Програма «5-7-9» – це успіх чи провал?

21 Жовтня 2020
Поділитись

Державна програма «5-7-9», яка від початку була спрямована на розвиток мікро та малого бізнесу, почала працювати на початку лютого. Приблизно за місяць почалася коронакриза. Довелося перелаштовуватися, відповідно до поточних умов – програма розвитку стала програмою порятунку. Станом на вересень Фонд розвитку підприємництва акцептував 92 гарантії на загальну суму 183 мільйони гривень в рамках програми «5-7-9». Під час дискусії, організованої Центром економічних досліджень, як працює державна програма і які її перспективи обговорили з Русланом Гашевим, виконавчим директором Фонду розвитку підприємництва. 

Марія Репко:  Програма «5-7-9» – це успіх чи провал, що Ви про неї думаєте? Як вона розвиватиметься і чому підприємці не йшли до банків без цієї програми?

Руслан Гашев: Як програма з’явилася – насправді це була спрямована дія і Офісу президента, і уряду. Почалося все не з публічних заяв, що ми створимо програму доступних кредитів для підприємців для того, щоб вони не виїжджали за кордон, а мали можливість створювати в Україні. Все почалось трошки раніше – з двох указів президента України, якими передбачалися першочергові кроки щодо реформування, розвитку економіки, соціально-економічної сфери. Вони передбачали вже тоді створення механізмів доступних кредитів, а також запровадження гарантування кредитів суб’єктів малого та середнього бізнесу. Вже через два місяці після цих двох указів з’явилось звернення президента про програму. 

Від початку програма включала в себе два компоненти – це компенсація облікової ставки і часткові портфельні кредитні гарантії. Так, це не державні гарантії, це гарантії Фонду. Уряд через Міністерство фінансів бюджетними коштами повністю нас авансував для того, щоб ми надавали саме ці гарантії.

На даний момент Фонд вже акцептував 92 гарантії на загальну суму 183 мільйони гривень в рамках програми «5-7-9». Це означає, що ті позичальники, які не мали достатнього рівня заставного майна, отримали допомогу від фонду, що покрив частково вимоги банків до заставного майна.

Від початку планувалося, що програма буде спрямована виключно на розвиток мікро та малого бізнесу, кредити будуть на інвестиційні потреби: для закупівлі обладнання, його модернізації, ремонту в будівлях виробничого призначення, закупівлю транспорту.

Але програма почала працювати на початку лютого і до початку корона кризи у нас залишався близько місяць. Тобто цей місяць потрібен був банкам для того, аби вони налагодили свої процеси. Коли банки почали видавати кредити, у нас сталася криза. Ми почали думати, що в поточних умовах, мабуть, даремно очікувати від банків готовності кредитувати підприємців на інвестиційні цілі, та і підприємці не готові до рішучих кроків для розширення чи модернізації свого бізнесу.

Це вже програма не розвитку, вона стала порятунком бізнесу під час коронакризи. Можливо, бізнес десь не звільнив людей завдяки економії коштів на сплаті відсотків по кредитах банків, а набрав на виплату зарплати, десь закупив товар для майбутньої реалізації, тобто все одно це елемент державної підтримки.

І Фонд, і Мінфін, і уряд  вважаємо, що цей компонент програми – рефінансування старих кредитів – є тимчасовим. У постанові Кабміну сказано, що кредити на рефінансування надаються терміном на час дії карантину плюс 90 днів. 

Але зараз є такі підприємці, які беруть кредити на інвестиційні цілі. Це невеликі суми порівняно з загальним приростом програми за тиждень – від 600 мільйонів гривень до мільярда гривень на тиждень. Щотижня від 150 до 300 мільйонів гривень в середньому у нас є зростання саме по інвестиційних кредитах. Це є та сама основна ціль програми, яка повинна розвиватися і надалі. 

Програма за минулий тиждень (21-27 вересня – ред.) зросла близько на 600 мільйонів гривень до 9,6 мільярдів гривень. Загальною сумою у нас вже видано кредитів на поповнення обігових коштів на загальну суму 406 мільйонів гривень, рефінансовано кредитів на 7 мільярдів 168 мільйонів гривень та надано інвестиційних кредитів на 1 мільярд 487 мільйонів гривень.

А чутки про те, що фонд щось розглядає, не розглядає, вирішує, кому давати цю кредитну гарантію, а кому ні – це все неправда. У фонду немає таких повноважень, відповідно до постанови КМУ. Родзинка цих гарантій полягає в тому, що банк сам визначає, кому він дасть гарантію фонду. Ми лише встановлюємо критерії, яким повинен відповідати позичальник. Наше завдання в цьому процесі полягає виключно в акцептуванні цієї гарантії, а також контролі, чи своєчасно банк сплачує нам плату за цю гарантію.

Доступні кредити. Доступність полягає не в тому, що будь-який позичальник, який приходить до банку з пакетом документів, отримує кредит, вона полягає в можливості позичальника отримувати доступні умови обслуговування цього кредиту. Клієнт сплачує чесно свою відсоткову ставку 5,7, 9%, а можливо 0%, залежно від умов програми.

І з точки зору механіки ця програма сильно відрізняється від всіх інших компенсаційних програм, які були до цього. Коли позичальнику необхідно було спочатку погасити повну суму відсотків, які йому нарахував банк, і тільки після цього через декілька місяців, коли реєстр банківський буде акцептований, фонд перерахує позичальнику його частину відсотків, які він сплатив 2 місяці тому. 

Ми даємо банкам аванс на пів року для того, щоб за умови, коли клієнт дотримується своїх умов договору і сплатив вчасно свою частину відсотків, банк в безумовному порядку списує з нашого ескроу-рахунку іншу частину коштів. У цьому програма дуже відрізняється від тих інших. Тому ми кажемо, що банки в нас перестраховані. Вони мають певну ймовірність розширювати свої кредитні портфелі, знаючи, що вони вже мають кошти на своїх рахунках і фонд їх 100 % компенсує.

Читайте третю частину розмови про кредитування. Спікер – Олександр Писарук, голова правління Райффайзен Банку Аваль, голова ради директорів Форуму провідних міжнародних фінансових установ (Форум).

X