219. Бюджет-2025: гроші на війну, податки, російські активи

Щоб оперативно підготувати текстову версію, ми використали штучний інтелект для розшифрування. Тому в тексті можуть траплятися граматичні та стилістичні помилки.

Юрій Гайдай: Вітаю! З вами подкаст «Що з економікою?» і його ведучий Юрій Гайдай з Центру економічної стратегії. Сьогодні ми поговоримо про бюджет, трішки зануримося в деталі, почуємо думки міністра фінансів та аналітиків, які ми додамо з нашого щомісячного заходу з оглядом економіки, що був присвячений темі державного бюджету. 

Ми обговорювали тему бюджету з Роксоланою Підласою, очільницею бюджетного комітету профільного. Сьогодні спробуємо дати інший ракурс. 

Отже, про ухвалений бюджет. Я нагадаю, що видатки сектору загального державного управління на наступний рік закладені близько 11 мільярдів доларів. Це майже 60% ВВП. Як і в попередні роки, десь половина цих видатків буде спрямована на оборону, на відсіч агресору. Така ситуація можлива лише завдяки тому, що ми отримуємо значні обсяги допомоги від міжнародних донорів – як фінансової, так і пакети військової підтримки. Допомога до нас знаходить і у вигляді грантів та кредитів. Причому майже всі кредити є суперпільговими. 

Перевищення видатків над доходами (офіційний дефіцит бюджету), якщо ми враховуємо ще й повернення кредитів, закладене на рівні 36,5 мільярдів доларів, або 19,5% від ВВП. Основне джерело власних надходжень бюджету – це податки. 

Бачимо в 2025 році зростання частки податків, яку держава планує зібрати від ВВП. Це буде близько 29%. Це на 2 відсоткових пункти більше, ніж було до вторгнення у 2021 році, та більше, ніж було в попередні роки.

Більшу частину податкових надходжень складає податок на додану вартість. У першу чергу з імпортних товарів і послуг. Майже вдвічі більше, ніж закладені надходження з внутрішнього ПДВ. 

Якщо ми говоримо про доходи в гривні з поправкою на очікувану інфляцію, то, насправді, надходження від внутрішнього ПДВ в 2025 році майже не зміняться. Найбільшу динаміку в порівнянні з 2021 роком, очевидно, показують податки на доходи фізосіб, на які впливають значні виплати в державному секторі, збільшення розміру державного сектору, в якому зарплати є білими і оподаткованими, а також податок на прибуток, зокрема, через збільшення навантаження на банки та фінансові установи, які матимуть підвищену ставку. 

Щодо потреб у фінансуванні, в 2025 році дефіцит бюджету разом з потребами в поверненні кредитів складає 36,5 млрд доларів. Якщо рахувати, що грантова підтримка, закладена в бюджет – це теж потреба у фінансуванні, то разом це 38,4 млрд доларів, 20% ВВП. Також понад 15 млрд доларів нам доведеться витратити на погашення боргу внутрішнього і зовнішнього.

Загальна потреба у фінансуванні складає 53,8 млрд доларів. Значна частина буде донорська підтримка. Добре, що на наступний рік у нас є значна впевненість в тому, що всі ці потреби будуть перекритими. Крім того, залучення через ОВДП 580 млрд гривень або 12,3 млрд доларів теж буде важливим інструментом.

Зараз пропоную послухати Сергія Марченка і його відповіді на запитання Гліба Вишлінського. 

Сергій Марченко: Щодо нашої оцінки тенденцій, я виявив декілька ключових особливостей. З кожним роком повномасштабного вторгнення ми маємо більше можливостей планувати бюджет, який не має потреби змінювати по ходу його виконання. Цього року ми зміни до бюджету вноси лише раз. Причини всім відомі. Минулого року це було, здається, три рази. У 2022 році ми досить часто змінювали бюджет.

Ситуація в багатьох випадках була непередбачуваною. Ми не могли до кінця спланувати спочатку тиждень, потім місяць, а потім рік. Зараз ми розуміємо тренди, розуміємо, яким чином наші основні показники сформовані. Це той висновок №1, який би я зробив. 

