106. Володимир Кудрицький: Чи може українська електроенергія замінити російський газ для ЄС? Подкаст з головою “Укренерго”

Юлія: Вітання! Ви слухаєте подкаст «Що з економікою?». І нам дуже приємно, що ви нарешті слухаєте його в гарній якості. Ми вдячні, що останні 5 місяців ви слухали нас в посередній «військовій» якості, а зараз ми повернулися в студію – вперше записуємо в Києві на Хрещатику,26. 

Сьогодні у нас буде класний випуск. Сподіваюся, більш оптимістичний – з вірою в нашу перемогу на всіх фронтах. Говоритимемо про енергетику.

В студії Юлія Мінчева з «Воксу», Юрій Гайдай з Центру Економічної сстратегії.

Юрій: Привіт!

Юлія: Ваші незмінні ведучі.

А також з нами в студії Володимир Кудрицький. Він очолює Національну енергетичну компанію «УкрЕнерго», голова правління цієї організації. Будемо говорити про енергетичну безпеку, зокрема, і про перемогу на енергетичному фронті.

У нас один з випусків подкасту кілька місяців тому був присвячений ситуації в енергетиці. Ми тоді, зокрема, відзначали перемогу на ринку електричної енергії, тому що за декілька годин до початку війни ми планово приєдналися до європейської енергетичної системи. Це величезний здобуток, до якого довго йшли як всередині країни, так і в ЄС. 

І ми з Юрою це обговорювали, ми були з Юрою втішені, приємно вражені, що увесь цей час не було ніяких ні аварій, ні збоїв, ні серйозних перепон. Це і в мирний час було б хорошим досягненням, над яким всі працювали. А коли в тебе ще й постійні обстріли, пошкодження і тепломереж, і інших мереж це було ще одним свідченням, наскільки крута команда працює, наскільки у нас класні енергетичні «воїни» у свій час.

Пройшов час і ми обговорювали, що Україна може експортувати електроенергію в ЄС. Але тоді мова йшла про те, що Європа ще не готова до таких речей. Про ці речі і будемо говорити.

Я хочу запитати, як компанія живе 5 місяців зараз? Що найважче? З чим ви стикнулися? Чи були у вас проблеми просто про які ми не знаємо, тому що їх вчасно і класно лагодили?

Наскільки зараз ви працюєте в стресовому режимі чи навпаки вче вже внормувалося і ви маєте якесь розуміння, що ця зона під контролем? 

Володимир: Доброго дня. Ви знаєте, цей період в житті нашої компанії унікальний. Це період величезних викликів, але також це період величезних перемог, до яких ми йшли. Історично склалося, що саме в момент вторгнення нам судилося від’єднатися від енергосистеми країни-агресора.

За три тижні ми здобули омріяну синхронізацію або об’єднання з енергосистемою Європи, зараз вже почали і експортні операції. Але то все відбувалося на тлі складностей, з якими ми ще ніколи не стикалися.

Почати треба з того, що за 4 години до вторгнення ми від’єдналися. Це мав бути триденний тест. І тест мав проходити в звичайних умовах. І вже той тест в ізольованому режимі сам по собі викликав багато застережень. Багато експертів в середині країни і за кордоном, які побоювалися такого тесту.

Коли ми від’єдналися і через 4 години почалося вторгнення. це був ранок 24 лютого. Тоді я рано приїхав на роботу і перед нами постала абсолютно нова реальність. 

Ми майже одразу стратили приблизно 30% споживання в країні. В перші дні було важко зрозуміти, якою частиною інфраструктури ми управляємо, яка перебуває в тимчасовій окупації, які електростанції в якому стані перебувають. І звичайно ж, постійні пошкодження критичної інфраструктури, з якими ми стикалися.

