29. Про доступну іпотеку та кредити можна забути, якщо мінімалка зросте на 30%

Юлія Мінчева: Вітаю, ви слухаєте подкаст “Що з економікою?” на Громадському радіо. В студії ведучі Юлія Мінчева з VoxUkraine.

Андрій Федотов: І Андрій Федотов з Центру економічної стратегії.

Юлія Мінчева: А ще ми дуже тішимось, тому що з нами сьогодні гість в студії, не по скайпу. З нами сьогодні Олексій Блінов, він керівник аналітичного відділу Альфа-Банку. І говорити ми будемо сьогодні про мінімальну заробітну плату, про ініціативи з її підвищення, і чому, хоч це й не найкраща ідея, проте вона вже починає втілюватися. Чому вплив зросту мінімальної заробітної плати не настільки очевидний, як може здаватися на перший погляд? Наприклад, коли кажуть про підвищення платні, вам може здатися, що це класно, бо людям будуть платити більше. Направду, це зовсім не так. І більше того, скоріше за все, з цих причин в нас якраз будуть більше забирати. Але детальніше, ми поговоримо про це в наступні пів години.

Андрій Федотов: Олексію, знаєте, під час виборчих кампаній, тези щодо того, що потрібно підвищувати мінімальну зарплату лунають достатньо часто. І ми навіть в минулому році аналізували, в Центрі економічної стратегії, ці тези, як популізм. Коли вам обіцяють підвищення мінімальних зарплат, але не розповідають, як взагалі працює економіка. Навіщо потрібна мінімальна зарплата, хто її придумав, і на що вона справді впливає? Чи робить вона людей багатшими?

Олексій Блінов: Добрий день, це звісно питання філософсько-риторичне: чи робить людей багатшими мінімальна заробітна плата? Очевидно, що відповідь – ні.

Юлія Мінчева: Оксюморон в реченні.

Олексій Блінов: Я, як економіст і людина, яка розуміє математику і, яка теж є найманим працівником, більше вболівав би за те, щоб в Україні зростала середня заробітна плата. Адже це показник добробуту. Знаєте, дуже багато розмов із приводу мінімальної заробітної плати, усі вони передусім стосуються спроб зрозуміти: це багато чи мало? 4 723 — це що? Часто вдаються до порівнянь із середньою зарплатою. Тобто, якщо у тебе зарплата мала, як відсоток середньої, то це нібито погано для захисту інтересів малооплачуваних працівників. Якщо відсоток великий, то це наче добре. Але ми можемо собі уявити абсурдну економіку, де мінімальна заробітна плата практично дорівнює середній, і країна та її економічний стан точно не видаються багатими. Тому це питання соціальних стандартів, і воно дуже багатогранне.

Я б завжди починав з визначення груп інтересів, стейкхолдерів, дотичних до мінімальної зарплати. Передусім, в народі часто вважають, що є тільки дві групи інтересів. Зрозуміло це ті, хто платить цю зарплату, і скоріше за все вони постраждають від підвищення. І ті, хто отримують заробітну плату, скоріше за все, вони виграють від підвищення. Але ми забуваємо, що в такому складному питанні як мінімальна зарплата, є ще принаймні дві групи інтересів. Третя група це ті, у кого є обов’язкові платежі, що якимось чином пов’язані з мінімальною зарплатою. Я наведу простий приклад. На наступний рік нам пропонується 30% зростання мінімальної зарплати. До неї прив’язаний податок на нерухомість. І, що у нас сталося в економіці чи у зростанні цін на нерухомість, що твій платіж для держави має зрости на 30%? І четверта, найбільша група, це всі ми одночасно, вона включає і першу, і другу, які між собою перетинаються. У цьому певний макроекономічний сенс, а саме, як взагалі це вплине на добробут держави, прискорення споживання та економіки і можливі інфляційні ризики. Я думаю, що про це ми будемо багато говорити. Але дуже важливо окреслити ці чотири групи. Дуже часто дискурс в Україні зводиться тільки до перших двох (працівники і працедавці). Ті, хто виступають за підвищення зарплати виділяють у групу «2А» — це мінімізатори, ті хто доплачують частину в конвертах.

Юлія Мінчева: З мінімальної зарплати вони можуть платити менше.

