Не допомагають, а платять за безпеку Європи: Гліб Вишлінський — про модель підтримки України 2026

Коли минає четвертий рік повномасштабної війни, Україна має перейти від концепції «очікування допомоги» до моделі «безпекового контракту» з Європою. Такою думкою в інтерв’ю поділився Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії (ЦЕС).

На чому тримається стабільність економіки України після чотирьох років війни

Кінець лютого — знаковий та сумний час для українців. Чотири роки повномасштабного вторгнення, 12 років війни з росією. Але попри все, пропоную почати з позитивних моментів. Наприклад, ми маємо історичний рекорд золотовалютних резервів — понад $57 млрд. Що цей показник означає для економіки, бізнесу і кожного українця?

Перед тим як розкрити питання про резерви, я б відзначив інші вимушені позитивні зрушення за чотири роки. Наприклад, те, що Україна стала кандидаткою в члени Європейського Союзу. Ще наприкінці 2021 року, коли ми в дослідницьких центрах говорили з кимось про потенційне членство України в ЄС, нам казали, що це питання десятиліть.

Також в Україні роками скиглили про деіндустріалізацію — втрату великої частки промисловості, приладобудування. Адже все те, що вироблялося за радянських часів, було великою мірою оборонним, а потім стало нікому не потрібним.

Зараз Україна знову наростила — вперше за часи незалежності — виробництво в машинобудуванні, що в нашому випадку означає засоби знищення ворога. Ті, хто дуже переживав через деіндустріалізацію, тепер бачать реіндустріалізацію.

Так, ми втратили велику частку металургії, але це була сировинна галузь, яку контролювали олігархи. А тут ми маємо чудовий зразок абсолютно немонополізованого, безолігархічного, побудованого на засадах конкуренції оборонного виробництва з великою роллю приватного сектору. Воно розвивається швидко і виглядає конкурентоздатним за світовими стандартами.

Повертаючись до питання про резерви: чому я до цього поставився трошки скептично, як до великого мірила успіху? Бо обсяг потрібних резервів залежить від ризиків. Наприклад, родина в маленькому бельгійському містечку, де немає ні війн, ні катастроф, має накопичувати хіба що на випадок, якщо когось неочікувано звільнять з роботи. А коли в країні повномасштабна війна, тобі потрібні набагато більші резерви.

З одного боку, резерви дійсно найбільші в історії, а з іншого — не можна вимагати від Нацбанку скасування всіх валютних обмежень. Ми в ЦЕС завжди виступаємо за пом’якшення обмежень, але зараз розуміємо: якщо щось піде не так на фронті або ми залишимося без фінансування від партнерів, нам потрібно якось оборонятися: купувати бензин, ліки, ракети для Patriot за валюту.

Ви абсолютно справедливо згадали і про євроінтеграційні здобутки, і про розвиток ОПК. Але ми починаємо саме з резервів, щоб підійти до теми міжнародного фінансування, яке у 2025 році було на найвищому рівні з початку повномасштабного вторгнення — $52,4 млрд за інформацією НБУ. Як можна оцінити важливість цього внеску для нашої економічної стабільності?

Давайте почнемо з термінів. Ми продовжуємо казати «міжнародна допомога», іноді — «фінансування». Але постає питання: чи є це саме допомога, а не оплата послуг?

Коли війна почалася у 2022 році, Сполучені Штати виділяли фінансування і зброю — це в сприйнятті на 100% була допомога. Можливо, там були високі геополітичні цілі, але це виглядало як підтримка країни, яку несправедливо атакували.