Зрозуміло, що оскільки росіяни на першому етапі свого вторгнення зайшли відразу з багатьох напрямків, в дуже багатьох регіональних наших підрозділах ситуація погіршилася. Вона була дуже динамічна, треба було відслідковувати, які лінії і які підстанції лагодити і як взагалі тримати баланс енергосистеми.

Причому цей ізольований режим, коли ти під’єднаний від своїх сусідів, він характеризується тим, що тобі немає на кого розраховувати, якщо щось погане станеться, якщо в системі виникне дисбаланс, спричинений відключенням великого енергоблоку або важливої лінії електропередач. Тому це був подвійний челендж.

Нам дуже допомогло те, що ми ретельно готувалися до осінньо-зимового періоду і до проходження тесту в ізольованому режимі. Ми накопичили великий аварійний запас. Тобто у нас були на складі матеріали, щоб лагодити інфраструктуру. 

40 команд електромонтерів працювали фактично 24/7, ремонтуючи інфраструктуру, яка постійно пошкоджувалася. 

Багато, напевно, чули про ситуацію на ЧАЕС, коли росіяни повідбивали одну за одною лінії електропередач, які живили електроенергією цей важливий об’єкт. А там у нас розташовані сховища відпрацьованого ядерного палива і енергоживлення потрібне для того, щоб охолоджувати ті паливні збірки.

І коли ми втратили там останню лінію електропередач, у нас було не так багато часу, щоб її відновити. Наші співробітники декілька днів працювали в сірій зоні під обстрілами. Були і погрози їх життю, і багато чого було, про що я не можу ще розказати. Але врешті-решт ми врятували тоді Україну і європейський континент від серйозних наслідків.

Юрій: А як ви вважаєте, це була більше тупість росіян чи свідомі спрямовані дії на ядерний тероризм?

Володимир: Важко сказати, тому що ми з ними не спілкувалися, тим більше на цю тему. Є багато ознак, які вказують на їхню тупість. Ви знаєте інший епізод, коли вони з танків розстрілювали перший блок Запорізької АЕС на початку березня, коли вони окуповували цей об’єкт. 

Але ж ми знаємо, що у них цілеспрямовані плани з пошкодження критичної інфраструктури. А що може бути більш критичним, ніж електроенергетична система? Без неї в принципі нічого не працює в сучасній економіці, в сучасному світі.

Тому напевно було і те, і те. І такий коктейль з тупості і злого умислу вибухонебезпечний. На жаль, важко оцінити, наскільки той чи інший інгредієнт  в ньому переважав в той чи інший момент. Думаю, що росіяни як були, так і залишаються дезорганізованими або погано організованими, і у них напевно є погана координація між різними ланками і підрозділами.

Не впевнений, що у них ліва рука знає, що робить права. Ну, а ліва і права точно не знають, що робити з такими об’єктами, як ЧАЕЗ чи ЗАЕС, тому звичайно, деокупація цих об’єктів це дуже нагальна справа. Тут і міжнародна спільнота має підключатися для того, щоб це сталося.

Юрій: Які сценарії ви розглядаєте по таких захоплених активах? Це і Волегірська ТЕЦ, але в першу чергу ЗАЕС. Чи можуть росіяни підключити ЗАЕС до Криму, до кримської енергомережі? Якщо так, то як цьому можна завадити?

Володимир: Тут ми якраз ступили на терена, де я дуже обмежений в деталях, на жаль.

Українська енергосистема фізично від’єднань і залишається від’єднаною від російської і білоруської енергосистеми. Це значить, що і від електромереж українського півострову Крим, який є  тимчасово окупованим. І тимчасово енергосистема Криму приєднана до енергосистеми рф через так званий енергоміст «Краснодар».

На сьогоднішній день територія, де розташована ЗАЕС синхронізована або об’єднана з європейською енергосистемою. Це означає, що просто взяти і приєднати щось до російської енергосистеми неможливо. 

