Якщо оголосимо дефолт, лишимося з боргами та без грошей

Наша постійна рубрика спільно з Громадським радіо та VoxUkraine. Цього разу обговорюємо вплив коронавірус на економіку з Андрієм Кириленком, радником ЦЕС та професором Кембриджського університету. Він застерігає, що оголосивши дефолт Україна залишиться при своїх боргах, але без можливості отримати додаткові гроші.  

Оригінал тексту на VoxUkraine

Юлія Мінчева: Як у Британії борються з епідемією коронавірусу?

Андрій Кириленко: Ще 2 роки тому BBC зняли документальний фільм про пандемію, в якому її назвали найбільшим викликом для Британії. Фільм побудований на симуляції, де «нульовий» пацієнт заражає двох інших, ті — ще двох і так далі. Щоб прослідкувати «шлях» вірусу Британія створила спеціальний застосунок для телефону, який показував переміщення громадян та допомагав зрозуміти, як багато людей може заразити хворий. 

Зараз модель скоригована під коронавірус, додані нові параметри, бо з’явилася інформація про те, які наслідки захворювання для різних вікових груп і різних статей. Ці нові дані використані для перегляду політики Британії у боротьбі з коронавірусом.

Модель допомагає зрозуміти, як найкраще реагувати на пандемію, коли одночасно багато людей стають хворими і потужностей медичної системи не вистачає на всіх.

Один із висновків – якщо пандемія йде хвилями, то кинувши весь медичний персонал на першу хвилю, можеш опинитися роззброєним перед наступними, бо 30-40% лікарів захворіють та 2-3 тижні проведуть у карантині. Зараз є інформація, що останні потужна (не остання загалом) хвиля епідемії пройде влітку 2021 року, тому планувати заходи треба не на тиждень чи два, а на місяці.

В Британії панує думка, що вільні люди з достатньою інформацією зможуть вберегти себе і суспільство краще за будь-які авторитарні заходи. Симуляція показує, якщо ви просто миєте руки і тримаєтесь на відстані 1,5 – 2  метри від людей, якщо можете, то кількість інфікованих наприкінці всієї моделі менше на 25-30%. Просто за рахунок індивідуальних заходів.

Юлія Мінчева: Чи є у Британії плани сильнішого захисту найбільш вразливих до коронавірусу груп?

Андрій Кириленко:  Так, останні заходи саме про це. Якщо ви в групі ризику,вас просять взагалі не виходити з дому.

На жаль, під час пандемії хворих дуже багато, апаратів штучної вентиляції легень не вистачає, і лікарям доводиться обирати, кого рятувати, а кого ні.

Юлія Мінчева: Які економічні заходи допоможуть вийти з кризи, спричиненої пандемією? Коли всім будуть потрібні гроші, де їх брати?

Андрій Кириленко:  Мені здається невдалою ідея Зеленського домовлятися з олігархами. Що їх цікавить? 

Щоб їх бізнес рятували у першу чергу. Тому для них вигідно зустрітися з тим, хто може використати гроші платників податків на їхню користь.

Натомість грошей олігархів не вистачить на потреби країни. У кого ці гроші є? У міжнародної спільноти. Україні потрібно триматися ближче до міжнародних грошей та знань, щоб розуміти, що весь світ буде робити. Нещодавно МВФ сказав, що витратить 1 трильйон доларів на допомогу у боротьбі з коронавірусом. Знання щодо вірусу збираються у Всесвітній організації охорони здоров’я.

Свої внутрішні ресурси можна використовувати на менші речі – наприклад, на створення мобільного застосунку для українців. Всі і так сидять у смартфонах, зробіть це корисним: щоб була інформація — туди не ходи, там може бути ризик інфікування.

Андрій Федотов: Куди може завести нас криза на фондових біржах? Як ситуація відрізняється від кризи 2008 року?  

Андрій Кириленко: Ми невелика країна, яка експортує сировину, з відкритою економікою, яка не здатна «робити погоду» на фінансових ринках.

Ринки зараз реагують на інформацію, до якої раніше не мали доступу або не брали до уваги, і це для них певний іспит. На поведінку ринків орієнтуються політики, центральні банкіри та міністри фінансів, виробляючи план дій.

І фінансова, і макроекономічна кризи вже з нами. Як довго вони триватимуть, по кому вдарять, яка буде реакція — це ще не зрозуміло. Але те, що ситуація потребує змін у поведінці — це точно, наївні ті, хто цього не бачить.

Андрій Федотов: Через падіння економіки та закриття кордонів країнам-боржникам важче віддавати борги. Чи можна говорити зараз про глобальну домовленість щодо  реструктуризації їхніх боргів? 

Андрій Кириленко: Я думаю, це цілком реально. Вже були Паризький та Лондонський клуб. Я думаю, що виникне якийсь новий клуб, бо коронавірус і криза, що прийшла за ним, це глобальний форс-мажор, де немає винних. І країни у нього потрапили не за своїм бажанням. Тепер і кредиторам, і дебіторам треба зрозуміти, як із цим працювати. 

Але важливо, щоб Україна проводила реструктуризацію в рамках певного клубу і за правилами, а не сама по собі оголосила, що «у нас не вистачило грошей». Якщо самостійно окремо від усіх оголосимо дефолт, лишимося з боргами і без грошей.

Юлія Мінчева: Як пандемія вплине на Brexit?

Андрій Кириленко: Фокус Британії змістився з Brexit, бо зараз треба думати, як врятувати якнайбільше людей за рахунок внутрішніх та зовнішніх ресурсів. 

Після цієї пандемії світ буде іншим. Люди скоріш за все змінять погляд на те, який уряд їм потрібен. Якщо ваш уряд вас захистить і до нього є довіра – його підхід спрацював, якщо ні – це може завершитися як після Першої світової війни. Тоді зникли імперії та королі, бо люди подумали – нащо вони треба, якщо не здатні нас захистити.

Андрій Федотов: Що в середньостроковій перспективі треба робити України для підтримки бізнесу та людей?

Андрій Кириленко: Я хочу відзначити позитиви, завдяки яким Україна може легше впоратися з кризою.

По-перше, за останні роки в Україні була дуже гарно очищена банківська система. Зараз там немає проблем і є резерви. 

Все що працює, повинно продовжувати працювати.

Через те, що українці пережили Майдан і живуть у стані війни, для них карантин та епідемія можуть стати не таким великим стресом. Я очікую, що буде менше паніки, люди зможуть організуватися. Майдан у цьому сенсі дав корисний досвід. У інших країн такого досвіду немає. Я думаю, що українцям трохи легше з психологічної точки зору. Можливо, українці розуміють, як працювати з шоками.

Що треба зараз робити? Забезпечити найбільшу прозорість для людей. Дати їм більше інформації. Я вірю, що вільні люди завжди зроблять більше і краще для світу, ніж ті, кого обмежують. Кожен має подивитися у майбутнє через призму теперішнього – політик ти, науковець, бізнесмен чи публічна особистість – і відповісти на питання, чи робиш ти зараз так, щоб у майбутньому принаймні не стало гірше. Це вже багато.

X