197. Про що домовилися в Берліні? Підсумки Ukraine Recovery Conference

Дисклеймер: щоб оперативно публікувати текстові версії подкастів, ми користуємося штучним інтелектом для їх розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю. З вами знову «Що з економікою?» – спільний проєкт «Вокс Україна» та Центру економічної стратегії. З вами в студії сьогодні знову я, Юрій Гайдай, старший економіст ЦЕС.

У нас буде оглядово-підсумковий випуск про Українську конференцію відновлення, Ukraine Recovery Conference. Це чергова міжнародна конференція з циклу щорічних високорівневих заходів, присвячених потребам відбудови і відновлення України. Ми в Центрі економічної стратегії проводили велику дискусію за результатами конференції.

Пізніше я дам найцікавіші цитати наших учасників і урядовців, представників західного бізнесу та західних аналітичних центрів. Поки що хочу поговорити з Марією Репко, заступницею директора Центру економічної стратегії, яка відвідала конференцію і була учасницею двох панелей. Маріє, привіт! 

Марія Репко: Привіт, Юро! 

Юрій Гайдай: Для початку хочу запитати тебе про особисті враження від конференції. Яка була атмосфера? Що і як говорилось? 

Марія Репко: Атмосфера на конференції була напрочуд гарна. Це було великим здивуванням для мене, що на настільки великій масштабній діловій конференції можна зробити настільки комфортний простір для міжперсональних зв’язків, нетворкінгу, для того, щоб люди не лише сиділи на панелях і слухали спікерів, але розмовляли між собою, стикалися в коридорах, перетиналися десь за кавою і так далі. Таке враження, що організатори навмисно створили такий простір, в якому неможливо не перетнутися, йти коридором і не побачити когось зі своїх знайомих, не познайомитися з якоюсь новою людиною.

Це було надзвичайно цінно для всіх, хто приїхав на цю конференцію з України і, сподіваюся, що для партнерів також.

Я хочу сказати одну річ. Ця конференція третій раз проходить під назвою Ukraine Recovery Conference, але до цього кілька років поспіль були Ukraine Reform Conferences. Це вже не нова ідея. Кожного року якась європейська столиця хостить Україну і розмовляє про українські реформи.

Зараз це має атмосферу війни, відновлення, реконструкції і так далі, але починалося все з реформ. На реформах багато чого було сфокусовано. Тим не менш, перший фокус від всіх наших урядових і неурядових спікерів, від представників громад, місцевого самоврядування, мери приїжджали, всі, хто говорив, починали свої промови з «дайте нам ПВО». Це була наскрізна тема, я сподіваюся, що всі партнери, всі, хто слухав або брав участь у конференції, її почули, бо без безпеки відновлення на межі з неможливим.

Юрій Гайдай: Всі зустрічі на полях конференції, в коридорах є важливими для встановлення робочих контактів, усилення особистісної взаємодії між урядовцями, підприємцями, місцевим самоврядуванням, аналітичними центрами, українськими і західними. Наскільки я розумію, в цьому конференція точно досягла свого результату.  

Марія Репко: У мене немає в цьому найменшого сумніву.

Я бачила, як встановлювалися ці контакти, як знайомилися люди, яким буде що обговорити. Також, зустрічалися люди, які вже були між собою знайомі, але давно не бачилися, і в них одразу знаходилась спільна тема, проєкт, зв’язок на майбутнє, який теж може в щось вилитися. Якщо порахувати кількість відвідувачів – було близько 3 тисяч людей, українців чи іноземців, пов’язаних так чи інакше з Україною.

Якщо кожен із них хоча б з п’ятьма людьми поговорив, то ми можемо собі уявити кількість наступних проєктів, що можуть виплисти з цієї конференції, навіть один з п’яти зв’язків дасть результат. Це надзвичайно важливо для нас. 

Юрій Гайдай: Я помічаю, що у нас відбувся перелом в інформаційному просторі і в тому, як рухаються речі останнім часом. В ході підготовки до конференції, вже перед самою конференцією було звільнено керівництво Міністерства інфраструктури, агентства відновлення. Були побоювання, що це не дозволить провести конференцію на належному рівні, оскільки вона багато в чому пов’язана з відновленням. Ці побоювання, як бачимо, не справдилися. Крім того, ми маємо гарні новини про 50 мільярдів доларів фінансування похідних від російських активів, маємо перші новини про значне нарощування постачання протиракетної оборони, що має захистити прикордонні міста, в першу чергу Харків. Певні позитивні зміни відбуваються. 