Олексій Блінов: Таким чином, вони скорочують свої податкові зобов’язання. Такі як ПДФЛ, тобто податок на доходи фізичних осіб. І ще за рахунок тієї людини, на яку нараховується ЄСВ (єдиний соціальний внесок), який в теорії має бути вашою майбутньою пенсією, але це зовсім не так через спотворену пенсійну систему. Тобто, вони за рахунок цього працівника фактично зменшують його пенсійні внески. Хоча ми знаємо, що в нашій системі жодного зв’язку між твоєю пенсією і тим, що ти платиш ЄСВ, на жаль, практично немає. І з плином часу цей зв’язок стає все більш примарним.

Андрій Федотов: Кабінет Міністрів нещодавно опублікував свій прогноз щодо зростання економіки в наступному році на 4%. Тож таке зростання мінімальної зарплати на 30%, як воно взагалі вплине на тих людей, які насправді отримують мінімальну зарплату? Чи, з точки реальної економіки, наскільки вони почнуть справді заробляти більше? Чи бізнес почне платити більше податків з кожної людини, яка отримує мінімальну зарплату?

Олексій Блінов: Хороше питання. Насправді питання підвищення мінімальної заробітної плати виникає у зв’язку з певними політичними моментами, наприклад, з майбутніми місцевими виборами.

Юлія Мінчева: “Покращення” треба вже сьогодні показувати?

Олексій Блінов: “Покращення вже сьогодні”. Мені шкода керівників малого бізнесу, бухгалтерів і тд. Зараз хочуть запровадити 5 000 мінімальної заробітної плати, з першого вересня. І хоча рішення щодо законопроекту ще не ухвалено, проте всі розуміють, що, скоріше за все, він буде прийнятий. Ми розуміємо, чому саме 1 вересня – у жовтні вибори, це потрібно. Це демонструє проблему політизованості цього показника. У нас кожного року відбувається перегляд мінімальної зарплати. Наразі не йдеться про те, щоб зовсім позбутися мінімалки, хоча це дуже цікаве питання.

Юлія Мінчева: Хоча, можливо, окремо про це можна буде поговорити.

Олексій Блінов: У деяких країнах, які ми вважаємо соціально захищеними.

Юлія Мінчева: Тобто це Норвегія, Данія, Швейцарія, Швеція в них немає мінімальної зарплати, і люди не страждають.

Олексій Блінов: Той самий соціалізм, про який Микита Хрущов казав: “Чому у цих капіталістів є соціалізм, а в нас досі немає”. У цих країн немає мінімальної зарплати при максимальному захисті працівників — це окрема історія і тема для окремої бесіди. Але у нас щороку відбувалося підвищення мінімальної зарплати. Наприклад, цього року, в нас зростання МЗП до 5 000, підвищення було до 13%. Зараз, з урахуванням того, що додаються 4 місяці, підвищення буде 15%. Це при тому що економіка в гривнях номінально зростає (тут можна сперечатися, ви знаєте, що є різні оцінки спаду ВВП, можливо, різні оцінки дефлятора, тобто інфляції). Але, мабуть, не більше ніж на 0% вона зростає цього року в гривні. І тому на тлі економіки можна сказати, що зростання, яке було закладено на цей рік, воно є досить щедрим. Якщо дивитися на попередні роки, то в нас зростання ВВП і мінімалки, були приблизно однаковим. І це було нормальним, це тримало баланс. Щодо наступного року ми можемо взяти прогноз уряду. Вони прогнозують зростання ВВП менше ніж на 15% в гривні, виходить менше ніж 14%. Залежить від того, як ми оцінюємо ВВП цього року. А мінімалка 30%, це означає, що ми втручаємось в економічний баланс і змінюємо це співвідношення. І це макроекономічне втручання не може пройти непомітно. У нас є історичні аналогії, у 2017 році мінімалку було підвищено вдвічі.

Юлія Мінчева: Так, з 1600 грн. до 3200 грн., це теж було незрозуміло, чому саме на 50%. З одного боку, було зрозуміло, чому так. Але з іншого, не зрозуміло чому все ще не використовуються розрахунки, немає моделювання, чому ми підвищуємо мінімальну заробітну плату. Саме це рішення є дуже політизованим.

Олексій Блінов: Ніхто не може пояснити, у чому полягає формула переглядів. І дуже часто і підозріло ці перегляди проходять під вибори. Тобто, як ми говорили вище, уряд в склав прогноз на 3 роки і, що вони показали? Що у них ВВП на рік зростає від 12% до 14%, більш менш рівномірно в гривні 2021, 2022, 2023. Але, що вони роблять з мінімалкою? Мінімалка в перший рік — 2021, має зрости на 30%, а потім 7%. Фактично вони беруть соціальний кредит у майбутньому за рахунок більшого бюджетного дефіциту зараз. От дійсно, як ви правильно сказали – “покращення вже сьогодні”. Це виглядає певним політичним втручанням в макроекономічний баланс, який склався. І чи він є виправданим — це дуже суперечливе питання.

