224. Чи вистачить банкам капіталу в 2025-му та що не так з державною підтримкою кредитування?

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю! З вами подкаст «Що з економікою?» і сьогодні ми говоритимемо про банківську систему і про фінансову стабільність. У нас в гостях я радий вітати Первін Дадашову, очільницю департаменту фінансової стабільності у Нацбанку. Це вже майже традиційна розмова на початку року про те, яким був минулий рік для банківської системи з точки зору фінансової стабільності, ризиків і процесів, які відбуваються, а також погляд у майбутнє, чого чекати цьогоріч.

Первін, вітаю.

Первін Дадашова: Вітаю і сподіваюся на цікаву розмову.

Юрій Гайдай: Я впевнений, що вона буде цікавою, тому що слухав і читав звіт про фінансову стабільність, який ви нещодавно презентували, там багато цікавого. Думаю, що в ході розмови ми зачепимо ключові теми і розкриємо їх для наших слухачів. 

Про що звіт? Він, в першу чергу, розкриває стан фінансової системи з точки зору стабільності, розкриває ризики, їх динаміку і заходи, які робить Нацбанк та інші органи влади для того, щоб ці ризики зменшувати, у взаємодії з самими банками та іншими учасниками фінансового сектору. 

Перше питання. Звернув увагу, що за пів року зросли лише два компоненти ризиків фінансового сектору – валютний та ліквідності. Якщо ми говоримо про ліквідність – це про доступність коштів у банків, за якими вони можуть виконати свої зобов’язання. Валютний ризик – це ризик руху курсів, який може вплинути на структуру зобов’язань банків, на їхню дохідність і на можливість виконувати свої зобов’язання.

Чому ці ризики зросли?

Первін Дадашова: Дякую за питання. Передусім, варто сказати про те, де ці оцінки ризиків ми відобразили. У нас у звіті є так звана карта ризиків, яка показує, що ми очікуємо для фінансового сектору на наступні 6 місяців.

Це спроба показати, як можуть реалізовуватися ті чи інші ризики якраз в перспективі. Надалі ми, сподіваюся, поговоримо про інші індикатори, які краще зображують поточний стан справ. Тому те, що ви зазначили – посилення ризиків – скоріше, це певні очікування того, що ці ризики будуть вагомішими в наступні 6 місяців. 

Чому? По-перше, я б зазначила, що в нас в карті ризиків фактично діляться їхні оцінки на дві великих зони: червона, коли ризики досить промовисті, і синя, коли ризики помірні або навіть досить низькі.

Те, що відзначили ви – це певне посилення двох ризиків – валютного і ризику ліквідності. Але водночас вони обидва залишилися блакитними, тобто помірними. Тому ми говоримо про певне погіршення показників, яке може надалі вказувати на посилення відповідних ризиків, але в досить стриманих умовах. 

Спершу про валютний ризик. Він, за нашою оцінкою, говорить не про те, як фінансова система уявляє собі зміни на валютному ринку, а про те, наскільки ці зміни можуть бути вагомим фактором стресу для банківської системи, для фінансової системи. Вагомими факторами цієї оцінки є експозиція банків до цього ризику, наскільки великих збитків можуть зазнати банки в разі різних рухів курсів.

Юрій Гайдай: Проведу паралель для наших слухачів. «Експозиція» вживається в багатьох галузях, наприклад, в скелелазінні. Там цей термін означає, наскільки ти висиш над прірвою, тобто, який в тебе рівень небезпеки. 

У випадку банківської системи це різниця між активами і зобов’язаннями. Тобто, різниця, яка може здорожчати або на яку ти не зможеш отримати валютних ресурсів, коли вони тобі будуть потрібні. Я правильно розумію?

Первін Дадашова: Це один з прямих факторів, які впливають на цю оцінку.

Інший елемент експозиції просто не настільки явний – це, наприклад, частка кредитів в іноземній валюті.  Якщо відбуваються якісь зміни курсові, то клієнти, які отримували валютні позики, опиняються під вищим ризиком певних проблем з обслуговуванням порівнюючи з клієнтами, які отримували позики в гривні. Це ще один фактор експозиції банків до валютного ризику, хоч і не прямого, тобто, він буде реалізуватися через інші ризики. 

Тому ми враховуємо обидва фактори, коли говоримо про нашу оцінку валютного ризику для системи. Ми так само враховуємо очікування різних економічних агентів стосовно валютного ризику. Це все лягає в нашу оцінку.

Чому ця наша оцінка трохи погіршилася? Справа в тому, що як порівняти з тими очікуваннями, які мали економічні агенти, бізнес, населення і банки у квітні, коли ми робили попередню оцінку – зараз очікування стали дещо гіршими. Але при цьому ці фактори, про які ми проговорили, експозиція, яку ми детально описали, а також загалом поведінка курсу, вони залишилися досить позитивними. Тому ризик помірно зріс і залишився на низьких показниках. 

