216. Наскільки українська економіка близька до ЄС?

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю! Це програма «Що з економікою?» і з вами Юрій Гайдай із Центру економічної стратегії. Сьогодні говоримо про євроінтеграцію. Важко переоцінити важливість цього процесу для нас. Це одна з запорук нашої довгострокової стійкості. Це європейський альянс, який більше економічний, ніж безпековий, але який також додає й до безпеки його учасникам. Альянс, до якого ми прагнемо. 

Наприкінці минулого місяця Європейська комісія оприлюднила щорічний Звіт про розширення. Це великий документ, який оцінює ситуацію з євроінтеграцією в усіх державах-кандидатах. Оскільки Україна тепер теж є державою-кандидатом, то  нам присвячений окремий документ обсягом близько 100 сторінок.

Ми провели захід, окрему панель в рамках нашого щомісячного огляду економіки, щоб обговорити з нашими гостями, яка зараз ситуація з євроінтеграцією. Обговорити не лише цей документ, тому що він оцінює прогрес за кожним сектором, за кожним переговорним розділом, і він не є таким вже і великим за останній рік. Але зараз для нас ще важливішим є не так цей обсяг реформ, проведених за останній рік, як підготовка до відкриття переговорних розділів і швидкість скрінів. 

Послухаймо для початку Марію Мезенцеву-Федоренко, народну депутатку, заступницю голови Комітету європейської інтеграції України до Євросоюзу про роботу парламенту в напрямку євроінтеграції. Марія говорить про успіхи і виклики, про складні реформи, про кадровий голод і про важливість євроінтеграції на місцях, тобто не лише в Києві, а й на рівні місцевої влади, місцевого бізнесу, на рівні громади. Також, про важливість підготовки бізнесу до вимог Європейського Союзу і адаптацію різних сфер до законодавства ЄС. 

Марія Мезенцева-Федоренко: Під час повномасштабної агресії, погодьтеся, ніхто і не очікував, що уряд зможе заповнити близько 9 книжок, які були поставлені Єврокомісією, на яких треба було відповісти не технічно, а зокрема практично. Це вдалося, ми в статусі країни-кандидатки. Східне партнерство – з нього випали абсолютно всі, напевно, крім нас і Молдови, як фактичних учасниць. 

Я була два дні тому в будівлі, де Янукович не підписав угоду про асоціацію. Ви знаєте, я мріяла там побувати, у Вільнюсі. Сьогодні, коли ми вже в такому статусі і у нас відкриваються фундаменталс – одні з найважчих реформ. Можемо говорити про питання торгівлі, про фішеризм, є такий окремий комітет в Європарламенті. Такі структури, як сам Європарламент, надають нам майданчик хоум-офісу в Брюсселі, дають більше програм експертного долучення колег з різних комітетів, щоб ми теж вчилися, готувалися.

Моє передбачення на майбутнє, коли це може статися – це наступний політичний цикл з 29-го року. Але ми не женемося за часом. У нас дуже важка ситуація на фронті, а я дуже часто кажу, що Євроінтеграцію рухають і Сили оборони.

Колеги з ЄС розуміють, що сьогодні цінність проєкту Peace Facility, який функціонував вже 75 років, вона також і в силах наших оборонців і оборонниць. 

Яка парламентська фізика? Сьогодні, наприклад, ми провели черговий комітет з Євроінтеграцією, розглянули близько 30 законопроєктів. Ми додали функцію підготовки законопроєктів до другого читання. Тобто, розглядаємо зауваження, які наші експерти вважають релевантними. Ми почали це робити буквально останні півроку. Це для того, щоб в другому читанні у нас не було такого, що під соусом воєнного часу у нас не євроінтеграційні норми проходять. Хоча диригації абсолютно приймаються, коли ми говоримо, наприклад, про допомогу силам оборони тільки на час воєнного стану.

