183. Як відбувається адаптація українського агросектору до ЄС і що буде далі? Яна Охріменко

Дисклеймер: щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій: Доброго дня. З вами знову подкаст і передача «Що з економікою?». Ми виходимо на Громадському радіо і на усіх основних подкаст-платформах, також на YouTube.

Мене звати Юрій Гайдай, я старший економіст Центру економічної стратегії. І сьогодні в нас з вами такий спеціальний випуск, присвячений адаптації українського аграрного сектору до ЄС. Сьогодні ми з вами поговоримо про спільну аграрну політику Євросоюзу, що вона може означати для України, чи доведеться українським аграріям пилити шини під Верховною Радою або в Брюсселі, подібно до того, як роблять їх колеги в Брюсселі, Варшаві і Мадриді практично щороку.

І сьогодні нашою гостею є старша економістка Центру економічної стратегії Яна Охрименко, яка підготувала дослідження про адаптацію українського аграрного сектору до ЄС, про огляд прогресу і плани. А також ми доповнимо нашу розмову цитатами спікерів з нашої події, де ми дискутували, обговорювали це дослідження. Яна, привіт.

Яна: Доброго дня.

Юрій: Власне, спільна аграрна політика ЄС – це одна з ключових політик, на яку припадає левова частка бюджету Євросоюзу. Початкова функція спільної аграрної політики ЄС була підтримувати достойний дохід фермерів, щоб забезпечити сталу пропозицію аграрної продукції і забезпечити продовольчу безпеку ЄС.

Але аграрна політика має багато інших напрямків, таких як розвиток сільських територій, охорона навколишнього середовища. Власне, ці напрямки регулярно викликають збурення фермерів, котрі підлягають під регулювання цієї політики. Я тебе попрошу розказати трішки більше про історію цієї політики.

Яна: Власне, спільна аграрна політика утворилася одночасно з Європейською економічною спільнотою, що пізніше перетворилася на Європейський Союз. Це сталося в 1957 році. І я не хочу перевантажувати слухачів історичним контекстом, але тут, власне, зрозуміло, що ми говоримо про світ після двох світових воїн, тривалого періоду економічної стагнації та депресії між ними та, власне, до винайдення генетично модифікованої продукції.

Тобто, продовольча безпека була дуже на часі і спільна аграрна політика мусила її гарантувати. І тоді це відбувалося за допомогою встановлення квот на продукцію, субсидій на певні види аграрної продукції та інших заходів інтервенції. Але пройшло вже майже 70 років, спільна аграрна політика постійно оновлювалася і, відповідно, на наше щастя, ми про це ще поговоримо трохи пізніше, сучасна версія спільної аграрної політики більш орієнтована на вільний ринок.

З одного боку, це стосується заміни субсидій на продукцію, умовна виплата за тонну пшениці прямими виплатами. Тобто, виплата на гектар за умови дотримання всіх економічних, природоохоронних та інших норм. Я це підкреслюю, тому що є певні розбіжності між українською та європейською термінологією, тому я вважаю це важливо.

Юрій: Це, до речі, таке важливе зауваження, що з того часу, як створювалася спільна аграрна політика, продуктивність в агросекторі зросла дуже радикально і, власне, не настільки гострою. Зараз є питання продовольчої безпеки. Аграрії в тому ж ЄС виробляють значно більше аграрної продукції, при цьому залучаючи значно менше робочої сили, багато капіталу.

Стосовно, власне, сучасної версії аграрної політики, чому це добре, для початку дамо слово пану Тарасові Качці, регулярному гостю наших подкастів, і за сумісництвом заступнику міністра економіки і торгівельному представнику України. 

