Що приховує рішення про зимову підтримку?

🎙️ Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, на Radio NV про програму зимової підтримки для українців, зокрема що стоїть за цим рішенням, звідки братимуть гроші та чому це може нашкодити. Ведуча – Євгенія Гончарук.

Пубілкуємо розшифровку розмови (використано ШІ):

Євгенія Гончарук: Вітання усім. Триває спеціальний ефір на Радіо НВ. Мене звати Євгенія Гончарук.

Далі поговоримо про пакет зимової підтримки для українців, про який напередодні говорив Президент України, а сьогодні — уряд. Прем’єр-міністерка Юлія Севериденко зазначила, що він включатиме як уже запущені програми — фіксовані ціни на енергоносії, житлові субсидії, підтримку ОСББ, мораторій на відключення, виплати ВПО на дрова, — так і нові заходи підтримки.

Про них детальніше говоритимемо з виконавчим директором Центру економічної стратегії Глібом Вишлінським. Пане Глібе, добрий вечір.

Гліб Вишлінський: Добрий вечір.

Євгенія Гончарук: У програмі багато пунктів. Перший передбачає одноразову виплату для всіх громадян і нову допомогу тим, хто найбільше постраждав від війни — ВПО, малозабезпеченим тощо. Як такі масові виплати впливають на економіку? Наскільки це ефективно?

Гліб Вишлінський: Будь-яке рішення державної політики має орієнтуватися на конкретну проблему. Якщо гроші роздають усім поспіль, це означає, що їх дуже багато. Чи є в Україні зараз багато грошей під час війни? Звісно, ні. У нас є очевидні пріоритети — збереження життя воїнів і цивільних. У першому випадку це зброя, у другому — засоби протиповітряної оборони.

Уже після цього мають іти витрати для тих, хто найбільше потребує — громадян у фінансовій скруті. Роздача всім поспіль, зокрема й мені, не має сенсу. Минулого року я отримав цю виплату і віддав її на фонд, який допомагає війську, але більшість людей сприймає це інакше. Якщо громадянам кажуть: «Вам треба допомагати», а не: «Ми всі маємо працювати на перемогу», то вони думають, що ресурсів багато, вистачає і на війну, і на допомогу, і ще людям роздають. Це створює неправильний сигнал.

Є багато груп, які справді потребують підтримки — поранені військові, які відновлюються, внутрішньо переміщені особи, які втратили житло, роботу, джерела доходу. Саме на них треба спрямовувати ресурси.

Євгенія Гончарук: Щодо субсидій і фіксованих цін. Чому досі не вдалося забезпечити повну адресність допомоги?

Гліб Вишлінський: Можна забезпечити. Ви пам’ятаєте, приблизно десять років тому, після Революції гідності, коли ціни на газ підвищили до економічно обґрунтованих, запровадили систему адресних субсидій. На піку близько 60% сімей отримували допомогу. Інші 40% сплачували повну суму — і це було справедливо.
Зараз система на місці, вона не змінювалася. Цифровізація дозволяє бачити доходи, заощадження, навіть витрати людей. Тож можна чесно визначати, хто справді потребує допомоги. Це особливо важливо під час війни на виснаження — справедливо і адекватно реальності.

Євгенія Гончарук: Програма безкоштовних поїздок по країні до 3000 км. З огляду на дотаційність пасажирських перевезень і атаки на інфраструктуру — чи є в цьому логіка?

Гліб Вишлінський: Ви абсолютно праві, логічна невідповідність очевидна. Але крім цього є ще дві проблеми. Перша — комунікація. Ми не говоримо людям, що кожен має підтримувати державу під час війни. Натомість держава «дарує» щось безкоштовно. Це нагадує мені радянські лозунги на кшталт «Комунізм неминучий». Така риторика шкідлива, бо формує ілюзію, що держава надзвичайно багата й приховує гроші.