Витікає з нього висновок №2. Найбільші видатки – це Збройні Сили, сектор безпеки оборони. На даному етапі ми розуміємо, яка потреба сектору безпеки оборони і яку частку бюджету ми маємо спрямувати туди. Ця вимога повномасштабного вторгнення дозволяє говорити, що кошти, передбачені на сектор безпеки та оборони, є достатні, щоб ми могли витримувати, як мінімум, той інтенсив і ту кампанію, яка є в 2024 році. 

Тренд №3 – це залежність зовнішнього фінансування. Вона не змінюється у відсотках до ВВП. У планових показниках вона дещо зменшується, але в фактичних ми виходимо все рівно на показники приблизно до 40 мільярдів доларів потреби зовнішнього фінансування. Ця потреба також стабілізувалася – ми розуміємо, скільки нам потрібно для того, щоб профінансувати всі сфери Збройних Сил. 

Тренд №4 – це те, що ми досить обережно додаємо, або, скажімо, не індексуємо інші видатки, крім сектору освіти, крім пенсій. Ми не збираємося індексувати заробітні плати. Це означає, що в нас є певні замороження соціального монетарного напрямку, але ці напрямки також отримували певні видатки на збільшення. Зокрема, це соціальна сфера, освіта отримувала між першим і другим втіленням додатково 12 мільярдів на освітню субвенцію.

За можливості ми частково додаємо інші сфери, які вважаємо найбільш обділеними під час війни, але стараємося це робити в обмежених ресурсах і залежати на наявність принципів та такої можливості. 

Бюджет досить консолідований з точки зору видатків. З точки зору запозичення – треба зовнішні запозичення. Щодо внутрішніх запозичень, враховуючи потребу зменшення в досить високий обсяг 2024 року, показав, що у нас зараз кожна нова гривня запозичень вже не приносить нових видатків. Більше того, ми використовуємо дохід для того, щоб існувало обслуговування таких запозичень. Цифри обслуговування боргу зараз досить яскраві і показують, що у нас має бути тренд на зменшення залежності внутрішнього фінансування. Внутрішнє фінансування, на жаль, на даному етапі не несе додаткової користі, як це було на початку вторгнення.

У 2025 ми намагатимемося як мінімум стабілізувати перезапозичення. Це той тренд, який ми будемо спостерігати протягом 2025 року. Обсяг буде не менший за 2024 рік, але нарощувати суттєвий обсяг внутрішніх запозичень, на жаль, ми не будемо, тому що це викликає багато питань щодо сенсовісті такої операції і принципів. Якщо така потреба виникне, то звичайно, ми будемо вирішувати питання, враховуючи, наскільки це буде критично. 

З приводу доходів – суттєво, порівняно з минулим роком, виконуються плани показники додаткової митниці. Останні місяці тренд митної служби трохи погіршився, але в цілому внутрішнє споживання і податки, які спрямовані на внутрішнє споживання, показують суттєвий ріст. Це свідчить про те, що в нас економіка, як мінімум в компоненті торгівлі і внутрішнього споживання і пов’язані з цим сектори, перебуває в досить непоганому стані. 

Крім того, ми вважаємо, що той обсяг інвестицій, який зараз спрямовує держава в оборонну промисловість і закупівлю зброї, також дає певні показники, покращені для цих секторів. У майбутньому ці сектори також додаватимуть до нової вартості і, відповідно, до податків в 2025 році. 

Гліб Вишлінський: Чи правильно я розумію, що якщо ми говоримо про неперегляд оплати праці в бюджетному секторі, тобто фактично реальне зменшення того доходу, який залишається після оподаткування (але при цьому обсяг доходів є обсягом фінансування, співставний з цим роком), то фактично ми збільшуємо витрати на оборону, на закупівлю зброї і рухаємося до того розуміння економіки на військових рейках, якої вимагали багато зацікавлених сторін.