Хочу запитати наступне: який подальший рух до конференції наступного року? Багато учасників відмічали, що кожна наступна конференція (22 року в Швейцарії, 23 року в Лондоні, зараз – 24 рік) була більш змістовною і більш результативною. Що нам потрібно зробити, яке домашнє завдання виконати для того, щоб наступна конференція, власне, теж виправдала свої очікування і принесла результати для України? 

Марія Репко: Кількість домашніх завдант, які є в України не перелічити ні на пальцях рук, ні ніг, ні на пальцях всіх людей, які працюють в ЦЕС. Український уряд зробив матрицю реформ. У неї понад 400 різних індикаторів, які показують, куди треба рухатися далі за угодами з великою кількістю донорів. У матрицю додали українські кроки: напрямки руху по інтеграції в ЄС відповідно до директив європейського законодавства, до яких нам потрібно привести в відповідність своє законодавство, щоб ми могли стати в майбутньому членом ЄС. Домашньої роботи дуже багато.

Про що говоритимуть в Римі, через тиждень після Берліну, сказати дуже важко. Я думаю, можна буде обговорювати результати, які міститимуть план України. Ukraine Facility фінансується Європейським Союзом, і її друга частина орієнтована на підтримку приватного сектору.

Приватний сектор був однією з домінуючих тем конференції. Приватний бізнес, його підтримка, його проблеми та якісь перспективи його розвитку. Думаю, що в Римі можуть піти по ті й ж стежці.

Ці конференції не орієнтовані на війну і безпеку, тому меседжі про війну звучатимуть. Ми не знаємо, якою буде ситуація на фронті, але Харків і такі міста, як Запоріжжя, Дніпро, прифронтові регіони, почали бути представленими в Берліні. Я думаю, що цей тренд посилиться в Римі, тому він був одним з успішних елементів конференції, через те, що запросили муніципалітети, локальну владу.

Юрій Гайдай: Сподіваюся, на наступній конференції буде більше фокусу на євроінтеграційний рух України, особливо з огляду на те, що ми дуже близькі до прийняття рішення про відкриття перемовин про вступ до ЄС. Дякую тобі, Маріє.

Зараз ми переходимо до реплік учасників нашого заходу. Спершу пропоную коротко послухати заступника Міністра економіки України Володимира Кузя про його загальні враження від конференції.

Володимир Кузьо: Наймасштабніший івент, в якому мені і нашій команді довелось брати участь і організовувати на рівні 22 панелей в чотирьох ключових напрямках: бізнес, муніципальний напрямок розвитку регіонів, Human Capital і ЄС та реформи. 22 панелі протягом двох днів, 4 великі політичні пленарні сесії. Відбувався також Recovery Forum: 60 представників бізнесу брали участь і мали можливість презентувати власний бізнес на стендах; також широко були представлені регіони, муніципалітети.

Практична дискусія точилась навколо тем енергетики, захисту, залучення інвестицій. Інклюзивність – друга важлива тема, оскільки ми отримали представництво не тільки бізнесу, якого було декілька сотень (700), але й представників міст і містечок з України, німецьких та з інших країн, а також представників громадського сектору і аналітичних центрів. В загальному контексті, більш предметні дискусії наші партнери вели на теми енергетики, захисту, інвестицій і human capital.

Це вирізняє конференцію не тільки масштабом, обсягами підписаних контрактів і зобовʼязань, але інклюзивністю і дотриманням суті під час дискусій. Це загальнорівневе сприйняття, тому що ми були в організаційній команді, бачили середину процесу підготовки, фокусування на результатах за кілька місяців до початку всієї конференції.

Юрій Гайдай: Зараз послухаймо іншого заступника Міністра економіки, Олексія Соболєва, про відмінності цьогорічної конференції від конференцій у Лондоні та Лугано, а також про практичні результати і наслідки, які матиме ця конференція.

Олексій Соболєв: Мені здається, всі конференції йдуть в більш практичну площину, якщо подивитися спочатку на Лугано, потім Лондон.