Що стосується показників ліквідності, то ви правильно описали, що ризик ліквідності полягає в неспроможності банків за рахунок наявних ресурсів швидко виконати зобов’язання, які можуть бути представлені до виконання найближчим часом. І тут наша оцінка залишається, знову ж таки, в синій зоні.

Я буду це повторювати, тому що це важливо для розуміння, наскільки промовисті ті чи інші загрози. Ризик залишався помірним, але при цьому посилився через те, що наприкінці 2024 року Національний банк підвищив вимоги до обов’язкових резервів. Це зв’язало частину банківської ліквідності, тобто кошти, які банки раніше могли вільно розміщувати в будь-які активи або використовувати їх для повернення, наприклад, депозитів, якщо це було б необхідно, зараз вони мають зберігати частину таких коштів на рахунках в Національному банку для виконання вимог до обов’язкових резервів.

Відповідно, через цю трішки меншу свободу оцінка ризику дещо зросла. Разом з тим ліквідність банківської системи і надалі не викликає занепокоєнь у Національного банку. Банки виконують всі вимоги, які є по ліквідності, з величезним запасом, а те, що ми зробили з вимогами до резервів, чому змінилася ситуація в банках – це черговий крок для того, щоб стимулювати банки активніше залучати довші кошти і для того, щоб зберігати структуру банківського фондування такою, що в перспективі нестиме менше загроз для сектору. Тому це такий трейд-офф, баланс між поточними вигодами і майбутніми вигодами, я би так назвала.

Юрій Гайдай: Я зроблю для наших слухачів відсилку до розмови, яку ми мали у вересні з Сергієм Ніколайчуком з Національного банку про монетарну політику. Там ви можете детальніше послухати про логіку Нацбанку щодо політики по обов’язкових резервах. 

Відмічу, якщо подивитися на цю теплову карту, то лише ризик макро у червоній зоні. Зрозуміло, чому. Напевно, це такі акумулятивні ризики воєнні. Без значної залежності від зовнішньої підтримки макростабільність виглядала б зовсім інакше, скоріш за все, її б не було.

Решта ризиків зараз в синій блакитній зоні. Це маленьке диво на завершення третього року повномасштабного вторгнення. Бачу, що індекс фінансового стресу, який обчислює Нацбанк, восени спустився до рекордно низьких значень після вторгнення.

Для наших слухачів, які, можливо, не знають про цей індекс, як ви його визначаєте? Про що говорить зараз низький його рівень?

Первін Дадашова: Це доповнення до попередньої оцінки карти, яка дивиться в майбутнє. Цей показник відображає поточний стан справ і говорить виключно про те, чи присутні сьогодні на ринку якісь фактори стресу. 

Ми дивимося цим індексом на 5 основних зон можливого стресу. Це валютний ринок, це поведінка домогосподарств, поведінка банків, також оцінка корпоративного сегменту в цілому, ризику корпорацій і державного сектору або сектору фіскального. Ці 5 компонентів ми оцінюємо за дуже високочастотними показниками, тобто, чи є якісь індикатори, які би говорили про те, що конкретно в кожному з них, або в якомусь із них, виникає нестабільність, яка може просто порушити баланс, стан справ на сьогодні. 

Крім того, ми враховуємо в цьому індексі також односпрямованість сигналів. Якщо певні показники на ринку раптом стають досить волатильними, тобто змінюються досить часто, і це відбувається одночасно в декількох сферах, то це може свідчити про те, що на ринку існує певна невизначеність, яка може порушити стабільність. Цей фактор одночасності таких змін ми також вловлюємо в індексі. Тому, коли ми дивимося на його композицію, ми бачимо ще такий фактор, який називається кореляція, тобто взаємодія між факторами ризику.

Чому знизився індекс в останні півроку? Передусім через те, що дуже послабився рівень стресу в секторі державних фінансів через покращення дохідностей, зниження дохідностей за зовнішніми облігаціями держави і за внутрішньогривними облігаціями. Зазвичай дохідність відображає певні очікування ризику ринку тих чи інших інструментів, бо це класичний економічний взаємозв’язок, коли ми хочемо, щоб вищий ризик компенсувався вищою дохідністю.

Зниження дохідності індикує, що ризики послабилися або інвестори готові вкладатися в певний інструмент або в певний проєкт навіть за меншої винагороди. Тому що вони бачать його більш реалістичним або привабливішим для себе.

Це і сталося для єврооблігацій після реструктуризації боргу. Дохідність знизилася. Зрозумілі перспективи тепер, що буде відбуватися з цими інструментами надалі. Це фактор ослаблення стресу. Він відобразився в індексі фінстресу. Також трошки знизилися дохідності за облігаціями внутрішньої державної позики, ОВДП, гривневому передусім. Тому що в цілому в економіці знизилися ставки в Україні цього року. Це теж фактор позитиву для ринку. І він вплинув на поліпшення нашої оцінки.

