223. Найбільші санкції проти російської нафти. Що далі? Розмова з Владиславом Власюком

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю! З вами подкаст «Що з економікою?». Сьогодні я, Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії, говоритиму про санкційну політику з Владиславом Власюком – радником, уповноваженим президента України з питань санкційної політики. Він, будучи всередині процесу роботи над санкційною політикою та взаємодій з нашими партнерами, може розказати, яка зараз ситуація. 

Чому це важливо? Чому я обрав цю тему для нашого подкасту? Причин декілька. По-перше, незалежно від того, яким буде сценарій війни з росією на найближчий рік, чи війна триватиме чи будуть перемовини, дуже важливо, яким буде санкційний тиск на росію. Якщо війна триватиме, то зрозуміло, що стан економіки росії ставатиме все важливішим. Якщо будуть перемовини, то тиск на Путіна покращуватиме нашу переговорну позицію. 

Економіка тут є важливою. Всі наші слухачі, які цікавляться економікою, знають, що війна створює великі проблеми з робочою силою в росії, як і з реалокацією ресурсів з споживчого сегменту економіки на оборонний, – це класична дилема, масло і гармати. 

Санкції мають важливу роль, бо вони, з одного боку, обмежують притік. Тут ми будуємо карту санкцій. Санкції на експорт обмежують притік коштів в росію, за рахунок яких вона може фінансувати цю війну. Санкції на імпорт ускладнюють купівлю компонентів зброї. Ми розуміємо, що це не завжди на 100% викорінює таку можливість. Але навіть споживчий імпорт стає дорожчим, а це теж втрати для російської економіки, це теж незадоволення тих же споживачів.

Це три ключові теми. Четверта тема – це робота з замороженими російськими резервами та активами. Всі ці компоненти є важливими.

Владиславе, привіт. 

Владислав Власюк: Привіт, Юрію. 

Юрій Гайдай: Перше запитання. Окресли, будь ласка, основні пріоритети для України по санкційній політиці? На чому ми фокусуємося? Що нам важливо зараз просунути? Якийсь час тому це була робота по резервах. Після того, як з’явився інструмент ERA, з фінансуванням цих резервів «під заставу», це питання вже не є таким гострим. Ми розуміємо, що ці резерви ще не скоро запустяться в процес. Інша історія – це санкції для компонентів зброї. Над чим зараз ви працюєте?

Владислав Власюк: Прекрасне питанням. Все залежить від, так би мовити, того, на що є апетит у якої аудиторії. У нас довгий час була інтенсивна робота. У нас – це міжнародна санкційна група Єрмака-Макфола, Київська школа економіки і багато інших інституцій громадських, і розвідки наші. Ми намагалися задовольнити апетит на санкції у сфері енергетики. 

Поки ми розмовляємо, у цей день мають бути опубліковані санкції США в енергетичній сфері рф. Це великий результат нашої роботи. Тут приорітет реалізований, і наступні декілька місяців ми будемо активно просувати тему енергетичних санкцій з США, якщо тільки нова адміністрація не скаже, що вони бачать це зовсім інакше.

Мета – це скорочення на авто долари в доході у росії. Якщо вони скажуть, що мета підходить, але дадуть інший спосіб – будемо думати в іншому способі. 

З американцями ми плануємо зосередитись першочергово на роботі, спрямованій на унеможливлення отримання росією американської технології. Мається на увазі технології в широкому сенсі – це і мікрочіпи, мікроелектроніка, засоби виробництва, – технології такого плану. 

Якщо ми говоримо про Європейський Союз, тут приоритет інший. Новина номер один останніх декількох тижнів – це рекордні за обсягом і за вартістю поставки зріджено-провідного газу з росії до України та Європейського Союзу. Більше 7 мільярдів євро за попередній рік. Ніколи стільки не було зріджено-провідного газу, і немає сенсійного рішення, яке б зробило неможливим таку поставку.