«Станом на 2025-2026 роки маємо абсолютно іншу ситуацію. Вже ніхто не говорить, як два роки тому, що путін просто «зациклений на Україні». А тепер у виступах перших осіб ЄС, зокрема канцлера ФРН Мерца, відчуваємо чітке розуміння: для путіна єдиний спосіб померти природною смертю як першій особі в росії — це продовжувати війну. Тому, підтримуючи Україну зараз, європейські партнери (ЄС, Британія, Норвегія) фактично відсувають атаку на східний фланг НАТО — на країни Балтії, які об’єктивно важче обороняти, ніж Україну, зважаючи на географічні масштаби»

Коли дивимося на фінансування з цієї точки зору, ми сприймаємо гроші інакше. По-перше, коли це виконання взаємовигідного контракту, суттєво зменшується ймовірність того, що він буде припинений. Ви можете перестати скидати гроші благодійному фонду, бо настрій зіпсувався або ви вирішили підтримати «котиків замість армії». А тут є зобов’язання, бо припинення фінансування контракту матиме наслідки для самого замовника.

«По-друге, — це інше сприйняття торгового балансу. Зараз часто пишуть, як у нас тут усе жахливо: імпорт зростає, експорт скорочується, торговий дефіцит величезний і треба негайно девальвувати гривню. Але в парадигмі оплати безпекових послуг імпорт є частиною процесу надання цих послуг. Нам потрібні компоненти для зброї, саме озброєння, багато пального. А коли росіяни б’ють по енергетиці, нам потрібне ще й обладнання для ремонту, генератори, батареї та сама електроенергія»

​​Після вдалих, на жаль, російських ударів по енергетиці у січні 2026 року Україна буде змушена поставити питання перед партнерами про збільшення вартості цього контракту. Бо нам потрібно відновити систему до наступної зими. В іншому разі це означатиме зменшення економічної активності та чергову хвилю виїзду українців. Щоб цьому запобігти, треба зараз «закачати» гроші у відновлення.

Тобто вплив цього фінансування величезний. Але це не допомога, а контракт, від якого партнери навряд чи відмовляться.

Повернемося до питання курсу. Наскільки критичним для стабільності гривні є ритмічне надходження коштів від партнерів і чи має Нацбанк у поточних умовах простір для того, щоб «відпускати» курс?

Національний банк веде політику на засадах здорового глузду. Пробувати «відпускати» курс має сенс, коли приходить значне фінансування офіційними каналами. Нацбанк розуміє баланс і дозволяє курсу рухатися, коли є сезонні коливання.

Наприклад, на початку січня на ринок вийшло багато гривні, яку «заливали» в останній місяць року, виконуючи плани щодо видатків бюджету. Потім свята закінчилися, всі почали купувати валюту під імпорт — і курс пішов угору. Нацбанк не стримував цей процес, бо так працює ринок. Зараз курс уже відкотився.

«Плюс для нас дедалі важливішим стає курс євро. Нацбанк почав його уважніше контролювати. У 2024 році була припущена помилка: гривні дозволили девальвувати паралельно зі зростанням євро щодо долара. Це наклалося на поганий врожай, і ми отримали стрибок інфляції до 15%. Зараз Нацбанк виніс уроки. Ми купуємо пальне в зоні євро, ліки — в ЄС, польський злотий теж рухається паралельно до євро. Тому нинішня курсова політика виглядає абсолютно адекватною»

Як байдужість Трампа зробила Європу головним платником за безпеку

Коли ми говоримо про зростання важливості євро для України, згадується початок президентства Трампа у 2025 році і зміна позиції США щодо фінансування України. Яку ціну ми заплатили за цей розворот нашого — як здавалося на початку війни — головного партнера?

Обвалу у фінансуванні бюджету ми не отримали. Не було «друку грошей», як влітку 2022-го, чи затримок виплат зарплат вчителям. Нашим європейським сусідам дати гроші — це найпростіше. А якби не позиція Угорщини, було б взагалі легко.

А от із військовими потребами було значно складніше. Довелося оперативно впроваджувати нові інструменти, що вимагало неабияких зусиль для розгортання. І ціна тут — не в бюджетних цифрах, а в зруйнованих об’єктах та втрачених життях через те, що десь бракувало ракет або зброя не надійшла вчасно.