Кожного разу вона все практичніша, тому що ми гарно синхронізуємо своє бачення з партнерами. Якщо в Лондоні всі хотіли почути, який є план, то тепер всі називають одні й ті самі сектори. У нас є український план, є головні проблеми, говорять про енергетику, про Patriot і так далі. Робота ведеться й до конференцій, де є можливість краще поговорити.

На тих панелях, де я виступав, іноді меседжі не відрізнялися. Були Україна, Штати, Англія, Європа, і всі говорили приблизно одне й те саме. Ми синхронізували свою спільну діяльність з 100 мільйонами людей.

Друга конференція була дуже інклюзивна. З негативних відгуків я бачив, що цього року було менше бізнесу. Це не правда, тому що було бізнесу більше, ніж в Лондоні минулого року.

До бізнесу додались ГО і регіони, тому могло здатися, що його менше. Але, по факту, бізнес був представлений значно краще. Була значно краща виставка і інвестиційний посібник був дуже якісно підготовлений (Міністерство економіки розробляло з КШЄ і з іншими партнерами), воно було предметно.

Щодо дизайну панелей, я скажу за Володю, що все повинно було бути результативно, аби не закінчилось простими балачками. Мені здається, це теж вдалося. На багатьох панелях в результаті щось підписувалося.

Я був на аграрній панелі, підписали 50 мільйонів чи більше на розмінування. На панелі про малий і середній бізнес підписали угоди для Фонду розвитку підприємства і альянсів, за яким донори будуть координуватися для виконання стратегії МСБ.

В той же час були і панелі з форматом круглих столів, які своїми розмовами і тим, що конференція зібрала всіх звідусіль, дозволяли легко приймати рішення. Питання, для яких нам потрібно було б місяць чи два організовувати дзвінки з різними урядами, вирішувалися просто за обідом, коли збирались три людини, проговорили і сказали всім, як треба робити, адже вони займають високі посади в своїх організаціях, можуть приймати ці рішення і не бачать принципових ніяких зауважень.

Була панель про страхування, на якій я не був, але мені кілька людей переповідали, яка вона була чудова, висвітлила конкретні проблеми зі зниження ризиків. Був круглий стіл після конференції, на якому німці тисли на свій уряд, щоб він вирішував об’єктивні проблеми, які дозволять їм давати нам більше грошей і більше інвестувати. Проблеми, які ми піднімали,  їх гарно проговорили, з ними погоджуються саме за рахунок того, що їх підняли на панелі і вони доволі очевидні. Тепер це вже не українці, які бігають і комусь щось доводять, це німецькі фінансисти кажуть своєму уряду, що щось виглядає дивно, і тому є більші шанси, що це вирішиться швидше.

Ще з цікавого я бачив зарядженість наших деяких партнерів, які, через те що конференція така велика, з усім світом, побачили, наскільки всі підтримують Україну. Поряд зі мною сиділа одна високоповажна людина і сказала: «Боже, я тут такий заряджений, зараз ми все зробимо вам, зараз всіх врятуємо, все буде добре». А потім я чув від його колег іншої делегації, що він вже їм прожужав всі вуха, і вони не можуть його зупинити, бо він не чує слова «ні» і просто на них тисне. Це теж результат конференції, коли партнери синхронізуються і вірять, що вони спільно це роблять, і з Україною, і між собою. 

Після цих підписань, є щось, про що ми не знаємо. Через те, що конференція велика, була велика кількість партнерств, зустрічей, переговорів, які ніхто не планував і вони просто вийшли, бо люди збиралися і по ділу проводили час. Мені здається, ми ще не все дізнаємося. 

Наостанок скажу, що я дуже сподіваюся, що через 3-5 років ми побачимо в Україні багато чого побудованого, яке в своєму ДНК буде мати “проговорили, підписали, оголосили в Берліні.” Страхування, гроші від Ukraine Facility, проекти, які оголосили в Берліні – тут побудували через 3-5 років. Такого, я сподіваюся, в Україні буде багато, мені здається, це гарно. 

Наступну конференцію будемо робити ще практичнішою, і для цього на цій обговорювали багато про те, як конкретні проекти доводяться до кінця, що для цього не вистачає, що потрібно зробити.

