В Лондоні проходить Конференція з відновлення України. Які результати першого дня

Що можна сказати за підсумками першого дня?

Я порівнюю з попередньою конференцією, яка була в Лугано (аналогічну конференцію організували швейцарської партнери рік тому), і відмінність суттєва — уроки вивчені, тому що минулого року український уряд підготувався дуже добре, українською владою загалом було презентовано тоді план відновлення, але з боку партнерів готовності такої не було.

Ми тоді не побачили ані таких готових рішень для організації, ані координації допомоги Україні,  фінансової допомоги Україні, пошуку фінансових ресурсів для нас. Так само не побачили і особливих зобов’язань по грошах.

Цього разу, як я кажу, урок вивченого і конференція набагато більш ділова. Можливо, так само сприяє саме місце проведення — Лондон, тут дуже багато бізнесу, і бізнесу який працює в фінансовій сфері теж. Починаючи з першої сесії, було багато важливих зобов’язань. Ключовим було рішення Європейської Комісії щодо підготовки пакету допомоги Україні на 50 млрд євро протягом 4 років.

Також те, що до літніх канікул Європейська Комісія вийде з пропозицією, як використовувати щонайменше доходи від російських активів для потреб України. Тому що на сьогоднішній день нам допомагають платники податків наших країн-союзників, коли сам агресор має понад 300 млрд заморожених ресурсів лише Центробанку Росії.

І останнє, що дуже важливо — це ключова роль приватного сектору. Минулого року не було запропоновано жодного інструменту для підтримки приватного сектору. Зрозуміло, що навіть відбудовувати зруйноване за умов відсутності страхування від воєнних ризиків, від потрапляння нової якоїсь ракети чи дрона, за умов відсутності доступних кредитів — це важко дуже і очікувати на це було важко.

Але зараз запропоновано багато механізмів, знов таки, навіть під час першої сесії чотири країни з тих, які виступалим говорили, що роблять свій внесок у страхування цих військових ризиків. Це означає, що той приватний бізнес, який захоче інвестувати в Україну буде мати більше можливостей. Можливо побачимо більше приватних інвестицій в наступному році.

Ви обговорили частину, яка стосується наших партнерів: що вони представили, пообіцяли, що розробили, над чим працюють? А з чим українські урядовці і українська сторона приїхала на конференцію?

Було дуже багато речей, над якими ми працювали і були більш активними, ніж наші міжнародні партнери. Те саме страхування від військових ризиків, яке ми тиснули протягом року і зараз, фактично, ми вимагали щоб вже на цю конференцію приїхали наші партнери з конкретним рішеннями, конкретними грошами, бо гроші з повітря не беруться.

Але українська влада приїхала фактично з таким баченням — не гігантським документом дуже детальним, як це було з реформами в різних сферах і як це було минулого року з цим планом відновлення, тобто документ більш орієнтований на інвесторів.

Тобто це презентація, яка представлена віце-прем’єркою Юлію Свириденко, заступником керівника офісу президента Ростиславом Шурмою, фактично від державних політик, які є сприятливими для інвестицій, до полегшення підключень до енергомереж.

Другий день конференції, зараз буде дуже багато галузевих обговорень, і куди прийдуть, власне, інвестори які працюють у відповідних секторах. Це бачення щодо розвитку енергетики ядерної з відновлювальних джерел виробництва, виробництво нового зеленого металу. Це бачення, що, власне, Україна, як країна, яка під час відбудови виходить на стандарти, яких не вистачає в самому Європейському Союзі, може бути джерелом енергії.

Зрозуміло, що цей план є дуже красивим, але наскільки він реалістичний залежить не тільки від якості прорахунків, підготовленості і фінансування, але й від гігантських інвестицій, які потрібно організувати під час війни. Це завдання потребує спільних зусиль державних і приватних інвесторів.

Влада намагається залучити провідні міжнародні інвестиційні фонди для керування великими приватними фондами, які допоможуть відновити Україну. Ці ідеї, знов таки, до них є різне ставлення, але щонайменше є план і це добре ну тобто ми не приїхали просто так.

Хочу звернутися до слів віце-прем’єр-міністра економіки Юлії Свириденко, яка говорить про те, що Україна ставить собі за мету за 10 років збільшити випуск на понад 6 разів, або до 1 трлн доларів. Наскільки це амбітна мета і наскільки це реалістично? Які думки на цей рахунок ви почули від наших партнерів, учасників конференції?

Теоретично мета може бути реалізована, власне, якщо спрацює от весь цей механізм залучення інвестицій, Приватні та державні інвестиції є необхідними для зменшення ризиків та забезпечення успіху. Це також сприятиме припливу валюти, збільшенню ВВП та торговельному обсягу.

Такий сценарій є реалістичним, але важливо розуміти, що під час війни виникає безліч складних задач. Але знов таки, тут всі дивляться на одну частину великої картини — на цій конференції немає обговорення про ті питання, які турбують всіх — це питання як, коли і чим закінчиться війна, і відповідно, це план який іде для такого базового, можливо більш оптимістично сценарію.

