля Мінчева, і також у нас сьогодні цікава гостя –  Ольга Трофимцева, посол з особливих доручень Міністерства зовнішніх справ. Також пані Ольга раніше виконувала обов’язки міністра аграрної політики. І почну я зі запитання, що робить посол з особливих доручень МЗС?

Ольга: Так, дуже дякую. З назви посади в принципі виходить, що виконую особливі доручення міністра наших закордонних справ пана Кулеби. Але якщо загалом описати роботу посла з особливих доручень, (я не єдиний такий посол в Міністерстві) — ти виконуєш певні доручення, які пов’язані з якоюсь сферою діяльності. В моєму випадку це якраз продовольча безпека, агропромисловий комплекс. Регіонально я не прив’язана до окремих країн, але на сьогодні багато працюю з країнами Європейського Союзу.

Юрій: В темі продовольчої безпеки аграрного комплексу у всіх на слуху “зерновий коридор”, в першу чергу, як як такий інструмент, котрий дозволив хоча б трохи врятувати аграрку, дати їй можливість експортувати морем продукцію. І зараз, наскільки я розумію, ми підходимо до моменту завершення дії “зернової угоди”. Можливо, ви нам в кількох словах розкажете, що ж там зараз відбувається, чого очікувати аграрному бізнесу? 

Ольга: Тема зараз на поверхні і обговорюється багато. Це пов’язано з тим, що ось вже 18 березня у нас буде черговий етап, коли потрібно угоду подовжувати. Ми ініціювали черговий раунд перемовин з нашими партнерами з Туреччиною і ООН.

Але що ми бачимо на сьогоднішній день — типову поведінку росії-терориста, ми чуємо вже вдруге чи втретє заяви Міністерства сільського господарства росії, що вони бачать доречним продовження роботи “зернового коридору” лише, якщо будуть зроблені кроки щодо полегшення експорту сільськогосподарської продукції і добрив з самої рф. Тобто починаються ті самі спроби тиску з боку росії.

Скажу відверто, наша позиція залишається стійкою: іти назустріч шантажу росії абсолютно нема сенсу. Ми бачимо, що росія не дотримується ніяких зобов’язань в рамках міжнародних договорів і системи міжнародного права. Тому сподіватись, наприклад, на те, що будуть якісь домовленості з росією виконуватись ми не могли і не можемо. Ми бачимо, якщо подивитись по місяцях статистику роботи зернового коридору, то як це працює: російські інспектори починають фактично за вказівкою з москви саботувати роботу “зернового коридору”, працювати напівсили, пів дня, знаходити незрозумілі відмовки. Цей саботаж звична для них тактика. Наприклад, в в лютому місяці у нас була ситуація, коли понад 140 кораблів стояли в черзі, щоб зайти в порти Великої Одеси на завантаження. Відповідно, ми наполягаємо на тому, щоб, по-перше, зерновий коридор продовжили не на 120 днів, а на рік. По-друге, вважаємо за потрібне розглядати питання включення порта Миколаєва

Це потрібно робити вже зараз. Бо навіть якщо (це такий найоптимістичніший сценарій) він буде включений в роботу “зернового коридору” зараз, це не означає, що кораблі відразу зможуть заходити в порт. Спершу потрібно буде досить велику площу акваторії моря розміновувати і це займе і певний час, і певні кошти. 

З агробізнесом ми постійно на зв’язку і чудово розуміємо всі складнощі і непевність. Саме тому хочемо подовжувати роботу “зернового коридору” на рік, бо це хоча б якусь дає передбачуваність і стабільність. Якщо дивитися на найсвіжішу  статистику за лютий місяць, то ми бачимо, що “зерновим коридором” і наземними шляхами через кордони з ЄС ми вже експортували понад 5,2 млн тонн зернових і олійних. Це означає, що фактично ми вийшли на довоєнний рівень. 

Звичайно, знову ж таки, ми постійно знаходимось в цій ситуації непевності. Коли китайські журналісти запитали мене, чи є у нас проблема з подовженням або з роботою зернового коридору, я відповіла: “у нас проблема одна –  це росія, і ця проблема скрізь, в тому числі в роботі зернового коридору. Без них, ми бачили, наприклад, у листопаді, що зерновий коридор запрацював набагато швидше, коли вони відмовились приймати в ньому участь, а потім повернулися знову в цю ініціативу.” Таким чином, ситуація виглядає на сьогоднішній день, і всі, звичайно, чекають на продовження роботи зернового коридору. Український агробізнес бачить це більш відповідно для внутрішнього ринку — у нас є забагато зерна, тому потрібно вивозити його, щоб наші фермери могли заробляти хоча б якусь заробітну плату та принести валютний дохід в українську економіку. Розумію, що ця тема – політична та дипломатична гра, де завжди не показують всі карти. На прикладі з листопада, коли Росія тимчасово виходила з зернової ініціативи, можна зробити висновок, що якщо угода про продовження терміну не досяглася б, та ми попри те вирішили б продовжити експорт зерна, то Росія, ймовірно, почала б обстрілювати кораблі, щоб заблокувати експорт.