Сергій Марченко: Скажу так, ми будуємо економіку військового часу в ринковій економіці, як би це не звучало дивно, тому що у нас більшість представників сектору оборонної промисловості – це представники приватного бізнесу, які з’явилися або розвиваються в умовах ринкової економіки. Немає якогось дирижизму з точки зору держави і, як мінімум, індустріальну політику нового часу ми не формуємо. У нас є певний попит, який ці суб’єкти задовольняють. Іншої моделі важко було б очікувати, враховуючи те, що ми були досить розвиненою і демократичною країною з усіма засадами ринкової економіки до початку повномасштабного вторгнення.
Будувати планову економіку і не важливо було б, і, напевно, б не вийшло. 

Гліб Вишлінський: Якщо говорити в даному випадку не з точки зору питання власності на виробників оборонного комплексу, а з точки зору перерозподілу ресурсів загалом в економіці. Ти звертаєш увагу на те, що споживання є достатньо сильним, здоровим, що відображається, зокрема, в обсягах сплаченого ПДВ. Але при цьому ми далі збираємо гроші на зброю, на РЕБи, що говорить про те, що потреба не задоволена повністю.

Чи правильно я розумію, що бюджет 25-го року є відповіддю держави на цей дисбаланс? 

Сергій Марченко: Тут треба розуміти, що дуже швидкоплинна війна і ситуація на полі бою. Держава намагається максимально швидко реагувати на ті виклики, які формуються, перерозподіляючи відповідні ресурси з одних секторів в інші і намагаючись зрозуміти, які тренди потенційно будуть в 25-му році.

Це не проста задача, тому що ми не можемо передбачити на 100%, якою буде війна в 25-му році і які потенційні види озброєння новітні потребуватимуть наші збройні сили. Як мінімум, тренд зрозумілий, і ми готові гнучко реагувати. Навіть у цьому році перерозподіл видатків між секторами і в структурі Міністерства оборони показує, що йде тренд до децентралізації розподілу ресурсів.

Другий тренд – це про те, що на місцях, на бригадах, дається більше повноважень, розуміння відповідальності і ресурсу. І другий тренд – це те, що в основному зараз відбувається підвищений попит на БПЛА різного типу. Задоволення цього попиту відбувається, порівняно з 2023 роком або початком 2024 року, коли був попит більше на снарядовий артилерійський. Зараз більше попит на дрони, БПЛА і всі інші заходи сучасного бою. 

Гліб Вишлінський: Дякую, Сергію. Останнє питання цього міні-інтерв’ю. Це питання більш детальне щодо 2025 року. У нас були емоційні гойдалки в країні, у спільноті тих, хто слідкує за економікою, від «все пропало після результатів виборів США, залишимося без грошей», до того, що потім протягом одного місяця виглядає так, що потреби на 2025 рік закрито, і питання вже постає щодо 2026 року.

Чи міг би ти, будь ласка, детальніше проговорити про те, наскільки дійсно ці потреби закриті, який у нас є запас на план «С», «D» і так далі на 2026 рік, для того, щоб всі були на одній сторінці і не було ніяких домислів щодо цього? Сергій Марченко: Дякую, Глібе. Тут треба виходити з наших зобов’язань, з тієї рамки, в якій ми зараз перебуваємо.

Це програма з Міжнародним валютним фондом, яка передбачає декілька сценаріїв розвитку подій. Базовий сценарій і відповідне фінансування, яке ви в тому числі сьогодні озвучили, десь 39,3, 38,4, залежно від того, який курс ми беремо в рахунок. Ці цифри забезпечені вже наявними джерелами – це Ukraine Facility, це кошти, які ми отримуємо від МВФ, це ERA – базовий сценарій. До базового сценарію є можливість кошти ERA розподілити на 3-річний період – 2025, 2026, 2027, і відповідно можна забезпечити ту потребу, яка зараз у нас є.