Юрій Гайдай: Які фактори можуть у 2025 році додати стресу фінансовій системі? Якщо так коротко, де ви бачите найбільші можливі ризики, потенціал для цього? Крім, звісно, зовнішнього фактору війни, яку ми не можемо прогнозувати як економісти.

Первін Дадашова: Якраз передусім найбільша загроза – це війна, яка створює дуже різні виклики для фінансових установ. Інші фактори ризику, які би я зазначила, вони поза межами цього індексу, про який я сказала. З нашої точки зору досить суттєвими і такими, що різко матеріалізуються, можуть бути різноманітні кіберзагрози. 

Ми нещодавно стикнулися з черговим фактом про кіберзагрози, кібервиявом кіберризику. Це зникнення доступу до реєстрів, що в тому числі певною мірою позначилося і на банківському секторі. Хоча варто зазначити, що банки проходять досить стійко, як і в останні три роки через цей виклик.

Я би відзначила серед таких неприємностей, які можуть статися для банківської системи, подальше посилення різноманітних кіберзагроз, як прямих, що можуть зачепити банки (ми працюємо над тим, щоб банки при цьому залишалися стійкими), і опосередкованих, які будуть пов’язані з діяльністю третіх сторін для банків (різноманітних надавачів послуг, робота яких важлива для підтримки банківської діяльності).

Юрій Гайдай: Наскільки я розумію, з цим пов’язана одна з великих задач Нацбанку і вашого департаменту на цей рік по оцінці ризиків третіх сторін для банківської системи. Можете розповісти про це детальніше? Це така доволі свіжа новина.

Первін Дадашова: Так, деталі загалом будуть доступні пізніше, коли ми врешті фіналізуємо підхід. Але якщо коротко, то ризики третіх сторін – це загрози втрат або неможливості здійснення певної діяльності для банків внаслідок перебоїв у роботі постачальників критичних послуг або продуктів, які банки використовують в своїй щоденній діяльності.

Юрій Гайдай: Тобто це мобільний зв’язок, інтернет, електроенергія, доступ до реєстрів – такі речі.

Первін Дадашова: Так само IT, різноманітні сервіси, якими вони користуються, обслуговування цих IT сервісів. Це одна з задач, яка вже здійснюється, але ми трошки переглянемо свій підхід. 

Задача для банку визначити для себе перелік цих критичних послуг і надавачів таких послуг, які найвагоміші для його операцій. Надалі, в чому буде логіка вимог Національного банку – ми будемо звертати більше увагу на те, як адекватно і повноцінно банк визначив для себе таких надавачів критичних послуг для його діяльності, на те, наскільки він обачно передбачив в договорах вимоги щодо поведінки всіх сторін в разі настання якихось несприятливих ситуацій. Тобто, якщо стався збій, то що робити? Наскільки банки мають резервні джерела для отримання інформації або послуг в разі, якщо первинні джерела несправні? Як пропрацьовано відновлення доступу до цих критичних послуг? Також ми уточнимо повноваження Національного банку стосовно контролю за умовами взаємодії банків з надавачами третіх послуг. Певні елементи таких вимог вже існують. Зокрема, в планах відновлення діяльності банки мають зазначати про критичні послуги третіх сторін, якими вони користуються. Також відзначають свої критичні послуги, які вони надають, мають відображати, яким чином в разі певних перебоїв реалізації ризиків вони будуть діяти. Досі ці вимоги були менш детальними. Зараз ми уточнимо і підходи до визначення, і підходи до управління цими ризиками.

Це досить масштабна діяльність. Варто сказати, що вона відбувається не лише для банківського сектору. В цілому є закон про критичну інфраструктуру, який визначає, що в різних сферах діяльності, не тільки фінансовій сфері, будуть відбуватися подібні зрушення.

Це все в нинішній ситуації надважливо. Тому ми дуже відповідально ставимося до цієї роботи. Сподіваюся, що цього року ви побачите результати.

Юрій Гайдай: Наскільки я пам’ятаю, там є маяк у програмі МВФ. До травня до Верховної Ради має бути поданий законопроект, який буде містити в собі всі зміни до законодавства про критичні ризики третіх сторін. Тому так, це масштабна і важлива робота, бо від неї залежить ще й фінансування за програмою МВФ.

Давайте перейдемо до кредитування. Бачу, що якраз з початку 2024 року почався помітний ріст у кредитуванні, і в корпоративних кредитах, і в гривневих, які до початку минулого року були на рівні нижчому, ніж на момент до вторгнення. Станом на листопад, вони вже на 20% перевищували цей рівень обсягів виданих споживчих кредитів. В останні місяці 2024 року навіть валютні корпоративні кредити трішки пішли вгору, хоча вони зростали і на початку року. 