На початку роботи зернового коридору росія показово вдарила по Одеському порту, щоб дати зрозуміти, що вона готова діяти відповідно.Ми вже зустрічалися з нашими партнерами, в тому числі з Всесвітньою продовольчою програмою ООН, та говорили про цей шантаж. Це шантаж, за яким мало що стоїть – росія поводиться як країна-гопнік, а не як країна-терорист, та намагається створювати тиск.

Юрій: Поки логістика залишається вузьким місцем для експорту, в першу чергу, якраз аграрки. Тому що це в основному об’ємний експорт сировини, де питома ціна там за 1 кг або 1 т є нижчою, ніж перероблених товарів. У зв’язку з цим, питання. Євросоюз зараз зняв фактично всі торгові обмеження для українського бізнесу. Наскільки український бізнес може цим в харчопромі скористатися. Наскільки якими ви бачите от перспективи підвищення ступеню переробки? Тобто зрозуміло, що от можна умовно експортувати зерно. А можна побудувати завод, котрий буде там під домашнім лейблом для великих європейських мереж, робити печеньки з цього зерна. І це вже буде значно простіше і дешевше експортувати, і там навіть не завжди потрібні морські коридори, тому що зовсім інша вартість логістики. Чи бачите ви такі ініціативи від бізнесу, що їм для цього потрібно, чи рухаються вони в цьому напрямку?

Ольга: Це досить така об’ємна тема, і вона дійсно непроста. І на цю тему ми дискутуємо із бізнесом ще з часів моєї роботи в Міністерстві аграрної політики. В цій темі тенденція скочування до популізму. Тому, щоб спробувати відповісти на ваше запитання, не ускладнюючи і займаючи годину часу, скажу так: те, що ми виробляємо багато зернових як сировини, це не є чимось негативним, доти, доки немає такої критичної залежності економіки від цього виробництва і експорту. Потрібно працювати над диверсифікацією структури виробництва аграрного з точки зору тих продуктів, які ми виробляємо. 

І другий момент. Я вважаю, що сила українського АПК полягає якраз в тому, що у нас мають і можуть працювати в рівних конкурентних умовах великі агрохолдинги, у яких є своя ніша, от якраз оце великомасштабне виробництво, наприклад, тих же зернових, чи олійних. Середні і малі бізнеси теж мають тут мати своє достойне місце і можуть спокійно працювати. Якщо говорити про середні, то тут ми бачимо якраз ініціативи з переробки. У нас є як мінімум декілька таких класних прикладів виробників, у яких декілька тисяч або десятків тисяч гектарів землі, і які відразу фактично були заточені на те, що вони не будуть виробляти виключно сировину, а одразу перероблеу продукцію. Класним таким прикладом вважаю Агріком Груп, які продають товар і в нас, і в ЄС. Вони не тільки продовжили працювати, але й заразще  розширюють своє виробництво. 

Зараз, на жаль, звичайно внутрішній ринок трошки впав через міграцію та збіднення населення. Але тим не менш, з точки зору стратегічної важливості, це величезний ринок і ніша, саме для малих виробництв крафтових локальних продуктів, на які теж є попит, який до війни лише зростав. З’являлось багато цікавих класних продуктів, починаючи від якихось сирів, закінчуючи м’ясною продукцією чи медом 

Якщо говорити про експорт, то малим бізнесам, звісно, потрібно об’єднуватись, щоб вийти на ринок ЄС, бо це дуже конкурентний ринок. Так, в рамках нашої угоди про зону вільної торгівлі Європейський Союз і для підтримки України і українського агробізнесу зробив цей крок і прибрав всі імпортні мита і так звані тарифні імпортні квоти, які існували на нашу продукцію.Це, звичайно, нам допомогло, та в першу чергу тим, хто вже був на Європейському ринку. Чому? Тому що в першу чергу все-таки перешкодою для експорту в країни Європейського Союзу завжди були і залишаються не тільки й не стільки кількісні перепони чи навіть тарифні обмеження, а саме питання якості сертифікації та дотримання стандартів. 

Але тим не менше завдяки цим заходам ми побачили, що ЄС став основним торговельним партнером і зайняв понад 55% у нашому товарообігу. І якщо подивитись на обсяги вартості експорту аграрної продукції до ЄС – вони зросли в три рази за минулий рік. Це дійсно був такий серйозний дуже стрибок, тому можна десь зрозуміти занепокоєння певних там представників аграрних кіл східноєвропейських країн-членів Європейського Союзу.