Ми очікуємо, що 16-й санкційний пакет буде прийнятий наприкінці лютого – це вже стало традиційною датою. Боремося за те, щоб там з’явилися дійсно реальні обмеження, спрямовані на можливість імпортувати до Європейського Союзу зріджено-провідного газу. 

Якщо ми говоримо про треті країни – це абсолютно іншого плану робота. Треті країни – має на увазі умовно ті, які не зовсім сприймають саму ідею санкцій, це може бути і Туреччина, і Арабські Емірати – ті країни, які мають розвинену платіжну інфраструктуру, логістичну, торговельну інфраструктуру, або просто спільники рф. Вони так чи інакше залучені до обходу санкцій для поставлення до росії критичних компонентів. 

Це ще один великий пріоритет нашої роботи, де ми ідентифікуємо, що продовжує потрапляти до рф, у який спосіб, які учасники задіяні і що з цим можна зробити. 

Звичайно, є ще один шматок, більше теоретичні роботи, але вони потім дуже часто знаходить практичну реалізацію, що мені подобається. Це нові ідеї, нові санкції. 

Наприклад, ми хочемо продовжити, розширити ідеї спільмовані на IT-сектор. Ми вважаємо, що ті санкції, які запровадили США у вересні, непогано спрацювали. Проте, декілька днів тому мені принесли добутий файл по софту, який використовується в спеціальній комісійній зоні, але й часто для створення шахедів. На жаль, я бачу там багато софту, яких не потрапив під санкційні обмеження, а той, що потрапив – він використовується, а отже, є способи, у яких він використовується і потрібно реагувати.  

Ще одна цікава сфера, над якою ми активно працюємо – це фінансові санкції, зокрема нетрадиційні, або нефіатні валюти. Стейбл-коін, біткоін, чи будь-що інше. Ми побачили, що росія почала вдаватися до цього для обходу санкцій. Бачимо зростання обсягу в рф, що свідчить про те, що вони до цього активніше вдаються. Відповідно, цьому теж треба протидіяти через санкції.

Юрій Гайдай: Перша тема, яку ти згадав, про санкції на енергетику. Дуже цікаво, якого спрямування, якого характеру будуть санкції, які сьогодні оголосять.

Владислав Власюк: Перше, що виражається – це масштаб. Більше 400 позицій, це величезний пакет. Ми бачили майже такого обсягу пакет по ОПК, але ідентифікувати і таргетувати суб’єкт пов’язаний з військовою промисловістю легше, ніж пов’язаний з енергетикою. Тому це дійсно величезна робота.

Я бачу тут декілька великих, так би мовити, нафтогазових менеджерів, зокрема «Газпромнєфть» і «Сургутнефтегаз». Я бачу тут кілька страховиків, зокрема «Інгосстрах». Я бачу тут більше 100 танкерів. Бачу керівництво «Росатому», тут прямо пов’язую з тими діями, які «Росатом» вчиняє на території окупованої ЗАЕС.

Також я бачу багатообіцяючі положення, які дозволять американцям у спрощеному порядку застосовувати торгові санкції до подальших суб’єктів у третіх країнах, які займатимуться сприянням росії в співпраці з енергетикою. Це великий крок. Це те саме, що вони зробили позаминулого року з розпорядженням по фінансовій інституції, після чого почали поступово відмовлятися від співпраці з російськими суб’єктами великі банки у Китаї, в Еміратах, у Туреччині. Виглядає, що цей інструмент зараз дуже схожий і наслідки будуть так само руйнівними для спроможності росії виходити на міжнародні ринки.

Юрій Гайдай: Це чудова новина. Я розумію, що це сильно обмежить можливості для нафтогазової галузі інвестувати в якесь обладнання, але крім того обмежить і бажання третіх сторін якось контактувати з підсанкційними особами. 

Я для наших слухачів, хто не знає, розкрию, що вторинні санкції – це санкції за порушення первинних санкцій. Тобто санкції для тих, хто допомагає росії обходити накладені на неї санкції, або іншому, будь-якому підсанкційному суб’єкту. Тому вторинні санкції дуже важливі, бо вони визначають, наскільки інший світ буде дотримуватися цього. 