З чим пов’язана така зміна динаміки? Тому що в 2023 році кредитування було на рівні, крім споживчих кредитів, які трішки раніше почали йти вгору. Чи тут вплив лише того, що знизилася дохідність депутатних сертифікатів, і вона вже останні місяці нижче дохідності, яку можуть отримати банки від корпоративних кредитів? Чи є ще якісь причини для такого росту?

Первін Дадашова: Почну з того, що ми відзначаємо пожвавлення кредитування в гривневому сегменті і в бізнесі, і в населення десь із середини 2023 року. Цей тренд почався набагато раніше, ніж в 2024 році, але ми вже в 2024 році бачили, що темпи зростання кредитного портфелю суттєво більші, ніж раніше. Ми вже могли більш впевнено сказати, що кредитування живаво триває в усіх сегментах.

Фактично почався цей процес раніше. Основний фактор, який ми ще в 2023 році відзначали як стримуючий для кредитування і бізнесу, і населення – це передусім досить низький попит. Він пояснювався ще з невеликою обачністю після року кризи, року повномасштабного вторгнення, значних втрат.

Там ближче до кінця 2022 року ситуація поволі ставала більш визначеною. Були великі перемоги на фронті і це сприяло тому, що бізнес і населення також почали активніше міркувати про майбутнє, про плани. А для того, щоб кредитуватися, потрібна якась ціль.

Тобто ціллю, наприклад, в бізнесу має бути пожвавлення своєї активності, збільшення обсягу виробництва тощо. Десь тільки в 2023 році ці парости активності почали з’являтися. Тоді, на початку 2023 року, це явище було досить слабким. У 2023 році остаточно утвердилося прагнення бізнесу все ж таки нарощувати виробництво. Плюс 2024 рік, це така динаміка, яка почалася в минулому і вона продовжувалася. У 2024 вже значно сприятливішою була ситуація з логістикою для всього бізнесу, але передусім для експортерів.

Були сприятливіші умови для роботи підприємств з точки зору, принаймні до середини року, доступу до електроенергії. Плюс, навіть перебої з електропостачанням створили додатковий попит на переобладнання для того, щоб забезпечити собі безперебійне джерело постачання електроенергії, проведення бізнесу. 

Це все сприяло тому, що попит ставав стійкішим і сильнішим, просто в різних сферах. Відповідно, основа для нарощення корпоративного кредитного портфеля – це попит бізнесу. Для нарощення кредитів населенню – це попит домогосподарства на ці позики. З іншого боку, не можна заперечувати той факт, що цей попит, особливо бізнесу, напряму залежить від того, скільки коштує кредитний ресурс. Тому, важливо відзначити, що у 2024 році ми мали кредитні ставки за гривними корпоративними позиками вже на рівні близько 15%. 

Рівень ставок 15% забезпечив суттєво більший попит, порівняно з минулими роками. Якщо трошки метафорично говорити, то я би між куркою і яйцем обираючи, говорила саме про те, що питання не в тому, яка ставка за депозитними сертифікатами, питання в тому, яка є облікова ставка, що визначає ставку за депозитними сертифікатами, як орієнтир цін на ресурс. Коли ця ставка ключова, облікова знизилася, індикуючи, що ресурс може бути дешевшим, і кредити банкам стали надаватися на ринкових умовах дешевші – це одразу спонукало активніше кредитування на ринкових умовах за нижчими ставками.

Для банку сам факт кредитування, сам процес, він абсолютно життєнеобхідний, тому що при кредитуванні корпоративного сегменту банк отримує набагато більше, ніж чисто процентні доходи. Можливо, на папері виглядає, що обираючи, в який напрямок піти або надати комусь кошти в кредит, або ж вкластися в депозитний сертифікат, банк буде обирати, базуючись на номінальній ставці. На практиці це не так, тому що банк для себе розраховує реальну, повну ефективність кожної гривні, вкладеної в кредит.

Що це означає? Від клієнта, з яким укладено кредитний договір, банк отримує комісійні винагороди за операції, тому що цей клієнт має рахунки. Відповідно, всі перерахування, зарахування на рахунок – це додатковий дохід банку. Цей клієнт, якщо це бізнес, розміщує кошти в банку, зазвичай це щонайменше просто поточні кошти цього бізнесу, якими банк користується і на яких він заробляє, тому що він ці кошти далі інвестує.

Банк заробляє і на депозитах цього клієнта, і на кредиті цього клієнта. Крім того, клієнти, бізнес, приносять часто в банк також зарплатні рахунки своїх співробітників. Це додаткове джерело заробітку для банку, можливість наростити ще й споживчі кредити для співробітників твого клієнта. 

Тому це ціла низка послуг, які акумулятивно дають ефективність і вигоду на порядок вищу, ніж та, яку ми можемо отримати, вклавши один раз кошти, наприклад, депозитний сертифікат під номінальною ставкою. Тому порівнювати саме ставки важко, бо на практиці банки це для себе вирішують трішки інакше. 