Тарас: У нас абсолютно інакша, потужна модель сільського господарства, яка виживає навіть в умовах війни і блокади морських портів. Тобто, такої живучості системи можна позалити. І тут, знову ж таки, є два фронти в дискусії. Цей тиждень в Брюсселі, він засвідчує, що з європейського боку є два фланги в цій дискусії політичної. Один фланг – те, що ми бачимо в медіа і в протестах, що українське має нульову собівартість, просто кинуть зернину в землю, і на ранок в тебе рефрижератор з м’ясом птиці просто стоїть, і ти вже заправлений бензином.

І навіть там дозвіл є, і переїжджаєш просто там, ось все. А є величезне крило людей, залучених в дискусію по аграрній політиці, які говорять, що без української ефективності оці особливо неекономічні цілі аграрної політики ЄС реалізувати неможливо. І тому Україна така, як вона є, ефективна, така ринково орієнтована, вона потрібна для неринкових цілей аграрної політики.

І це дуже-дуже надзвичайно цікаві дебати, які вже десь там в дуже специфічних умовах, тому що це про допуск-недопуск України на ринок ЄС, але вже формуються ці дебати в ЄС. І вони будуть тривати, незважаючи на те, чи відкритий розділ про переговори по аграрній політиці, чи не відкритий. І для чого вони будуть тривати? Тому що від того, як будуть точитися ці дебати, залежить перша дискусія щодо наступного покоління спільної аграрної політики, тому що це береться вже до уваги, а зараз вона фактично буде збиратися наново, тому що з цих протестів народяться координати дискусії, не рішення, а сам словник народиться, в якому буде це дебатуватися.

А друга частина, вона буде проявлятися в цих спробах обмежити імпорт з України. Не лише тому, що ситуативно це потрібно. Ми з Тарасом Миколайовичем навіть відкрито говоримо, що обмеження імпорту цукру з України воно призведе до збереження дефіциту в деяких державах-членах у ЄС цього року.

Але насправді мета цих торгових обмежень, вона теж політичний характер носить. Чому? Тому що для ЄС шок, що не лише в розмірах українського сільського господарства, але і шок від того, що ми починаємо переговори в умовах, коли ми вже дуже глибоко зайшли на їхній ринок. Не лише в рамках ATM, а й в рамках угоди про вільну торгівлю, тобто ще раніше.

Тобто скільки кукурузи купувалося ще в 2018 році, не лише в 2023 році, як це все інтегровано між собою, їх це лякає. Чому? Тому що є два приклади інтеграції. Польський, коли Польща на ранніх стадіях трансформації почала переговори і тоді було жорстке регулювання в ЄС.

Було регулювання максимуму виробництва молока, максимуму виробництва цукру. Це був такий в ЄС соціалізм. І Польща досить була затиснута, коли вона входила. Дуже жорсткі умови були. Плюс були умови по тому, що вони меншу кількість субсидій отримують протягом 10-річного періоду. Вони тільки зараз розохотились, дійшли до самого жирка в субсидіях. Або ще приклад Іспанії, яка приєдналася і на вимогу Франції, навіть будучи членом ЄС, не мала доступу до внутрішнього ринку, теж протягом 10 років. А тут є Україна, яка має дуже відкритий доступ і вже дуже глибоко проникла на ці ринки. І це шокова позиція з приводу стартового моменту в переговорах.

І тому будуть люди, які будуть намагатися нас максимально стиснути не тому, що зараз протидія в конкретному 2024 році, а тому, що їм буде комфортніше починати переговори. І от в усій цій красі ми і перебуваємо. 

Юрій: Яно, які ключові висновки ти б зробила, зокрема, зі слів Тараса Качки?

Яна: По-перше, членство в Європейському Союзі не стане крахом для українських аграріїв. Це хороша новина. І фішка полягає в тому, що українське аграрне виробництво дійсно більш масове та ефективне порівняно з європейським. Тут йдеться і про ефект масштабу, тобто чим більше виробляє підприємство, тим менше кошт, що припадає на одиницю продукції.