Наприклад, які у нас є проблеми в економіці? Трудова міграція. Ми знаємо, що у нас є формально понад 16 млн. робочої сили, але реально з них в Україні працює приблизно 13 мільйонів. Оцінки приблизні. Чи зупинили ми це подвоєнням мінімалки в 2017 році? Здається, ні. На рівні спостерігача ми бачимо, що у 2018-19 році тільки прискорювалась трудова міграція. У тому числі, ми бачимо це через статистику переказів так званих заробітчан в платіжному балансі (через певні непрямі показники, перетини кордону і так далі). Ми не змогли зупинити підвищенням мінімалки, тому що скільки в Україні не підвищуй, а в Польщі вона..,

Юлія Мінчева: Все одно вища.

Олексій Блінов: 3000 злотих буде.

Юлія Мінчева: Ми в VoxUkraine розглядали як змінилась ситуація після підвищення мінімалки в 2017-ому році. Одним з обґрунтувань підвищення є твердження про те, що це сприятиме зростанню всіх зарплат. Але ми тоді помітили, що, ні, не сприятиме. Натомість більше зароблятимуть ФОПи. Тобто наша гіпотеза — частина перейшли саме на такий метод оплати праці. Оптимізація оподаткування і трудових відносин водночас не дає державі вирішити проблему і не гарантує того, що всім починають більше платити. І, у той самий час, накладає певні обмеження на всіх через податки. У дослідженні ми побачили, що третина населення працевлаштована в державному секторі так або інакше, це 17-19%, це або безпосередньо в органах державної влади або управлінні, і частина в державних підприємствах. А в них все прив’язано до мінімальної зарплати (соц.пакет та інше). Таким чином, виходить певний дисбаланс і диспропорція на ринку. Їх або треба буде скорочувати, якщо це, наприклад, державне підприємство або платити податки з бюджету. Настільки все пов’язано, що ти не можеш штучно втрутитись і сказати, що тепер всі будуть отримувати більше, ні, не будуть.

Олексій Блінов: Ну так, тому державний сектор поєднує фактично першу групу (ті, хто отримують зарплати) і 4 групу (всі ми). Тому що ми розуміємо, з чиїх кишень платяться усім зарплати в державному секторі.

Юлія Мінчева: Тут треба казати, що це і лікарі, і вчителі, тобто це не якісь умовні люди, що працюють на державу, це також люди, які працюють для кожного з нас.

Андрій Федотов: Ми говоримо про те, що держава профінансує зростання мінімальної зарплати з дефіциту. Наскільки можна сказати, що всі, хто працює на державу, в наступному році будуть отримувати цю мінімальну зарплату. Тобто у всіх одночасно підніметься мінімальна зарплата чи у держави є також свої інструменти оптимізації ринків?

Олексій Блінов: Я думаю, що про оптимізацію мало хто думає. Якби у владі були оптимізатори, можливо, ми б мали менший дефіцит бюджету і менші податки. На жаль, оптимізація працює зовсім в інший бік: як більше витратити за наші з вами кошти. У держави є свої нюанси розрахунку заробітних плат, так званий перший розряд єдиної тарифної сітки. Він зазвичай менший за мінімальну зарплату, але його переглядають разом з мінімалкою на аналогічний відсоток, все відбувається лінійно. І наскільки я знаю, зараз теж заплановано його перегляд відповідно до мінімальної зарплати. Тобто можна вважати, що зарплати, принаймні для низькооплачуваних державних службовців, теж підвищаться на 30%. Але, ви знаєте, що там дуже складна історія з преміями, які можуть іноді давати фактично другу зарплату в місяць. Є нюанси.

Андрій Федотов: Центр економічної стратегії у минулому році публікував дослідження “Зарплати в державному секторі”. Ми зрозуміли, коли дивились на структуру цих зарплат, що десь 50% люди отримують саме через ці бонусні та преміальні формати. Проблема в тому, що вони отримують всі ці виплати разом із преміями, але все одно це менше, ніж нижчий рівень зарплати в приватному секторі. Це справді конкурентна зарплата, але якщо ти отримуєш всі премії, всі бонуси і нарахування за стаж роботи. Умовно кажучи, якщо ти працюєш у бізнесі, ти отримуєш якусь зарплату, яка тебе влаштовує плюс якісь бонуси за твою ефективність і продуктивність. У державному секторі, ти отримуєш, якщо у тебе нормальні стосунки з керівництвом.