Владиславе, ми всі очікуємо інавгурації нового президента Сполучених Штатів і поки важко прогнозувати якою буде його політика. Наскільки взагалі легко або важко відкочувати чинні на сьогодні накладені Сполученими Штатами санкції, і наскільки ми можемо очікувати якихось негативних для нас змін? Тут дві складові – одна бюрократична, а другая політична.

Владислав Власюк: Політично оцінювати не берусь, це складно. Ми поки не маємо чіткого розуміння, з чим прийде нова адміністрація в плані санкційної політики. Хоча деякі попередні сигнали, які ми чули, зокрема по нафтогазовому сектору, вони позитивні.

Є чітке розуміння, що між нафтодоларовими доходами росії і спроможністю продовжувати агресію є пряма кореляція. Відповідно, зменшуючи нафтодоларове відходження, втрачається можливість вести війну, збільшується готовність до переговорів, тобто закінчується війна. Це все те, що треба.

З приводу адміністративних особливостей прийняття або скасування санкцій в США, це дуже напрацьована система і структури, які займаються. Тут взагалі жодних труднощів, жодних проблем, у будь-який момент, чи видати ліцензію, яка дозволить не поширювати дію певного санкційного обмеження на певні права відносини, чи просто підняти санкції – це все робиться відносно просто.

Якраз у США це є максимально неполітизованим процесом. На відміну від того ж Європейського Союзу, де спосіб прийняття і скасування санкцій є максимально політизованим. Про це ми багато говоримо з деякими партнерами в Європі. Вважаємо, що настав час для певних змін у процесах узгодження санкцій, прийняття рішень, змін чи скасування.

Юрій Гайдай: Тобто той процес, який є в Штатах, неполітизований по самому адмініструванню санкцій, він тобі здається більш вигідним для нас?

Владислав Власюк: Я не беруся стверджувати про вигідний чи не вигідний, тому що об’єктивно той санкційний пакет, який має бути прийнятий в день, коли ми говоримо, був підготовлений ще на початку грудня. Його прийняття розтягнули на багато тижнів. Це вже виключно політична площина.

Я би додав, що насправді його підготовка, готовність його готувати теж була в певну міру політизованою. Чому? Тому що багато з тих проблем і рішень, про які ми говорили на певному рівні, вони були відомі і зрозумілі ще на початку 2024 року. Тим не менш всерйоз до підготовки цього пакету з тими рішеннями, які вже давно обговорювалися, уряд США підійшов лише у вересні місяці, після того, як відбулися окремі консультації на рівні Ради Нацбезпеки. Вони приїжджали до нас і після цього «поїхало». Чому? Тому що в той момент ми їх остаточно переконали, що не буде ніяких згубних впливів чи наслідків на глобальні ринки. І це почало працювати. 

Тому питання адміністрування і питання політичного прийняття чи усвідомлення прийняття, вони все рівно йдуть поруч, і одне без одного неможливо.

Юрій Гайдай: Одним з важливих факторів для рішень є часто прагматична оцінка, як ці санкції вплинуть на глобальний ринок і на економіку США або найближчих союзників, які теж мають право голосу або комунікують з ними щодо санкційної політики.

Владислав Власюк: Саме так. Також цікаво, що на Сполучені Штати часто озираються інші партнери, зокрема з Групи Семи, коли йдеться про підготовку рішень, які матимуть глобальний вплив. Це те саме, що відбувалося з розробкою механізму надання Україні 50 мільярдів у рахунок доходу з заморожуванням 300 мільярдів російських активів. Тобто, не конфіскація, що не відбулась. Воно все пов’язано і часто якраз на США озираються з точки зору лідерства.