Це ще один хороший індикатор того, наскільки важливо для банків постійно підтримувати певний рівень кредитного портфеля. Процентні доходи від кредитів стабільніші в часі. Наприклад, зараз процентних доходів від кредитного портфеля банки отримують десь близько половини. Цей обсяг не суттєво змінюється, незалежно від того, яка у нас ключова ставка.

Якщо дохідність від цих низькоризикових інструментів дуже швидко може змінюватися і вона дуже проциклічна, то якраз дохід, який банк отримує від кредитного портфеля забезпечує стійкість до змін циклу. Для планування, для перспектив здійснення діяльності банків це набагато важливіше. Тому я би сказала, що в 2024 році ми маємо стрімке кредитування через те, що попит, який стійкіший з боку бізнесу, зустрівся із прагненням банків цей портфель підтримувати на чималому рівні, забезпечуючи свою вищу ефективність і рентабельність.

Юрій Гайдай: Це дуже цікавий ракурс про те, що корпоративне кредитування потрібно розглядати в комплексі. Навіть з точки зору його дохідності і привабливості для банків. Часто такий проєкт, який приносить не тільки власний процентний дохід, а й комісійні доходи і базу клієнтів, фізичних осіб, цілісно може бути для банку значно більш цікавим, навіть якщо чистий процентний дохід по самому кредиту буде малим. 

До речі, ще один фактор, який впливав на кредитування минулого року – це програми державної підтримки, а саме та їх частина, яка працювала через кредитний механізм, через його субсидіювання. Найбільш відома програма «5-7-9», але так само і «єОселя», підтримка на придбання житла громадянами України. Як працювали ці програми, як вони працюють? Бо, наскільки я знаю, у Нацбанку були певні застереження щодо впливу їх на цей ринок і на банківську систему, і щодо того, що дизайн цих програм варто дещо оптимізувати.

Первін Дадашова: Перша теза моя стосуватиметься того, що в умовах, в яких ми живемо, коли ризики дійсно досить високі і є значні диспропорції в різних сферах, державна підтримка важлива, вагома і, напевно, місце для державної підтримки залишатиметься, принаймні, ще поки зберігається воєнний стан. Але друга теза – місце державної підтримки, її всеохопність буде потрібно і вже потрібно коригувати, залежно від того, як змінюється ринок і наскільки ринок самостійно спроможний забезпечити потреби економічних агентів. Відповідно про державну програму, наприклад, «5-7-9», якщо говорити, то ми безумовно маємо визнати її величезну роль в підтримці кредитування і в забезпеченні фінансовими ресурсами бізнесу в 2022 році. Без цієї програми отримати підтримку від банків багатьом бізнесам було б набагато важче, а в березні або квітні 2022 року, напевно, і неможливо, тому що тоді фактично безплатні кошти надавалися виключно через наявність цієї підтримки. Але з того часу багато всього змінилося. Ринкові ставки значно знизилися, попит бізнесу стійкіший, бізнес впевненіший у тому, куди рухатися, і, відповідно, він більш комфортно може оцінювати свої потреби і отримувати кредитні ресурси, навіть за тими ринковими ставками, які зараз пропонуються банками.

У широкому розумінні підтримка компенсацією процентів бізнесу, як такому всьому, вже не потрібна. Ми про це і говоримо останні півтора року. На фоні тренду до відновлення ринкових механізмів, коли банки готові кредитувати навіть без підтримки, а бізнес готовий кредитуватися, ця підтримка повинна перефокусуватися на ті сфери, де вона дійсно буде доречною, і де вона забезпечить доступ до ресурсу для тих, хто його потребує і хто може забезпечити певну додану вартість для економіки в цілому.

Ми нагадуємо про те, що від початку програма «Доступні кредити 5-7-9» була придумана, щоб стимулювати інвестиції. Як би там не було, в умовах війни є простір для невеликих, але важливих інвестицій. Наприклад, у ту ж енергоефективність.

Інвестиційні кредити зазвичай більш ризиковані, тому що вони довші і тому, що це питання, наскільки успішною буде та чи інша інвестиція.

Юрій Гайдай: Тому що немає ще працюючої бізнес-моделі, якщо щось нове створюється за рахунок цих інвестицій, напротивагу фінансуванню оборотного капіталу.

Первін Дадашова: Або навіть якщо є працююча бізнес-модель, не до кінця зрозуміло, яку віддачу дасть конкретно це доповнення, конкретно цей інвестиційний об’єкт в цю працюючу модель. Тому дохідність, яку банки хотіли б бачити за такими проєктами, часто буває вищою, ніж за обіговими кредитами. 

З іншого боку, певна ризикованість таких проєктів для бізнесу також може стримувати від інвестування. Тут державна підтримка набагато вагоміша зараз. Для того, щоб перефокусувати підтримку на інвестиційні проєкти, і для того, щоб забезпечити найкращі умови такої підтримки саме за цими проєктами, ми говоримо про необхідність змін до дизайну програми. 