Це технічно дуже складний процес. Недарма ми свою систему від’єднували від російської з 2017 року. Тобто це цілий комплекс досить складних технічних заходів, які треба зробити. Тому бравурні заяви людей з російської сторони, які нічого не розуміють в техніці цього процесу — це політичний піар. 

ЗАЕС це станція, яка працює на українську енергосистему в українській енергосистемі і під контролем українського оперативного персоналу. 

Впевнений, що ми зробимо все, щоб воно так і залишалося. І я не бачу ніяких підстав говорити, що ЗАЕС чи та територія, яка оточує ЗАЕС, Херсонська область, Запорізька область будуть якимось чином синхронізовані з росією.

Юрій: Принагідно хочу подякувати тим людям, які в складних умовах зараз виконують свою працю, під тиском і загрозою життю. Це заслуговує поваги. І ми вболіваємо за те, щоб все було добре!

Володимир: Так, це правда. Це люди героїчні. І ми маємо їм подякувати. Вони, з моєї точки зору, такі самі воїни, як і ті, хто захищають нас на фронті.

Юлія: Тоді виходить, що ми від’єдналися, працювали лише на себе і всередині себе, були постійні поломки і їх героїчно рятували, але от того об’єму енергетичної енергії в цілому вистачає зараз для покриття наших потреб повністю.

Володимир: Так.

Юлія: І ми не імпортуємо нічого, ми навпаки, можемо навіть експортувати і ще виробляти…

Володимир: Так. Це приємна властивість української енергосистеми. Ми єдина велика країна в регіоні центральної і східної Європи, яка власне і до вторгнення мала надлишок генеруючої потужності. Тому що всі інші країни в цьому регіоні, включаючи Польщу, Румунію, Словаччину, Угорщину і наших сусідів, я вже не кажу про Молдову, вони всі є енергодефіцитними. 

І власне кажучи, Україна, яка пропонує електроенергію, по-перше, екологічно чисту, вона чистіше, ніж середньоєвропейський мікс (про це мало хто говорить), а також набагато дешевшу, українські ціни в 5-7 разів дешевші на разі, то Україна може зробити блискучу пропозицію на європейському ринку і закріпитися не просто як країна, яка вимагає допомоги, а як країна, яка власне її надає.

Сьогодні ми покриваємо 30% від потреб в електриці Молдови. Ми є надійним постачальником електроенергії до Польщі. У них є специфічний регіон в Любліні, в Замості, який слабо з’єднаний з рештою польської енергосистеми, і він живиться від української електростанції в Добротворі, наприклад.

І от, ми почали з 30 червня цього року експорт безпосередньо в континентальну Європу в енергосистему, з якою ми об’єднані. І цей експорт спочатку становив 100 мегават, це обмежений обсяг. А зараз він становить вже 250 мегават.  

Тобто логіка європейців така, що вони будуть поступово збільшувати дозволені обсяги експорту не через економічні, а через технічні причини. Все таки, ми приєдналися до європейської енергосистеми аж на півтора роки раніше, ніж планували. В Туреччини цей процес зайняв 10 років, а в України тільки 5. Експорт мав початися наприкінці 2023 роки – на початку 2024 року. 

Експорт сам по собі з технічної точки зору є фактором можливої дестабілізації великої зони європейської енергосистеми.

І тому вони обрали таку стратегію, що ми відкриваємо трошки експорту, дивимося, як українсько-європейська енергосистема працює, чи вона є стабільною, потім збільшуємо експорт, дивимося як воно працює, через два тижні, місяць ще збільшуємо. І так ми цей експорт можемо довести до дуже значних величин, які еквівалентні двом-трьом атомним блокам в перспективі. Це вже 2000-3000 мегават.

Враховуючи різницю між ціною української та європейської електроенергії, говоримо про прибутки української економіки, які можуть обчислюватися мільярдами доларів на рік. 

І точно їх економічний ефект в близькій перспективі буде більшим, ніж знаменитий контракт на газовий транзит, за який ми так довго боролися і здобули його. І це велике досягнення.