Юрій Гайдай: Далі я наведу слова Роберта Кірхнера, заступника голови German Economic Team, дорадчої групи при Міністерстві економіки Німеччини, яка консультує уряди країн Східної Європи і, зокрема, України. Оскільки він говорить англійською мовою, я виступлю перекладачем:

Роберт Кірхнер: Я не є організатором, але можу поділитися кількома спостереженнями. Якщо б мене запитали, чи був Європейський Союз успішним, то найкращим підходом буде подивитися на цілі, завдання Європейського Союзу. Чи не так? У нашому випадку основна мета – мобілізація постійної міжнародної підтримки для України. Забезпечення стійкості, відновлення, реконструкції, реформи і модернізації. Оцінюючи за цим критерієм, я б сказав, що конференція була величезним успіхом. 

Ми мали понад три тисячі делегатів з України, Німеччини, з різних країн та інституцій з усього світу. Було багато панелей. Ми мали багато додаткових заходів навколо Європейського Союзу до та після конференції.

Це був український тиждень у Берліні. Всі у Берліні знали, що Україна була головною темою цього тижня. Можна було зустріти делегатів по всьому місту, навіть після конференції чи ввечері.

Це був сильний сигнал міжнародної підтримки України. Окрім панелей та додаткових заходів, були численні церемонії підписання. Було багато двосторонніх зустрічей. Як ми дізналися, було підписано 110 угод на суму 16 мільярдів євро. Це все свідчить про успіх. Як цього було досягнуто? Ключовим успіхом було те, що конференція була структурована навколо чотирьох вимірів: бізнесу, людського, місцевого та європейського. Це було корисно для взаємодії усіх зацікавлених сторін з цих вимірів, конференція дала їм чудову платформу для цього.

На економічній стороні було багато панелей, розмов, церемонії підписання, присвячених залученню інвестицій, зниженню ризиків для інвестицій, покращенню доступу для фінансування. Були заходи, присвячені людському капіталу, навичкам. Були заходи, присвячені технологіям у секторі оборони і ІТ.

Кожен економіст знає, що потрібні різні ресурси, вклади для створення продукції. Конференція вдало об’єднала ці речі, створивши платформу, де всі могли взаємодіяти. Це дало конкретні результати.

Це була чудова можливість для нетворкінгу. Багато контактів були встановлені на різних рівнях суспільства. Форум з відновлення надав можливість показати реформи, проєкти, зробити їх видимими для інших партнерів.

Також було створено гарну програму, яка збирає відгуки від учасників і передає їх італійським партнерам, які прийматимуть наступну конференцію. Вони зможуть скористатися цими відгуками для покращення наступного заходу. Взагалі, ця конференція відкрила важливий місяць для України – червень.

Конференція ЄС, G7, Саміт миру, потенційний початок переговорів про вступ до ЄС. Сподіваюся, що всі ці заходи будуть однаково успішними для України, тримаю за це кулаки.

Юрій Гайдай: Ще було дві цікаві репліки від Олівера Гірліхса, директора компанії Bayer в Україні і очільника Україно-Німецької торгової палати. Спочатку загальне вираження пана Олівера:

Олівер Гірліхс: Перш за все, я можу підтримати те, що вже зазначив Роберт. Спершу, про чудову можливість для нетворкінгу. Не слід забувати, в Лондоні у нас було півтори тисячі учасників. У Берліні я чув цифри 3400-3600, тобто явно більше, ніж двічі. Всі ці учасники були високого рівня з бізнесу, політики, міжнародних фінансових інституцій. Всі різні актори, які мають спілкуватися між собою.

Була забезпечена критична маса, щоб вони мали платформу для обговорення різних тем. Я дуже критикував лондонську конференцію за те, що у нас були політики. Особливо, якщо взяти міжнародних політиків, то був вражаючий склад на самому початку. Потім вони швидко пішли і залишилися представники міжнародних фінансових інституцій, але й вони теж частково пішли. Наприкінці конференції залишилися бізнесмени, які дивились один на одного і говорили.

Ми чули, що вони завжди хочуть приватних інвестицій. Однак, якщо ніхто більше не слухає, що нам потрібно, ми не потребуємо політичного пояснення, що конференція була хороша. Нам потрібен план дій, щоб ми могли мати реальні дії.

Думаю, це було зараз забезпечено. Частково тому, що конференція була організована таким чином, щоб була ця взаємодія. А також через додаткові заходи. Думаю, що тепер це стане частиною формату. Я сподіваюся, так і продовжиться.

