Чому освіта та наука мають фінансуватися коштом платників податків

Чому освіта та наука мають фінансуватися коштом платників податків

1) Перше, бо фундаментальне. Ринок найкраще працює там, де є рівні можливості. Якісна освіта коштом держави, щонайменше середня – це про рівні можливості. Чи, принаймні, меншу прірву між можливостями багатих та бідних дітей. Забезпечуємо рівні стартові умови, а далі вже ринок робить своє – розумні та наполегливі знайдуть свій шлях до успіху і стануть продуктивними громадянами.

2) Випливає з першого. Якісна освіта – це не лише про вертикальні ліфти, а й про горизонтальні, соціальні зв’язки, кращу когезію в суспільстві та інтеграцію. У нашому випадку це супер важливо, бо нам треба буде інтегрувати й дітей, які вже половину дитинства провели в окупації. А також дітей мігрантів.

3) Економічне. Державні інвестиції в освіту окуповуються додатково через такі позитивні екстерналії, як меншу злочинність, довший продуктивний вік, менші видатки на охорону здоров’я (навіть якби ми влаштували дарвінізм і припинили фінансувати також охорону здоров’я, щоб всі платили за лікування з власних кишень чи страхівок – це все одно непродуктивні втрати для економіки, причому значні).

4) Освіта та наука, особливо фундаментальна – це “підручникові” приклади провалів ринку. Бо це довгострокові, високоризикові інвестиції, які не завжди окуповуються, або не окуповуються взагалі. От, наприклад, у Кракові, при Ягеллонському університеті, зараз будують синхрофазотрон, для фундаментальної науки, досліджень фізики частинок. Хто профінансує таке приватно, якщо відкриття можуть прийти через 20 років, а можуть – і ніколи?

Також це приклад public goods – благ, з яких користає все суспільство (наприклад, стійкість до шахрайства та ІПСО через розвинений логічний апарат), але за які ніхто не готовий платити самостійно. Багато ви бачили спільнокоштів на навчання дітей логіці та критичному мисленню?

5) Академічна свобода та незалежність. Приватне фінансування досліджень та науки може тиснути на дослідників, що викривлюватиме дослідження та висновки науковців (хоча так само буде і у випадку, якщо неналежно вибудувані процеси публічного фінансування).

6) Контрциклічність державних видатків. Приватний капітал гнучкий, і в цьому його сила. Але він також працює як маятник, що посилює кризи. Економічний спад – згортання інвестицій/видатків – поглиблення економічного спаду. Державні видатки, якщо їх роблять з головою, згладжують кризи, слугують балансиром. Довгострокові державні видатки на освіту та науку підвищують якість людського капіталу, а отже – продуктивність, а отже – додану вартість, яку створює економіка.

7) Тут, звісно, напрошується аргумент, що це ж не про Україну, у нас слабкі інституції, наші видатки неефективні, наприклад якийсь район Києва, купив розумну сковорідку ніби у шкільне бомбосховище, за грубі гроші. Так. Наші інституції ще слабкі та неефективні. Але якщо ми дорослі громадяни, а не інфантили, то маємо працювати над посиленням інституцій, а не їх дефондуванням і знищенням. Над знищенням і так працює русня, не треба їй допомагати. І це стосується не лише освіти, усіх інституцій.

Пару років тому я писав, як Трамп порізав фінансування IRS, американської податкової, “бо вона неефективна”. Закінчилося відтоком кваліфікованих кадрів, піврічними затримками в обробці декларацій, просіданням сервісу та податкових надходжень. Адміністрація Байдена розгрібає досі.

8 ) Конкуренція – це справді добре. Конкуренція забезпечується концепцією “гроші ходять за дітьми”. Окрім загальних видатків, наприклад на методологію, держава виділяє певну суму на освіту кожної дитини, і ця сума спрямовується у бюджет школи, яку обрав отримувач освіти. Ця сума має покривати державну освіту повністю, а якщо батьки бажають – можуть піти у приватну і доплачувати з власної кишені. Ось вам і конкуренція.

І тут якраз потрібне ліцензування, щоб держава коштом платників податків не оплачувала освіту в зовсім вже альтернативних шарашках, де, наприклад, вважають, що математика непотрібна і травмує дітей.

Інструмент “гроші ходять за громадянином, хоч і частково запроваджений, уже почав гарно працювати у медицині, запустивши там конкуренцію медзакладів. 

Опубліковано на Бізнес Цензорі.