Але ми не можемо забувати і про різні технології продукції, які застосовуються в Україні та в Європі. І тут треба розуміти, що хоча виплати фермерах в рамках спільної аграрної політики тісно пов’язані з різними вимогами, що стосуються і охорони навколишнього довкілля, і соціальних вимог і так далі, ми все ж маємо розуміти різницю між обов’язковими та не обов’язковими практиками в сільському господарстві, як, власне, підкреслював пан Качка. До першої групи належать, наприклад, правила, що регулюють використання нітратних добрів та пестицидів, запобігають водному забрудненню, та правила, що спрямовані на збереження рідкісних видів тварин.

І водночас, якщо ми говоримо про диверсифікацію культур, зони природоохоронного фокусу та постійний догляд за пасовищами, це вже не обов’язкові умови. Це умови отримання виплат в рамках спільної аграрної політики ЄС в повному обсязі. Що це означає?

Юрій: Це такий додатковий інструмент, власне, стимулювання такої екологічно свідомого ведення аграрного бізнесу.

Яна:  Так, саме про це йдеться. І навіть європейська модель, якою б не гнучкою вона не здавалася, вона все одно надає можливість лишати економічну ефективність в пріоритеті. І, відповідно, рівень ефективності виробництва в Україні вищий, і навіть після набуття українського статусу члена ЄС, українські аграрії зможуть продовжувати орієнтуватися на ефективне масове виробництво та експорт країни поза ЄС.

Але в той же час невеликі виробники, тобто мовні власники органічних козиних фарм, за словами пана Гліба Вишлінського, це з дискусії, яку Юра згадував раніше, тобто ці виробники матимуть можливість отримувати додаткові виплати в рамках САП ЄС. І, власне, пан Тарас Качка вважає, що це мусить становити одну з ключових ліній нашої переговорної позиції. Тобто якщо вже інші країни, члени ЄС, хочуть дбати про неекономічні цілі, якісь традиційні сільськогосподарські практики, охорону навколишнього середовища і так далі, то їм конче потрібна Україна саме цій моделі ефективного сільського господарства. Бо інакше розуміння на це не вистачить.

Юрій: Дуже класно, мені дуже подобається ця концепція. Тобто, окей, sustainability, екологія, це все важливо, але для того, щоб ми могли умовно гратися в такі речі, давайте Україна буде одним з аграрних двигунів. І треба їй допомагати в тому, що ми вже доволі ефективними і дешево виробляємо багато аграрної продукції. І це те, з чого Європа має скористатися, а не ставити палиці в колеса.

Яна: Ну, правда, так.

Але, власне, як пізніше зазначала пані Ольга Трофімцева, це теж було в дискусії, що ми все одно мусимо пам’ятати, що деякі практики обов’язкові. І саме те, що стосується використання добрив та пестицидів, це така область, в якій ми ще мало просунулися в напрямку європейського законодавства. Тобто, зміни будуть, але вони будуть не такими радикальними, як здається, коли дивишся умовні сюжети про польських фермерів, які палять шини біля Варшавського сейму.

І, власне, наша ситуація, вона значно відрізняється від ситуації Польщі. Польща стала членом ЄС в 2004 році. І, з одного боку, сільськогосподарський АТі значно розширився. Тобто, в нас набагато більше паперової роботи в прийняті, це все директив і регламентів. Але, в той же час, докорінно змінився підхід до регулювання пропозиції аграрної продукції на ринку. І, можливо, це значною мірою пояснює протести польських фермерів.

Типу, а це, вибачте, так можна було? І польський аграрний сектор інтегрувався до ЄС болем, і скрипом, і кров’ю, тому що тоді в ЄС ще діяли квоти на виробництво, зокрема, цукру та молочних продуктів. І багато підприємств були змушені піти з ринку, відбувалися значні зміни в структурі виробництва, і, власне, сучасна САП ЄС вже не настільки сильно орієнтується на контроль над рівнем виробництва, і вона більш орієнтована на конкурентоспроможність на глобальних ринках. І це, власне, дає нам теж певну перевагу в перемовинах.