Додаткові заходи, які були до події, вже були в Лондоні, але цього разу, на мою думку, вони стали більш організованими і структурованими. Також після конференції вони отримали офіційне затвердження.

Було офіційне керівництво різних компаній, як публічних, так і за запрошенням. Дуже конкретні теми обговорювалися з відповідними людьми в менших групах. Я мав шанс бути на кількох таких зустрічах, це було справді змістовно. Кожна з цих груп могла почути очікування і способи підтримки одна від одної. Як на мене, це було дуже добре зроблено. Це дало мені враження, і я отримав такий ж відгук від інших учасників, що багато тем, які зараз обговорюються, просунулися.

Звичайно, для мене з точки зору бізнесу, особливо в цій частині, важливо, як ми можемо працювати з усіма інструментами залучення інвестицій. Я думаю, що тут ми на правильному шляху.

Також дуже добре, що за останні кілька місяців було ще кілька подій орієнтованих на Україну. Я пам’ятаю сесії, які організовував Володимир Кузьо, і всі вони були спрямовані на те, щоб ми зібралися разом пізніше на цій конференції. Тепер важливо, щоб ми, як Німеччина, не просто перекинули м’яч через паркан і сподівалися, що італійці підхоплять його. Тоді, до наступного року, ми більше не будемо говорити. Це було б фатально.

Що потрібно зробити зараз, це дуже конкретні кроки на високому дипломатичному рівні. Це робиться, як вже було згадано, з G7, з НАТО та іншими мирними конференціями. На інших рівнях це також має відбутися. Ми повинні підняти теми, які були обговорені зараз, і забезпечити, щоб вони завершилися конкретними діями. 

Є багато активностей. Я досі в Німеччині, сподіваюся взяти участь наступного тижня у торгово-промисловій палаті Кельна, де буде спеціальна зустріч з цього приводу. Я думаю, що зараз буде багато дій і заходів, щоб все це зробити максимально конкретно.

Для мене це був успішний захід.

Юрій Гайдай: Друга репліка пана Олівера на тему залучення інвестицій до України з його точки зору:

Олівер Гірліхс: Так, ми говорили про це вчора на одному з додаткових заходів, де був Олексій [Олексій Соболєв], і ми мали хорошу дискусію на цю тему.

Ми бачили багато інструментів, які надала українська влада та уряд для полегшення інвестицій. Ми бачили те саме від багатьох міжнародних партнерів – ЄС, Німеччини, інших країн. Ми говоримо про страхування війни, про фінансові інструменти, про податкові пільги в Україні, інвестиційні няні, багато інших. Ми бачили програму «5-7-9». Я думаю, що все це було зроблено з дуже хорошими намірами. Більшість з цих інструментів мали позитивний ефект.

Однак вони були спрямовані на дуже конкретні теми на певному етапі. Що ми бачимо зараз, через два роки – ми не маємо великої хвилі інвестицій на даний момент. Щоб змінити це, потрібно зробити кілька кроків.

Перший – це подивитися на потенційних інвесторів і запитати себе, український уряд, влада, а можливо також Німецька промислова палата, інші торгові палати, які інвестори нам потрібні. Ви можете мати дві великі групи. З одного боку, ті, хто вже працює в Україні, і ті, кого там ще немає. Тоді запитайте себе, що потрібно одній групі та що потрібно іншій групі для інвестування, і що легше отримати. Я думаю, очевидно, що компанія, яка вже є в Україні, знає, як мінімізувати ризики війни. Легше переконати, додати щось до плану або відкрити новий завод, ніж це буде для когось, хто взагалі там не був. Ті, хто досі не прийшли, можуть мати різні причини. Ще треба це аналізувати. Є ті, хто не прийшли, бо ринок просто не був цікавим. Наприклад, будівництво зараз змінюється, тож тепер раптом ринок стає дуже цікавим; так само і для оборонної промисловості. Але є ті ринки, ті гравці, які не прийшли, бо вони, можливо, були досить обережні через питання верховенства права, корупції.

І якщо це було проблемою в минулому, чому вони мають прийти зараз, якщо додатково до цього є ще і війна і це, ймовірно, менш пріоритетно.