Юрій: Чи допомогло це вийти додатково компаніям іншим на ринок Європейського Союзу з їх готовою продукцією?

Ольга: А це хороше питання, я вам скажу відверто. Активізувалась робота, я це бачу навіть по своєму напрямку. Тому що теж звичайно і МЗС до речі працює. Можливо, також чули про платформу “Назовні”, яка працює досить успішно, щоб через посольства активізувати співпрацю українських підприємств, допомагати їм виходити на зовнішні ринки.

Робота однозначно активізувалась, але сказати, що ми вже зараз, в 2022 році, отримали там величезний якийсь результат і бачимо багато нових українських компаній на Європейському ринку, на жаль, не можна. Тому що, як я вже і сказала, процес сертифікації займає багато, і вимагає зазвичай також фінансових вливань, і це також є одним з критичних моментів, тому що, якщо ви запитуєте, чи готовий бізнес робити це, з одного боку він, начебто, і готовий, але водночас, ми всі знаходимося в режимі виживання. Мало хто має можливість зараз вкладати додаткові гроші, щоб, наприклад, переробити технологічну лінію, зробити сушки чи заморозки овочів, щоб підлаштуватись під стандарти Європейського Союзу. А з кредитами зараз непросто.

Юрій: Юліє, зараз я передам тобі слово. Я просто хотів доповнити те, що ви вже говорили, щоб не загубити зв’язок. Нам дійсно допоможуть всі ці кроки, включаючи угоду про відповідність та прийнятність промислової продукції, яка зачіпає і продукцію. Також важливі значне спрощення митних процедур та уникнення черг на кордонах, і я думаю, що ви також отримували скарги щодо митниці. 

Ольга: Я відверто говорю, що митниця працює не найефективнішим способом, ми отримуємо багато скарг інших експортерів на черги та інші проблеми, тому ми докладаємо зусиль, щоб поліпшити ситуацію. Ну і особиста позиція моя, як представника МЗС – ми маємо якомога швидше працювати над тим, щоб розбудувати ось всі ці кордонні митні, транспортні, логістичні якісь процедури. Ми офіційно є кандидатом в члени Європейського Союзу, тож все потрібно робити, виходячи з цього.

Юрій: Пробачте, я знову втручаюся. Я хочу запитати, наскільки ви бачите настороженість або питання з боку європейців щодо безпеки митниці та кордонів, коли ми станемо відповідальними за цей периметр з середини? 

Ольга: Вони вже це проходили з Польщею, те саме, повірте мені. Абсолютно та ж аргументація була, абсолютно ті ж дискусії велись, і були дуже великі страхи. Тому що в Польщі великі і довгі кордони з Білорусією, з Україною, відповідно, було дуже багато побоювань. Але в усякому випадку, Польща вступила в Європейський союз, і це нам потрібно робити теж якнайшвидше. І я знаю, що в нас можливо там всередині системи є певний супротив таким ініціативам, але я просто от наполягаю на тому, що нам потрібно якомога швидше вводити оці спільні митні, фітосанітарні, ветеринарні контролі на кордоні з поляками, з німцями, з іншими представниками європейських країн. Багато питань, повірте мені, зразу буде зніматись.

Також необхідна автоматизація В принципі, коли вводили безвіз для громадян, також було величезне “ой, та ніколи Європейський союз це не зробить”. А тоді ще були знову ж таки зовсім інші стосунки з нашими північними сусідами. Ось відповідно зараз ми маємо розуміти, що буде перехідний період, але все буде мінятись

Юлія: Розкажіть, як змінилася ситуація в світі з розподілом та перерозподілом продуктів харчування через відсутність України в ролі експортера агропродукції та як країни Африки, Азії та Південної Америки диверсифікували свій імпорт? Чи відбулася якась кардинальна зміна на ринку завдяки зерновому коридору та відкриттю портів? Як це відображається на структурних змінах на світовому ринку після відновлення після пандемії? 

Ольга: По-перше, тут хочу сказати тезу, яку я відразу почала досить різко доносити офіційно і неофіційно до наших європейських колег на початку війни, а саме я їм сказала: “Дивіться, ви побачили відразу в березні і квітні минулого року, що Україна де-факто є вже членом Європейського союзу з точки зору економічної. Вона інтегрована в усі ваші ланцюги: ваші птахівники, ваші тваринники, ваші супермаркети відчули це в першу чергу, коли полички з соняшниковою олією були абсолютно пусті, а потім ціна на неї злетіла в чотири рази.