Тому що я, наприклад, не можу собі уявити, як зараз, враховуючи, що українська економіка знаходиться в стані війни, і, власне, аграрний сектор багато чого на собі витягує, як зараз сказати, що «ні, вибачте, ви більше не можете виробляти таку кількість цукру». Тобто це, я вважаю, для нас дуже добра новина. І, власне, хочу ще додати, що, хоча Польща довго не отримувала виплат в рамках спільної аграрної політики, вже в 2022 році вона входила в топ-5 найбільших бенефіціарів за об’ємом виплат.

Власне, як сказав пан Тарас Качка, і дісталася до самого жиру європейських субсидій. І це теж дає нам привід дуже обережно сподіватися на краще, тобто на те, що навіть якщо ми вступимо до ЄС за польським сценарієм, тобто нас буде чекати перехідний період, коли доступ до фінансування сільського господарства буде обмежений певний час, це не триватиме вічно, і, власне, для нас може все скластися теж на краще, як для польських фермерів. Отже, вступ в ЄС треба боятися, це, звичайно, вимагатиме певних змін, але не настільки радикальних, як може здатися.

Водночас це може стати серйозним підґрунтям для диверсифікації нашого сільського господарства, оскільки зараз воно представлене більшою мірою великими виробниками, аніж маленькими органічними козинними фермами.

Юрій: І давай ще поговоримо, власне, про гармонізацію правової бази по сільському господарству з європейським законодавством, з ЄЮАК. Більшість законів і наказів, які вже прийняті, ухвалені в рамках євроінтеграційного процесу, вони не стосувалися фундаментальних принципів регулювання сільгосповиробництва і функціонування аграрних ринків. Але при цьому Україна вже досягла такого істотного прогресу. Тому, думаю, почнемо з швидкого огляду, власне, запровадження таких найбільш важливих реформ від пана Тараса Висоцького, першого заступника міністра аграрної політики і продовольства України.

Тарас Висоцький: Зроблю зараз такий невеличкий апдейт, що в роботі, що відбувається під напрямком по розділу 11, який був зазначений. Дійсно, сама стратегія сільського господарства є важливим документом. Тут ми абсолютно погоджуємося, що це важливо зробити. Це такий одна з вихідних точок.

 Спільно з колегами з Європейського Союзу і з проєктом, де підтримки Європейської комісії, фактично зараз ця стратегія фіналізується і планується в березні-квітні поточного року публічне обговорення. Тому всіх зацікавлених завчасно запрошуємо. І є така ціль до кінця року її прийняти, до 2030 року.

В принципі, якщо активно всім разом працювати, і план почати публічне обговорення незабаром, це можливо. Тут дуже важливо максимально якісь піхоти відлучити, бо знову ж погоджуємося, що критично, щоб ця стратегія була. Маємо документ прийняти для зрахування експозиції, а дійсно це документ, який буде практично допомагати фіналізувати наступній крок. Однозначно стратегія включатиме важливе запровадження трьох напрямків, які дозволяють відсвітлювати і чітко розуміти ситуацію в аграрному секторі, які були представлені. Один з них – це державний аграрний реєстр. Для того, щоб його адаптувати, він вже повністю відповідав аналогічному інструменту в Європейському Союзі.

Було 1 березня внесено, зареєстровано в Верховній Раді новий законопроект про державний аграрний реєстр. До цього державний аграрний реєстр був одним з розділів закону про державну підтримку. Тепер це вже буде окремий законопроект, який більш комплексно прописує систему, знову ж, з урахуванням європейської практики.