Це ми погоджували з Європейською комісією. Як я сказала, у нас функціонують підкомітети з євроінтеграції в кожному комітеті. Наприклад, по закону по «Роумінгу, як вдома» ми рухаємося вже не перший рік. Ми працюємо і збираємо робочі групи, які включають громадський сектор, урядовців, сектор бізнесу. І якщо ми говоримо про реальність сектору бізнесу – маємо окрему ідею на базі підкомітету з наближенням українського законодавства до європейського – створювати кроссекторальну групу і говорити про реальну допомогу і реальні вимоги до бізнесу, які будуть очікувати наші партнери і який бізнес повинен бути готовий імплементувати, але бізнесу завжди потрібна допомога. Це не просто якісь проекти «You for Business» та про які можуть не всі бізнеси знати. Аналітиці була надана допоміжна інформація по грантах, фінансовій спроможності. Це дійсно вагомі проєкти, які були створені на базі Мінекономіки.

Наша задача не просто підтримати бізнес, не просто шукачам роботи знайти роботу або перепрофілювати людей, а насправді створювати робочі місця.

Ми з вами знаємо, що державних коштів не існує, є тільки кошти платників податків. Ми зараз обговорюємо бюджет до другого читання. Я почула, що не всі фінансові бюджетні планування у нас підтримуються у видальній спроможності.

Але, нагадаю, вже шостий рік підряд ми будемо голосувати бюджет не під ялинку. І він, незважаючи на великий дефіцит, у певних сферах абсолютно покриває ту наявність потреб, яку ми можемо і спромоглися виділити: майже 26% на безпеку, оборону, соціально гарантовані, конституційно гарантовані, закріплені статті. Таких напрямків, як пенсії, виплати нашим прекрасним вчителям, вчителям, лікарям тощо.

 Дійсно, ми не говоримо просто про реформи, як про реформи, коли щось рухається довго і здавна, як от судова реформа. Але я побачила в цьому звіті позитивний момент по антикорупційній діяльності. Найпозитивніший, мені здається, звіт, який ми мали за останні роки. 

Він стосується якраз цього сектору. Це пов’язано з наповненням бюджету, повернення коштів українським громадянам. Я маю на увазі в сенсі державного бюджету.

Хочу також зазначити і про певний кадровий голод, який спостерігається і в офісах народних депутатів, і в державному секторі. Нам треба буде подумати, як стимулювати цей процес. Не всі готові ставати державними службовцями, але це наше завдання – попіклуватися про реформу державної служби; парламент голосував у цьому році за багато профільних законів, і ми напряму працюємо з профільною службою.мТому намагатимемося це завершити, якщо не в поточному році, то на початку наступного. 

Ми не повинні забувати про громади і території. Ми з вами точно знаємо, що найуспішніша поки що реформа децентралізації. Влітку було прийнято рішення Конгресу місцевих і регіональних влад при президентові України створити шість робочих груп. Не по пріоритетності, але шоста – це якраз євроінтеграція громад і територій. 

Тут я прошу вашої допомоги. Я очолюю цю групу, туди входить багато людей, вони делеговані регіонами і своїми громадами. Це не завжди просто, ми починали з виявлення, робили опитувальники щодо наявних проблеми. Одна з найрозповсюдженіших – це незнання працівниками англійської мови, відсутність доступів до грантів, програм, незнання, як комунікувати, як виїздити, як формувати «sister cities» і так далі.

Це набагато ширші речі, які ні Києву дозволяють розуміти, ні держслужбовцям, що таке євроінтеграція, а українцям, які в різних регіонах показують цифру підтримки євроінтеграції, якщо би референдум відбувся найближчим часом, більше 90%. Для того, щоб уникнути таких речей, як у Молдові, нам потрібно працювати саме на регіональних рівнях. Тому є ідея запровадження спеціальних представників по євроінтеграції, запровадження позицій людей, які говорять іноземною мовою.

Звісно, на це все потрібні кошти, можливо, не державні, а партнерські. У такому ракурсі ми проводимо і тренінги, і певну підготовчу роботу до різних поїздок, по допомозі технічній для громад. Наш успіх буде залежати саме від цього. 

Юрій Гайдай: Те, про що ми говорили вже два роки тому, про ключові ризики для євроінтеграції, серед яких брак кадрів, брак проектних менеджерів, особливо середньої ланки, і банальний брак експертів, спеціалістів, які володіють англійською мовою. Тому, якщо ви можете допомогти цим євроінтеграційним процесам, особливо на рівні громад, будь ласка, приєднуйтеся. 