Ми, звісно, можемо аналізувати за секторами. Я думаю, що український уряд робить велику роботу, аналізуючи енергетику, оборонний, аграрний сектори. Треба вибирати ці різні речі і дивитися на інструменти, які ми маємо. Це повинно бути зроблено з українського боку. Чи доцільно для більшості або для обраної групи давати, наприклад, податкові пільги до 30%? І те саме повинно бути зроблено з боку Німеччини, ЄС, Франції, Англії, Данії, хто б не надавав ці інструменти. Задіяти всі інші міжнародні фінансові інституції.

Скажімо, якщо багато компаній не прийшли на наш ринок, але ми бачимо великий інтерес від них, що ми повинні зробити? Потрібно вдосконалити інструменти, витратити трохи часу та ресурсів на аналіз, що треба змінити, щоб це було дійсно привабливо для більшості потенційних інвесторів. Я думаю, це потрібно зробити в найближчі тижні, місяці. Тоді міжнародні донори та українська влада поспілкуються між собою і забезпечать, щоб і українська частина, і міжнародна частина цих стимулів відповідали.

Тоді у вас буде дійсно цікавий пакет для інвесторів. Хоча ми все ще не розрізняємо компанії, які хочуть інвестувати зараз або після війни. Оскільки ми хочемо бачити певну кількість інвестицій зараз, а не пізніше, то те, що ми повинні або можемо зробити, це сказати, що компанії, які інвестують зараз під час воєнного стану, отримують зниження або звільнення від імпортних мит, або зниження чи звільнення від певних податків на період воєнного стану, плюс кілька років після цього. Три, п’ять, можливо десять років. Тоді компанія знає, якщо вона прийде зараз, то буде в дуже хорошій позиції порівняно з будь-яким конкурентом, який прийде пізніше. Навіть якщо ви знаєте, що через три роки, можливо, у вас більше не буде цієї переваги.

Нема проблеми: компанія використає ці три роки, щоб закріпити свій бренд Україні, налагодити контакти, мати своїх дистриб’юторів, клієнтів, незалежно від сектору. Тоді у вас буде ця база, яка потрібна.

Це робить інвестиції зараз дуже привабливими, замість того, щоб відкладати їх на потім. І якщо ви подивитесь з точки зору доходів до бюджету, звісно, можна сказати, що краще мати 100% певного податку, чи 50% або 30%, але моя думка інша. Зараз немає інвестицій, тобто 0%. Тому я б вважав за краще мати 30% або 50% чогось, ніж 0%, який може прийти пізніше, або ні. Це, на мою думку, більшість роботи, яка повинна бути виконана.

У деяких областях це вже зроблено. Олег згадав кілька речей вчора, над якими вони працюють, але ще потрібно покращити комунікацію. Я маю на увазі, що ми говоримо про відновлення на краще, кращу відбудову.

Коли ми говоримо про відновлення, ми зазвичай думаємо про реконструкцію будинків, інфраструктури. Ми всі хочемо бачити в майбутньому сучасну, ідеальну, новітню технологічну інфраструктуру в Україні. Це також важливо, коли країна веде переговори і, сподіваємось, вступає до Європейського Союзу.

Європейський Союз хоче бути вуглецево-нейтральним, тож велика країна прийде з дуже великою або меншою вуглецевою вартістю. Якщо ви реконструюєте будинки за тією самою технологією, як в останні десятиліття, баланс буде не дуже позитивним. Отже, якщо сьогодні ведеться робота над тим, щоб будинки в майбутньому будувалися технологічно, то це стимулює ті компанії, які сьогодні перебувають за межами країни.

Багато німецьких компаній мають певні знання про види ізоляції, будівництво вуглецево-нейтральних будівель. Вони кажуть, що цей ринок їм цікавий. Є чіткий стимул, уряд цього хоче. Якщо це не відбувається – в кінцевому підсумку тільки тендер визначається і ціна, тоді компанія скаже: “Мій матеріал дорожчий за звичайні матеріали, він ніколи не виграє тендер, тож немає стимулу їхати в Україну.”

Думаю, що такий сигнал також можна надіслати. Зробити це, говорити про це публічно, щоб був сигнал для інвесторів.

Юрій Гайдай: Наостанок хочу додати ще репліку Володимира Кузьо про зміни, про просування в інструментах страхування ризиків, тому що це теж важливий фактор для зростання ділової активності і для залучення інвестицій в Україну вже зараз під час війни.

Модераторка Марія Репко: У мене коротке запитання до Володимира Кузьо.