Зараз у нас ера досягнень в електроенергетиці, напевно. І для української економіки експорт електроенергії один з тих напрямків, з яких почнеться економічне вівідродження.

Юрій: Це чудова новина. І це так само чудова новина для європейців, які  були б раді хоча б частину газової і вугільної генерації замістити з огляду на дефіцит пального і ринок. Тобто все зараз, як я розумію, впирається лише в технічну сторону, в ризики, які потроху адресують, вчаться і збільшують експорт.

Володимир: Я б сказав, що у нас більшість технічних питань вже вирішені. Просто треба часу для того, щоб пройти шлях відкриття експорту поступово.

Ми зараз перебуваємо на гарній траєкторії. І тут варто сказати, що ми маємо обов’язково дотримуватися правил, за якими живе європейський енергетичний ринок. Вони досить прості і складні одночасно.

Вони прості в формулюванні. І часто виникають складнощі в реалізації. Мова про прозорість, транспарентність цих ринків і рівний доступ як до інфраструктури, так і до можливостей торгувати на таких ринках. Для європейців це дуже важливо, тому що очевидно, що в перспективі торгувати українською електроенергією будуть не лише українська, а й міжнародні компанії. 

Взагалі, українська електроенергія повинна стати брендом, яким будуть торгувати як наші вітчизняні виробники, так і великі трейдери. І це буде важливий продукт для європейської економіки, для європейської енергосистеми. Тут важливо дотримуватися європейських директив і їх правил ринку. І вони перш за все націлені на рівність правил гри між всіма учасниками.

Юлія: А тепер профанське питання від мене. Зараз росія продовжує газовий шантаж. Той «Північний потік» то працює, то ні. При тому, насправді, якщо подивитися на логіку процесу, навіть, якщо ви не дуже розумієтеся на енергетиці, зрозуміло, що вони виробляють багато газу, який нема де зберігати. 

Очевидно, ти не можеш за день побудувати 100-500 нових сховищ, аби його зберігати і далі продовжувати шантажувати. Тобто фактично зрозуміло, що якщо в тебе стільки потужностей йде на видобуток, тобі треба його кудись продати. 

Ти його також не можеш продати швидко кому-небудь, тому що в тебе був фактично єдиний великий ринок. Тобто це шантаж. Рано чи пізно їм треба буде продавати якусь частину того газу, яку вони зараз притримують, або спалювати його всередині, але це напевно також дорого…

Володимир: Спалення на факелах так званих це дуже дороге задоволення, тому що викиди двооксивуглецю, який при цьому утворюється, оплачуються. Тому це не просто викидати досить коштовний ресурс, а ще й доплачувати за це. Це задоволення не з дешевих. І ним зазвичай, якщо енергетичні компанії і користуються, то через короткострокову неможливість припинити виробництво або відвантажити той самий газ.

Юрій: З огляду того, в скількох місцях росія вже наплювала на міжнародне право і на виконання зобов’язань по газу «Норд стрім 2», що заважає їм палити газ і просто забити на те, що їм виставлять рахунок за це в рамках угоди?

Володимир: Знаєте, від того, що вони будуть палити свій газ, їм точно не прибуде ні в карму, ні грошей. І у них з’являться все одно зобов’язання, хочуть вони того чи не хочуть. 

Звичайно, якщо стратегія стати Північною Кореєю, закапсулюватися в собі, в своїх скрепах і ні з ким не спілкуватися, крім Руанди, Конго чи інших країн, в яких нещодавно були певні візити. Тобто якщо план спілкуватися з обмеженою кількістю країн не найбільш розвинених, то може така тактика мати місце. 

Але якщо в якихось далеких перспективах є питання продовжувати хоч якусь економічну діяльність, то думаю, що все одно ці зобов’язання їх наздоженуть. 