Далі я пропоную послухати Сергія Деркача, заступника Міністра розвитку громад територій України. Сергій зосередиться на стані транспортної інфраструктури в контексті євроінтеграції, про необхідність змін у законодавстві, про реформування Укрзалізниці. Також Сергій говорив про розбудову прикордонної інфраструктури і створення шестилітньої стратегії, яка має імплементуватись, а не просто як стратегія для стратегії. А також про важливість автомобільного транспорту і про узгодження процедур контролю з європейськими стандартами. 

Сергій Деркач: З позиції мінінфраструктури, хочеться сказати, що в частині євроінтеграції у нас на повістці дня три ключові розділи, які ми ведемо. Це транспорт, ТНТ-сполучення і регіональна політика. Це те, що за нашим сьогоднішнім міністерством. Ми в багатьох робочих групах приймаємо участь, тому що в нас десь туризм, десь пошта, десь інші сфери.

Але якщо ми говоримо конкретно про інфраструктуру, то це дуже обширне поняття – тут можна говорити як про дороги, так і про транспорт сам по собі. Я вже не кажу про процеси і процедури. Тут виникає багато питань на рахунок того, чи готова Україна.

 Якщо ми говоримо з позиції базової інфраструктури, то в принципі готова однозначно. У нас є дороги, є порти, є залізниця. Але коли ми говоримо про те наскільки ми готові відкривати ринки, то тут питання в тому, що ми маємо змінювати законодавство і змінювати підходи. 

Це можна прослідкувати за прикладом Укрзалізниці, яка є фактично монополістами на транспортному ринку. Відповідно до вимог європейського законодавства, це неприйнятна історія. У нас на сьогодні в парламенті вже зареєстровано проєкт про зміни підходу до формування політики і підходу до залізничної галузі як такого. Звісно є нюанси, які нам потрібно буде впроваджувати.

Я б не зовсім формулював питання, чи готова Україна з позиції інфраструктури, тому що в нас ще довгий шлях, щоб інфраструктура була ідеальна. Але це не зовсім питання готовності її до європейських стандартів. У нас багато чого вже приведено до європейських стандартів і ми працюємо кожен день для того, щоб підготувати як українське законодавство, так і інфраструктуру до європейських стандартів.

Хороші приклади, зокрема, є та інфраструктура, з якою ми стикаємось – це інфраструктура пунктів пропуску через кордон. У нас є Ukraine Facility план, який ми маємо виконати. Євросоюз нам поставив завдання, яке ми разом з ним сформулювали – це створення стратегії розбудови прикордонної інфраструктури, тобто розбудови пунктів пропуску. Коли ми її створювали, ми її створювали для себе, щоб розуміти, як далі працювати з автомобільними пунктами пропуску, яких на сьогодні не вистачає. У нас велика з цим проблема, оскільки авіасполучення на сьогодні не працює, більшість пасажирів виїжджає саме автомобільним транспортом, дорогами. Майже 30 мільйонів пасажирів виїхало минулого року, із них Укрзалізницею виїхало тільки 2 мільйони. Всі інші виїхали дорогами.

Українська залізниця не вивозить всіх пасажирів, вона вивозить до 10% всіх пасажирів. Все інше їде дорогами – це або автомобілі легкові, або автобуси. Питання, наскільки наші пункти пропуску готові до європейських стандартів і наші контрольні процедури і так далі. 

Зараз ми з Польщею, Словаччиною завершуємо процедуру формування і підписання угод про спільний контроль на пунктах пропуску і спільні пункти пропуску як такі. Це класна історія, тому що ми фактично унормовуємо всі питання по Шенгенському кодексу, по Європейському митному кодексу для того, щоб наші пункти пропуску, наш прикордонний контроль був в рамках європейських стандартів. Це хороша історія.

Друга – це сама прикордонна інфраструктура. Ми зараз майже на виході зі стратегії про розбудову прикордонної інфраструктури. Унікальна ситуація в тому, що в країнах ЄС немає і ніколи не було такої стратегії. Ми її будуємо з нуля. 

Коли нам колеги з Європи, з Європейської комісії кажуть, що ми щось робимо не так, ми кажемо, щоб показали нам приклад. А у них немає прикладу. Ми кажемо, що ми бачимо це так, ви бачите це по-іншому. Звісно, ми маємо десь зійтися. Але глобально ми зараз на 6 років вперед напрацьовуємо чіткий план розбудови прикордонної інфраструктури разом з дорогами. Плюс це не тільки стосується дорожнього господарства, це стосується пунктів пропуску залізничних.