І якщо воєнний сценарій спрацює, то далі ми зможемо вимагати повною мірою від уряду, щоб вони реалізовували все те, про що говорять, і тоді це власне може стати реалістичним. Але ми так само маємо розуміти, що під час війни дуже багато взаємопов’язаних складних задач, і сама по собі цифра ВВП не змусить нас виходити на вулицю і кричати від радощів.

Що нам насправді надзвичайно потрібно — це створити такий дуже дійсно активний приплив грошей в Україну, щоб в Україні створювалися високооплачувані робочі місця, щоб повертати біженців. Тому що кулючове завдання — це стійкість України,  не кажучи вже про безпосередній вплив на кожну конкретну людину, яка хоче жити на Батьківщині.  

Якщо говорити про інструменти, розроблені Україною для упраління проєктами відбудови, зокрема, платформа Dream. Розкажіть детальніше, чи є розуміння як вона працюватиме? 

Потрібно трошки відійти назад і сказати про те, чому великою мірою затримувалася допомога на відновлення. Ще рік тому, власне, в Лугано, велике розчарування було. На той момент, коли проводилися конференція, вже за 3 місяці до цього було деокуповано території північної України. І, власне, літо, всі потребують грошей на те, щоб відбудовувати те, що було зруйновано. Грошей немає.

В цей рік, який пройшов не дуже для всіх наших партнерів, десь треба знайти гроші. Тобто, треба переглянути власні бюджети, подивитися на резерви, з кимось домовитися, і це вимагало як  бюрократичних зусиль, так і політичних зусиль, які частина людей не дуже хоче робити. І таким поясненням, чому вони не такі швидкі було те, що в Україні корупція, треба створити належні механізми контролю, інакше тут все буде розкрадено.

І власне, система Dream, електронна система управління відбудовою була створена як відповідь на ці побоювання.

Тобто, це система, яку хоче і українське громадянське суспільство і український уряд. В цій системі будуть всі проєкти відбудови, починаючи від моменту, коли вони створюються і коли вони починають фінансуватися і ідуть закупівлі. Тобто там закладено звітність, починаючи з, умовно, фотографій школи, як вона була пошкоджена, закінчуючи фотографіями школи, як вона виглядає після відбудови.

Всі штори, вся проєктна документація. Тобто, загальна ідея полягає в тому, щоб все це було прозоро. Щоб власне, на місцевому рівні, на національному рівні, будь-який журналіст, будь-який місцевий, будь-який активіст міг подивитися, що за скільки закуповуюється.

Тому що, ну, один з таких теоретичних і практичних підходів до того, як запобігати корупції, це прозорість. Ми бачимо зараз активні дискусії щодо закупівель в укриття в Києві, а чи потрібно було оце, а скільки воно коштує і ця система частково виконує цю функцію контролю і, власне, можливості показати нашим міжнародним партнером — от дивіться, це можна контролювати тут все буде своєчасно, ви зможете це перевірити.

І, власне, як система будь-яка управління в ній може будь-який політик, будь-який представник міжнародного партнера, будь-який аналітик подивитися і проаналізувати з якою швидкістю йде відбудова, наскільки покриті потреби там, чи немає перетинів по фінансуванню. 

Ви вже частково згадували сьогодні про ризики пов’язані з війною. Зокрема вчора про це були новини від керівництва великої Британії та Франції, зокрема прем’єр-міністр великої Британії анонсував нову систему страхування воєнних ризиків для інвестування в Україні. Він каже, це допоможе усунути одну з найбільших перешкод і додасть інвестором впевненості, але деталей не розкрив. Чи відомо вам щось, чи є припущення що це може бути за система?

Досить технічно складне питання, над яким ми займалися в нашому центрі, полягало в аналізі варіантів допомоги війні ще в контексті Донбасу. Зараз багато країн анонсує свою участь у цьому процесі, що насправді означає надання коштів. Це загальний фонд, створений для забезпечення достатнього ресурсу установам, які займаються спеціалізованим страхуванням воєнних ризиків.

Як це працює? По-перше, існують механізми, які уже застосовуються прямо зараз, наприклад, страхування проєктів, зокрема, американською DFC та групою Світового банку. У цих організаціях є підрозділ MIGA, який займається страхуванням ризиків. Вони розпочали з невеликого масштабу, фінансуючи кредити малому та середньому бізнесу через банк Львів, через ПроКредит банк, тобто вони визначили ліміти на десятки мільйонів, для того щоб фінансувати проєкти приватного сектору, відносно невелику обсягу через банки.

Але зараз, власне, таке одне дуже важливе рішення, це те, що це американська повністю державна установа, вони мають великий капітал, і вони оголосили вчора про те, що будуть перестраховувати ризики, які страхуються цією групою Світового Банку. Це дуже важливо.