Якщо ж подивитися на суть, то, можливо, ідея має сенс. «Укрзалізниця» стикається з нерівним попитом у різні дні та напрями. Якщо поїзд іде напівпорожній, витрати майже ті самі, бо електровоз чи тепловоз усе одно працює, персоналу треба платити. Можливо, керівництво хоче заповнити ці вільні місця. У країнах із гнучкими тарифами це вирішується цінами: квитки на менш популярні дати дешевші. Ми досі не запровадили такий механізм.

Тому, можливо, «кілометри» — це лише форма компенсації збиткових перевезень через бюджет. Але комунікувати це як «безкоштовні поїздки» під час війни — недоречно. Варто було б говорити про модерну систему ціноутворення та прозоре субсидування.

Євгенія Гончарук: Наступний пункт — масові медичні чекапи для людей від 40 років, старт із січня. Ідея хороша, але чи доцільна зараз?

Гліб Вишлінський: Ідея логічна. Вона вписується в демографічну стратегію — забезпечення активного довголіття. Люди після 50 мають зберігати здоров’я, щоб жити й працювати довше. Тут питання лише в реалізації.

Я не проти, щоб це робили навіть під час війни. Навпаки, у цей час у багатьох загострюються хвороби, зокрема серцево-судинні. Але треба зробити це якісно. Система фінансування медицини, створена після реформи 2017 року, стимулює заклади «накручувати» кількість послуг. Я сам проходив військово-лікарську комісію й бачив у своєму електронному кабінеті послуги, яких фактично не отримував.

Треба запобігти зловживанням, щоб гроші не йшли за фіктивні чекапи. Але сама ідея правильна: українці, особливо чоловіки, живуть і працюють менше, ніж могли б. Якщо провести масштабну комунікаційну кампанію, заохотити людей перевірятись, можна врятувати життя або принаймні роки життя.

Євгенія Гончарук: Ми говоримо про «зимову підтримку». Зрозуміло, що ця зима буде складною з точки зору тепла і світла. У пакеті є підтримка ОСББ, програми купівлі генераторів тощо. Наскільки це реально працює?

Гліб Вишлінський: Ви правильно окреслили проблему: під час війни людям потрібно тепло і світло.

Щодо тепла — для тих, хто має централізоване опалення, мають бути програми, що допомагають громадам купувати мобільні котельні й децентралізувати системи. У великих містах, якщо одна частина мережі пошкоджена, може зупинитися все.

Щодо дров — уряд тимчасово заборонив експорт деревини, щоб забезпечити потреби всередині країни.

Щодо електрики — програми для ОСББ і керуючих компаній мають бути максимально доступними. Генератори потрібні, щоб живити насоси, освітлення, хоча б один ліфт для маломобільних мешканців. Це підвищує комфорт життя за відносно невеликі гроші, але головний бар’єр — перші інвестиції. Легше домовитися про невелику щомісячну доплату за пальне, ніж одразу зібрати кошти на генератор. Якщо це муніципальна програма із субсидією, процес іде набагато краще.

Євгенія Гончарук: Мінсоц повідомив про виплату 6500 гривень для малозабезпечених родин у межах «зимової підтримки». Чи вистачить на це коштів?

Гліб Вишлінський: Їх немає. Менше ніж місяць тому Верховна Рада ухвалила рішення про додаткові 300 мільярдів гривень на військо — це зарплати військовим і закупівля зброї. Під час війни «зайвих» грошей наприкінці року не буває. Якщо якісь кошти не використали, їх треба спрямовувати на оборону, а не на роздачі.

Щодо малозабезпечених — тут уже є система субсидій. Вона гарантує, що сім’я витрачає не більше 15% доходів на комунальні послуги. Це і є зимова підтримка. Коли взимку рахунки ростуть, субсидія збільшується, і люди платять ті ж 15%. Тому я не бачу логіки в окремій грошовій допомозі.

Євгенія Гончарук: Дякую, пане Глібе, за пояснення, як ці ініціативи можуть вплинути на економіку. Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, був із нами на зв’язку. Для вас працювала Євгенія Гончарук. Слава Україні.