Тут теж дуже велика історія, тому що тут різні колії. З цим теж ми працюємо для того, щоб поєднати українську інфраструктуру до європейської, з конкретним планом на майбутніх 6 років. 

Відповідаючи на ваше питання, українська транспортна інфраструктура на 100% не готова до повного включення з європейською системою. Але це теж не по всіх напрямках. Що стосується пришвидшення процесу євроінтеграції (якщо ви подивитесь звіт, який був нещодавно представлений, то транспортний сектор там в таких аутсайдерах, я б так це назвав, на жаль), то у нас є хороша історія в якомусь сенсі. У нас в парламенті є декілька законопроєктів, які є фундаментальними у сфері транспорту, і ми сподіваємося, що колеги з адже тому що вони, один із них фундаментальний по автомобільному транспорту, інший по залізничному, і третій по морському. 

Це дасть нам можливість рухатись вперед гігантськими кроками, тому що після цих фундаментальних законодавчих змін ми можемо далі рухатися з іншими законодавчими підзаконними актами. Але хороша історія тут у тому, що в деяких сферах, наприклад, щодо морського або автомобільного транспорту, ми багато чого врегулювали вже на підзаконних актах. Наш ринок не буде сильно здивованим цим законом.

З позиції формування політики, це не ідеальна ситуація, коли підзаконними актами формується політика, а не законами, але в нас так буває, на жаль. Ця ситуація є дуже показова, тому що по деяких питаннях ми сильно aligned з Європейським Союзом, відповідність є хороша, але немає законодавчого підґрунтя. У нас багато підзаконки, яка регулює ті чи інші форми роботи конкретно в транспорті, на жаль, але вони повністю відповідають європейським стандартам. 

Тому прийняття цих законів не вплине суттєво на ринок, бо по іншим сферам є дуже великий вплив і дуже великий ризик того, що можуть бути реально проблеми у конкретному секторі економіки. Не беручи залізничний напрямок, бо це важкий напрямок, тут все вже окей, ми вже працюємо паралельно з цим процесом. 

Ну і останнє, що хорошого в транспорті – ми домовилися з Європейським Союзом, це завдяки, в тому числі, пані Ользі Стефанішеній, якраз в Брюсселі, вона допомогла нам зробити виключення з процесу енларджменту, зробити прескрінінг.

У нас є домовленість з Єврокомісією про прескрінінг по транспорту і по енергетиці, неофіційний, тому що офіційний скринінг запланований на середину наступного року. Ми його почали зараз, і це дуже класно, тому що в транспорті у нас 4600 директив регламентів – це великий шмат роботи, який потрібно опрацювати. Ми зараз вже почали прескрінінг з Єврокомісією.

Я минулого року проводив першу зустріч, 25-го я буду в Брюсселі, тому цей процес вже пішов, і він однозначно пришвидшує нашу роботу, і я сподіваюся, що ми за цей період часу сильно додамо в частині транспортної інфраструктури якраз з позиції євроінтеграції.

Юрій Гайдай: Зараз послухаймо Юлію Шаіпову, старшу проєктну менеджерку команди підтримки реформ Міністерства економіки, про те, як відбувається процес скринінгу законодавства України на відповідність європейському праву, про складнощі цього процесу, а також насправді про те, що Україна навіть в умовах війни рухається швидше за країни тих же Західних Балкан, які вже у цьому процесі 20 років. 

Юлія Шаіпова: Мені здається, що важливо поговорити про те, як в цілому організований процес скринінгу, тому що в Україні є поверхневе уявлення про те, як відбувається процес вступу в ЄС.

Дуже часто це сприймається суто через призму того, що хтось має поїхати в Брюссель, поговорити з Урсулою фон дер Ляєн і прийняти рішення про те, що Україна тепер буде членом ЄС. Насправді, цей процес довгий і дуже забюрократизований. Як пані Марія казала, потрібні тисячі людей, які будуть працювати над впровадженням актів права ЄС в українське законодавство.

Процес скринінгу покликаний зрозуміти краще, що саме в Україні треба зробити для того, щоб наблизитися до права ЄС в різних сферах у цих 35 розділах. Тісно перший кластер вже закінчився, його скринінг. Ми очікуємо звіт, який буде наданий десь накінець цього року, можливо, початок наступного року. 