Юрій Гайдай: До речі, ще один аспект технічного бюрократичного адміністрування, що не має політики. Якщо ми подивимося на історію з санкціями для Газпромбанку, які дуже важливі в тому плані, що вони впливають на можливість інших країн розраховуватися за придбані ресурси у росії, то там якраз Туреччина, Угорщина просили про ліцензії, такі винятки, carve-outs для себе, для того, щоб можна було оплачувати далі ці енергоресурси. Мені здається, це доволі політична тема. Зрозуміло, що коли Туреччина або Угорщина звертаються з такими винятками до США, то це в першу чергу про політику, домовленості, взаємозв’язки і так далі.

Владислав Власюк: Я погоджуюсь в тому плані, що якщо ми говоримо про запровадження винятків, про прийняття відповідного рішення, то це чиста політика. Але якщо ми говоримо про спосіб, в який саме має бути воно реалізовано, політична вказівка, то там все дуже технічно відбувається, і у США хороший механізм, який добре працює.

Юрій Гайдай: Зрозумів твою думку. Давай рухатися до морської торгівлі, до танкерів. У грудні були сигнали, що країни G7 обговорюють посилення обмежень на нафту для росії, або фізичних заборон на експорт нафти, або обмеження прайскепу нижче 40 доларів за барель.

Але ми бачимо, що не так добре ці обмеження працюють, зокрема через ті танкери, які росія викупила у Греції, наприклад. Це окрема історія, чому дозволив Євросоюз грекам продати ці танкери росії, її так званий тіньовий флот. Наскільки взагалі перспективна ця історія з прайскепами, з обмеженням експорту нафти через обмеження для флоту танкерного? Що тут потрібно робити, куди пушити при розмові з партнерами міжнародними, з аналітичними центрами, як нам адвокувати це? Чи взагалі облишити це і фокусуватися на важливіших речах?

Владислав Власюк: Стеля на нафту – не знаю, чи це ідеальний механізм обмеження нафтодоларових доходів до Росії. Він точно має недоліки, і ми це на практиці побачили, але я не знаю, який інший спосіб, який погодились б багато країн реалізувати. Чи може це бути повне ембарго? Може і могло бути. Як реалізувати так само з умов, що Китай чи Індія бажають купувати російську нафту? Технічно – це хіба що топити танкери, які в режимі човників йшли б з Росії до Китаю, або їх не пропускати через Фінську Затоку. 

Механізми реалізації мають вирішальне значення в прийнятті того чи іншого рішення. Я радий, що цінова стальна нафта була прийнята і була реалізована. Я думаю, що ефективність реалізації могла бути кращою, зокрема, і швидше реагували на ті виклики, які доволі вчасно помічали.

Мені в цілому зрозуміла ідея, я бачу тут обґрунтування про те, що потрібно продовжувати знижувати ціну на нафту. Зниження цінової сталі – це був би один зі способів. Але так само я розумію, що воно неможливо і не має сенсу, якщо паралельно не говорити про перше – недопущення формування подальшого тіньового танкового флоту, і друге – це те, що вже є, з чим почати розбиратись.

Тут цікава історія, тому що, як люди кажуть, поки грім не вдарить – хтось не перехреститься. Ідея зрозуміла, що як мінімум з початку жовтня у форматі декількох країн навколо Балтійського моря ми вели розмову про те, що потрібно збирати більше інформації про ті танкери, які з російською нафтою проходять у ваших морях, берегах, водах і протокаї. Друге – це почати щось з цим робити, зупиняти на перевірки, можливо навіть когось не пропускати за умовою відсутності належних документів.

Тоді ця ідея погано сприймалася, це ж міжнародне право, конвенція, вільний прохід, високі моря. А от вдарив грім – це «EAGLE S» судно, яке порвало кабеля, виявило, що все можна.

Юрій Гайдай: Бо безпековий фактор.

Владислав Власюк: Безпековий фактор, будь-який інший фактор. Все підійшло, зірки зійшлись, і танкер затримали, як і більше двох десятків інших танкерів зупинили на декілька днів для з’ясувань. 

В кінці грудня була домовленість про те, що тепер запитуватимуть інформацію про страховку. А запитувати інформацію – це вже присадити багатьох перевізників. Чому? Тому що запитувати інформацію – це означає велику перспективу реалізації цієї інформації в майбутньому.

