2. Чому нам вигідні високі зарплати чиновників? І до чого тут Словаччина?

 

Наша постійна рубрика спільно з Громадським радіо та VoxUkraine. Цього разу обговорюємо зарплати чиновників. Якою має бути політика щодо зарплат чиновників в Україні? І як нам допоможе досвід Словаччини? Іван Міклош, колишній віцепрем’єр та міністр фінансів, працював в уряді Словаччини понад 10 років і ділиться досвідом їхньої команди. Гліб Вишлінський – виконавчий директор Центру економічної стратегії розповідає про рекомендації, які ми сформували завдяки дослідженням.

Отже, Іване, якими є найкращі практики щодо питання зарплат чиновників у вашій країні?

Іван Міклош: Деякі практики є очевидними. Наприклад, якщо країна хоче мати якісну адміністрацію, потрібно за це платити.

Ще один очевидний приклад в тому, зарплати на держслужбі мають зв’язок з ринковим сектором. Мені дуже подобається те, що сказав Тимофій Милованов про “неможливу трійку” – неможливо водночас мати чесну, якісну та дешеву адміністрацію.

І Центр економічної стратегії говорить про те, де знаходяться головні проблеми. Найперша полягає в зарплатах для посадовців вищої ланки.

Тому я думаю, що потрібно змінити всю структуру і якість публічної адміністрації. Адже вона була створена впродовж останніх 10 років, коли реформ не відбувалось. Значить, ми маємо зараз чимало людей, функції яких після реформи стали непотрібними. Тому одна з важливих речей, які стоять перед українськими інституціями — це аудит. Глибокий інформаційний аудит, персональний і аудит по суті того, що вони роблять.

Можу розповісти приклад Словаччини, коли я зробив такий аудит в Міністерстві фінансів, він тривав 1 рік. Ми найняли для цієї справи професіоналів, одну німецьку і словацьку компанії і це дійсно було дуже важко зробити.

Результатом стало те, що ми знизили к-сть людей в міністерстві з цифри 850 до цифри 499. Відповідно на 30% ми скоротили. Потім ми підвищили зарплати всім людям на високих посадах, в яких було найбільше відповідальності. Завдяки цьому у нас була можливість найняти на роботу найкращих людей на ринку праці. Наприклад, людей з банківського сектору та аналітиків. Якість роботи міністерства значно зросла і потім деякі інші міністерства також провели такий аудит.

Чи була всередині країни дискусія з приводу підвищення зарплат?

Іван Міклош: Так, дискусія була, але під час реформи ми не збільшували фонд заробітної плати. 95% тих грошей, які ми зберегли, скоротивши персонал, ми перерозподілили між людьми, в першу чергу, між тими, хто займає найбільш відповідальні позиції. А 5% повернули у державу. Це був приклад і для інших міністерств. Адже без реформ ви маєте структуру, де хтось перевантажений, а деякі не мають що робити.

Я думаю, що в Україні можна було б зробити такий аудит. Або знайти інший підхід, який використовували і деяких країнах – так звана дерегуяційна гільотина. Але, знову таки, вона заснована на глибокому і якісному аналізі процесів в інституціях. 

Наскільки такі реформи можуть вплинути на рівень довіри та імідж держслужбовців? Тому що наразі в Україні довіра до них на рівні прокуратури або судової системи. Яка ситуація в Словаччині?

Якщо порівняти ситуацію сьогодні і 20 років тому, різниця в рівні довіри та іміджі дуже помітна. Проте ці зміни стались не за рік. І Україна сьогодні має зробити реформи, які більшість людей не сприймає. Але якщо ці реформи не зробити – ніколи не стане краще. 

Коли реформа справжня, вона змінює корупційну систему і завжди пов’язана з опозицією. В першу чергу, з тими, хто зловживає нереформованою системою і потім не має можливості отримувати з цього доходи. Наприклад, реформа Нацбанку, яка викликала резонанс, або реформа охорони здоров’я, ринку праці, які зараз проводяться. Вони покращили ситуацію, але теж були пов’язані з проблемами, опозицією. 

Коли ви звільнюєте людей – це завжди непросто. Ми намагались знайти людям, яких ми звільняли, роботу. Ми вступали до ЄС , коли робили реформу, тобто в країні були нові позиції, пов’язані з дотаціями у сільське господарство, з європейською агрополітикою. Треба щоб система працювала ефективно.

Глібе, наскільки можливе зменшення фонду заробітної плати держслужбовців? Наскільки можна обійтись без масових звільнень, протестів профсоюзів та масового незадоволення?
І з чого складається заробітна плата міністра та його заступника?

Гліб Вишлінський: Я згоден з Іваном, що якісні реформи часто викликають протести, тому що це означає, що вони збагачують суспільство за рахунок когось. Звісно, бувають і win-win реформи, коли всі виграють, але це, радше, винятки. 

Разом з переглядом зп треба переглядати і функції. В цьому випадку теж є ситуації, коли це можна зробити “безболісно”. 

Перше: місцеві держадміністрації. У нас з 2014 року відбувається децентралізація, це означає створення ОТГ, куди передаються дуже багато повноважень. Відповідно, старі організації – районо, ОДА – втрачають ці повноваження і свої функції, а тому їх треба скорочувати. Їх замінили органи місцевої влади, які працюють на місцеву громаду.  Це дуже легко буде пояснити людям, тому що зараз вони платять за подвійні послуги. 