«З іншого боку, це стимулювало пробудження Європейського Союзу. Європейці нарешті почали усвідомлювати свою роль у цій війні, хоча раніше дехто з них удавав, ніби росія не становить прямої загрози»

Перед тим як заглибитися в тему пробудження Європи, згадаймо «розгром» USAID за часів президентства Трампа. Як це вплинуло на Україну, громадський сектор, технічну та експертну допомогу?

Насправді за роки війни структура USAID дуже змінилася. Вони стали вкрай непрозорими, і я тут можу навіть зрозуміти адміністрацію Трампа в їхньому ставленні — USAID не був ефективним донором.

До 2021 року це була технічна допомога уряду, медіа та громадянському суспільству. Після 2022-го різко зросла частка енергетичної допомоги. Також збільшилася пряма допомога бізнесу — у 2023-2024 роках це були сотні мільйонів доларів у вигляді грантів на стартапи.

«Для бізнесу це було як «трояндочка з крему на торті», а для медіа та громадських організацій, які покладалися на ці кошти, закриття USAID дійсно стало критичним. Загалом на макрорівні ми могли втратити близько мільярда доларів на рік через згортання програм USAID»

Повернімося до Європи. Чи можемо ми говорити, що на тлі згортання фінансування від США відбулося її остаточне пробудження? Чи усвідомлює Європа себе як головного «платника» за безпекові послуги України у 2026 році?

Багато політиків там зараз у ситуації, в якій ми були чотири роки тому. З одного боку, треба готуватися до ризиків від росії, з іншого — страшно залякувати своїх громадян. Наприклад, іспанці навряд чи бояться, що росія дійде до них, але їх лякає, що доведеться відправляти своїх хлопців захищати Балтію за 5-ю статтею НАТО.

«Тому європейці шукають нетривіальні механізми. Байден давав зброю безкоштовно, а Європа оформлює фінансування як кредит. Наприклад, ці 90 млрд євро, які нам мають дати протягом чотирьох років, — це кредит на 35 років, безвідсотковий, де 10 років ти нічого не платиш. Зрозуміло, що за 35 років ці гроші нам спишуть 20 разів, але політично це продається інакше»

Тим часом Німеччина замістила низку програм USAID, Британія активна в політичній підтримці, країни Скандинавії (Швеція, Данія) розширюють допомогу. Норвегія, яка має спільний кордон з росією, розуміє: якщо в Україні настане перемир’я, путіну треба буде відволікти імперськими амбіціями увагу своїх людей, і вони можуть стати наступними.

Що чекає економіку України у 2026 році

Які ваші прогнози на 2026 рік? Чи буде міжнародне фінансування своєчасним і у чому полягають основні ризики?

Нині ситуація з «угорським вето» на 90-мільярдний кредит досі до кінця не прояснилася. А МВФ може прийняти рішення лише тоді, коли програма повністю профінансована.

Але я думаю, що ЄС вирішить це питання. Навряд чи Орбана переоберуть у квітні. А для європейців захист східного кордону Україною настільки важливий, що у будь-якому разі вони щось «нашкребуть». Це не буде те, що наш міністр фінансів називає «ритмічним» фінансуванням, але воно буде. Тим паче, у проєкті бюджету ЄС на 2028–2034 роки вже закладено 100 млрд для України. Це сигнал путіну: ми фінансуємо Україну на роки вперед.

Щодо економіки: я б не очікував у 2026-му її помітного зростання взагалі. У 2024 році був попит на робочу силу, зростали зарплати. Зараз темпи впали до нуля, бо росія завдала серйозних збитків енергетиці, а без світла і тепла важко підняти виробництво. Це веде до відтоку людей і зменшення споживання.

Реагувати на ці виклики можна лише збільшенням «рахунку за безпекові послуги» для партнерів. Ці гроші треба спрямувати на виплати військовим та на відновлення енергосистеми. Якщо отримаємо більше фінансування, ніж обіцяно, — буде зростання. Якщо стільки ж — у кращому разі буде нуль.

Джерело: The Page.

Інші новини від експертів ЦЕС за посиланням.