165. Які наслідки матиме перенаправлення “військового” ПДФО з бюджетів громад на оборону? Юрій Гайдай

Дисклеймер: щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Вітаю. З вами знову передача «Що з економікою?» на хвилі Громадського радіо і також на усіх основних подкаст-платформах. Це спільний проєкт Вокс Україна та Центру економічної стратегії.

З вами сьогодні Юрій Гайдай, старший економіст ЦЕС. У нас трішки незвичний новий формат передачі. Цей випуск буде присвячений змінам, внесеним до бюджетного кодексу України, законопроєкт 10037 щодо забезпечення підтримки обороноздатності держави та розвитку оборонно-промислового комплексу.

Ми з вами поговоримо коротко, що змінює, власне, цей законопроєкт, як він вплине на місцеві бюджети, чому він був запропонований. Послухаємо прямі цитати Сергія Марченка, міністра фінансів України, з дискусії про військовий ПДФО і місцеві бюджети, яка проводилася цього тижня Центром економічної стратегії.

Отже, що змінює законопроект 10037. Він стосується, в першу чергу, військового ПДФО, тобто податку на доходи фізосіб, який сплачується з грошового забезпечення військовослужбовців.

Як і податок з усіх інших доходів ПДФО, 64% цієї суми податку на доходи фізосіб у нас зараховується у місцеві бюджети. До війни це було 60%, але потім додали ще 4% для того, щоб додатково підтримати місцеве самоврядування.

Цим законопроектом сума ПДФО з грошового забезпечення військових, яка зараховувалася в місцеві бюджети, спрямовується в державний бюджет. Цього року, з 1 жовтня по 31 грудня, передбачено, що 50% цієї суми піде на Держспецзв’язок, на дрони, і стільки само піде Міноборони на закупівлю артилерійських систем.

Тут іще питання, як це буде реалізовано, тому що на дворі вже листопад, і ці кошти вже були зараховані місцевим бюджетом. Але це окреме питання.

От наступного року і, можливо, в наступні роки, поки не буде скасовано воєнний стан, ПДФО буде розподілятися в таких пропорціях, власне військове ПДФО: 45% буде йти Держспецзв’язку на дрони.

На рік прогноз цієї суми близько 43 мільярдів гривень. Ще 45% на Мінстратегпром для розгортання власного виробництва боєприпасів та зброї. І 10% буде спрямовано розпорядникам сектору безпеки і оборони, це військовим частинам, пропорційно до того, скільки вони цього ПДФО сплачують. Тобто військові частини отримають близько 10 мільярдів гривень на рік для того, щоб оперативно адресувати якісь свої гострі потреби.

Також з 1 січня наступного року акциз, який йшов у Дорожній фонд раніше, теж буде спрямований у Держбюджет на потреби оборони. Окрім місцевої частини, 13,5%, трішки менше, які залишаться у місцевих бюджетах.

Чому ці зміни є важливими, чому вони взагалі були ініційовані?

Центр економічної стратегії оцінює, що наступного року загальні потреби у фінансуванні українського держбюджету будуть близько 53 мільярдів доларів. Це вражаюча сума, вона величезна. Вона в себе включає як дефіцит бюджету, котрий буде близьким до 40 мільярдів доларів, так і обслуговування і частково погашення боргу держави.

Близько 20% цієї суми держава планує залучити на внутрішньому ринку через облігації внутрішньодержавної позики. Все решта – це внесок, який мають зробити наші партнери. Це Євросоюз, Сполучені Штати, МВФ та інші кредитори.

Стосовно повноти такого фінансування поки є велика невизначеність. Давайте послухаємо Сергія Марченка, який говорить, що на сьогодні близько 29 мільярдів доларів з цієї суми загальної потреби, ми поки не маємо як профінансувати.

«Зараз в нас непокрита зовнішня потреба, я вже зазначив, 29 мільярдів, це неіндифіковані видатки. 29 мільярдів доларів. Це моя проблема, як їх закрити. Це проблема уряду, проблема посольств, проблема президента. Ми шукаємо, як закрити ці 29 мільярдів.