Його прийняття також оцінційно очікується до кінця поточного року, тому з його прийняттям і потім імплементаціями будемо синхронізуватися по цьому першому пункту.
Щодо другого, по земельних відносин, скажімо так, має також це передбачено в плані і розвинутися НІГД, яка запущена як платформа, але ще не повністю діє, і, в принципі, та публічна система моніторингу земельних відносин запущена в першому кварталі 2025 року. Тут є трохи обмеження, пов’язані з тим, що на зараз публічна кадастрова карта, не вся інформація може бути публічно доступна в частині земельних відносин у зв’язку з воєнним станом, але все одно такий напрямок має запуститися, і також вже основа зроблена, і вважаємо, що це реалістично буде зробити за наступні два роки.

Третє – це система FADN або FSDN, як вже крайню назву. Тут треба буде, об’єктивно, більше часу. Ціль – це реалізувати до кінця 2026 року, за три роки.

Чому? По-перше, це така модель, яка зовсім інша, яка не імплементувалася в Україні. Вона досить… Ресурс потребує багато ресурсів. Вона і в Європі займає багато ресурсів з точки зору її імплементації, і людських, і фінансових.

Але старт зроблений. Зараз триває пілот по моделюванню такої моделі на базі FADN в Полтавській області спільно з іграрним університетом, управлінням іграрним і відповідно продуктивності. На базі цього пілота будуть зроблені висновки, зміни, потім поступова імплементація в національному масштабі.

Але, повторююся, тут недостатньо просто прийняти ряд нормативних документів. Якраз реалізація цієї FADN потребує значних ресурсів. Фізичних ресурсів, які будуть виділятися, тому в плані за три роки це зробити в національному масштабі.

І в тому числі в рамках Ukrainian Facility передбачається технічна підтримка цієї ініціативи, тому що це досить суттєво, наразі таких ресурсів немає і історично не виділялося державою в межах Мінагрополітики. І як результат, також є ціль таргетування підтримки і реалізація підтримки. Відповідно, планується протягом цього року зареєструвати, відповідно, після прийняття, імплементувати вже нову систему державної підтримки, новий закон про державну підтримку в аграрному секторі, який вже будувався на стороні, так званого, виплатного агентства.

Це має бути окрема інституція, не в межах міністерства, міністерство займається держпідтримкою, яке буде дійсно адмініструвати, слідкувати, послідковувати і реалізувати плани державної підтримки, які, в тому числі, передбачені на розпільне аграрну політику. Ці всі блоки, вони наріжними, вони є, в тому числі, перед умовами реалізації отримання коштів по «Юкраїнському посільському фонді», вони розписані на найближчі 2-3 роки, і, відповідно, будуть поступово реалізовуватися. З однозначним, у всіх речах, важливим максимальним обговоренням, також оновний закон про державну підтримку, він планується, однозначно, обговорення, а потім вже його внесення, а потім вже імплементація.

І ще декілька коментарів зроблю. Було сусідове напрямки законодавства інших, крім цих зазначених. Якраз трішки ми оновимо, все-таки в частині органічної продукції в нас досить висока імплементація. Тут якраз ще закон був прийнятий, наприклад, в 2016 році, ще завчасно, і якраз в сфері органічної продукції, тут якраз там відсоток 90+. Там дійсно зараз в Європейському Союзі оновлюється регламент, але він навіть там ще цього не запрацював. І в нас вже також паралельно драфт змін пишеться.

Тут якраз в органічної продукції ми вже вийшли на такий же рівень, як синхронне оновлення з тим, що відбувається в Європейському Союзі. Воно заплановано теж на внесення. З точки зору пестицидів, так, тут погоджуємося, що має бути така суттєва зміна.

Також уряд вніс 1 березня оновлений закон про пестициди, вже як євроінтеграційний, вдається на Європейському регламенту. Але тут така досить велика робота чекає, тому що багато з принципів базових до підходу до діючих речей, вони інші, вони відмінні в Європейському Союзі, ніж наша існуюча модель. Ми тут погоджуємося, що старт даний цим законопроектам, але що дуже багато треба буде працювати із самим законопроектом, до другого читання, щоб він максимально відповідав.