Як тільки європейські країни почнуть володіти інформацією про страхувальників відповідних нафтових перевезень, відповідні нафтові перевізники відразу зрозуміють, до чого це. Це до того, що через якийсь час вони ризикують опинитися під санкціями. Для чого воно їм треба? Воно їм не треба. А так, за попередніми приблизними оцінками, 40-80% нафтових перевезень російської нафти відбувається взагалі без страхівки. Тому те, що відбувалося в Керченській протоці – це хороший сигнал у певному сенсі. 

Юрій Гайдай: Ти знімаєш у мене з язика запитання. Крім цих ризиків для кабелів і інших диверсій, є питання екології. Ці дві аварії танкерів в Керченській протоці – це точно те, що треба використовувати як аргумент. Наступного разу прекрасну Балтику, береги Данії залиє нафтою, навіщо це треба? Зробімо щось, що зробить нас всіх щасливими. Цей аргумент заходить, він може бути використаний, формалізований як важіль, що країни є, які дбають про екологію.

Потрібно блокувати, незважаючи на побоювання, що це ескалує конфлікт і росія буде супроводжувати ці танкери військовими суднами.

Владислав Власюк: Я думаю, що це можливо. Зараз важко уявити готовність ряду країн до подальших кроків. Подивимося.

По-перше, всіх цікавить позиція нової адміністрації США. По-друге, цікавить відсутність великих геополітичних подій типу Гренландії. Якщо все буде в цьому плані нормально, то я впевнений, що країни, які входять до організації Європейського політичного союзу – це окремий майданчик для обговорень і там є 12 країн, які вийшли з ініціативою по перевірці страховок російських танкерів, десь в цих сферах ці країни зможуть перейти від риторики до ефективних дій. Наприклад, прикрутити можливість росії відправляти свої танкери з чорним золотом до Індії, Китаю, чи до інших покупців. Ми дуже очікуємо схожих рішень з режимом управління газу. Чому? Тому що це теж танкери, це теж нафтовидобування, газодовибування і так далі.

Юрій Гайдай: До речі, якщо дивитися в бік Європи, Євросоюз, європейська рада має подовжувати санкційний режим на чергові півроку і знову отримує спротив від Орбана. Були сподівання, що йому трохи додадуть розуму кошти Євросоюзу заморожені, які ЄС не видає Угорщині. Але недавно з’явилася новина, що Орбан остаточно втратив шанс скористатися одним мільярдом євро з тої допомоги. Чи це означає, що він далі вперся, як баран, і є перспектива, що будуть проблеми з подовженням європейських санкцій на наступний період? 

Владислав Власюк: Я би сказав, що з одного боку глобально і Угорщина, і Словаччина погоджувалися на всі санкційні пакети і рішення Європейського Союзу. Звичайно, наполягаючи в певні моменти на певні виключення і так далі. Питання в тому, наскільки ця практика і тактика застосування санкцій через погодження кожного разу всього списку є правильною. Можливо, було би правильно зосередитись на певних критеріях, з якими ми всі згодні, і далі в технічному варіанті оновлювати санкційні списки за умови відповідного пропрацювання Єврокомісії. Можливо, цього було б достатньо.

Маємо те, що маємо. Наскільки Угорщина чи Словаччина всерйоз зможе зупинити великі очікувані чи потенційні рішення Європейського Союзу, зокрема у сфері енергетичних санкцій – я думаю, що не зможуть. Тому що при всьому бажанні допомогти путіну вони себе до кінця протиставити Євросоюзу не зможуть. Все-таки, це частина європейського континенту. У них є всередині країн потужні політичні сили, які абсолютно проєвропейські, проукраїнські і антипутінські.Тому, я думаю, максимум, що вони можуть зробити, це відтягнути прийняття чогось, але не зупинити і не завадити.