Але тут важливо те, що Україна, на відміну від росії, може показати абсолютно інший кейс — кейс дотримання правил, дотримання контрактів, своїх зобов’язань. Дивіться, наскільки надійною всі ці роки була наша ГТС. Зараз європейці з величезним подивом спостерігали, як під час тих трьох тижнів свою стабільність продемонструвала українська енергосистема. 

Тому що росіяни теж запускали дуже багато фейків з 2017 року про те, що у нас застаріла мережа, застарілі енергоблоки.

А насправді, вийшло так, що коли ми порівняли як працювала три тижні з моменту вторгнення українська енергосистема і європейська, то українська працювала не менш стабільно під обстрілами, під постійними руйнуваннями і в ізольованому режимі, ніж величезна європейська енергосистема, яка завдяки диверсифікації ризиків вона сама по собі на старті мала би вже бути набагато збалансованіша. 

Але у нас в Україні якість регулювання частоти, а частота — це серцебиття енергосистеми, у нас ця якість була не гірше і навіть трішки краща. Європейці навіть жартували, що «ми синхронізуємо вас, але на жаль, у нас для вас погана новина – у вас буде трохи гірша частота». 

Це було приємне кепкування, тому що воно показувало, що Україна з точки зору технічної стабільності може дещо запропонувати, а тепер ми ще і пропонуємо ресурс, електроенергію, який може заміщувати російський газ.

Юлія: У мене тут і питання. Ми бачимо Німеччину, яка є найбільшим імпортером російського газу. І вчора була новина мера Ганновера, який сказав, що температура буде 20 градусів, ми економимо, гаряча вода буде по годинах.

Що насправді, хороша позиція. І я думаю, що це хороший приклад для всіх інших і для нас в тому числі, бо ми не супер ощадливо споживаємо всі енергоресурси.

Але питання в тому, наскільки можна замістити легко, швидко газ?

Володимир: Давайте розкажу, як це відбувається. Справа в тому, що в Європі газ застосовується, як і в Україні, для декількох цілей. По-перше, в хімічній промисловості, для опалення і для виробництва електроенергії. 

От в Україні теж газ частково використовується для виробництва електроенергії на теплоелектроцентралях, наприклад, на Київській ТЕЦ можна застосовувати тільки газ, вугілля не можна там палити. 

Так от, в Європі газ більше розповсюджений, ніж в Україні, як паливо для електростанцій. Історично так склалося. 

Формується так званий поріг генерації або склад, з якого типу електростанцій країна виробляє свою електрику. А електрика це просто мікс, ти не може електрони пофарбувати – з атомної вони чи з вугільної електростанції вироблені, чи з вітрової. То найдешевша, як правило, це атомна, гідро і відновлювальна енергетика. Вугільна енергетика дорожча, тобто у неї вищі витрати, тому що паливна складова дорожча. І найдорожча це газова генерація.

Так от, коли електроенергія з України імпортується в Європу, то відповідно, який тип генерації піде першим, яка електростанція буде вимкнена першою? Звичайно, найдорожча. А найдорожча це газова. 

Тому заміщення газу українською електрикою відбувається не на рівні того, що хтось починає будувати електричні котли для опалення замість газових, хоча і це може мати місце. 

Але найшвидша історія — вимикаються найдорожчі електростанції, які працюють на газу. Європа просто перестає палити газ, щоб виробляти електрику, бо вона цю електрику бере з України. І це працює моментально. Тобто як тільки йде експорт з України в Європу, одразу десь в Європі плаче якась газова електростанція, яка працювала на російському газі.

Юлія: Класно! Виглядає дуже реалістично. Якщо будуть взимку якісь серйозні перебої, вимкнення і решта, можна буде частково замістити хоча б цю частину з опаленням.

Володимир: Ну, ви знаєте, це ж працює в дві сторони. Коли Україна має зайвий ресурс, щоб експортувати, вона експортує. Європа буде купувати, тому що наша електрика дешевша. З іншого боку, наше перебування в об’єднаній європейській енергосистемі означає, що якщо у нас якась проблема, у нас є досить великий ресурс, який ми можемо взяти ззовні.