І потім по імплементації. І тут однозначно треба буде такий значний перехідний період. Досить кардинально, можна навіть прямо сказати, мала би змінитися модель, так, підходу.

ГМО, тут рамка задана. Минулого року був законопроект прийнятий. 5839. Єдине, що так, він теж має досить значний перехідний період, три роки, за які треба розробити цю пізаконну, тобто рамка задана, але багато роботи практичної. Тому що, щоб імплементувати систему, як би відверто, в нас вона в принципі не імплементувалася. Закон про біобезпеку був прийнятий, але так і не запрацював. Фактично зараз вся драфтиця буде обговоритись і прийматися, скажімо, з чистого листа. Це теж великий напрямок. Тут теж вже робота розпочалася, але її, дійсно, треба буде досить багато зробити за найближчі три роки.

Юрій: Отже, ми робимо певні такі успіхи в області моніторингу і контролю, що допоможе запровадити виплати фермерам, відповідно до практик Євросоюзу. А водночас проблематичними такими областями залишаються використання добрив та пестицидів, а також генно модифікована продукція. Яно, що ти ще можеш додати до того, як регулюється наш аграрний сектор?

Яна: Перш ніж це зробити, хочу тільки сказати, що в українського уряду та Європейської комісії досить різні оцінки готовності українського аграрного сектору до витягу в єдиний внутрішній ринок ЄС.

Тобто, Європейська комісія каже, що ми на early stage, тобто ранній стадії, це найменш просунута стадія, а урядовий скринінг стверджує, що ми середньо підготовлені. І тут, власне, я скляюся до оцінки саме українського уряду, тому що була пророблена досить серйозна робота, але, власне, як ти сказав, Юра, що стосується регулювання, це ще досить такий слабкий момент. Тому що в Україні держава не надає рамки для захисту від недобросовісних практик, що зустрічаються передусім у сільськогосподарському виробництві.

Тобто, це недобросовісні постачальники, зміни умов, контрактів і так далі. І це, власне, досить проблематично, тому що мені здається, що це могло б послужити нам на краще і, власне, впустити більш так званих маленьких гравців на аграрний ринок.

 І, по-друге, держава не регулює відносини між підприємцями та не визначає інструментів інтервенції на аграрні ринки.

Тобто, якщо ми говоримо про ЄС, там буквально все прописано. За яких обставин держава може субсидувати збереження зерна, за яких обставин держава може напряму викуповувати зерно з ринків, це більш старе видання, але тим не менш, нас це все ситуативно і регулюється окремими наказами. Але з хорошого так, ми серйозно просунулися в області органічного виробництва та стандартних якості продукції.

І, власне, хочу підкреслити області добробуту сільських тварин, що особисто мене дуже радує. І ще хочу додати, що Європейська комісія має такий підхід, що якщо ми вже втручаємося в ринки, то це втручання мусить базуватися на фактах. Тому що ми всі знаємо економічну теорію, що державне втручання апріорі не ефективне, воно забурює ринки. Якщо ми вже це робимо, то ми робимо це інформовано та зважено. І, власне, одна з найбільш злободенних тем це блокування українських кордонів польськими фермерами саме того приводу, що пропозиція української продукції знижує ціни в Польщі. Проте це немає жодних доказів.

І навіть радикальний експеримент заборони імпорту деяких українських продуктів з травня по вересень 2023 року мало покращив ситуацію польських фермерів. Тобто ціни як впали, так значно і не підвищилися.

Юрій: І давайте тут послухаємо думку Айвараса Абромавичуса, власника компанії «Агрорегіон» і колишнього міністра економіки України.

Айварас Абромавичус: Ситуація дуже складна. І не так, що ми там заробляємо якісь великі гроші, а в інших країнах – ні. Більшість проблем зараз в Євросоюзі – це і за волатильністю цін. І фермери дуже потужні в цих країнах, з дуже великим досвідом. Є такі, які там друге, третє, четверте покоління. І вони завжди знали, що ти не повинен продавати зерно взимку, а повинен продавати вже на початок літа.