Є так званий негативний сценарій. Потенційно він може також розглядатися, ми проговорили це з партнерами – це коли матеріалізуються якісь інші ризики військового характеру, які потребуватимуть від нас людських ресурсів. Це означає, що ми маємо потребу збільшувати обсяг фінансування вже в 2025 році, і відповідно мати доступ до джерел ERA вже в 2025 році на нарощення збройних видатків. Цей сценарій є, доступність коштів є, і потенційно є можливість гнучко реагувати на ті події, які можуть або виникати, або не виникати.

З точки зору наших внутрішніх ресурсів, бюджет збалансований, він буде виконуватись відповідно до розпису. З точки зору зовнішніх ресурсів, ми вже маємо на рахунках Світлового банку кошти від Сполучених Штатів. Ми маємо розуміння, яким чином отримуватимемо макрофінансову допомогу. На фінальній стадії перемовини з Японією та Канадою, щоб отримати їхню частку. Британія також вже в бюджеті законтрактована.

Є розуміння, є певна визначеність щодо джерел фінансування. Це ключові моменти, які треба зазначити. 

Гліб Вишлінський: Якщо я правильно розумію, навіть при поганому сценарії, коли з’являється додаткова потреба у витратах на оборону, ми не опинемося в ситуації 2024 року, коли нам потрібно переглядати, шукати джерела, зокрема внутрішні, для покриття. Базовим, першим сценарієм є збільшення фінансування за рахунок ERA й програми.

Юрій Гайдай: Бачимо, що завдяки нашим західним партнерам і консервативному підходу до видатків на соціальний сектор і на інші цивільні видатки, фінансування оборони на наступний рік, ми можемо доволі впевнено говорити, що воно не буде створювати проблем, буде трішки вищим, навіть, ніж цьогоріч.

Зараз пропоную послухати репліку Олени Білан, головної економістки Dragon Capital, з її поглядом на основні сценарії і ризики, які стосуються бюджету 2025 року.

Олена Білан: Я ще раз наголошую на тому, що ми трохи обговорювали раніше, це те, що цей пакетник – 20 мільярдів доларів – він є дуже позитивним і важливим для України. Не тільки через те, що це велика сума грошей, а те, що цією сумою можна розпоряджатися в незалежності від того, як буде розвивати ситуація. Насправді 2025 рік не є більш визначеним, ніж попередні роки щодо розвитку військової ситуації. Тому, по-перше, це дає впевненість в тому, що якщо війна буде продовжуватись, то бюджет буде повністю профінансований і на додаток до цього можна буде додаткові ресурси спрямувати на закупівлю чи на виробництво зброї. 

Я думаю, що може бути такий сценарій і така необхідність буде. Тому треба буде прийняти рішення, або ми сьогодні витрачаємо більше, менше залишаємо на 2026 рік. Але я думаю, що коли ми в стані екзистенціальної війни, то все ж таки вибір буде за те, щоб витрачати більше сьогодні.

Така можливість в нас буде. У попередні роки такої можливості не було. Ми жили в режимі, що нам міжнародні партнери дають рівно стільки, скільки треба бюджету, і все це було з затримками і з невизначеннями. 

Зараз ситуація в цьому плані набагато краще, тому що ці гроші ще не на рахунку України, але вже на рахунку Центробанку, принаймні 20 мільярдів. Є велика вірогідність, що ми їх отримаємо при будь-якому розвитку подій в Штатах. 

Ситуація з бюджетом особливих ризиків, мені здається, не викликає. Якщо треба буде збільшити видатки на військові видатки, то це можна буде зробити неемісійним джерелом, а за рахунок отримати відповідні кошти, які, в принципі, є грантовими. Це не створює навантаження з точки зору боргу. 

Що стосується впливу на наші зовнішні запозичення, на їх ціну, я вам скажу, що зараз все залежить не стільки від ситуації з бюджетом, скільки від ситуації на фронті, чи буде якісь перемир’я, на які фінансові ринки покладають надію. Ціни на Євробігації свідчать про те, що десь 50% вірогідність закладають ринки на те, що буде будь-яке перемир’я в найближчому часі.