Друге: аудит функцій. Наприклад, у Міністерстві інфраструктури працює дуже небагато бюджетних людей. Але у підвідомчих структурах їх багато, там працюють десятки тисяч людей, які не мають виконавчих функцій. Це одне з джерел зайвих витрат, за рахунок яких можна підвищувати оплату. 

Інше джерело – подивитись, з чого складається оплата праці держслужбовця, зокрема, міністрів. Від початку трансформації соціалістичного режиму країна різко збідніла і сформувалось суспільне уявлення про те, що ми не можемо платити багато держслужбовцям. Одночасно з цим розвинулась тінізація. Тому розрив між зарплатою держслужбовця і оплатою в приватному секторі сформувався дуже давно.  В результаті у нашій системі є оклад, як от у Новосад, 16 тис. брудними – це середня зп у Києві в листопаді. Це дуже мала зарплата для міністра. Це популізм.

До окладу додається автоматична вислуга років – 3% за рік. Але для тих, хто працює довше, частка більша. І зараз ситуація, коли ми хочемо залучити молодих спеціалістів, але вони не мають цієї вислуги років. 

Це дві автоматичні частини. Також є надбавка за особливу складність роботи – до 100%. Але ця надбавка існує для того, щоб не показувати, що справдній оклад хоча б 32 тисячі, а не 16. І вона йже майжи автоматично.

Далі премії, які визначає Держсекретар, за погодженням з Віце-прем’єром, або Прем’єр-міністром.

Наразі розрив по оплаті праці на найвищому рівні, в порівнянні з приватним сектором, більший в 2 рази. Тому для початку треба підняти рівень окладу хоча б до цих 2х разів і прибрати премії. 

Тоді не буде такого обговорення, яке було в грудні. Тоді ж насправді ніхто не вигадував додаткових грошей для міністрів, їх брали із залишків фонду оплати праці.

Але треба зазначити, що цей залишок з’являється від багатьох незакритих вакансій. Вони незаповнені дуже довгий час, саме для того, щоб був такий ресурс, через який вкінці року, кварталу або місяця можна буде призначати премії.
Наскільки зараз питання зарплати може бути публічним і прозорим? 

Іван Міклош: Воно має бути публічним, тому що це публічні гроші. Але дуже важливо, щоб це було прозоро, бо те, про що говорив Гліб – ці надбавки до зп – це непрозоро. Хтось отримує багато, хтось менше, в незалежності від того, як вони працюють. В Словаччині, наприклад, політики не отримували надбавки. У держслужбовців були надбавки, але були і місцеві правила, за якими вони вираховувались, були цілі, які вони мали досягти. У міністрів надбавок не було, там все було прозоро, і всі знали, який там рівень.

Така ж політика має бути і на держпідприємствах. Коли у нас в Словаччині робили реформу залізниці, там була така перезавантаженсть, що ми знизили к-ть людей, які там працюють, наполовину. Це було дуже важко з соціальної точки зору. Але, коли робляться реформи, економіка росте, і зараз всі звільнені люди знайшли роботу. Коли ми почали робити реформу, рівень безробіття був 20%, зараз він складає 5%. Зміни потрібні, але вони повинні бути такими, щоб допомогти побудувати нову ефективну систему. 

Людей також трохи зачіпає аргумент про корупцію, бо ж вони розуміють, що високі зп не гарантують відсутність корупції.

Іван Міклош: Так, високі зарплати не гарантують відсутність корупції, але низькі – гарантують, що корупція буде.

Є приклад Індіїї, де у 1997 збільшили платню митникам вдвічі, але це не вплинуло ані на рівень корупції, ані на результативність роботи митниці. Навпаки, митники визнавали, що збільшення оплати навіть допомагало їм приховувати свої доходи.

Іван Міклош: Це гарний приклад, який показує, що порядок в оплаті праці – це тільки частина вирішення проблеми. Коли ви не змінюєте систему в цілому, отака часткова реформа не призведе ні до чого, або навіть призведе до збитковості та погіршення проблеми. 

Гліб Вишлінський: Ми часто говоримо про послідовність реформ. Я згоден з Іваном, що якісь речі мають робитись одночасно. Не можна казати, що ми спочатку все очистимо, а потім будемо піднімати зарплати. В результаті нікого не залишиться, тому що старі будуть звільнені, або посаджені, а нові не прийдуть. 

Глібе, судячи з досвіду Міністерства фінансів Словаччини та досліджень ЦЕС, що потрібно зробити щоб покращити ситуацію? Як регулювати зарплатню у нас?

Гліб Вишлінський: По-перше. Брати за основу оплату на схожих посадах в приватному секторі. Для порівняння ми використовували дослідження Ernst&Young. А також прийняти рішення щодо того, якою має бути різниця. Наша думка, що це в межах 20%, але може бути менше.

По-друге. Ввести 100% окладу для держслужбовців. Тобто відмовитися від премій, надбавок, щоб все було максимально прозоро. Це дозволить залучити кращих людей на державну службу. І дозволить позбутись непрозорості й, можливо, волюнтаризму, корупції в призначені зарплатні.

По-третє. Це те про що казав Іван, швидкий масований функціональний аналіз по всіх державних органах, для того щоб визначити, де і кого ми можемо скоротити. А по місцевих адміністраціях слід до кінця реалізувати ініціативу уряду щодо скорочення працівників місцевих адміністрацій.