Лібералізація ринку залізничних перевезень в Україні. Уроки країн ЄС

Лібералізація ринку залізничних перевезень Завантажити Лібералізація ринку залізничних перевезень (1.40 MB)
Презентація: Чому необхідна лібералізація ринку залізничних перевезень в Україні Завантажити Презентація: Чому необхідна лібералізація ринку залізничних перевезень в Україні (4.08 MB)
пресреліз Завантажити пресреліз (313.29 KB)
Презентація Завантажити Презентація "Railway market liberalization in Ukraine" 13.06.2019 (825.71 KB)

Лібералізація залізничних перевезень в Україні буде запроваджена за європейською моделлю реструктуризації залізниць. Відповідно до Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов’язання відкрити ринок залізничних перевезень за принципом вертикального розділення залізничної монополії та відкриття доступу приватних операторів до залізничної інфраструктури[1].

Це передбачає перехід на спільні принципи функціонування ринку залізничних перевезень:

  • наявність незалежного оператора залізничної інфраструктури, який  відповідатиме за якість залізничної мережі  та пропускну спроможність (тобто кількість поїздів, які  можуть рухатись коліями);
  • запровадження конкуренції на ринку залізничних перевезень вантажів та пасажирів;
  • наявність незалежного регулятора залізничного транспорту, який затверджуватиме тарифи на доступ до інфраструктури, забезпечуватиме рівний доступ до неї всіх операторів залізничного транспорту;
  • наявність незалежного органу безпеки на залізничному транспорті, який визначатиме вимоги до перевізників, перевірятиме відповідність цим вимогам та видаватиме ліцензії на здійснення перевезень.

Якщо очікуване відкриття ринку залізничних перевезень провести без добре спланованих системних заходів – існують ризики для української економіки щодо безперебійної транспортної логістики. Таким чином, ґрунтуючись на проведеному дослідженні та досвіді європейських країн, ми дійшли таких висновків:

  1. Перед відкриттям ринку залізничних перевезень уряд має здійснити заходи, спрямовані на те, щоб фінансування майбутнього оператора інфраструктури було достатнім для підтримання залізничної мережі України в робочому стані.
  2. Укрзалізниця має забезпечити чітке розділення бухгалтерського обліку (та господарської діяльності) з управління інфраструктурою від інших послуг – пасажирських та вантажних перевезень, а також – незалежне управління кожною із компаній.
  3. Відповідно до стратегії демонополізації державних компаній, уряду слід визначитись, чи  Укрзалізниця являтиме собою вертикально-інтегрований холдинг із розділеними дочірніми компаніями (оператором інфраструктури та операторами перевезень), чи буде застосована модель повного відокремлення оператора інфраструктури та операторів перевезень.
  4. Перед відкриттям ринку слід переглянути тарифи на перевезення та підготувати методику розрахунку зборів за доступ до інфраструктури. Збори за доступ до інфраструктури повинні, як мінімум, покривати прямі витрати оператора інфраструктури.
  5. Перед відкриттям ринку уряд має здійснити заходи щодо скасування крос-субсидування вантажними перевезеннями пасажирських, а відтак розглянути питання щодо: 1) механізму фінансування пасажирських перевезень, 2) розділення пасажирських перевезень на комерційні та суспільно важливі, 3) дерегулювання тарифів на категорію комерційних перевезень.
  6. Необхідно створити Нацкомісію з регулювання залізничного транспорту та передати від Міністерства інфраструктури України до її компетенції питання регулювання тарифів. Також слід створити орган безпеки на залізничному транспорті, який визначатиме вимоги до перевізників, перевірятиме відповідність цим вимогам та видаватиме ліцензії на здійснення перевезень.

[1] У світі існують різні підходи до реструктуризації залізничного сектору, які стосуються комплексу таких факторів: структура ринку, регулювання, тип власності. Найбільш усталеними підходами до управління залізничним транспорті є два: європейська модель передбачає відокремлення функцій оператора інфраструктури та залізничних перевезень із збереженням оператора інфраструктури в державній власності; американська модель, на відміну від європейської, побудована за засадах вертикальної інтеграції, коли функції оператора інфраструктури і оператора перевезень виконують одні й ті самі (в тому числі, приватні) компанії. Дане дослідження не має на меті порівняння переваг американської чи європейської моделі,  основне його завдання – вивчення досвіду європейських країн, яким можна скористатися  під час реалізації транспортної секції Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Дослідження здійснено у рамках проєкту «Проведення спільного дослідження у сфері публічної політики з метою налагодження партнерства з аналітичним центром ЄС», який реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у партнерстві із Ініціативою відкритого суспільства (OSIFE) та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

X