Інший можливий варіант – це кредитування на територіях, що знаходяться найближче до територій бойових дій. Там теж працюють підприємства, які потребують ресурсу і на обігові кошти, і на певні незначні інвестиції, але це можуть бути в тому числі і просто відновлення якихось невеликих потужностей. Ці території, на жаль, більш ризикові, тому там державна підтримка також була б дуже доречною. Але з огляду на те, що ресурс обмежений, потрібно визначитися з тим, щоб спрямовувати більше на території, близькі до бойових дій, так звані території стійкості, або ж на інвестиційні проєкти. Разом з тим обмежити використання ресурсу для досить широкого кредитування інших підприємств, які потребують ресурсів на поточну діяльність і можуть їх отримувати на ринкових умовах сьогодні. Навіть в останній ітерації, коли вносилися зміни в дизайн програми «5-7-9», за деякими напрямками кредитів ставки вже фактично були встановлені на рівні ринкових. Це ілюструє те, що в цих сферах підтримка як така вже не має великої доданої вартості, бо вона компенсує ставки до того рівня, який можливий на ринкових умовах.

Оцей баланс сил між загальною всеохопною підтримкою, яка часто втрачає додану вартість, потрібно змістити на користь таргетованої підтримки тих підприємств, які цього потребують і для яких це буде дійсно фактором зміни умов діяльності.

Юрій Гайдай: Що впливатиме позитивно на українську економіку. Тут ще один ракурс. Я дивлюся, дуже класний у вас у звіті є графік про галузеву структуру кредитів бізнесу, в тому числі та частина, яка видавалася по «5-7-9».

Якщо ми говоримо про сільське господарство, то зрозуміло, промисловість, харчова промисловість – це збільшення переробки в Україні на противагу якомусь експорту сировини. Але доволі значний обсяг – це пільгові кредити для торгівлі. Тут питання, наскільки в умовах обмежених ресурсів потрібно підтримувати саме цю галузь. Є потреба в такій пріоритизації і фокусуванні цієї програми.

Первін Дадашова: Так, і разом з тим ми відзначаємо в цілому по портфелю зростання кредитів у переробці, в машинобудуванні. Це дійсно галузі, які забезпечують додану вартість. Банки відкритіші стали до кредитування таких клієнтів, тоді як традиційні галузі – це сільське господарство і торгівля. 

Те, що банки вже їх бачать, готові з ними співпрацювати навіть без державної підтримки – це сигнал до того, що можна і надалі розвивати цей напрям взаємодії, тоді як безумовно стандартні користувачі кредитів, такі як торгівля і сільське господарство, залишаться і надалі отримуватимуть позики, обслуговуватимуть їх на ринкових умовах. Тим самим забезпечуватимуть зростання економіки в цілому.

Якщо продовжувати тему державної підтримки, останнє, що я хотіла би зазначити про цей сегмент в цілому – ми маємо в звіті про фінансову стабільність розділ, який називаємо рекомендації, і наші плани на майбутнє, саме плани Національного банку. У рекомендаціях ми звертаємо увагу на те, що фокус на тому, що саме ми хочемо стимулювати і як забезпечити гармонійний розвиток і ринкових механізмів, і при цьому правильну державну підтримку, він має дотримуватися в усіх програмах. Мова не лише про «5-7-9» – вона дуже важлива, вона велика і вона на слуху. Насправді програм державної підтримки різноманітних чимало. Є вже згадана «єОселя», є інструмент державних гарантій. Кожен з цих інструментів, коли він продовжує діяльність або міняє свій дизайн, то в кожному разі необхідно враховувати те, якими сьогодні є ринкові умови, наскільки доречно зберігати той дизайн, який був, чи потрібно щось перебалансувати. Наприклад, з «єОселею» ми звернули увагу на те, що, з одного боку, ця програма забезпечує доступ до іпотеки для низки категорій, як то військовослужбовці, для яких це дійсно важливо, і ми розуміємо соціальну місію банків і самого оператора цієї програми.

Юрій Гайдай: Я б навіть сказав, що це важливо для держави, тобто це певний сигнал підтримки і важливості для військовослужбовців, який принаймні таким чином ще подається.

Первін Дадашова: Разом з тим ми також розуміємо, що доступ до іпотеки було б дуже важливо забезпечити для населення в цілому. Субсидіювання під фіксовані 7% за рахунок «єОселі», воно має все ж таки свій ліміт дії. Крім того, програма зараз намагається фокусуватися на первинному житлі. Це означає, що насправді ця програма підтримує певний сегмент, але не забезпечує на сьогодні можливості створення ринку іпотек, який був би доступний і всьому населенню з різними потребами, різними рівнями доходів, і які можуть і готові були б брати іпотеку не підсубсидійовані 7%, маючи відповідні доходи і можливість це зробити. У довгостроковій перспективі, особливо з урахуванням того, що ми прямуємо до майбутнього вже після відміни воєнного стану, розвиток іпотечного сегменту критично необхідний, саме ринкового. Тому ми зауважили у звіті про необхідність пошуку цього правильного місця для «єОселі» і відповідно можливості зробити умови для розвитку ринкової іпотеки. Над цим також найближчим часом будемо активно працювати.