Юрій Гайдай: Ми пройшлися по основних напрямках, де зараз іде розвиток подій, де можуть бути посилення санкційного режиму. IT-сектор – це теж важлива історія. Добре, що зараз більшість софту це Software. Це не те, що ти просто купив компакт-диск 20 років тому і користуєшся. Тобі потрібна постійна підтримка, тобі потрібен зв’язок з серверами. Тому насправді тут можна це все ефективно різати.

У цілому, якщо ми так зробимо зум-аут, подивимося згори, все ж таки пройшло вже три роки з моменту повномасштабного вторгнення. Російська економіка хоча і страждає, тріщить, але все ж таки дихає. Що не так з санкціями? У якому напрямку нам потрібно рухатись, якщо ми хочемо докорінно змінити цю історію, якщо ми хочемо завдати більшого болю російській економіці?

Владислав Власюк: Я би хотів спершу декілька цифр і фактів привести про стан російської економіки, щоб ми розуміли, що таке російська економіка зараз і що є визначальним для розуміння її статусу або стану. Після цього ми можемо самі себе підштовхнути до певних висновків про подальші санкційні дії.

Станом на зараз, це трапилось уже десь рік тому, російська економіка суттєво зробила крок в певний бік. Цей крок означає мілітаризацію економіки. У виконанні російських чиновників вийшло розділити економіку на дві частини. Одна – пов’язана з ОПК, одна – не пов’язана з ОПК. Тобто, воєнна економіка і решта економіки.

У воєнній економіці справи йдуть непогано. Гроші є, державні замовлення є, робітники є, виробництво працює, доступ до західних компонентів зменшився, але все рівно є. Часами економіка в цілому себе почуває непогано.

Невійськова економіка – тут проблеми. У них немає державних коштів, немає зовнішніх коштів, вони не можуть їх залучати, немає працівників. Чому? Тому що їх або фізично немає зв’язку з СВО, або не можуть конкурувати зарплатами. Висока облікова ставка робить неможливим залучення коштів середніх, крім об’єктивної. Ніхто не буде платити під 30% кредиту.

Юрій Гайдай: Точніше так, вона робить можливим залучення тільки для тих галузей, які пріоритетні для уряду. Тобто оборонка не має проблеми з фінансуванням, мають проблему ті, хто не виконує жодного оборонного замовлення.

Владислав Власюк: Виходить, що в них розбалансована в цілому економіка, де одна частина має певні драйвери росту і, ймовірно, зростає, а більша частина, тобто вся інша економіка, перейшла в стагфляцію і скорочується. Сумарно виходить, що в них в економіці гроші є, при цьому на цю грошову масу не випускається відповідна кількість продукту. Навіть з врахування пушок, нафти вони не випускають стільки, скільки є грошової маси.

Відповідно, це створює велику інфляцію. Там переходить у замкнуте коло інфляція, підняття ставки, недоступність кредитів. Недоступність кредитів не можуть розвивати економіку. Відповідно, продовжуються скорочення, немає продукції. Це нас підштовхує до однієї хорошої думки, що можна далі зробити з економікою – можна далі обмежити їм надходження будь-якого продукту на їхній внутрішній ринок.

Юрій Гайдай: Тобто позбавити їх можливості імпортувати те, що вони не виробляють, бо алокували ресурси в оборонку.

Владислав Власюк: Саме так. Це буде закидувати далі їхню економіку в бік інфляції. Тому є ідея, у санкційній групі Єрмака-Макфола довгий час обговорювалася. Це перевернути логіку всіх експортних чи санкційних заборон і заборонити будь-яку тергівлю з росією і далі в порядку виключень дозволяти. Не секрет, що частини країн не зможуть відмовитися від російського урану, значить в порядку виключення продовжити закуповувати в росії уран. Чи навіть трубопровідну нафту, якщо вже так хочеться болгарам чи чехам. Або, наприклад, продовжити закуповувати у росії добрива. Знову ж таки, розуміємо, що це продовольча безпека, багатьом потрібні добрива. У росії їх багато і вони дешеві. Вони можуть продовжити закуповувати за окремим винятком чи за окремим дозволом. Чи ввозити до росії щось. 