Подивимося ситуацію, але я не думаю, що ми у 2025 році будемо мати проблеми, які висвітлені саме бюджетом. Як це, наприклад, було у 2022 році, коли не було впевненості щодо фінансування, і на початку 2020 року, коли не було впевненості щодо підтримки з точки зору нашого основного партнера США.

Юрій Гайдай: Це була Олена Білан, а зараз пропоную послухати Андрія Москаленка, першого заступника міського голови Львова. Крім державного бюджету, є ще місцеві бюджети, бюджети громад, і вони теж є важливими для економіки, для стійкості нашої держави. Оскільки були певні зміни, такі як повернення реверсної дотації, тобто дотації у зворотному напрямку з місцевих бюджетів до державного бюджету, з тих громад, які мають вище середнього податкові надходження, та деякі інші зміни. 

Цікаво послухати точку зору представника місцевих громад, міста Львова в даному випадку, на те, як вплинуть ці зміни на місцеві бюджети, як це позначиться не тільки на успішних громадах як Львів, а й на інших, з якими, очевидно, спілкуються Андрій Москаленко. 

Андрій Москаленко: Думаю, що всі розуміють, що в час повномасштабного вторгнення простих бюджетів не буває, і не буває простих рішень. Вони завжди є складними. Тут головним є питання комунікації і чітке розуміння нашого головного ресурсу з точки зору міста. 

Говорячи про наступний рік, маємо три ключових пріоритети. Перший – це збройні сили. Ми понад мільярд гривень скеровуємо на підтримку закупівель необхідного для військових частин – львівських і нельвівських. Це безперечний пріоритет для абсолютно всіх громад. Друга річ – це питання освіти. Якщо в цифрах, то десь 4,9 мільярди гривень ми скеровуємо на різні програми, які по освіті важливі. Це беззаперечний пріоритет, особливо в сьогоднішній час ми розуміємо, наскільки це важливо. Третє питання – це питання критичної інфраструктури, питання функціонування теплопостачання, водопостачання. Тобто все те, на що ворог цілиться і хоче поширювати страх. 

Ми якраз перебуваємо в бюджетному процесі. Наступного четверга ми очікуємо на сесію міської ради, щоб затвердити проект бюджету. Позавчора ми його публічно презентували. Маємо завжди таку практику для презентації, обговорення пріоритетів, що треба врахувати, продискутувати. 

З точки зору трендів самого бюджету він, звичайно, буде меншим, ніж планувався. За попередніми розрахунками він мав бути 16,3 млрд грн, – буде 14,4 млрд грн. Я не буду повторюватися, тривала дискусія щодо реверсної дотації. Для нашого міста у нас складає 1,9 млрд грн. Тут є рішення прийняти, тому я думаю, що немає сильно змісту на цьому акцентувати. Ми справді маємо зараз мінус 2 млрд грн. для того, щоб повністю збалансувати бюджет.

Ми передбачаємо, що на цю суму коштів будемо залучати фінансування, бо рішення потрібно знаходити. Ми обов’язково збережемо фінансування на підтримку Збройних сил. Ми принципово не можемо зменшувати питання соціальних стандартів, тому що ми маємо ряд програм, які стосуються ветеранів, ряд успішних програм, над якими ми працюємо з міністерствами. 

Дякую колегам з різних міністерствів, Мінекономіки, Мінцифри, з якими ми працюємо. Ми маємо спеціальні гранти на інноваційні розробки. 

Потрібно інвестувати і в те, що може далі генерувати прибуток. Головний податок для нашого міста, якщо говорити з точки зору наповнення бюджету – це 55% ПДФО. У цьому ракурсі ми розуміємо, якщо говорити про джерела, це є, з одного боку, це надходження від податків, а, з іншого боку, ми точно бачимо, що маємо залишати кредити для того, щоб мати бюджет розробку.

Станом на сьогодні, в нас його немає, з точки зору цифр, тому ми будемо звертатися на погодження до Міністерства фінансів для запозичень. Ми сьогодні знаходимося в такій ситуації. Є проблема, маємо шукати рішення. Не думаю, що тут потрібно довго говорити. 