Я скажу, якщо не буде 5 мільярдів ці 20, це маленька проблема. І ми знайдемо спосіб вирішення, в тому числі з урахуванням позиції органів місцевого самоврядування. Якщо це буде 10 мільярдів, це теж в принципі вирішувана проблема в рамках бюджетного поля. Десь скоротимо видатки, десь, можливо, податки збільшимо.

Але якщо ця проблема буде 20 мільярдів, то я, чесно кажучи, не знаю, хто і за що ми зараз боремося. Чисто з точки зору наших обмежень, в частині оподаткування ми дійшли межі, і в частині запозичень внутрішніх ми також близькі до межі. Тому пошук внутрішніх ресурсів – це зараз найбільше нагальне питання.»

Ви почули міністра фінансів, який каже, що ми вже підійшли до межі того, як ми можемо збільшувати оподаткування. Ми підійшли до межі залучення внутрішніх ресурсів, внутрішніх запозичень. Це щодо державного бюджету.

А як щодо місцевих бюджетів?

Насправді в місцевих бюджетах ситуація трішки краща, тому що у зв’язку, зокрема, з тим, що значно зросла кількість військовослужбовців і значно зросли їхні зарплати з початком вторгнення, відповідно, зросли і надходження військового ПДФО.

Тому, наприклад, у цьому році за 9 місяців місцеві бюджети усіх рівнях, місцеві бюджети міських громад, сільських та селищних, обласні бюджети, вони разом за перші три квартали накопичили майже 95 мільярдів гривень профіциту. Тобто їхні доходи перевищили видатки на 95 мільярдів гривень.

Це сума, котра співмірна з місячними податковими надходженнями до бюджету, навіть трішки більше. І ця сума, вона лежить на рахунках органів місцевого самоврядування. Тобто, у нас в місцевих бюджетів є доволі значний ресурс. І тому уряд вирішив цим ресурсом скористатися.

Ми змоделювали на даних за 9 місяців, як виглядає структура місцевих бюджетів за станом їх виконання. На сьогодні ситуація виглядає наступним чином: в нас є всього 154 бюджети громад, які мають дефіцит. Переважно це дефіцит до 10 відсотків, там лише 28 громад мають більші дефіцити. Всі решта громади є профіцитними. Причому 372 громади мають профіцит більше 25 відсотків.

Ми змоделювали, як би виглядали ці бюджети без військового ПДФО. Якщо б вони просто перестали отримувати військове ПДФО. І ми бачимо, що в нас було б 492 бюджети з дефіцитом, з окупним за 9 місяців 31 мільярд гривень.

І в нас би було 966 бюджетів з окупним профіцитом 47,5 мільярдів гривень. Тобто більшість бюджетів, 966 з трішки менше, ніж 1500 активних на сьогодні місцевих бюджетів, вони все одно залишаються з профіцитом. Тобто у них достатньо доходів для того, щоб перекрити видатки.

Для тих бюджетів, які, власне, дефіцитні, змінами передбачена додаткова дотація, яка має принаймні довести їхні доходи до рівня, який був у 2021 році, тобто до повномасштабного вторгнення.

Відповідно, говорити про те, що місцеве самоврядування втрачає свою незалежність, втрачає можливість фінансувати свої видатки або навіть допомагати армії, не доводиться. Тому що більшість бюджетів досі матимуть надлишок. Я особисто сподіваюся, що вони його зможуть спрямовувати далі на підтримку оборони, причому спрямовувати більш ефективно, ніж зараз.

Тут окрема історія, напевно, бюджет міста Києва, в якому за перші 9 місяців позитивне сальдо, переважання доходів над видатками, становило 16 мільярдів гривень. І навіть без військового ПДФО у Києва залишається 12 мільярдів гривень профіциту. Це за 9 місяців, тобто не за повний рік. Я думаю, це доволі показові цифри і зрозуміло, чому ми бачимо кожного тижня, як кияни збираються біля КМДА, вимагаючи спрямувати додаткові кошти з міського бюджету на потреби оборони.