Юлія: Якщо у нас буде якась аварія

Володимир: Тобто вони нас підтримають. І це має величезне значення, особливо, під час війни. Ми говоримо, звичайно, про економіку, але перш за все, ми говоримо про енергетичну безпеку. І вона є безцінною.

Тому що і наші громадяни повинні мати надійне енергозабезпечення, і наші військові, і військово-оборонний комплекс повинен мати енергоживлення надійне, стабільне і т.д. тому це надзвичайно важлива штука.

І те, що ми тепер є частиною цієї величезної європейської енергосистеми, це дає нам ту стабільність, до якої ми прагнули. І такий цікавий факт – європейська енергосистема це єдиний організм, де все впливає на все.

Тобто вимкнення якогось енергоблоку в Іспанії ми можемо відчути в Україні і навпаки. То цю енергосистему називають найбільшою машиною в історії людства. Вона містить мільйони, десятки мільйонів елементів, які в режимі онлайн взаємопов’язані один з одним. І ми тепер є частиною цієї найбільшої машини в історії людства.

Юлія: Прекрасне відкриття!

Юрій: До речі, для мене було відкриття сьогодні, що Туреччина теж в цій енергосистемі. Я не знав.

Володимир: Так. А наприклад, країни Балтії ще ні.

Юлія: А чому? У них все зав’язано географічно?

Володимир: В житті кожної енергосистеми синхронізація відбувається один раз. Це реально складний процес. І для того, щоб їм від’єднатися від енергосистеми країн СНД і приєднатися до Європи, це теж певний шлях.

Юрій: Хоча вони ж менші значно, і їм мало б бути це простіше, ніж нам.

Юлія: І в ЄС вони давно.

Володимир: Вони в ЄС, і ЄС їхидуже підтримує. І ми насправді дуже підтримуємо, принаймні морально, наскільки можемо, балтійську синхронізацію. Але у них дедлайн 2025 рік. 

В України був дедлайн 2023 рік, але ми вже там. І тепер одна з таких амбітних цілей, які ми могли б перед собою поставити, це сказати, що в регіоні Центральної Європи є дефіцит електроенергії, спричинений частково і паливною кризою. 

А коли країни Балтії приєднаються, то експорт з України допоможе цьому приєднанню. Тому що коли їм потрібна буде електроенергія, в цьому регіоні її буде більше завдяки нам. Дефіцит принаймні буде менший. А може ми транзитом через Польщу зможемо поставляти, хтозна.

Юрій: Володимире, в мене питання, які я не можу не поставити на подкасті, який ведуть два аналітичних центри. Є ще важливіший біль економістів, це власне дані для аналізу.

Яке поточне споживання електроенергії? Хоч щось нам скажіть по промисловому, по побутовому споживанню. Тому що це настільки один з важливих індикаторів, а його зараз не публікують і я розумію чому, але дуже цікаво.

Володимир: Так. Дійсно не публікують. Як я вже сказав, ми втратили 30% від нормального споживання. Нормальне споживання це публічні дані – це 145-150 мільярдів кіловат годин. Нагадаю, що Україна в максимумі споживала в 1990 році під 300 мільярдів кіловат годин.

Але навіть в тому масштабі до вторгнення українська енергосистема була п’ятою-шостою в Європі за своїми масштабами. Це велика енергосистема.

Зараз ми втратили приблизно 30% споживання. І за нашими оцінками по результатах року десь так і буде. Якщо подивитися по типах споживання, то неоднорідна промисловість впала відносно більше, споживання населення, звичайно ж, значно менше, тому що людей багато виїхало, але і повернулося. 

І люди, які залишилися в Україні, продовжують споживати електроенергію, бо це базовий товар, без якого неможливо нормально жити. 