Всі розуміють, є складні бюджети. Минулого року було вилучення з точки зору військового ПДФО, яке йшло на Держспецзвʼязок, на Міноборони цього року, реверсна дотація. Тут важливо так, щоб ці кошти були скеровані на підтримку тих громад, які потребують.

Це питання дуже активно обговорювалося. Тому ми будемо приймати рішення, зараз його фіналізовуємо щодо залучення коштів на ці видатки, які маємо зберегти. Єдину річ, яку ми будемо ініціювати, так само звертатися до Міністерства, це для того, щоб, коли ми будемо брати запозичення, щоб спростити процедуру самого запозичення. Зараз процедура виглядає наступним чином: має бути конкретне ПКД проекту, і тоді можна отримувати погодження. Дещо змінено було цього року. Минулого року працювала простіша процедура, але я думаю, що ми в спільній праці зможемо знайти рішення, яким чином теж цю процедуру мати максимально простою. 

Третій аспект, який стосується залучення міжнародних коштів – ми достатньо активно працюємо з грантами, ми працюємо з ЄБРР, десь працюємо під державні гарантії, десь працюємо з точки зору міст-партнерів, тому ми розуміємо, бюджети є складні, треба шукати рішення, і тут, я думаю, найголовніше – це бути в спільній комунікації і знаходити виходи. 

Ще одне з питань, яке стосується громад – це середньострокові позиви. Вони для міста Львова становлять приблизно 160 мільйонів гривень, для різних громад там різна сума коштів. Тому обговорюємо, щоб ця сума коштів залишилася в міському бюджеті, бо ми маємо ряд зобов’язань, які маємо покривати. Різниця в тарифах станом на сьогодні є економічно необґрунтованою – у Львова компенсація має бути в розмірі 1 мільярд 600, 4% від ПДФО, які дискутувалися. Ми дякуємо позиції міністерства, адже їх було залишено в громадах, проте це лише 550 мільйонів, решта – ще 1 мільярд ми маємо докомпенсовувати з бюджету. 

Тому, фактично, ми розуміємо, що Львів сьогодні – це складне порівняння. Є місто, яке має точно більше спокію, ніж зараз мають наші колеги із Харкова, із прифронтових місць. Тому маємо ряд зобов’язань, це і розвиток екосистеми по реабілітації, в яку ми багато інвестуємо, це допомога із релокацією. Ми несемо ці завдання і готові до максимальної кооперації з усіма. Дуже важлива комунікація і вирішення інколи таких точкових питань, які можуть, як одна вкладена гривня, допомогти створити робочих місць на 100. 

Юрій Гайдай: Ми почули від Андрія оцінку обсягу цієї реверсної дотації для Львова, яка буде складати майже 2 мільярди гривень. Зрозуміло, що львівська громада є сильною з точки зору надходжень, тому навіть без цього реверсу буде здатна забезпечувати потреби своїх громадян. 

Питання розвитку, питання інвестиційних проєктів – це залучення кредитних коштів, в тому числі робота з міжнародними фінансовими інституціями, з тим же ж ЄБРР, з ЄІП. Можу тільки побажати успіхів Львову для того, щоб все ж таки рухатися і розвиватися далі. 

Підсумок бюджетного обговорення – на наступний рік все-таки ризиків значно менше, тому працюємо, платимо податки, підтримуємо Збройні Сили. Розуміємо, що найважливіші події будуть на лінії фронту і, можливо, на дипломатичному напрямку роботи також. Можемо бути наступний рік відносно спокійними саме за економіку. 

На цьому стриманому оптимізмі будемо закінчувати наш випуск, присвячений бюджету. Це був подкаст «Що з економікою?». Слухайте нас на Громадському радіо та зручних вам подкаст-платформах. Залишайте відгуки, пропозиції, запитання. До наступних зустрічей в ефірі.

Інші подкасти «Що з економікою?» за посиланням.