Разом сильніші: Сучасні та майбутні виклики на шляху інтеграції України до ЄС
Це дослідження доступне лише англійською мовою.
14-15 грудня лідери ЄС вирішуватимуть, відкривати чи ні переговори з Україною про членство. З цього боку перед Києвом стоїть низка викликів, які виклали експерти Польського економічного інституту та Центру економічної стратегії у спільній доповіді “Разом сильніші: Сучасні та майбутні виклики на шляху інтеграції України до ЄС”. У короткостроковій перспективі найбільшим викликом є забезпечення стабільних джерел фінансування, особливо для значних військових потреб. Наступним кроком Україні потрібно буде подолати інфраструктурні проблеми та залучити інвестиції. У довгостроковій перспективі головною зміною стануть успішні реформи, які створять сильні інституції, що забезпечать соціально-економічний розвиток країни та дозволять Україні приєднатися до Європейського Союзу.
Короткострокові виклики
Внаслідок російського вторгнення Україна була змушена перенаправити більше половини свого бюджету у 2022 та 2023 роках на військові цілі. В умовах втрати ринкових джерел фінансування та 30% ВВП фінансова допомога Заходу була і залишається необхідною. З початку війни Україна вже отримала 68,5 мільярдів доларів США, 62% з яких – у вигляді прямих субсидій, а 38% – у вигляді грантів.
У 2022 році дефіцит бюджету України та витрати на обслуговування боргу сягнули 55,6 млрд доларів США. Зовнішня фінансова підтримка допомогла покрити 31,1 млрд злотих, залишивши дефіцит у розмірі 24,5 млрд доларів США. У 2023 році Україна отримає достатньо глобальної допомоги, щоб уникнути такого розриву: загалом 42 мільярди доларів США фінансової допомоги протягом року.
“У перший рік війни Україна зіткнулася з проблемами у забезпеченні фінансування державної діяльності. На другий рік, зокрема завдяки країнам ЄС, які разом надали 18 мільярдів євро допомоги, цього вдалося уникнути. Однак зараз ми знову входимо в період невизначеності, з проблемами з боку двох найважливіших союзників України – США та ЄС. Так само важливо для України, як і рішення про початок переговорів, буде рішення Європейської Ради про запуск програми “Український фонд” з бюджетом 50 мільярдів євро для підтримки України у 2024-2027 роках“, – говорить Марек Вонсінський, керівник групи глобальної економіки PEI.

Середньострокові виклики включають реконструкцію, залучення інвестицій та модернізацію інфраструктури на польсько-українському кордоні
Перед Україною стоїть величезний виклик у відбудові країни, зруйнованої російським вторгненням. Особливим викликом буде відбудова економіки: відколи почалась війна, вона втратила здатність нормально функціонувати, а перспективи її розвитку суттєво обмежені. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в Україну вже до війни були нижчими, ніж в інші країни Центральної та Східної Європи, але з початком війни вони повністю припинилися.
“Для того, щоб відбудова України була успішною і забезпечила її стабільний, стійкий і довгостроковий економічний розвиток, необхідно залучити приватний капітал. Хоча зараз переконати інвесторів вкладати кошти в Україну – це здебільшого виклик, у певних секторах це може виявитися легше. Одним із прикладів є сектор озброєнь, де в результаті військових дій в Україні зростає виробництво та розвиваються місцеві стартапи. Поряд з великими проєктами відбудови також з’являться необхідні державно-приватні партнерства у сфері інфраструктури, будівництва, будівельних матеріалів та логістики”, – говорить Яна Охріменко, старший економіст Центру економічної стратегії.
З початком війни в Україні польсько-український кордон став одним з найважливіших кордонів ЄС з військових, гуманітарних та економічних причин. Блокада чорноморських портів зробила його основним маршрутом для експорту українських товарів. Однак прикордонна інфраструктура виявилася погано підготовленою до такої високої інтенсивності руху. Перш за все, необхідно покращити залізничне сполучення. Колії в Польщі мають ширину 1 435 мм, тоді як в Україні – 1 520 мм. Необхідно також побудувати перевантажувальні термінали та збільшити існуючу кількість сполучень, які потрібні Україні для боротьби з Росією та розвитку економіки.
“Україна потребує відновлення транспортної інфраструктури для розвитку економіки та інтеграції з Європою. Залучення Європейської Комісії в рамках програми “Connecting Europe” створює можливість забезпечити фінансування транснаціональних інфраструктурних проєктів. Включення України до них також принесе користь нинішнім членам ЄС, наприклад, завдяки створенню нових сполучень між Польщею та Румунією. Потрібні мультимодальні транспортні рішення, які дозволять нам стати незалежними від переповненого автомобільного транспорту. Для України було б корисно розширити транс’європейську транспортну мережу TEN-T найкоротшим маршрутом з України до Польщі через Люблін, серед іншого“, – говорить Ян Стшелецький, заступник керівника групи глобальної економіки Інституту світової економіки (PEI).

У довгостроковій перспективі Україна зіткнеться з багатьма реформами, включаючи боротьбу з корупцією
На додаток до економічних питань, Київ має запровадити низку реформ; перш за все, ефективно боротися з корупцією для залучення ПІІ, що уможливить передачу технологій та створить умови для чесної конкуренції на внутрішньому ринку як для приватних, так і для державних підприємств.
“У довгостроковій перспективі ефективна інтеграція України з ЄС буде головним фактором, що впливатиме на темпи та якість післявоєнної відбудови. Інтеграція може бути прискорена за рахунок інвестицій. Адаптація до правил єдиного ринку ЄС може стати основою для економічного зростання України. Для досягнення цієї мети Київ повинен прийняти правила ЄС, модернізувати національне законодавство та впровадити інструменти захисту інвестицій, включаючи забезпечення більшої гнучкості обмінного курсу. Досвід Польщі у впровадженні незалежної монетарної політики, розбудові сильних місцевих інституцій, створенні ефективних механізмів державних закупівель та добре розвинених ринків капіталу може стати цінним орієнтиром для України. Українська політична система також потребує децентралізації“, – говорить Домінік Копінскі, старший радник групи глобальної економіки PEI.