Але останні два роки ціни кожен місяць продовжують падати. І вся Литва, вся Румунія, всі зерноховища наповнені зерном. І вони, скажімо так, зробили дуже велику помилку, щоб вони не продавали шість місяців тому, дев’ять місяців тому цю продукцію.

І вони зараз дивляться на ціни, які на 50-60% менш ніж були, і деякі з них, на жаль, кажуть, що це Україна. Український фермер зробив, скажімо, вплинув на падіння цін, але це не так. На жаль чи не жаль, світові ціни по більшості залежать від погодних умов північної і південної Америки.

І по пшоні це в Росії, скажімо так. І на жаль чи не на жаль, для світу це добре, що в усіх цих територіях була дуже гарна погода, і ми маємо дуже великі врожаї. Але повз польський фермер, який маніпулює публічною думкою, каже, що це Україна. Прив’язати врожаї, висипувати. У нас було багато дуже негативного досвіду транспортування зерна через польську територію. Купили дуже велику кількість залізницьких контейнерів, орендували склади в Клайпіді, в Литві, домовилися там за всіма.

Але тому, що потяги застрягали на польсько-українському, а потім вже польському-литовському кордонах, зерно, яке ми завантажили в вересні 22-го року, доїхало до Клайпеда в січня 23-го року. Чотири місяці їхало. І вже потім, в таких умовах, потім вже є питання по якості зерна. Тому що воно їде на чотири місяці. А так взагалі, експортуємо абсолютно рекордні кількості зараз через Велику Одесу, і жодних питань по якості українського зерна абсолютно немає.

Юрій: Ми потроху підходимо до кінця, і, напевно, останній важливий момент – це невизначеність щодо спільної іграрної політики ЄС, яка почне діяти з 2028 року.

Тут дамо слово Ользі Трофімцевій, теж гості нашого подкасту, і доктору аграрних наук, та також експослу з особливих доручень МЗС.

Ольга Трофімцева: Це звучить зараз, до речі, ось в Німеччині. Я спостерігаю за цією внутрішньою дискусією, яку розпочав їх основний фермерський союз німецький.

І я думаю, що це буде один з навчачок. До речі, є навіть такі сміливі голоси декого з експертів всередині Європейського союзу, які говорять про те, що, напевно, мало б взагалі бути більш радикальною реформа спільної аграрної політики ЄС. І, можливо, варто подивитись, порахувати, провести моделювання сценаріїв, коли будуть відмінені, взагалі, прямі виплати, ось ці субсидії на гектар, відмовитись від цієї практики в цілому і переходити на якісь інші, скажімо так, засади.

Я не знаю, не впевнена, скажу чесно, цікаво, можливо, Тарас Качка прокоментує, але наскільки на політичному рівні готові до, взагалі, таких радикальних змін і реформ, не думаю. Але, можливо, знову ж таки, як і з пшеницею П-400, через якийсь час ми побачимо і такі кроки, які є досить такими радикальними, виглядають як мінімум радикальними на цей момент. Тому ось ця багаторівневість процесу, вона дійсно є таким викликом, я б сказала, тому що ми маємо враховувати з одного боку і ось ці макрорамки з іншого боку.

І це, до речі, теж те, що я називаю цією багаторівневістю. Це, що з одного боку, ми маємо мати постійно перед собою, перед нашим поглядом, наші стратегічні цілі. І тут, знову ж таки, те, що Айварас зачепив, де ми себе бачимо, в якій ролі ми себе бачимо.

