Що чекає на український бізнес і економіку на шляху до ЄС

Що Україна отримає після вступу в ЄС

За словами Яни Охріменко, старшої економістки Центру економічної стратегії, членство в ЄС відкриє Україні три ключові можливості.

По-перше, український бізнес отримає повноцінний доступ до внутрішнього ринку ЄС, а громадяни — простіший доступ до фінансових, цифрових та інших послуг.

«Український бізнес отримає доступ до величезного ринку збуту та зможе залучати інвестиції з ЄС. Лібералізація сприятиме економічному зростанню і, відповідно, підвищенню рівня життя», – каже експертка.

По-друге, Україна зможе претендувати на кошти політики згуртованості — одного з головних інструментів ЄС для підтримки менш розвинених країн і регіонів. Ці ресурси спрямовують на розвиток інфраструктури, енергетики та людського капіталу.

«Для України політика згуртованості має стати важливим інструментом повоєнного відновлення», – акцентує Охріменко.

По-третє, євроінтеграція означає вищі стандарти захисту прав людини — від трудових гарантій до доступності публічного простору й підтримки людей, які поєднують роботу з доглядом за дітьми.

«Я думаю, в Україні зараз достатньо людей, які оцінять доступний для людей з інвалідністю публічний простір, а також право на гнучкий графік роботи для опікунів дітей дошкільного віку».

Вимоги ЄС: стереотипи та реальні перепони

Побутує думка, що адаптація до правил і стандартів ЄС може витіснити з ринку українські підприємства, які не готові до таких змін. Насправді ж європейські норми впроваджуються поетапно, щоб бізнес мав час адаптуватися. Хоча цей процес потребує додаткових ресурсів, у довгостроковій перспективі він відкриває компаніям доступ до нових ринків, інвестицій і ширших можливостей для розвитку.

«Питання стосується не стільки факту членства ЄС, скільки необхідності працювати за більш вимогливими правилами щодо якості та безпечності продукції, сертифікації, маркування, екологічних стандартів, простежуваності походження товарів, захисту прав споживачів, трудових стандартів і звітності. Великі експортери часто вже частково адаптовані до цих вимог, а от малому і середньому бізнесу буде складніше», – підкреслює Охріменко.

Щоб перехід не став шоком для бізнесу, потрібні чіткі графіки впровадження нових вимог, перехідні періоди для найбільш чутливих секторів, практичні роз’яснення та фінансова підтримка.

«Це можуть бути гранти або пільгові кредити на модернізацію, ваучери на сертифікацію, а також розвиток українських лабораторій», — підкреслює експертка.

І додає, що впровадження цих заходів входить до компетенції держави, яка має стати партнером для підприємців у процесі євроінтеграції.

«Тут справді існує проблема “курки і яйця”. Бізнес часто не готовий інвестувати у впровадження дороговартісних стандартів ЄС до отримання повного доступу до єдиного ринку, а уряди неохоче запроваджують ці стандарти з тієї самої причини. Для України ця дилема сьогодні менш гостра, адже ЄС уже став її головним торговельним партнером. Натомість одним із ключових кроків для відновлення промисловості має стати “промисловий безвіз”, який дозволить визнавати в ЄС товари, що пройшли українське регуляторне схвалення».

Деякі вимоги дійсно стають перешкодою для українських бізнесів, адже не враховують поточні умови. Так, під час масштабних блекаутів узимку 2025–2026 років знову почав діяти Механізм вуглецевого коригування імпорту ЄС (CBAM), застосування якого до цього було відтерміноване через повномасштабне вторгнення. У довгостроковій перспективі цей механізм має стимулювати екологічну модернізацію виробництва та запобігати перенесенню підприємств до країн із м’якшими екологічними вимогами. Проте в умовах енергетичної кризи його повернення український бізнес сприйняв украй болісно.

Економіка майбутнього: ЄС переосмислює виробництво

Повномасштабна війна прискорила переосмислення економічної безпеки Європи. ЄС дедалі більше прагне розміщувати виробництво ближче до власного ринку, щоб зменшити залежність від імпорту та зміцнити стійкість економіки. За таких умов промисловий потенціал України може відіграти важливу роль у формуванні нових європейських виробничих ланцюгів.

Це також поступово змінюватиме культуру споживання — від дешевих товарів до якіснішої продукції «на роки».

«Домашня робота» України на шляху євроінтеграції

Попри вже зроблені кроки, економічна сфера залишається одним із найскладніших напрямів євроінтеграції. Україні ще належить адаптувати законодавство до правил ЄС, спростити умови ведення бізнесу та забезпечити рівні правила гри для всіх учасників ринку.

І це — лише частина реформ, передбачених одним із шести переговорних кластерів. Значну їх частину Україна може впроваджувати вже сьогодні, попри повномасштабну війну.

«Наприклад, наразі ми відчуваємо дефіцит робочої сили — і Європейська Комісія рекомендує залучати до ринку праці ветеранів, внутрішньо переміщених осіб і жінок, а також реформувати професійно-технічну освіту. Нам потрібні кошти на оборону — і нам рекомендують мобілізувати внутрішні доходи», — пояснює Яна Охріменко.

Водночас частину реформ неможливо повністю реалізувати, доки триває війна.

«Йдеться, зокрема, про повноцінне проведення виборів, відновлення громадської участі та скасування валютних обмежень. Водночас ЄС не вимагає виконання цих умов під час війни — важливо лише, щоб воєнні обмеження залишалися тимчасовими та пропорційними», – вважає експертка.

Отже, євроінтеграція сама по собі не гарантує економічного дива. Вона створює умови для нього: відкриває доступ до єдиного ринку, інвестицій, нових технологій і вищих стандартів ведення бізнесу.

Попри повномасштабну війну, Україна вже впроваджує частину необхідних реформ. Найскладніші рішення ще попереду, однак дедалі більше компаній працюють за європейськими правилами, розглядаючи їх не як формальну вимогу, а як інвестицію у власну конкурентоспроможність.

Зростання зарплат, нові робочі місця та вищий рівень життя залежатимуть не лише від членства в ЄС, а й від того, наскільки ефективно Україна скористається можливостями, які воно відкриває.

Джерело: Точка сходу