Юрій Гайдай: Тоді до останнього великого блоку, про який я хотів поговорити. Минулоріч банки перейшли на нову структуру капіталу. Я пам’ятаю, ми зачепали цю зміну, яка має бути, у розмові рік тому. 

Що змінилося? Чи стали вимоги до капіталу банків вищими цьогоріч де-факто?

Первін Дадашова: Важливо відзначити, що всі наші останні зміни до регулювання – це насправді заданий давно вектор до євроінтеграції. Навіть якщо деякі зміни є такими, що потребуватимуть часу на процесування, а деякі не мають прямого ефекту на показники діяльності банків, ми досить планомірно здійснюємо ці всі кроки для того, щоб наблизитися до європейських регуляцій. Для нас це життєво необхідна складова діяльності. 

Ми проходимо перемовини і нам так або інакше потрібно буде перебудувати свою систему регулювання в різних сферах, в тому числі фінансовій. Ми вже це робимо для того, щоб інтегруватися в Європейський Союз простіше і легше, і одразу забезпечити певну конкурентоспроможність нашим бізнесам, у тому числі і банкам, і не банкам. 

Так що сталося зі структурою капіталу? Це теж євроінтеграція. Це зміна підходів до оцінки не так самого рівня регулятивного капіталу, як структури цього регулятивного капіталу. Справа в тому, що вимоги в цілому регулятивного капіталу в Україні були достатньо адекватні і виважені вже дуже тривалий час. Після реформи 2014-2015 років наші пруденційні вимоги в багатьох сферах і так досить наближені принципово до європейських. Але залишається надзвичайно велика кількість деталей і нюансів, які ми зараз продовжуємо враховувати. 

У структурі капіталу ми змінили підходи до основної складової цього капіталу, найліпшої її складової, так званий основний капітал першого рівня. Зараз у цій складовій враховуються банківські нерозподілені прибутки, що є аналогічним у Європі. Раніше банківський прибуток переважно враховувався в додатковому так званому капіталі, тобто в другій за рівнем якості складовій. Тепер це в першій складовій, у найліпшій.

Ми побачили на практиці, що регулятивний капітал банків, тобто сукупно вся величина капіталу, майже не змінилася, у той час, як суттєво зросла складова, яка має найліпшу якість – це основний капітал першого рівня. 

Чому ми в Україні довгий час не давали змогу банкам враховувати прибутки в основному капіталі і найліпшому рівні капіталу? Це тому, що ми зробили дуже багато кроків, пройшли довгий шлях для того, щоби зробити фінансовий стан банків прозорішим. Ми рівномірно протягом останнього десятиліття посилювали вимоги до фінансової звітності, пройшла реформа підходів до аудіювання. Банки перейшли на МСФЗ 9. 

Змінилися обставини, ми регулярно проводили оцінки стійкості, додатково даючи завдання аудиторам копати глибше в якість кредитного портфеля. Це все дало змогу нам повірити в те, що банківський фінансовий результат дійсно відображає фактичний стан справ. Там немає ні копійки якогось непідтвердженого результату.

Тому ми з повним комфортом перейшли на той підхід, який використовується в Європі, даємо банкам змогу ці прибутки, які вони не планують розподіляти, відображати в капіталі найвищого рівня. Тому ми побачили, що після такого переходу на нову структуру, достатність капіталу банків не знизилася, а за складовою основного капіталу першого рівня навіть зросла. Це основний наслідок цієї реформи.

Разом з тим протягом року банки почали враховувати в достатності капіталу, тобто в показнику співвідношення капіталу з тими активами, які несуть певні ризики, або з певними оціночними розмірами ризиків, почали враховувати показник ризику ринковий і повною мірою операційний. Це теж відповідає європейським підходам. З середини 2024 року Національний банк разом з банками відобразив всі ключові вимоги до достатності капіталу, які існують в європейському законодавстві, причому переважно на тих підходах, які зараз найсвіжіші, найновіші в Європейському Союзі.

Можливо, це для нас вагоміший крок, тому що ми розуміємо, наскільки довго ми до цього йшли. Система, зовнішні користувачі не відзначили, майже нічого не змінилося, крім того, що капітал став трошки вищим за певними складовими. 

Але я би не недооцінювала вагомість цих змін. Це дійсно дуже довгий шлях, майже десятилітній шлях, який ми нарешті в 2024 році закінчили. Є ще куди йти. Це ключові речі, але ще є подальші плани. Так що не закінчили, а зробили величезний крок вперед.