Фактично, відповідь моя, ми вже де-факто в Європі. Ми були до повномасштабного вторгнення в Європейському Союзі і наші бізнеси були вже інтегровані в ці ланцюжки доданої вартості, доданої цінності. Там це було відчутно. Насправді вони і продовжують зараз інвестувати. Мені здається, що відповідь ми бачимо себе там. І ось це, в якомусь сенсі, взаємопов’язаність навіть, або плин капіталу, він буде лише активізуватися.

Це моя думка. Знову ж таки, якщо не будуть заважати якісь право популістські ці маргінальні політичні рухи. Але ми бачимо вже зараз, що український бізнес інвестує і в тій же Польщі, і в тій же Балтійських країнах, в інфраструктурні, логістичні об’єкти.

Також до повномасштабного вторгнення більше 150 фермерів з країн Європейського Союзу працювало вже в Україні. І це, ну, уявіть собі, це не маленька цифра. Ці фермери шукали тут, напевно, теж в Україні цю більшу якусь свободу від тієї зарегульованості, яка є там.

А з іншого боку, вони шукали можливість для того, що, як описав Тарас, що коли ти кидаєш насінину, і на ранок у тебе рефрижератор з куркою готовий.

Юрій: Яно, можливо, у тебе є ще щось, що ти хотіла би додати на останок.

Яна: Так, власне, хочу зазначити, що САП ЄС – це така політика, яка фінансується централізовано з бюджету ЄС, дуже маленькою мірою з національних бюджетів.

А Україна має, об’єктивно, величезний аграрний сектор порівняно з іншими країнами-членами ЄС. І, власне, моделювання, яке проводилося Європейською комісією, стверджує, що якщо Україна найближчим часом стане членом Європейського Союзу, то це створить величезне навантаження на бюджет саме з приводу цієї спільно-аграрної політики. І, власне, ця зміна моделі виплат, яка, можливо, станеться, як говорила пані Ольга Трофімцева, або тимчасова відмова від виплат, як це було в Польщі, вона могла б трохи згладити це бюджетне питання та спростити вступ України до ЄС.

Юрій: Яно, дуже тобі дякую. І на правах безкоштовної реклами хочу вам також порадити прочитати дуже класний матеріал, який вийшов на днях на «Європейській правді» авторство Сергія Сидоренка, який називається «Києву готують албанський шлях до ЄС. Деталі рішення про формат вступних переговорів з Україною».

Власне, Сергій там дуже детально розібрав цю переговорну рамку регламент майбутнього вступу процесу, який нарешті був переданий Єврокомісію державам-членам. І детально, власне, розібрав, в чому вона полягає, які є її основні плюси і мінуси, як ця рамка буде впливати на швидкість руху України до ЄС. І, власне, все, що стосується процедури.

Тобто, міжурядова конференція, створення, власне, цього двостороннього органу, який буде далі вести переговори, правила відкриття глав, по яким будуть вестися ці перемовини, і послідовність відкриття цих глав. Взагалі, дуже цікавий матеріал, тому всім, хто цікавиться євроінтеграцією, раджу його прочитати. Тільки додам, що вже бачимо, що головні критерії, які будуть визначати прогрес України до вступу в ЄС, це рівень демократії, повага до європейських цінностей і боротьба з корупцією.

Тобто, це ключові речі, які будуть, власне, визначальними. Це ті переговорні глави, які будуть відкриті першими і будуть закриті останніми.

Яно, я дуже дякую тобі за розмову.

Нагадаю нашим слухачам, що сьогодні у нас в гостях була Яна Охрименко, старша економіст центру економічної стратегії. Ми говорили про спільну аграрну політику Євросоюзу. Також ви могли почути, власне, фрагменти виступів або доповідей Тараса Качки, також Тараса Висоцького, Ольги Трофімцевої, Айвараса Абромавичуса із заходу, який проводив Центр економічної стратегії, про адаптацію українського аграрного сектору до ЄС.

Дякую, що були з нами, дякую Громадському радіо, на хвилях якого ми також виходимо, і до наступних зустрічей. З вами був Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії.