Конфіскація заморожених активів Росії: місія можлива і запізніла

Це дослідження доступне лише англійською мовою.

Юридичні та економічні аргументи щодо конфіскації російських державних активів та #MakeRussiaPay (підготовлено спільно з Міжнародним центром української перемоги)

Юридичний блок підготували Андрій Міхєєв, юрист-міжнародник та Олена Галушка, співзасновниця Міжнародного центру української перемоги

Економічний блок підготували Максим Куждін, стажер-дослідник та Роман Сульжик, член Наглядової ради Центру економічної стратегії

Дослідження проведено за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”. 

Існує консенсус, що Росія повинна заплатити за збитки та втрати, які вона завдала Україні під час неспровокованої агресивної війни. Задокументовані збитки станом на березень 2023 року сягнули 411 мільярдів доларів. Відтоді лише руйнування Росією Каховської дамби завдало Україні додаткових збитків майже на 14 мільярдів доларів. І чим довше триватиме ця війна, тим більшими будуть збитки, зважаючи на російську тактику “випаленої землі” та цілеспрямованого руйнування економіки України.

З огляду на першочергову мету забезпечення перемоги України, всі економічні заходи мають бути розгорнуті проти Росії вже зараз, щоб змусити її припинити агресію і вивести війська з України, а також обмежити її здатність вести війну на невизначений термін. Тим не менш, активи Російського центрального банку (активи РЦБ), що становлять близько 300 мільярдів доларів, все ще залишаються недоторканими, а найбільший тягар фінансування самооборони та відновлення України наразі лягає на плечі українців та західних партнерів.

Конфіскація російських заморожених активів не знайшла достатньої політичної волі, незважаючи на те, що основні міжнародні та іноземні партнери України активно обговорювали цю концепцію. 14 листопада 2022 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію ES-11/5, у якій визнала, що Російська Федерація має бути притягнута до відповідальності за всі порушення міжнародного права проти України та нести правові наслідки своїх міжнародно-протиправних дій.

Така відповідальність має включати відшкодування всіх завданих збитків, травм і втрат. У червні 2022 року Канада ухвалила поправки до Закону про спеціальні економічні заходи, які дозволяють арештовувати та передавати російські державні та приватні активи, проте закон не був застосований до російських державних активів.

16 лютого 2023 року Європейський парламент закликав Європейську комісію та Раду ЄС створити правову основу для конфіскації російських активів, а 17 жовтня 2023 року парламент ухвалив свою позицію щодо проєкту регламенту про створення Фонду для України, який передбачає чіткі підстави для конфіскації: колективні контрзаходи та колективна самооборона.

Противники конфіскації наводять різні юридичні, економічні та політичні контраргументи. Ця записка, підготовлена в рамках громадської кампанії #MakeRussiaPay, яку проводять громадські організації Міжнародний центр української перемоги, Центр протидії корупції та Мережа захисту національних інтересів АНТС, має на меті дати відповідь на питання, чому конфіскація активів російського РЦБ є законною з точки зору міжнародного права та продиктована політичною необхідністю, спираючись на колективні висновки провідних експертів-правників, викладені в їхніх дослідженнях та звітах. Крім того, з точки зору міжнародних фінансів, не існує реальної альтернативи західним резервним валютам.

Тому побоювання, що конфіскація може спровокувати відтік резервів інших країн, значною мірою перебільшені. Тим не менш, для того, щоб мінімізувати будь-які потенційні фінансові ризики, G7 та ЄС повинні спільно конфіскувати активи РЦБ, діючи як коаліція.

Усі можливі сценарії, запропоновані партнерами України, такі як переказ доходів від заблокованих активів (що становлять кілька мільярдів доларів або євро щорічно), податки з таких доходів (як у випадку Бельгії), введення спеціального податку на компанії, які отримують вигоду від російських активів тощо, є бажаними першими кроками, але не можуть бути кінцевою метою. З огляду на масштаби збитків, їх слід розглядати лише як доповнення, а не як заміну повної конфіскації.

В іншому випадку партнерам G7 та ЄС доведеться збирати кошти для України в розмірі десятків мільярдів доларів або євро щорічно протягом багатьох років, що навряд чи є реалістичною або привабливою довгостроковою позицією Заходу щодо Росії.