Юрій Гайдай: Умовні дитячі товари, наприклад. 

Владислав Власюк: Давайте це продовжимо завозити. Я впевнений, що більшість українців спокійно віднеслась би до того, якби росіяни повернулися в Радянський Союз, який їм так подобається, і користувалися тим, що вироблено всередині країн, тобто приблизно нічим. Ось такі ідеї для подальшого розвитку санкційних обмежень.

Друга велика ідея, яка в нас була, пов’язана безпосередньо з, не хочеться говорити неспроможністю, але невідповідною спроможністю обмежити постачання до росії критичних компонентів, технологій і так далі. Багато країн прийняли в себе розширений список критичних компонентів, це 50 позицій. День, коли ми розмовляємо, Японія публікувала санкції, там вони суттєво розширили на 300 позицій свій список експортного контролю обмежень. Набагато більше товарів отримали заборону не експорт до росії. Це все добре. Добре так само і співпраця з виробниками технологій, і штрафи на виробників технологій, і розслідування, і журналістське розслідування, і правоохоронних органів розслідування, які там виявляють ланцюги закупівель і поставок до росії.

Цього відверто недостатньо. Якщо ми хочемо історичні паралелі, то скільки часу прожила Північна Корея під санкціями, навіть на хвилиночку не санкційна коаліція всієї ради безпеки ООН, і тим не менш в північно-корейських ракетах доволі багато іноземних компонентів, в тому числі американських мікрочіпів. Тобто ситуація не ідеальна, і здається, що в цілому потрібно знайти нове, сильніше рішення, спрямоване на неможливість отримання терористичним режимом, це ж не лише росія, це і Північна Корея, і Іран, може ще хтось, технологій західного світу.

За часів Холодної війни був так Комітет недопущення розповсюдження технологій. Важко сказати його ефективність, але Союз розвалився, а сама ідея мати на глобальному рівні якийсь координуючий орган, чи це може бути при ООН, чи це може бути при Групі Семи, чи при Групі Двадцяти, що теж цікава ідея, було б непогано. 

Чому? Тому що війна стає технологічною, гонка мікрочіпів нікуди не ділась, чимало країн вже зараз пов’язують економічно-технічне зростання із безпекою, і мені здається, що глобально це ідея, яка могла б повернутися дуже сильно на порядок денних після закінчення геополітичних струсів, з приходом нової адміністрації США. Я думаю, що ідея повернутися до координуючого органу, який би слідкував за розповсюдженням сучасних технологій, була б непоганою, і ми так само готові до її просування, тому що ми вважаємо, що це правильна ідея, яка зробить світ безпечнішим.

Юрій Гайдай: Абсолютно згоден, і розуміємо, що той же штучний інтелект набуває ваги, поки що це скоріше, іграшка і просто покращення продуктивності, але все більше це ставатиме істотним безпековим фактором. Якраз учора була новина про наміри адміністрації Байдена на прощання обмежити доступ Китаю,  і відповідно росії, до передових чіпів, які використовуються для систем штучного інтелекту, що покращують продуктивність мовних моделей. Це теж важлива річ, тільки вона має бути системною для того, щоб ці обмеження працювали.

На цьому наш час закінчується, дуже швидко пролетів, комплексна тема. Я нагадаю нашим слухачам, що у нас сьогодні був Владислав Власюк, уповноважений президента України з питань санкційної політики. Радує хорошим новинами, сподіваюся, що цих новин буде більше.

Дякую, що ви працюєте над генерацією таких новин разом з нашими партнерами. Це дуже нетривіальна справа, враховуючи переплетення інтересу, інертність і так далі. 

Це був подкаст «Що з економікою?» Центру економічної стратегії. Слухайте нас на Громадському радіо або на зручних подкаст-платформах. Шукайте нас на YouTube, YouTube Music, Spotify, Apple, iTunes. Пропонуйте теми, слідкуйте за економікою. До наступних зустрічей!