Приватизація: чи варто продавати держкомпанії під час війни
Попри повномасштабну війну Росії в Україні триває приватизація державного майна. Починаючи з вересня 2022 року відновилася так звана мала приватизація – на продаж виставляються комбінати хлібопродуктів, спиртові заводи, маленькі приміщення й будівлі під офіси, магазинчики тощо. А з липня 2024 року уряд України оголосив приватизацію великих підприємств.
Однак через воєнні ризики цього року у аукціонах з приватизації серед зацікавлених поки не було іноземних інвесторів.
Залучати іноземних інвесторів важливо не лише задля збільшення конкуренції, а й з огляду на те, що вони можуть принести в Україну сучасні бізнес-підходи та нові технології, зазначає DW старший економіст Центру економічної стратегії (ЦЕС) Володимир Ланда. “Іноземного інвестора можна зацікавити, зокрема, вищою дохідністю у разі заходження в Україну до закінчення війни. Адже після війни буде велика потреба у відбудові, і грошей буде стільки, скільки Україна зможе “переварити” з огляду на обмежену чисельність робочої сили та обмежену можливість управляти великою кількістю проєктів одночасно. Компанії, які почнуть цікавитися українським ринком раніше, отримають конкурентну перевагу”, – каже він.
Крім того, на думку експерта, стимулом для інвесторів міг би бути механізм компенсації воєнних ризиків. “Україна як держава поки не може собі дозволити таку страховку. Адже все, що заробляє Україна, йде на забезпечення Сил оборони, всі інші потреби перекривають міжнародні партнери. Тому збільшення видатків треба погоджувати з партнерами, а вони готові на збільшення лише критично необхідних видатків”, – зазначає Ланда.
Експерт вважає, що ідеального моменту для приватизації не існує. “Є різні стадії економічного циклу. На низькій стадії всі кажуть, що об’єкт не варто продавати, тому що він матиме вищу ціну в майбутньому. На високій, коли об’єкт вартує дорожче і приносить більше прибутків, – кажуть, що це курка, яка несе золоті яйця, і хай такий об’єкт приносить великі прибутки в державу”, – каже він. Проте зазвичай об’єкти в приватній власності управляються краще, ніж об’єкти державної власності, наголошує Ланда. “Відповідно, приносять більше податків, влаштовують на роботу більшу кількість людей. Звичайно є приклади, коли люди управляють державними підприємствами успішно, але це скоріше винятки з правил”, – переконаний експерт.
Ба більше, кожен місяць перебування багатьох підприємств у державній власності – це генерація збитків через їхні борги, додає Тимошенко. “Це є проблемою, якої ми позбуваємось в процесі приватизації. Це призводить до погашення багаторічних боргів, які є на багатьох компаніях”, – каже він.
В Україні надмірна кількість державних підприємств, наголошує Ланда. “В найрозвиненіших країнах Євросоюзу кількість державних підприємств вимірюється десятками або сотнями”, – резюмує він.
Джерело: DW.