Тому промисловість впала дійсно більше. І зараз подивимося, наскільки це відновлення споживання буде показувати пожвавлення економічне. 

Ну, по літніх місяцях важко судити, тому що літо це низький сезон для енергетиків. Влітку всі ремонтуються, всі готуються до ОЗП. Ви, напевно, знаєте, що кожного літа у нас є важлива сакральна задача – пройти наступний опалювальний сезон – осінньо-зимовий період.

Тому літо це низький сезон сам по собі. Динаміка, я думаю, буде проглядатися десь з жовтня, з листопада. От ми там побачимо, що у нас відбувається з економічним пожвавленням. І дуже сподіваємося на те, що наші індустрії почнуть відроджуватися і споживати більше електроенергії. У нас є чим їх погодувати.

Юрій: А чи очікуєте ви, що буде потрібно взимку імпортувати електроенергію за певних сценаріїв?

Володимир: У нас така можливість передбачена. Я вже казав, війна це одна з найбільш непередбачуваних ситуацій, в якій може опинитися будь-яка країна. Тому виключати нічого не можна. 

Головне – що у нас така можливість є. Якщо буде треба, імпортуватимемо. І не будемо дивитися на ціни, а будемо дивитися на енергобезпеку нашої країни. Тому, в принципі, перед кожним опалювальним сезоном є такі прогнози, що буде все погано, всі замерзнуть, будуть якісь відключення. 

Ми пройшли і минулий, і позаминулий зимовий період достойно. І наші споживачі не були відключені через дефіцит електрики в системі. Ми робимо все від нас залежне, як завжди, щоб мати достатньо електроенергії і в цей опалювальний сезон. 

Президент його назвав найскладнішим в нашій історії. Напевно, так і буде, але з іншого боку, ми тепер можемо сподіватися на наших європейських друзів. Але найперше – ми завжди сподіваємося на себе. І те, як ми готуємо електростанції до зими, те, як ми робимо необхідні ремонти, і те, як ми готуємо, що не менш важливо, мережі, наша компанія управляє насамперед мережами, це є показник того, що ми маємо пройти… як ми пройдемо власне наступну зиму.

По нас можу сказати, що у нас план ремонтів виконується навіть з випередженням графіку. У нас немає проблеми з виконанням цих ремонтів і мереж буде готова. А мережа це вже половина успіху.

Юлія: Давайте від безпекових питань перейдемо до економічних. Все таки, це державна компанія і нас всіх цікавить, чи ми будемо її субсидіювати, чи вона буде працювати на українських громадян. 

Яка ситуація на ринку електроенергії Європи зараз? Ми всі чуємо про шалено високі і абсолютно рекордні ціни на газ і швидке їх підвищення. чи така сама ситуація на ринку електричної енергії? 

Володимир: В Європі дуже високі ціни і вони спричинені тим, що ціна на електрику формується по замикаючій ціні найдорожчої електростанції. От, якщо газ дорогий і газова електростанція має бути в роботі в Європі для того, щоб закрити баланс якоїсь країни, то власне по цій ціні і замикається ціна на ринку. 

Якщо в Україні зараз ціна 70 євро, то в Румунії і Словаччині, куди ми експортуємо, вона може бути 500. Тобто в рази більше.

Як працює взагалі експорт? Ми управляємо державними лініями електропередач, які з’єднують Україну і Європу, наприклад, Україну і Румунію. І компанія «Укренерго» продає на відкритому аукціоні доступ до цих міждержавних ліній. 

Тобто фактично ми продаємо «білет», щоб повезти, щоб експортер міг експортувати цю електроенергію. І оскільки є шалений попит на українську електроенергію, з одного боку, а з іншого боку, в Україні є виробники, які можуть її виробити і продати на експорт за кордон, то більша частина цієї мережі між українським і європейським ринком більше 80% залишається власне в Укренерго в формі плати за міждержавний перетин, за оцей доступ до міждержавних ліній електропередач.