І якщо говорити про те чи змогли замістити наприклад по деяким продуктам, то я вам скажу так: у 2021 році Україна займала в країнах Європейського Союзу частку в 80% з нашою соняшниковою олією. Уявіть собі, що ми фактично монополісти на величезному ринку Європейського Союзу. Як ви думаєте, яким став цей відсоток в 2022 році? На жаль, він знизився на 7,5%, але майже 80% – це все ще дуже багато. Україна зі своєю олією продовжує займати високу позицію на Європейському ринку. Це, по-перше, говорить про те, що аграрні ринки можуть бути нееластичними і важкими для переналаштування. Це також означає, що не всі країни світу можуть виробляти те, що виробляє Україна, якісно і в достатній кількості, що дає нам величезну конкурентну перевагу.

І до речі, чудово спрацювала з точки зору практичної постачання зерна в країни Африки програма “Green from Ukraine” президента Зеленського. Ми побачили, як вона сильно роздратувала росіян, тому що ми у них забрали ось цей інформаційний наратив, який вони скрізь гнали, про те, “Україна експортує цим зерновим коридором своє зерно в першу чергу в багаті країни, бідним нічого не дістається”. І ось цією програмою “Green from Ukraine” ми просто сказали: “Хлопці, мовчки будь ласка”, тому що ми веземо до Сомалі, ми веземо в Ліван і в найбідніші країни – а там, не забуваймо, мова йде дійсно про виживання людей.

На сьогодні, у нас три найбільші покупці наших зернових: Іспанія, Китай і Туреччина. Китай у нас продовжує купувати величезну кількість зернових, хоча теж були дуже великі побоювання, що Росія скористається війноюі спробує замінити нас на китайському ринку. По-перше, не все можна, по-друге, знову ж таки, якраз от завдяки тим санкціям, фінансовим, страховим, всім іншим перепонам, росія не може так вільно торгувати. Ну і все-таки є певні речі, які краще купувати у України, ми маємо конкурентну перевагу

Юрій: Ольго, ви вже зачепили цю історію трошки з європейськими фермерами, котрі можуть бути незадоволені. Наскільки оці фермери європейські будуть відчувати більш посилену конкуренцію з боку нашого бізнесу? Наскільки в них є політичний важіль, наскільки вони можуть впливати на рішення?

Ольга: Історія не нова. Лобісти різних секторів працюють вже давно, та ми з ними навчилися в багатьох випадках все-таки знаходити спільну мову. Хоча вони, звичайно, захищають своїх інтереси та виробників локальних, ми це бачили на прикладі французьких птахівників, які дуже агресивно поводяться і захищають свій ринок. Ось така інша ситуація зараз, тому вона не є новою чи критичною. Це дуже часто роздувається просто і використовується певними політичними силами. Європейський союз пережив вступ таких великих агровиробників, як Румунія та Польща, тому в них досвід є та там теж були величезні побоювання.  

По-перше, Україна має значний потенціал для створення великої доданої вартості для країн Європейського Союзу. Я бачу, що вже починається таке розуміння на рівні Брюсселю, що чкщо Україна стане повноправним членом Європейського Союзу, то ЄС стане дуже крутим гравцем на світових ринках.Тут треба нервувати американським фермерам через приєднання України до ЄС, а не польським. Тому що, коли об’єднаються польські, українські, німецькі, французькі і іспанські фермери, то тут буде досить важко іншим представникам, які хочуть продавати свою аграрну продукцію. Десь з цієї точки зору потрібно розглядати це питання. 

Але цей шлях не буде таким швидким, як нам, можливо, хотілося б. Аграрний сектор завжди в усіх перемовинах про Зони вільної торгівлі розглядається окремо, через певні складнощі і через важливість цього сектору для країн. Треба дати можливість зрозуміти Європейському Союзу, що ми будемо для них посиленням, а з іншого боку, це має стати для нас можливістю створити ось цей високотехнологічний, людиноцентричний, кліматично адаптований, абсолютно новий, покращений український агросектор. Це дозволить нам працювати ще більш ефективно, ніж ми це робили до 2022 року.

Юлія: Пані Ольго, я маю зізнатися, що ви нас сьогодні просто підкорили своєю економічною аргументацією. Я дуже тішуся, що така людина, як ви, працює власне, послом з особливих доручень МЗС, тому що цінності геополітики – це дуже важливі речі, але економічна аргументація, фахова, є дуже важлива. Я бачу, як ви зачіпаєте оці важливі струни, і це дуже тішить. Так само, як ваша енергія і оптимізм, котрого нам зараз потрібно на початку цієї весни і через рік після великої агресії його потрібно багато.Тому дякую, що ви поділилися з нами і слухачами. 

Ольга: Дякую за запрошення.

Юлія: З вами була передача про економіку. З нами була Юлія Мінчева з Вокс Україна, Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії, пані Ольга Трофемцева — посол з особливих доручень МЗС і дуже класний експерт в аграрній політиці і в аграрному бізнесі. Ми дякуємо Громадському радіо, на хвилях якого ви можете нас слухати, (або на будь-якій подкаст-платформі). До наступних зустрічей!