От вам іще одна цікава цифра про те, скільки спрямовують громади на підтримку армії у цьому році. Далі знову пряма мова міністра фінансів.

«Обсяг підтримки сектору безпеки оборони протягом місяця коливається в середньому близько 150 мільярдів гривень. Це в середньому 5 мільярдів гривень на день. Я не знаю, наскільки вистачить спроможності місцевих бюджетів, навіть якщо вони розказують, що вони будуть докладати надзвичайно великих зусиль, на скільки днів.

Тому що за тою інформацією, яка в нас була, обсяг – це не більше 20 мільярдів гривень. Це означає, що ми зможемо протриматись чотири дні. Ми можемо протриматись чотири дні за рік. Це той обсяг коштів, який зараз спрямовується з місцевих бюджетів на підтримку армії. Я взяв по максимуму. Я не думаю, що ця сума є вищою.»

Отже, підсумуємо. Тут з огляду на те, що ви почули, думаю, стає краще зрозуміло, що спрямування власне цих коштів військового ПДФО на потреби оборони, воно справді є доцільним.

Власне, немає насправді у уряду особливо вибору. Тобто цей законопроект по змінам до бюджетного кодексу по військовому ПДФО і по акцизам, він приносить майже 6 мільярдів доларів. Це відчутно зменшує обсяг тої проблеми, яку потрібно буде закрити протягом року. І близько 100 мільярдів з цієї суми, 100 мільярдів гривень – це військовий ПДФО.

Ми очікуємо, що загальний негативний сальто дефіцитних місцевих бюджетів в 2024 році буде в межах 40 мільярдів гривень і передбачена додаткова дотація має бути достатньою для того, щоб перекрити цей дефіцит. Відтак, бюджети залишаються спроможними, зможуть виконувати громади власні функції.

Середньостроково, напевно, найкращим рішенням проблеми дезбалансів місцевих бюджетів є зміна методу зрахування ПДФО. Тобто зрахування його не за місцем реєстрації роботодавця, а за місцем проживання робітника, громадянина, так як це є в переважній більшості країн Євросоюзу, за винятком однієї чи двох.

Це створює той зв’язок між сплаченими податками і отриманими від громади послугами, також зв’язок між тим, що ти сплачуєш податки, фінансуючи місцеву владу, конкретно, яку ти обираєш, і це добре з політичної точки зору.

І ще один момент, про який я хотів сказати, це згадати коментар Євгенія Сильвестрова, який працює в Офісі підтримки змін в системі Міністерства оборони України, щодо тих 10% які будуть спрямовані на військові частини.

Тут теж будуть певні наслідки, тому що якщо раніше фінансування від місцевих бюджетів отримували військові частини, які активно робили запити на отримання субвенцій, зараз ці військові частини отримуватимуть менше. При цьому якраз багато частин, які не були такими ініціативними, отримують більше коштів, ну от у вигляді тих 10% від військового ПДФО.

Далеко не всі замовники, напевно, зможуть ефективно ними розпорядитися, тому що для цього потрібна закупівельна спроможність. Ці кошти просто зваляться на них і буде постра потреба їх використати. Командування буде тиснути на підпорядковані військові частини щодо цього.

Це виклик, це з одного боку можливість, це оперативна гнучкість у закупівлях, але з іншого боку вона вимагає також підвищення професійного рівня закупівель у військових частинах. Я дуже сподіваюся, що наступний рік буде роком такого зростання ефективності.

Це був наш такий спеціальний випуск про зміни до бюджетного кодексу і те, як ці зміни вплинуть на місцеві бюджети. З вами був Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії. Це була передача «Що з економікою?» на хвилі Громадського радіо.

До наступних зустрічей!