Олексій Блінов: Ну може і такий нюанс. Але державний сектор є більш захищеним від криз. Якщо ви дивилися динаміку зарплат під час карантину, то в економіці вона суттєво просіла. Є галузі які дуже постраждали від коронакризи: готелі, ресторани, особливо, цікаві в рамках нашої цієї другої групи, в рамках мінімізації. Але, якщо ви дивитесь на державний сектор, спостерігається повна відсутність впливу карантину.

Юлія Мінчева: Вони в цілому не залежать від «погоди за вікном».

Олексій Блінов: Проте часом люди, зайняті у цих секторах, виконують дуже багато важливих функцій. І варто нормально ставитися до цих робочих місць. Це часто люди, які не багато заробляють і чесно роблять свою справу. Але, я думаю, що велика частина офісних працівників могла бути у стані напів відпочинку, без втрати зарплат. У бізнесі важче, в нас не сховаєшся від роботи, навіть в карантин.

Андрій Федотов: У нас Уряд і Міністерство економіки, дуже багато наголошують на тому, що їх завдання — підтримати бізнес, зважаючи на карантин, падіння економіки, шляхом певних податкових пільг та доступних кредитів. З іншого боку, ми говоримо про підвищення мінімальної зарплати. І ви кажете про те, що це вдарить по роботодавцях, які змушені будуть платити більше податків з цих мінімальних зарплат. Як це вписується в одну стратегію? Як ви оцінюєте цей вплив на малий та середній бізнес?

Олексій Блінов: Якщо ми будемо розглядати макроекономічний ефект, то це суперечить заявленим раніше напрямам. Весною нам обіцяли створення робочих місць, у великих кількостях, хоча, на мій погляд, таке збільшення непотрібно. Я завжди двома руками і ногами за збільшення ВВП, але бажано в реальному вираженні, а не в номінальному, за рахунок інфляції. Якщо рахувати в номінальному, то у нас ВВП кожні кілька років подвоюється.

Зрозуміло, що вимушене підвищення зарплат ставить дилему перед роботодавцями. У нас є певні колишні міністри, які вважають, що всі, хто отримують мінімалку, це якісь мінімізатори, отримують зарплату в конвертах і так далі. Можливо, людина давно не була в регіонах і розуміє, що в Києві 4723 грн — це смішно. Але я, навіть як Голова Ревізійної Комісії ОСББ в Києві, можу сказати, що заплати по 5 тисяч — це реальність для низькооплачуваних працівників. Україна поки що, на жаль, не така багата країна.

Юлія Мінчева: Ну і вся країна — це не Київ. Десь в районному центрі, направду, на 5 000, маючи власне житло, можна цілком гідно жити.

Олексій Блінов: Так, а якщо взяти регіони, у яких менше ІТ-підприємств та підприємств, які видобувають залізну руду і так далі.

Юлія Мінчева: Або наглядових рад держкомпаній.

Олексій Блінов: І мінімум наглядових рад державних компаній, ви абсолютно праві, для балансу. То там і середня зарплата дуже-дуже скромна, не кажучи вже про людей на мінімалці. У будь-якому разі це реальні люди, яких дуже багато. Якщо брати офіційно, у нас є реальний розподіл працівників за рівнем зарплати. Трохи вище мінімалки отримують 10% офіційно працевлаштованих, на підприємствах від 10 працівників і більше. Їх дуже багато, і мені, як працедавцю (це 2 група інтересів) держава каже: “Ти маєш людям платити на 30% більше з цього року.” Хоча я, наприклад, планував звісно певне зростання економіки, інфляцію, що і міг би дати 10%. Але в 2021 цьому умовному роботодавцю потрібно викласти додатково 20% окладу.

Юлія Мінчева: А звідки ти їх візьмеш?

Олексій Блінов: Це повертає до цілої сітки макроекономічних впливів. По-перше, ти можеш думати: “ У мене є 5 прибиральників на великому робочому об’єкті, впораємося чотирма, одного звільнимо.” Така стратегія протирічить створенню робочих місць.