Ми розпочали скринінг другого кластеру, який є чи не найважливішим, бо все ж таки не дарма кластер основи називається основою, але ЄС є економічним блоком передусім, тому кластер внутрішнього ринку є надзвичайно важливим. Процес полягає в тому, що ЄС, Єврокомісія надсилає нам опитувальники ще детальніші про те, як наше законодавство регулює певні сфери, і ми заповнюємо їх, даємо відповіді на ці питання і так само готуємо презентації на низку тем. Потім наша делегація їде в Брюссель і презентує це все. 

Разом з тим, ми беремо на себе на цих зустрічах зобов’язання прийняти акти права ЄС, і за результатами кожної з цих двосторонніх зустрічей формується звіт по кластеру, відповідно до якого ми розуміємо, який обсяг роботи перед нами лежить. Той звіт про розширення, який проговорювався сьогодні вже багатьма спікерами, дає верхньорівневу картинку, що у нас відбувається в кожній з цих сфер. Натомість скринінгові звіти вже детальніші, ми краще розуміємо, який у нас стан наближення до конкретних директив, до конкретних регламентів тощо.

Що стосується того, чому в деяких сферах прогрес більший, у деяких менший, то ми забезпечуємо виконання багатьох реформ, в тому числі в межах плану України, який сьогодні пан Сергій згадував, який з одного боку не пов’язаний з євроінтеграцією напряму, з процесом вступу. Це окремий трек, але разом з тим наші зобов’язання до плану України в рамках Ukraine Facility сприяють тому, щоб ми наближались до права ЄС, щоб ми виконували критерії. Стосовно того, як нам наблизитись більше до економічних критерій вступу і краще виконати наші зобов’язання, то це доволі складне питання, тому що у багатьох сферах причина, по якій ми не виконуємо наші зобов’язання або в нас немає значного прогресу – це війна. Багато чого поставлено на паузу через воєнні дії. 

Деякі речі ми можемо змінювати потрошку. Наприклад, цього року Нацбанк услуговував обмеження на операції з іноземною валютою, ми перейшли від фіксованого курсу до гнучкішого. Такі речі іноді відбуваються, але на деякі з них потрібен час. Також у нас підвішений закон про державну допомогу, а його розблокування, повернення до правил, які діяли у нас раніше і до тих, які наближають нас до ЄС – це теж зобов’язання за планом України. 

Потрохи ми виконуємо деякі речі, але разом з тим, деякі наші зобов’язання виконати до закінчення війни неможливо. Наприклад, якщо ми візьмемо питання сільського господарства, земель сільського господарського призначення, то продаж землі іноземцям не дозволений за українським законодавством. Щоб це змінити, необхідно провести всеукраїнський референдум і зібрати 3 мільйони підписів. Ми всі розуміємо, що під час війни референдуми за українським законодавством проводити неможливо. Тобто, коли ми зможемо хоча б наблизитись до того, щоб поговорити про це – велике питання і виклик для нас.

Наші європейські колеги це розуміють. Розуміють, що ми зі свого боку робимо все можливо. Те, що Україна виконує свої зобов’язання і рухається вперед по євроінтеграційному треку, це неабияке досягнення.

 Деякі країни Західних Балканів по 20 років перебувають в процесі вступу. І рухаються повільнішими темпами, ніж Україна, яка ще захищається від агресії росії і разом з тим примудряється робити реформи швидше, ніж країни, які живуть в повному мирі і злагоді. Тому ми отримали позитивні коментарі від Борреля, який на днях приїхав з Києва, який теж відзначив, що ми рухаємось швидше, ніж багато колег.

Юрій Гайдай: На цій трішки позитивній ноті закінчуватимемо. З вами був Юрій Гайдай і подкаст «Що з економікою?». Сьогодні ми говорили про наш прогрес на шляху інтеграції до Європейського Союзу.

Дякую, що слухаєте нас. Пишіть мені на фейсбуці або за контактами на сайті Центру економічної стратегії. Пропонуйте теми і цікавих гостей, з якими ми можемо поговорити про економіку. 

До наступних зустрічей в ефірі.

Інші подкасти «Що з економікою?» за посиланням.