І зараз ця плата настільки висока, і ці аукціони настільки конкурентні, що вони б’ють багато економічних рекордів. Я наведу простий приклад. Учора ми провели перший аукціон на збільшений обсяг експорту на 250 мегават, які мають бути експортовані в суботу. 

Ціна на доступ, яка була отримана нами вчора говорить про те, що там за один-два дні ми збираємо більше грошей за перетин, ніж наприклад, за весь період з 2009 по 2016 рік. Тобто можете собі уявити, за пару днів ми можемо зібрати більше грошей зараз, ніж за період 6-7 років.

Для української економіки це буде велике опертя – ці доходи, які ми зараз акумулюємо в державній компанії. Ці гроші можуть бути використані для потреб енергетичної галузі, тобто ми можемо поповнити обігові кошти для електроенергетики, щоб всі електростанції обленерго і ми могли підготуватися краще до зими, зробити необхідні ремонти, забезпечити всім надійне електропостачання. 

І звичайно, оскільки це з іншого боку дохід і наш прибуток, то ми з цього прибутку будемо платити державі дивіденди, будемо платити податок на прибуток і поповнювати державний бюджет, який зараз якраз потребує ліквідності.

Юлія: А наскільки ця ситуація трендова? Вона так і буде зберігатися? Але, умовно, коли буде знижуватися ціна на газ в Європі, там якісь перспективи до двох років, буде знижуватися ця загальна ціна і буде так вирівнюватися. Але це все одно не завтра.

Володимир: Це буде не завтра. Коли різниця в цінах між українським і європейським ринком буде менша, значить, буде менша і ця плата. Іншим цікавим фактором є те, що по мірі того, як ми будемо розширювати обсяги експорту, оця пропозиція міждержавних перетинів буде більшою, а попит в якийсь момент може стати меншим, ніж взагалі обсяг можливий експортування. 

Тому в такий момент плата може стати навіть нульовою. Але поки що найближчим часом, тижні-місяці нам це напевно не загрожує. Але в далекій перспективі взагалі далека ціль кожного оператора енергосистеми, щоб плата за перетин колись стала нуль. Тобто це буде означати, що всі, хто хочуть імпортувати чи експортувати повністю мають технічну можливість це зробити через ці міждержавні лінії.

Ми маємо, до речі, декілька інвестиційних проектів з європейцями, щоб розширювати наші інтерконнектори, але швидко це не робиться, тому поки що ця плата буде високою.

Юрій: Я так розумію, що це в тому числі і лінія «ХАЕС – Жешув»?

Володимир: Не можемо через війну називати конкретні назви, але це лінії на Польщу, Словаччину, Румунію.

Юрій: Ми сьогодні почули багато від вас обнадійливих речей. Була дуже цікава розмова. Для мене це, мабуть, один з найцікавіших подкастів, які були за багато часу. Хоча у нас було  багато класних гостей.

Наш час наближається до закінчення. Я дуже дякую всім, хто нас слухає на різних платформах, по радіо, через подкасти. З нами сьогодні був Володимир Кудрицький, голова правління Національної енергетичної компанії «Укренерго», котра зараз є найважливішим серцем української економіки.

З вами була Юлія Мінчева (Вокс-Україна) і Юрій Гайдай (Центр економічної стратегії). Подкаст «Що з економікою?».

Залишайтеся з нами. До зустрічі!

Юлія: Треба ще сказати, що будьте енергоощадливими. Війна війною, але, якщо ви можете вплинути на ваше споживання будь-яких енергетичних ресурсів, то вплиньте. Це також дуже допоможе, якщо кожен на своєму рівні трохи знизить на один градус температуру. Якщо всі це зроблять, то ви це не помітите, але енергетична система точно помітить.

Володимир: Будемо вдячні! Але в будь-якому випадку, вірте в українських енергетиків. Вони вас не підведуть. 

Юлія: Дякуємо!