Другий варіант: “Я не можу підвищувати ціну на товари, до того ж є конкурентний ринок, а в країні чергове зубожіння після коронакризи, як кажуть політики з телевізорів. Мені доведеться, брати з бюджету для інвестицій. Наприклад, ми планували доюудувати цех. Таким чином доведеться на рік або на два відкласти ці плани, щоб платити людям зарплати.” Як це стимулює ВВП — це велике запитання. Оскільки ми розуміємо, що частина ВВП, піде додатково на споживання через ці зарплати. А інвестиційна складова, у нас і так дуже мала. Тобто 15% ВВП інвестицій, з яких дві третини це просто регулярне оновлення основних фондів. Наприклад, металурги не можуть не замінювати прокатні валки щороку.

Юлія Мінчева: Але це їм не надто допомагає оптимізовувати свої витрати чи бути більш ефективними.

Олексій Блінов: Це інвестиція, яка є частиною виробничого процесу. Ти не можеш її не робити. А нових інвестицій немає. Я розумію, що можна малювати показники або розрізати стрічки про відкриття якихось об’єктів, але це не дає впливу на економіку великої країни. І ми розуміємо, якщо ти в економіку даєш рибу, її за рік з’їдять і потім прийдуть знову за рибою.

Юлія Мінчева: Що і відбувається зі споживанням.

Олексій Блінов: А інвестиції, це коли ти створюєш вудочки і ними «ловлять рибу» і дають потім ресурс для підвищення зарплати, не тільки мінімальної, середньої, а будь-якої. Там, де пощастить, це вже питання галузево-економічне. Тобто це другий негативний ефект, що частину інвестицій все ж таки просто забирає ресурс. Брати в банку кредит на підвищення зарплат – це нісенітниця, це я вам як банкір кажу.

Юлія Мінчева: Я думаю його і не дадуть. Це може бути нова ініціатива уряду: давати кредит на підвищення зарплат. Але це погані поради.

Олексій Блінов: І третій варіант це – просто підвищити ціни, але це веде за собою другорядні макроекономічні ефекти. Наприклад, ми розуміємо, що процентні ставки в економіці, вони прив’язані до інфляції, як через політику Національного банку так і самостійно. Тобто якщо, наприклад, ми побачимо, що інфляція буде 8 % замість нинішніх 2% наступного року, то я думаю, що банки не будуть чекати на Національний банк і почнуть переглядати ставки тим, у кого є депозити.

Юлія Мінчева: Їм треба перекрити інфляцію все одно.

Олексій Блінов: Ми маємо залучати гроші. Гроші в нас, де в Україні залучаються? Це гроші вкладників. Зараз, коли інфляція низька, ви знаєте, що ставки за депозитами у нас рекордно низькі — 9%. Зі скрипом, не звик український вкладник, але несе гривню.

Юлія Мінчева: Він і до 2% інфляції не звик, але звикне може.

Олексій Блінов: А потім він знову захоче двознакову ставку за депозитами”. І відповідно з цього буде грати ставка за кредитами, все пов’язано. І це знов таки, в нас заявлена політична ціль – дешевий кредит в економіці, зниження відсотків. Про іпотеку можна забути.

Юлія Мінчева: У 2017 році, ми побачили, коли піднялась мінімальна зарплата, інфляція також на 2 і 3 пункти зросла. Декілька років НацБанк її занижував до сьогоднішнього рівня.

Олексій Блінов: Це значно відстрочило досягнення інфляційного таргету. Формально інфляція, можливо, і не несуттєво прискорилася, тому що є базова інфляція, яка саме монетарно визначається. Вона прискорилась майже до 10. Але є показник споживчого кошика по овочам, фруктам, який рухає оцей загальний показник, що є досить дивним, особливо, якщо порівнювати з сусідами. Але це задало певний інфляційний фон, який доведеться побороти у на наступні роки. Варто зазначити, що в нас в економіці зараз, на мою думку, зарплати не є найбільшою проблемою. Дивіться, ми зараз з вами сидимо в цих наслідках коронакризи. Державної служби статистики опублікували жахливу цифру ВВП за другий квартал, але зростання зарплат за перше півріччя — 6%. Це не так погано, зважаючи на те, що багато галузей досі тримають працівників у вимушених.

Юлія Мінчева: Так само зарплати зростали останні 3 роки без підвищення мінімальної зарплати. Ніхто не заважав бізнесу й іншим компаніям піднімати зарплати, коли вони бачили в тому необхідність, нагальність.