Юрій Гайдай: На практиці це означає, що банки, які зараз є в системі, щодо яких є розуміння, всі банки, які працюють, вони мають мати достатній капітал. Він покриває ризики, властиві їх активам. Це означає, що банківська система стабільна, має достатній запас міцності, для того, щоб відреагувати на ризики, які матеріалізуються.

Я пам’ятаю, були розмови минулоріч, зміна підходу до оцінки достатності і структури капіталу, в поєднанні з тим, що знову застосовується ставка 50% до банківських прибутків на цей рік, може вибити декілька банків з достатності капіталу і вони потребуватимуть докапіталізації. Я розумію, що кожен раз, коли говориться слово «докапіталізація» – це чутлива тема, але дуже цікаво. На зараз таких проблем у системі немає?

Первін Дадашова: Передусім, декілька речей зазначу. По-перше, наші оцінки Національного банку, які були в червні у звіті про фінансову стабільність, які говорили про посилення ризиків капіталу, були зроблені саме з огляду на оці заплановані зміни до структури і до покриття ризиків. Тому що всі дискусії, які стосуються підвищення податків для банків, цьогоріч предметно розпочалися досить пізньої осені. Це несприятливий фактор, що банки весь рік працювали, планували свою діяльність, виходячи з абсолютно інших обставин і лише під кінець року, так само як і регулятор, імплементували свої вимоги, виходячи з інших обставин. Лише під кінець року стало зрозуміло, що ці обставини зміняться.

Що стосується негативу, який ми очікували від підвищення податків, то одним з факторів є те, що прибуток, який банки вже заробили і вже відобразили в капіталі, тепер буде оподаткований за вищу ставку відповідно для деяких банків. Це означатиме зниження показнику достатності капіталу. Насправді, так як ми говорили, для деяких банків це зниження є досить загрозливим, тому що зберігаються ризики того, що вони можуть порушувати при цьому мінімальні вимоги. 

Важливо відзначити, оподаткування було здійснено ретроактивно – ставка застосовуватиметься за результатами всього року, але її встановлено було лише в грудні. З огляду на це, фактично перерахування податку і його оцінка, відображення в капіталі буде відбуватися вже в 2025 році, тобто в січні-лютому банки будуть рахувати цей податок і його сплачувати, виймати з капіталу. Тому говорити, що за даними на 1 січня ми не побачили негативного впливу – рано, тому що ми його і не могли побачити, адже податки нараховуватимуться і платитимуться пізніше. 

Що стосується іншого фактору негативу, який ми комунікували і який зберігається – це те, що самі прецеденти повторного ретроактивного оподаткування, тобто заднім числом, і досить неочікуваного, не прокомунікованого з банками, цей сам факт, він негативно відображається на прагненні банку бути активним у своїй основній діяльності. Мотивація будь-якого комерційного підприємства досить зрозуміла. Я планую діяльність, я в це певні ресурси, кошти інвестую, я очікую певну віддачу, і щонайменше на горизонті одного року, а для банків це три роки, я бачу свій розвиток.

Коли тобі наприкінці першого року говорять, що те, що ти планував на весь рік, який ти прожив, треба поміняти і надалі теж перепланувати, і так може бути повторно в другий, третій, і так далі, то це змінює підхід до здійснення діяльності. Тому ми говоримо про те, що цей фактор може відобразитися саме поведінково на тому, наскільки жваво банки будуть нарощувати свої операції, наскільки вони будуть коригувати свій ризиковий апетит, і наскільки вони будуть готові підтримувати економіку ресурсами так само, як в 2024 році. Ми разом з тим теж робимо все можливе для того, щоб цей ефект був якомога меншим.

Ми вже прийняли рішення, які стосуються вимог до капіталізації банків, зокрема для тих банків, для яких виникала потреба в капіталізації, датами оцінки стійкості, для того, щоб вони могли врахувати цей податок, і для них це не призвело до негативних наслідків. Ми також міркуємо над тим, яким чином нам реагувати на необхідність сплати банками податку у вимогах до капіталу в цілому: чи необхідно, який запас міцності у банків, наскільки комфортно вони пройдуть цей період. 

Тому, якщо цей ефект буде несуттєвим або незначним, частково це також з урахуванням того, що ми намагаємося коригувати вимоги для того, щоб збалансувати цей негатив і залишити банкам комфорт у кредитуванні здійснення своєї діяльності.

Юрій Гайдай: Найближчі місяці будуть доволі важливими і показовими по стану банківської системи і по тому, як підвищена ставка оподаткування прибутків вплине на поведінку, на управлінські рішення банків, у тому числі на ринку кредитування. 

Первін, дуже дякую за ваш час. Я нагадаю нашим слухачам, що у нас сьогодні була директорка Департаменту фінансової стабільності Національного Банку Первін Дадашова. Ми говорили про банківську систему у ракурсі фінансової стабільності – наш традиційний щорічний огляд.

Дякую за цю розмову і до наступних зустрічей в ефірі. З вами був Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії.

Інші подкасти «Що з економікою?» за посиланням.