Введення ПДВ для спрощеної системи оподаткування

Спрощена система оподаткування в Україні створювалася як інструмент підтримки мікробізнесу, але з часом частково перетворилася на механізм податкової оптимізації для значно більших бізнесів. У цьому дослідженні аналізується, як відсутність єдиного порогу реєстрації платником ПДВ для всіх форм ведення бізнесу стимулює дроблення діяльності на багато ФОПів, спотворює конкуренцію і дозволяє використовувати пільги спрощеної системи не за призначенням.

У 2024 році на спрощеній системі працювали близько 1,5 млн ФОПів, які задекларували приблизно 2,5 трлн грн обороту. Найбільше ця система використовується в оптовій та роздрібній торгівлі: на цей сектор припадає 38% усіх учасників спрощеної системи та майже половина її загального обороту.

Найпоширеніші проблеми чинної моделі – штучне дроблення бізнесу на багато ФОПів, приховування обороту, використання сірого імпорту та непрозоре походження товарів. Найвища концентрація таких ризиків спостерігається в торгівлі, HoReCa та виробництві. У результаті добросовісний бізнес опиняється у гірших конкурентних умовах, а пільги, які мали підтримувати справді малих підприємців, часто використовуються більшими гравцями.

Ключова причина цих викривлень – відсутність єдиного порогу обов’язкової реєстрації платником ПДВ для всіх форм ведення бізнесу. Через це економічно схожі підприємства можуть працювати в різних податкових режимах залежно від юридичної форми. В Україні це створює подвійну логіку: для бізнесу на загальній системі діють одні правила ПДВ, а для ФОПів на спрощеній – інші.

У дослідженні обґрунтовується, що запровадження єдиного порогу реєстрації платником ПДВ є найбільш збалансованим способом зменшити ці викривлення. Такий підхід не скасовує спрощену систему, а повертає її до початкової ролі – підтримки мікробізнесу, а не створення податкової переваги для більших гравців. Реєстрація платником ПДВ після досягнення порогу також дозволяє відновити нормальний ланцюг ПДВ і зробити податок більш нейтральним для бізнесу.

Оптимальним рівнем порогу обов’язкової реєстрації платником ПДВ у дослідженні визначено 2,5 млн грн. Такий рівень дозволяє захистити справді малий бізнес від надмірних адміністративних витрат і водночас зменшити привабливість схем штучного дроблення. Поріг у 1 млн грн виглядає занизьким, тоді як рівень 4 млн грн – завищеним і менш ефективним для розв’язання проблеми.

Водночас запровадження ПДВ для частини платників спрощеної системи потребує якісної підготовки. Реформа має супроводжуватися спрощенням адміністрування, зокрема використанням касового методу для малого бізнесу, цифровізацією звітності, простішим обліком вхідного ПДВ та зрозумілими правилами контролю. Також доцільно оновити архітектуру самої спрощеної системи – зокрема об’єднати 1 та 2 групи і прив’язати податкове навантаження до фактичного обороту.

Після запровадження єдиного порогу ПДВ можна поступово підвищувати ліміти перебування на спрощеній системі. Це дозволить чесному мікробізнесу не стримувати штучно своє зростання, а державі – зменшити стимули до множення ФОПів і тінізації оборотів.

У дослідженні оцінюється, як запропонована реформа вплине на різні групи платників спрощеної системи, їхню економічну поведінку, інтеграцію в ланцюги постачання з ПДВ та умови конкуренції. Детальна статистика, оцінка впливу за групами та рекомендації щодо впровадження реформи наведені в повному тексті дослідження.

Цю публікацію підготовлено German Economic Team, діяльність якої фінансується Федеральним міністерством економіки та енергетики і реалізується компанією «Berlin Economics» у співпраці з Центром економічної стратегії.