Олексій Блінов: У нас останні 3 роки зарплати зростають швидше за економіку. Це реальність, вона визначається, не політикою партії, а тим, що є для цього передумови. У нас жахлива демографічна ситуація допомагає працівникам. Чим більше поїхало, тим менше залишилося. Це пов’язано із нашим кордоном із Європейським Союзом. Тобто ті, хто тут залишаються мають можливість просити про премію і роботодавець готовий її виплатити, щоб не втратити працівника. Насправді, дуже важко знайти людей, коли частина з них їде кудись на аналогічно низькооплачувану роботу, але де платять більше.

Юлія Мінчева: Ти вже вимушений якось їх утримувати.

Олексій Блінов: Є друга частина демографії. Це молодь. Про це дуже мало кажуть, але це на 10 років визначає нам всю «макроекономічну погоду». У нас був провал народжуваності 20 років тому.

Юлія Мінчева: Так, в 90-х, і вони зараз якраз подорослішали.

Олексій Блінов: Знайти молодь на роботу адміністраторами в банки зараз дуже важко. Мінімалка дуже часто є платою не тільки регіональним робітниками чи “неблагополучним” категоріям. Якщо говорити про вік, то мінімалка найчастіше виявляється платою за чиюсь першу роботу. Якщо ми, наприклад, обмежуємо мотивацію наймати низькооплачуваних людей, то ми потенційно для частини нашої молоді закриваємо дорогу до першого робочого місця. Частина цієї молоді може обрати роботу закордоном, адже половина України обирає такий шлях.

Юлія Мінчева: Київська Школа Економіки, робили фантастичне дослідження про наслідки безробіття в молодому віці. Воно впливає далі на все твоє життя: ти менше заробляєш, ніж твої колеги, які працювали, коли були молодими. І тому тут негативні екстерналії, на жаль, присутні.

Олексій Блінов: Я думаю ви прекрасно знаєте, що в Європі спеціально, навіть в пресі поруч зі звичайним показником безробіття, вказують безробіття серед молоді. Тобто групи 15-24 – це дуже важливо.

Юлія Мінчева: Взагалі є купа досліджень і Нобелівських лауреатів. Гарі Беккер спеціалізується на людському капіталі і стверджує, що збільшення мінімальних зарплат скорочує зайнятість саме низькокваліфікованих працівників і тих, хто мало заробляє в короткостроковій перспективі. Підвищувати зараз мінімалку – це популізм, який нам всім дорого коштуватиме вже наступного року і в найближчі кілька років. Чесно кажучи, всі проблеми, які хочуть вирішити в уряді цим кроком, по-перше, не вирішуються, а по-друге, суперечать заявленим поставленим цілям. Ми сподіваємось, що темпи зростання мінімальної заробітної плати будуть переглянуті. Можливо, вам здається що до 5 000 це ще не велике підвищення, але 6000 і 6500, що буде через пів року — це суттєво. І 30% за пів року – це також суттєве підвищення, яке економіка, поки що не може собі дозволити. А вона не росте так, як нам це хочеться.

Олексій Блінов: Підвищувати потрібно, але підвищення має відповідати можливостям економіки, в тому числі у момент коронакризи. Ми ще з вами не поговорили про малий і середній бізнес, який по вуха в мінімалці, як підприємці, так і роботодавці. Ми з ЦЕС робили статтю про підвищення мінімалки, де рекомендували розтягнути підвищення мінімалки не більше ніж на 15% на рік. І насправді 15% рік, це якщо взяти урядові 30%, 7%,  і 15%,15%,15%, повірте мені, останній варіант 15%, 15%, буде кращим для тих, хто отримує мінімальну зарплату.

Юлія Мінчева: Ми вам віримо, сподіваємось в уряді також почитають статтю зроблять правильні висновки.

Андрій Федотов: Мені здається, що і популізм передбачає, що людям хоч щось дають. А в нашому випадку їм підвищать і зарплату, і ціни, тому переваги від підвищення платні просто згорають.

Юлія Мінчева: Так. Ви навіть не відчуєте.

Андрій Федотов: Я думаю, що люди точно не підтримають такі «позитивні» зміни у їх житті. Дякую, що були з нами, це була передача ”Що з економікою?”. З вами був Андрій Федотов.

Юлія Мінчева: Юлія Мінчева з VoxUkraine та Олексій Блінов, почуємося скоро.

Андрій Федотов: Слухайте нас на Громадському радіо, на різних платформах Google подкастах і Apple подкастах. Ми виходимо на Громадському радіо в суботу, ввечері о 19:00.