Панелі, про які Олексій Соболєв згадував – інвестування, страхування військово-політичних ризиків через інструменти DFC, я на обох була, надзвичайна тема. Це має бути корисним для бізнесу. Скажи, будь ласка, як ти оцінюєш прогрес? За рік від переходу від “можливо DFC щось застрахує”, до того, що ми почули, побачили. Можеш, будь ласка, прокоментувати цю тему?

Володимир Кузьо: Насправді конференція допомогла мобілізувати зусилля усіх наших партнерів до початку конференції. Воно не настільки було помітно, але за декілька місяців до початку конференції, ми дійсно, як Олексій правильно сказав, почали розмовляти за Deliverables (результати). Тобто це була deliverables-based (коли чітко оприділяються результати) участь усіх в самій конференції; червоною ниткою проходили всі наші дискусії. Звісно, усі ми мобілізували свої зусилля, в тому числі і по зниженню ризиків, доступу до фінансування. 

Ми можемо організувати окремий івент з вами і проговорити більш професійно, як ті чи інші угоди чи напрямки зараз проходять процес затвердження й інші деталі.

Загалом, так, прогрес є, причому суттєвий, як в напрямках страхування політичних ризиків, так і в експортно-кредитних агентствах (відкриття лімітів, розв’язання проблемних питань), так в українському експортно-кредитному агентстві, яке в минулому місяці запустило продукт Political Risk Insurance для українських експортерів.

Те, що ми побачили на конференції – лише вершина айсберга усіх процесів, які відбуваються. DFC разом з Аон, міжнародним перестраховим брокером оголосили, що запускають 50-мільйонний фонд для страхування військових ризиків локальними страховими компаніями. Це перше велике досягнення, коли локальні страхові компанії отримали можливість перестрахуватися на ринку перестрахування, а відповідно міжнародні перестрахування отримати бекстоп від DFC.

Інші дві великі угоди – страхування політичних ризиків. Для великих українських компаній з агропроцесингу та виробництва DFC оголосили на 300 мільйонів доларів страхування, фінансування нових виробничих потужностей в Україні. Більше того, Європейський інвестиційний банк завершує зараз усі внутрішні випробування для того, щоб дати інноваційний інструмент для покриття ризику експортно-кредитних агентств і їхньої роботи в Україні. Це те, що ми очікуємо в червні.

Також MIGA і KUKA підписали між собою меморандум по розподілу ризиків між собою; перша угода страхування до кінця червня буде запущена. Ринок перестрахування активізується: і Аон, і Marsh & McLennan, і WTW, які разом із українською страховою компанією запустили в травні можливість страхувати вантаж від воєнних ризиків, демонструють збільшення зацікавленості в інструментах.  

Я сподіваюся на більше угод попереду, разом із запуском Project Preparation Quality, і Facility в майбутньому. Думаю, кількість прийнятних для фінансування проєктів буде зростати, і це теж одна із тем, яку ми з Олексієм проговорюємо разом із партнерами. 

Питання зниження ризиків є не лише для комерційного страхування, це теж стосується гарантії другого компоненту Ukrainian Facility. Більше того, 14 угод, які були підписані на конференції на 1,4 мільярди євро в рамках другого компоненту – це перша фаза. Одразу ж в той день було підписано до 20 угод між IEFA і українськими банками, IEFA і компаніями для імплементації цих угод.

На наш погляд, не тільки зобовʼязання були озвучені, а те, що виділяє конференцію з-поміж інших, це втілення і виконання (implementation & delivery), які одразу йшли разом із підписанням зобовʼязаннь. Те ж саме стосується SME (малий і середній бізнес) альянсу, стосується перекваліфікація, тобто ми зібрали велику купу зобов’язань, підписань, які ми будемо відслідковувати. Конференція – це не фінальна точка, а початкова, як Олівер правильно сказав, що потрібно надалі до наступної конференції, протягом наступних 20 місяців, дипломатично, економічно відпрацювати усі зобов’язання і усі угоди. І на цьому все.

Юрій Гайдай: Я сподіваюся, що за допомогою наших промовців ви склали собі добре враження про те, що відбувалося на Українській конференції відновлення, які можуть бути корисні для нас наслідки і який подальший напрямок руху. Це була передача «Що з економікою?», слухайте нас на Громадському радіо та на усіх зручних платформах. До наступних зустрічей!